Постанова

від 23.11.2022 по справі 708/291/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 708/291/18

провадження № 61-6093св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - ТОВ СП «Нібулон») про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , з якою у відповідача було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки площею 3,2999 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0700, що розташована на території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області. Договір зареєстровано

27 листопада 2007 року за № 040779800373.

Після смерті матері позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку та зареєстрував своє право власності на неї.

07 вересня 2017 року позивач направив на адресу відповідача листа про заперечення у поновленні договору оренди землі, оскільки виявив бажання самостійно обробляти земельну ділянку.

Прийшовши на початку жовтня 2017 року до Чигиринської філії ТОВ СП «Нібулон» для отримання розрахунку за користування землею за 2017 рік, позивач дізнався, що належна йому земельна ділянка передана в оренду відповідно до нового договору від 22 грудня 2014 року строком на 10 років.

Позивач вказував, що договір оренди землі від 22 грудня 2014 року він не підписував як і не давав доручень на його підписання третім особам.

На підставі викладеного позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 22 грудня 2014 року укладений між ТОВ СП «Нібулон» та

ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 3,30 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0755, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, скасувати його державну реєстрацію та зобов`язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. В останній заяві позивач просив визнати недійсним договір оренди землі від 22 грудня 2014 року укладений між ТОВ СП «Нібулон» та ОСОБА_1 , укладений щодо земельної ділянки площею 3,2999 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0755, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки індексний номер: 25069474 від 06 жовтня 2015 року, та повернути спірну земельну ділянку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2999 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0755, розташованої на території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, укладений 22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Нібулон» і зареєстрований Чигиринським районним управлінням юстиції Черкаської області за № 25069474.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2999 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0755, розташованої на території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, укладеного 22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Нібулон» і зареєстрованого Чигиринським районним управлінням юстиції Черкаської області за № 25069474.

Зобов`язано ТОВ СП «Нібулон» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2999 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0755, розташовану на території Іванівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

Стягнуто з ТОВ СП «Нібулон» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не проявив своєї волі та не підписував спірний договір оренди землі, тобто була відсутня його воля та бажання на вчинення вказаного правочину.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2018 року стягнуто з ТОВ СП «Нібулон» на користь ОСОБА_1 витрати пов?язанні з проведенням почеркознавчих експертиз у сумі 5 250,24 грн та витрати, пов?язані з переїздом до іншого населеного пункту у сумі

1 240,02 грн.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ СП «Нібулон» задоволено.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року та ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від

30 листопада 2018 року скасовано та увалено нове рішення про відмову у позові.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ СП «Нібулон» судові витрати в сумі 3 171,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

18 березня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від

21 листопада 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 на момент підписання договору від 20 січня 2015 року про внесення змін до договору оренди землі від 22 грудня 2014 року не міг знати про його існування, оскільки договір про внесення змін йому надавався не заповнений, тобто з порожніми рядками де повинні бути зазначені відомості щодо договору до якого вносяться зміни. Заявник вказує, що екземпляра договору оренди від 22 грудня 2014 року він не мав, оскільки він його не підписував.

Доводи інших учасників справи

13 червня 2019 року ТОВ СП «Нібулон» через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Чигиринського районного суду Черкаської області.

12 червня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 708/291/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ СГП «Нібулон» про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 227/3760/19-ц (провадження 14-79цс21) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про визнання договору оренди недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 708/291/18за позовом ОСОБА_1 до ТОВ СП «Нібулон» про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії

І-ЧР № 027353 від 19 листопада 2002 року матері позивача ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка площею 3,30 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іванівської сільської ради Чигиринського району.

25 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ СП «Нібулон» було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_6 передала ТОВ СП «Нібулон» належну їй земельну ділянку у оренду, строком на десять років

(т. 1, а. с. 6-8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Після смерті ОСОБА_2 позивач успадкував вищевказану земельну ділянку площею 3,2999 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0755, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від

14 травня 2013 року (т. 1, а. с. 21).

Вказана земельна ділянка позивачем зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 травня 2013 року, індексний номер запису № 2251589.

22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ СП «Нібулон» укладено новий договір оренди землі строком на 10 років на підставі якого право оренди земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06 жовтня 2015 року, номер запису про інше речове право - № 11485523 (т. 1, а. с. 14-16).

20 січня 2015 року ОСОБА_1 (орендодавець) було підписано договір про внесення змін до договору оренди землі від 22 грудня 2014 року. Вказаний договір підпису ТОВ СП «Нібулон» (орендар) не містить

(т. 1, а. с. 164).

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 (орендодавець) було підписано договір про внесення змін до договору оренди землі від 22 грудня 2014 року. Вказаний договір підпису ТОВ СП «Нібулон» (орендар) не містить

(т. 1, а. с. 163).

Згідно висновку спеціаліста з судово-почеркознавчого дослідження від

16 квітня 2018 року, зробленого на підставі заяви адвоката Солодовник О. Д., «Підпис у договорі оренди землі від 22 грудня 2014 року між орендодавцем

ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Нібулон», в рядку «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» від імені ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою» (т. 1, а. с. 63-68).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 1/1347 від

07 серпня 2018 року, проведеної згідно ухвали Чигиринського районного суду Черкаської області від 03 травня 2018 року, «Підпис від імені ОСОБА_1 на сторінці 5 у розділі «Підписи сторін» у графі «Орендодавець» в договорі оренди земельної ділянки площею 3,3 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0755, укладеного 22 грудня 2014 року з ТОВ СП «Нібулон», виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 » (т. 1, а. с. 146-148).

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності в якій зазначає, що позивачу про оспорюваний договір було відомо з 20 січня

2015 року коли він підписав зміни до спірного договору (т. 1, а. с. 193-195).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з цим позовом, оскільки про оспорений правочин позивач дізнався

20 січня 2015 року, коли поставив свій підпис під договором про внесення змін до договору оренди землі від 22 грудня 2014 року, а з позовом звернувся лише 28 березня 2018 року, тобто поза межа трьохрічного строку позовної давності.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо ефективного способу захисту

Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, що переглядається, між сторонами виник спір щодо недійсності договору оренди з підстав відсутності волевиявлення орендодавця на його укладення, у зв`язку з чим позивач просив суд визнати недійсним спірний договір оренди землі, скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та повернути спірну земельну ділянку.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до положень статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що відповідно до проведеної у ході розгляду даної справи судової почеркознавчої експертизи від 07 серпня 2018 року № 1/1347 підписи від імені ОСОБА_1 на сторінці 5 у розділі «Підписи сторін» у графі «Орендодавець» в договорі оренди земельної ділянки площею 3,2999 га, кадастровий номер 7125482000:01:000:0755, укладеного 22 грудня 2014 року з ТОВ СП «Нібулон» та зареєстрованого 06 жовтня 2015 року Чигиринським районним управлінням юстиції Черкаської області, запис про речове право № 25069474, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_7 .

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Від вказаного висновку Велика Палата Верховного Суду не відступила у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження

№ 14-79цс21).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині повернення спірної земельної ділянки.

Проте, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди від 22 грудня 2022 року, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин постанова апеляційного суду Черкаської області від

21 лютого 2019 року в частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ СП «Нібулон» про визнання недійсним договору оренди підлягає зміні у мотивувальній частині.

При цьому в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ СП «Нібулон» про повернення земельної ділянки постанова апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року.

Щодо скасування рішення про державну реєстрацію спірної земельної ділянки

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом із тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю.

Отже, реєстрація права оренди ТОВ СП «Нібулон» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_1 фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки власникові є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Вказана судова практика є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц (провадження № 61-18491св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 125/2053/18 (провадження № 61-18916св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18 (провадження № 61-1429св21).

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про скасування рішення про державну реєстрацію спірної земельної ділянки є правильним, а відтак постанова апеляційного суду Черкаської області від

21 лютого 2019 року у вказаній частині підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року.

Щодо строку позовної давності

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Як вже було констатовано Верховним Судом, у спірних правовідносинах належним способом захисту порушено права є пред?явлення негаторного позову.

У пункті 6.56 постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі

№ 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зроблено висновок, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.

За таких обставин колегія суддів констатує, що строк позовної давності у спірних правовідносинах не застосовується, оскільки позивачем пред?явлено негаторний позов.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя стаття 412 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України, в частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ СП «Ніболун» про скасування рішення про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року.

При цьому, колегія суддів дійшла висновку про зміну постанови апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року в частині вимог

ОСОБА_1 до ТОВ СП «Ніболун» про визнання недійсним договору оренди у мотивувальній її частині, з підстав, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року в частині вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Ніболун» про скасування рішення про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2018 року.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 21 лютого 2019 року в частині вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Ніболун» про визнання недійсним договору оренди змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун