Рішення

від 02.12.2022 по справі 400/2643/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2022 р. № 400/2643/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс", вул. Промислова, 8, корп. А,Костянтинівка,Арбузинський район, Миколаївська область,55340,

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ,

про:скасування вимоги від 05.07.2019 № 116829-54 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» (надалі Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі ГУ ДФС або відповідач 1) від 05.07.2019 № 116829-54 на суму грошового зобов`язання 756 468,28 грн;

зобов`язати ГУ ДФС виключити з обліку інтегрованої картки платника податків Товариства донараховані суми в розмірі 756 468,28 грн у зв`язку з надходженням ухвали Верховного Суду від 17.07.2019 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2279/18.

В обґрунтування позовних вимог Товариство, зокрема, зазначило, що правомірність нарахування контролюючим органом сум основного платежу, вказаних у спірній вимозі, є предметом оскарження в іншій судовій справі. За твердженнями позивача, відповідач порушує вимоги затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2019 № 422 «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі Порядок № 422), оскільки, незважаючи на надходження ухвали суду про порушення касаційного провадження у справі, відмовляється виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) донараховані суми грошових зобов`язань. Крім того, як вказало Товариство, відповідач, в порушення норм Податкового кодексу України, нарахував пеню (сума якої зазначена у спірній вимозі) за весь період заниження податкових зобов`язань.

ГУ ДФС позов не визнало, зазначило у відзиві, що у нього не було обов`язку, згідно з Порядком № 422, вносити зміни до ІКП (щодо раніше донарахованих сум грошових зобов`язань) в зв`язку з фактом відкриття касаційного провадження, оскільки відповідною ухвалою Верховний Суд не вжив заходів забезпечення позову. Також відповідач 1 заперечив доводи Товариства про незаконне нарахування пені, оскільки правильність донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань була підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили.

Ухвалою від 29.10.2019 суд повернув Товариству заяву про зміну позовних вимог «Позовну заяву (уточнену)».

Ухвалою від 29.10.2019 суд залучив до участі у справі Головне управління ДПС у Миколаївській області (надалі ГУ ДПС або відповідач 2).

ГУ ДПС позов не визнало з тих самих підстав, що зазначені у відзиві відповідача 1.

У додаткових поясненнях відповідач 2 зазначив, що пеню контролюючий орган нарахував на узгоджені суми грошових зобов`язань за відповідними нормами Податкового кодексу України, що діяли у 2014-2015 роках. На думку ГУ ДПС, оскільки заниження позивачем сум податкових зобов`язань відбулось у 2014 році, підстави для застосування положень статті 129 Податкового кодексу України в редакції, що діяла з 01.01.2017, відсутні.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій, зокрема, вказав на неправомірність нарахування пені в сумі, що зазначена у спірній вимозі.

Правом подати заперечення відповідачі не скористалися.

Ухвалою від 28.11.2019 суд задовольнив клопотання представника позивача про залишення без розгляду позовної заяви в частині визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 05.07.2019 № 116829-54 в сумі 453 696,65 грн (основний платіж та штрафні санкції).

В судовому засіданні представник Товариства підтримала адміністративний позов (у частині, що стосується нарахування та обліку пені), представник відповідачів просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 01.12.2022 суд замінив відповідача 2 (Головне управління ДПС у Миколаївській області, ЄДРПОУ 43144729) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, ЄДРПОУ ВП 44104027.

Як встановлено судом, 31.08.2016 ГУ ДФС, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 пункту 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 09.08.2016 № 27/14-29-14-01/32741433, прийняло податкові повідомлення-рішення:

№ 0002661401, яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на прибуток підприємств на 649 856 грн (з яких 550 402 грн податкові зобов`язання, 99 454 грн штрафні санкції);

№ 0002671401, яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з ПДВ на 156 556,50 грн (з яких 104 371 грн податкові зобов`язання, 52 185,50 грн штрафні санкції).

Згідно з розрахунками штрафних санкцій (додатками до ППР від 31.08.2016), Товариство допустило заниження податкових зобов`язань з:

податку на прибуток у 2013 році (95 203 грн), у 2014 році (302 613 грн), у 2015 році (152 586 грн);

ПДВ у квітні 2014 року (102 420 грн) та у лютому 2016 року (1 951 грн).

Інформації про те, що вказані у ППР № 0002661401 та № 0002671401 грошові зобов`язання у вересні 2016 року стали узгодженими, матеріали справи не містять, проте, згідно з додатковими поясненнями відповідача 2, 22.09.2016 Товариство звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, що містив вимоги, в тому числі, щодо визнання цих податкових повідомлень-рішень протиправними та про їх скасування.

Постановою від 05.10.2017 у справі № 814/1865/16, що була залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов Товариства, зокрема, визнав протиправними та скасував:

ППР № 0002661401 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 310 312 грн (з 550 402 грн) та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 39 431,50 грн (з 99 454 грн);

ППР № 0002671401 в частині визначення грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1 951 грн (з 104 371 грн) та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 975,50 грн (з 52 185,50 грн).

20.07.2018 ГУ ДФС, з посиланням на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі № 814/1865/16, прийняло податкові повідомлення-рішення:

№ 00059111401, яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на прибуток на 300 112,50 грн, з яких: 240 090 грн (550 402 310 312) податкові зобов`язання (податковий період 2014 рік); 60 022,50 грн (99 454 39 431,50) штрафні санкції;

№ 00059101401, яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з ПДВ на 153 630 грн, з яких: 102 420 грн (104 371 1 951) податкові зобов`язання (податковий період квітень 2014 року); 51 210 грн (52 185,50 975,50) штрафні санкції.

Рішенням від 20.11.2018 у справі № 1440/2279/18 Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов Товариства, визнав протиправними та скасував ППР від 20.07.2018.

Постановою від 11.06.2019 П`ятий апеляційний адміністративний суд вказане рішення скасував, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.

В подальшому, Верховний Суд постановою від 18.09.2019 касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 залишив без змін.

В ІКП Товариства (відомості додані до відзиву відповідача 1) контролюючий орган 21.06.2019 (на 10-й календарний день після постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду) відобразив відповідні суми податкових зобов`язань, штрафних санкцій (240 090 грн, 60 022,50 грн, 102 420 грн, 51 210), а також суми пені: з податку на прибуток 243 656,49 грн; з ПДВ 59 115,14 грн.

Відповідно до наданих ГУ ДПС розрахунків пені, пеня з податку на прибуток в сумі 243 656,49 грн була нарахована на суму податкового зобов`язання 240 090 грн за період з 19.02.2015 по 20.06.2019; пеня з ПДВ в сумі 59 115,14 грн була нарахована на суму податкового зобов`язання 102 420 грн за період з 30.05.2014 по 20.06.2019.

05.08.2019 ГУ ДФС направило на адресу Товариства податкову вимогу від 05.07.2019 № 116829-54 (надалі Вимога).

Згідно з Вимогою, станом на 04.07.2019 сума податкового боргу позивача складала 756 468,28 грн, в тому числі пеня з податку на прибуток 243 656,49 грн, пеня з ПДВ 59 115,14 грн, загальна сума пені 302 771,63 грн.

З урахуванням ухвали суду від 28.11.2019, предметом позовних вимог є:

скасування Вимоги в сумі 302 771,63 грн;

зобов`язання відповідача 2 виключити з обліку ІКП Товариства нарахування в сумі 756 468,28 грн у зв`язку з надходженням ухвали Верховного Суду від 17.07.2018 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2279/18.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною станом на червень 2019 року), при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судове рішення у справі № 1440/2279/18 набрало законної сили 11.06.2019 (дата постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду, якою у задоволенні позову Товариства було відмовлено). Відтак, з 11.06.2019 суми, вказані у ППР від 20.07.2018, набули статусу узгоджених грошових зобов`язань.

Як зазначено у підпункті 4 пункту 2 підрозділу 4 розділу V Порядку № 422, на підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/зменшення суми.

За таких обставин, суд визнав, що контролюючий орган мав законні підстави для відображення в ІКП Товариства у червні 2019 року відповідних облікових показників (операцій) інформації з ППР від 20.07.2018. Доводів щодо протилежного позов Товариства не містить.

Вимогу щодо зобов`язання контролюючого органу виключити з ІКП донараховані суми (в тому числі і суми пені) Товариство обґрунтувало фактом відкриття 17.07.2019 Верховним Судом касаційного провадження у справі № 1440/2279/18 (позов про визнання протиправними та скасування ППР від 20.07.2018). Як зазначив позивач, 25.07.2019 він повідомив контролюючий орган про цю обставину і просив, з посиланням на підрозділ 4 розділу V Порядку № 422, виключити з обліку донараховані суми, проте відповідач 1 відповідних дій не вчинив.

За твердженнями позивача, контролюючий орган допустив бездіяльність (відповідна позовна вимога не заявлена), оскільки був зобов`язаний у липні 2019 року внести відповідні коригування в ІКП.

На думку суду, підстави для задоволення цієї вимоги (незалежно від того, чи було законним та правильним нарахування пені) відсутні.

У підпункті 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу V Порядку № 422 зазначено, що інформація з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про продовження процедури судового оскарження в касаційній інстанції відображається в ІКП лише у випадку відкриття провадження та прийняття судом рішення про забезпечення адміністративного позову.

Як вказано вище, ухвала Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 1440/2279/18 не містила інформації про забезпечення позову.

З урахуванням цього, суд погодився з аргументами відповідачів щодо відсутності у контролюючого органу обов`язку у липні 2019 року виключити з ІКП Товариства відображені у червні 2019 року суми.

Відповідно до чинної у червні 2019 року (набуття статусу узгоджених грошових зобов`язань сумами, вказаними у ППР від 20.07.2018) редакції пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Днем узгодження вказаних у ППР від 20.07.2018 сум є 11.06.2019, відповідно, Товариство мало сплатити вказані в них суми не пізніше 21.06.2019.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на день формування Вимоги), податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою пункту 59.1 та частиною першою пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (у чинній на день формування Вимоги редакції), у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Факт існування у липні 2019 року у Товариства податкового боргу підтверджений відповідними доказами, Вимогу було сформовано не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання, тому суд визнав правомірним направлення Вимоги позивачу.

За твердженнями позивача, Вимога має бути скасована частково, в сумі нарахованої пені (302 771,63 грн). У позові Товариство зазначило, що «… пеня повинна бути обчислена починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили. Натомість, відповідач нараховує пеню починаючи з дати прийняття податкових повідомлень-рішень, які скасовані судом та є відкликаними, тобто з 31.08.2016 року, що є незаконним …».

В судовому засіданні представник позивача зауважила, що нарахування пені на вказані у ППР від 20.07.2018 суми було б правомірним саме з цієї дати 20.07.2018.

З цього приводу суд зазначив, що пеню контролюючий орган нарахував не з 31.08.2016. Як вказано вище, пеня з податку на прибуток в сумі 243 656,49 грн була нарахована на суму податкового зобов`язання 240 090 грн (узгоджена сума, що вказана у ППР від 20.07.2018) за період з 19.02.2015 по 20.06.2019; пеня з ПДВ в сумі 59 115,14 грн була нарахована на суму податкового зобов`язання 102 420 грн (узгоджена сума, що вказана у ППР від 20.07.2018) за період з 30.05.2014 по 20.06.2019.

Таким чином, відповідач 1 нарахував пеню на узгоджені суми грошових зобов`язань. Нарахування пені за зобов`язанням з податку на прибуток контролюючий орган розпочав, виходячи зі строку сплати податку за 2014 рік, лютий 2015 року, нарахування пені за зобов`язанням з ПДВ виходячи зі строку сплати податку за квітень 2014 року, травень 2014 року.

Відповідно до чинної у 2014-2015 роках (до 01.01.2017) редакції підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до чинної у 2014-2015 роках (до 01.01.2017) редакції статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129.

При цьому, пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до чинної з 01.01.2017 (до 01.01.2021) редакції підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до чинної з 01.01.2017 (до 01.01.2021) редакції статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, розпочинається починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), - підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

У пункті 129.4 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2017-2020 роках) зазначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

У додаткових поясненнях відповідач 2, як вказано вище, зазначив, що, оскільки заниження податкових зобов`язань Товариство допустило у 2014-2015 роках, то нарахування пені було здійснено відповідно до діючих на той час норм.

Позивач стверджував, що оскільки грошове зобов`язання було визначено контролюючим органом у 2018 році (ППР від 20.07.2018), нарахування пені за весь період заниження не відповідає статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2017-2020 роках).

Суд надав оцінку доводам сторін і дійшов таких висновків.

Контролюючий орган у 2016 році виявив, що Товариство занизило у 2015 році суму податкового зобов`язання з податку на прибуток (декларація за 2014 рік), а у травні 2014 року суму податкового зобов`язання з ПДВ (декларація за квітень 2014 року).

Правомірність цього висновку була підтверджена судовим рішенням від 11.06.2019 у справі № 1440/2279/18.

Останній день нарахування пені, згідно з розрахунками відповідача 2, - 20.06.2019. У пункті 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2019 році) зазначені події, з якими пов`язується закінчення нарахування пені. Так, згідно з підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. У справі відсутні докази на підтвердження того, коли і яким чином відбулося погашення вказаних у ППР від 20.07.2018 зобов`язань, проте позивач не довів того, що таке погашення відбулося раніше 20.06.2019.

За таких обставин, заниження податкових зобов`язань тривало з 2014 року по 2019 рік (ПДВ) та з 2015 року по 2019 рік (податок на прибуток).

Відповідно, нарахування пені до 01.01.2017 мало здійснюватися за нормами, що були чинними до 01.01.2017, а після 01.01.2017 за нормами, що були чинними з 01.01.2017. Тому суд відхилив як аргументи позивача (про застосування лише норм, що діяли з 01.01.2017), так і відповідачів (про застосування лише норм, що діяли до 01.01.2017).

Як вказано вище, редакцією статті 129 Податкового кодексу України, що діяла до 01.01.2017, було встановлено, що пеня нараховується за весь період заниження.

Товариство, з посиланням, в тому числі, на постанову Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 520/3060/19, стверджувало, що чинною з 01.07.2017 редакцією статті 129 Податкового кодексу України було передбачено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного Податковим кодексом України (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), тобто через 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього, на думку позивача, нарахування пені за період до 20.07.2018 (ППР від 20.07.2018, правильність яких в подальшому була підтверджена судовим рішенням) є незаконним.

Питання застосування статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2017-2020 роках) було розглянуто Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, і висновки з цього питання викладені у постанові від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20.

У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив:

«… застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України як такого, що пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням десятиденного строку для сплати грошових зобов`язань з моменту їх узгодження та/або отримання податкового повідомлення-рішення суперечить дійсному змісту статті 129 ПК України …

судова палата відступає від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, відповідно до яких статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) …

з урахуванням вимог пункту 129.2 статті 129 ПК України у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов`язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження …».

На підставі цього, керуючись частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відхилив доводи Товариства про відсутність у контролюючого органу права нарахувати пеню за весь період заниження.

При цьому суд зауважив, що пеня була розрахована за весь період заниження (до червня 2019 року) за нормами, що були чинними до 01.01.2017, - з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Проте, як вказано вище, за період з 01.01.2017 пеня мала бути розрахована з розрахунку 120 річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення), - пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Отже, контролюючий орган безпідставно визначив, що податковий борг у Вимозі (в частині пені) складає 302 771,63 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що Вимога в частині нарахованої суми пені підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Як вказано вище, позов в частині зобов`язання контролюючого органу внести зміни до ІКП Товариства на підставі ухвали про відкриття касаційного провадження, задоволенню не підлягає.

Незважаючи на те, що суд визнав таким, що не відповідає нормам Податкового кодексу України, нарахування пені в сумі 302 771,63 грн, позовна вимога щодо виключення з ІКП цього нарахування, не може бути задоволена у межах цієї справи. Відповідний обов`язок на контролюючий орган суд може покласти, якщо, в порушення вимог статті 60 Податкового кодексу України («Відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги») та Порядку № 422, після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі відповідач 2 не здійснить необхідні коригування.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

За подання адміністративного позову Товариство сплатило 13 268,03 грн (11 347,03 грн за позовну вимогу майнового характеру, 1,5% від вказаної у Вимозі суми 756 468,28 грн, та 1 921 грн за позовну вимогу немайнового характеру щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії).

Суд дійшов висновку про задоволення позову в частині скасування Вимоги в сумі 302 771,63 грн (40% від 756 468,28 грн). Відповідно, стягненню на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає сума 4 538,81 грн (40% від 11 347,03 грн).

Позовні вимоги щодо скасування Вимоги в сумі 453 696,65 грн були залишені без розгляду за заявою позивача. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», у випадку залишення позовної заяви без розгляду за клопотанням позивача, сплачена сума судового збору (в даному випадку різниця між 11 347,03 грн та 4 538,81 грн) з Державного бюджету не повертається.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (вул. Промислова, 8, корп. А, с. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340, ідентифікаційний код: 32741433) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.07.2019 № 116829-54 в частині податкового боргу в сумі 302 771,63 грн (пеня).

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (вул. Промислова, 8, корп. А, с. Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340, ідентифікаційний код: 32741433) судовий збір у сумі 4 538,81 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна