Постанова

від 23.11.2022 по справі 761/21453/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 761/21453/19

провадження № 61-2245св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-12»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від

24 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-12» (далі - ОСББ «Легенда-12») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання фактів.

Позов мотивовано тим, що ОСББ «Легенда-12» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1 та діє на підставі Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

В будинку АДРЕСА_1 розташована квартира АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_4 .

В 2015 році до ОСББ «Легенда-12» звернулась ОСОБА_1 і представила копію довіреності від ОСОБА_4 , завірену у США 27 березня 2015 року і зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей приватним нотаріусом

Ярмолюк М. М. в м. Дніпропетровськ 17 квітня 2015 року. Цією довіреністю ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником по питаннях, пов`язаними із користуванням і управлінням належною йому квартирою АДРЕСА_3 , з правом передачі вказаного нерухомого майна у найм (оренду). При цьому оригінал довіреності пред`явлений не був.

В подальшому позивачеві була пред`явлена довіреність від 27 січня 2017 року, видана в порядку передоручення ОСОБА_1, на ім`я ОСОБА_2 з аналогічним об`ємом повноважень, що і довіреність від 27 березня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 .

У серпні 2017 року правлінню ОСББ «Легенда-12» стало відомо, що

ОСОБА_1 передала квартиру в оренду ФОП ОСОБА_5 з правом суборенди щодобово.

27 березня 2018 року сплив строк дії довіреності від 27 січня 2017 року.

В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явили копію довіреності

від 07 грудня 2017 року, завірену у США публічним нотаріусом Мірсою Йоландою Осоріо, якою нібито ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на представництво своїх інтересів, оригінал довіреності відповідачі відмовляються пред`явити. При цьому, зазначена довіреність не може бути доказом наявності у відповідачів як права користування квартирою, так і повноважень представляти інтереси ОСОБА_4 , як власника квартири.

Починаючи з вересня 2017 року відповідачі, відмовляючись пред`явити належні документи, які б підтверджували їх повноваження, відмовляючись виконувати правила, не маючи на те законних підстав, неодноразово звертались до поліції з заявами щодо ситуації навколо квартири. Позивач вважав такі дії відповідачів безпідставними, такими, що вводять в оману органи поліції, та порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, а також співвласників багатоквартирного будинку.

Позивач вказував, що довіреність не може бути доказом наявності у відповідачів як права укладати договори оренди (найму) квартири від імені ОСОБА_4 , так і повноважень представляти інтереси ОСОБА_4 як власника квартири.

ОСББ «Легенла012» просило визнати відсутнім у ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 права користування квартирою

АДРЕСА_3 ; визнати відсутнім у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повноважень щодо представництва ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07 грудня 2017 року, посвідченої публічним нотаріусом Мірсою Йоландою Осоріо в м. Лос Анджелес, США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня

2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 , як власник квартири, має право користуватись, розпоряджатись та володіти квартирою, уповноважувати інших осіб на вчинення дій щодо неї, а також вимагати усунення перешкод та обмежень у здійсненні будь-якого з елементів права власності. Позивачем не доведено, а судом не встановлено факт відсутності у відповідачів права користування спірною квартирою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСББ «Легенда-12», подану адвокатом Манжолою Д. В., задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким визнано відсутнім у

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Визнано відсутнім у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повноваження щодо представництва ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07 грудня

2017 року, посвідченої публічним нотаріусом Мірсою Йоландою Осоріо в

м. Лос Анджелес, США.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Легенда-12» витрати по сплаті судового збору по 4 552,50 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю підстав вважати, що довіреність від 07 грудня 2017 року підписана ОСОБА_4 , оскільки його підпис на довіреності належним чином не підтверджено, відповідно така довіреність не наділяє відповідачів правом користуватися квартирою, що належить ОСОБА_4 , та здійснювати повноваження представництва інтересів ОСОБА_4 . При цьому апеляційний суд вказав, що обраний позивачем спосіб захисту свого права є законним та ефективним способом захисту порушених прав як ОСББ, так і його членів у судовому порядку.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 лютого 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бутко Д. Г. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня

2020 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що є незаконним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у відповідача права користування квартирою, оскільки суд не обґрунтовує такий висновок. Експертним висновком від 16 квітня 2019 року № 056/108 не встановлюється факт, що ОСОБА_6 не є Peter N. Kiritchenko. Інших підстав відсутності спорідненості між даними іменами ані експертизою, ані постановою не досліджувалося. Тобто, матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_4 та Peter N. Kiritchenko є різними особами. Заявник вказує, що експертний висновок від 16 квітня 2019 року № 056/108 не може вважатися висновком експерта в розумінні статті 102 ЦПК України, оскільки не містить відомостей про попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Заявник також вказує, що апеляційна скарга подана невповноваженою на те особою, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСББ «Легенда-12» уповноважило будь-кого звертатись до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою. Заявник також наголошує на відсутності у позивача порушеного його права та обрання неефективного способу захисту порушеного права.

Доводи інших учасників справи

15 березня 2021 року представник ОСББ «Легенда-12» - адвокат

Манжола Д. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Києва.

31 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСББ «Легенда-12» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку в

АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 є власником кв.

АДРЕСА_3 .

27 березня 2015 року ОСОБА_4 видав на ім`я ОСОБА_1 довіреність

№ 570/4-173, якою уповноважив останню бути його представником, з правом звернення та отримання усіх необхідних документів по питаннях, пов`язаних із користуванням та управлінням належним йому нерухомим майном, зокрема,

кв. АДРЕСА_3 з правом передачі вказаного майна в найм. Довіреність була посвідчена віце-консулом Генерального консульства України в Сан-Франциско, США. Довіреність була видана з правом передачі повноважень третім особам терміном на три роки і дійсна до 27 березня 2018 року. Довіреність зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за № 570/4-173. До Єдиного реєстру довіреностей внесено реєстраційний запис про довіреність.

В подальшому, на підставі цієї довіреності ОСОБА_1 , діючи від імені ОСОБА_4 , уповноважила на здійснення представництва останнього свого сина ОСОБА_2 , склавши довіреність від 27 січня 2017 року, зі строком її дії до 27 березня 2018 року.

26 липня 2017 року між ОСОБА_1 , діючи від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, засвідченої ОСОБА_7 , віце-консулом Генерального консульства України в м. Сан-Франциско, від 27 березня 2015 року, зареєстрованої в реєстрі за № 570/4-173, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі довіреностей 17 квітня 2015 року номер витягу: 28741125, (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди № 01/2607/17, за яким орендодавець передала орендареві у строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_4 . Строк оренди сторонами визначено не менше ніж 11 місяців з моменту прийняття приміщення за актом-приймання-передачі.

07 грудня 2017 року ОСОБА_4 видав на ім?я ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 довіреність, за умовами якої уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 бути його представниками в усіх необхідних органах по питанням, пов?язаним з управлінням та передачею у найм (оренду) належного ОСОБА_4 нерухомого майна, зокрема квартири

АДРЕСА_3 . Для цього надано повіреним право здійснювати нагляд за належним йому майном, мати до нього вільний доступ, укладати на умовах на власний розсуд представника договори найму (оренди)належного йому нерухомого майна, а також договори про внесення змін та доповнень та договори про розірвання вказаних договорів. Вказана довіреність видана з правом передоручення та скасування повноважень іншим особам строком на п?ять років і дійсна до 06 грудня 2022 року.

Відповідно до експертного висновку № 056/108 від 16 квітня 2019 року, який складений директором Українського бюро лінгвістичних експертиз, доктором філологічних наук, лінгвістичних підстав уважати ідентичними записи імені фізичної особи ОСОБА_4 (довіреність, м. Лос Анджелес, США) і Peter N. Kiritchenko (нотаріальне засвідчення підпису, Каліфорнія, США) немає.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ОСББ «Легенда-12» просило визнати:

- відсутнім у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування квартирою

АДРЕСА_3 ;

- визнати відсутнім у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повноважень щодо представництва ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07 грудня

2017 року, посвідченої публічним нотаріусом Мірсою Йоландою Осоріо в

м. Лос Анджелес, США.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Вирішуючи спір, апеляційний суд зробив висновок про те, що відсутні підстави вважати, що довіреність від 07 грудня 2017 року підписана ОСОБА_4 , оскільки підпис його на довіреності належним чином не підтверджено, відповідно така довіреність не наділяє відповідачів правом користуватися квартирою, що належить ОСОБА_4 , та здійснювати повноваження представництва інтересів ОСОБА_4 . Таким чином, суд зробив висновок про відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування кв. АДРЕСА_3 , відсутність у

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повноваження щодо представництва

ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07 грудня 2017 року, посвідченої публічним нотаріусом Мірсою Йоландою Осоріо в м. Лос Анджелес, США.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Предметом розгляду цієї справи є визнання відсутнім у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права користування квартирою

АДРЕСА_3 та визнання відсутнім у

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повноважень щодо представництва

ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07 грудня 2017 року, посвідченої публічним нотаріусом Мірсою Йоландою Осоріо в м. Лос Анджелес, США.

При цьому, доказів визнання довіреності від 07 грудня 2017 року, посвідченої публічним нотаріусом Мірсою Йоландою Осоріо в м. Лос Анджелес, США в установленому законом порядку недійсною, матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку виниклим між сторонам правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Водночас не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Такий захист за участі позивача можливий лише за умови здійснення ним процесуального представництва постраждалого.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/7164/19.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та

інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, І цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що

встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу

захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за

захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий

документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед

третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає одна сторона

(довіритель) іншій (представнику) для представництва перед третіми особами. Довіреність - це односторонній правочин, що фіксує межі повноважень представника, який діючи на підставі довіреності, створює права та обов`язки безпосередньо для довірителя.

Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання фактів за правочином, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином такий правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як «визнання відсутнім повноважень» за довіреністю, яка є чинною, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на вказане уваги не звернув та зробив неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позову, так як позивачем не надано доказів та не доведено які ж саме його права та інтереси порушує (зачіпає) довіреність від 07 грудня 2017 року, стороною якого позивач ОСББ «Легенда-12» не є.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо підстав такої відмови, що не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, шляхом зміни його мотивувальної частини, виклавши його в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року та залишення в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року, змінивши його мотивувальну частину, судові витрати понесені

ОСОБА_2 зі сплати судового зору за подання касаційної скарги в розмірі 7 684,00 слід стягнути з ОСББ «Легенда-12» на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року скасувати, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнути з Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Легенда-12» (Код ЄДРПОУ 33348956) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 7 684,00 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов