Постанова

від 10.08.2023 по справі 400/2643/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/2643/19

Перша інстанція: суддя Птичкіна В.В.,

повний текст судового рішення

складено 02.12.2022, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування вимоги від 05.07.2019 року №116829-54 та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» (надалі Товариство або позивач) з адміністративним позовом, в якому просить:

-скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі ГУ ДФС або відповідач 1) від 05.07.2019 року №116829-54 на суму грошового зобов`язання 756 468,28 грн.;

-зобов`язати ГУ ДФС виключити з обліку інтегрованої картки платника податків Товариства донараховані суми в розмірі 756 468,28 грн. у зв`язку з надходженням ухвали Верховного Суду від 17.07.2019 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 року у справі №1440/2279/18.

В обґрунтування позовних вимог Товариство, зокрема, зазначило, що правомірність нарахування контролюючим органом сум основного платежу, вказаних у спірній вимозі, є предметом оскарження в іншій судовій справі. За твердженнями позивача, відповідач порушує вимоги затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2019 року №422 «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі Порядок №422), оскільки, незважаючи на надходження ухвали суду про порушення касаційного провадження у справі, відмовляється виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) донараховані суми грошових зобов`язань. Крім того, як вказало Товариство, відповідач, в порушення норм Податкового кодексу України, нарахував пеню (сума якої зазначена у спірній вимозі) за весь період заниження податкових зобов`язань.

ГУ ДФС позов не визнало, зазначило у відзиві, що у нього не було обов`язку, згідно з Порядком №422, вносити зміни до ІКП (щодо раніше донарахованих сум грошових зобов`язань) в зв`язку з фактом відкриття касаційного провадження, оскільки відповідною ухвалою Верховний Суд не вжив заходів забезпечення позову. Також відповідач 1 заперечив проти доводів Товариства про незаконне нарахування пені, оскільки правильність донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань була підтверджена рішенням суду, що набрало законної сили.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року повернуто Товариству заяву про зміну позовних вимог «Позовну заяву (уточнену)».

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 року залучено до участі у справі Головне управління ДПС у Миколаївській області (надалі ГУ ДПС або відповідач 2).

ГУ ДПС позов не визнало з тих самих підстав, що зазначені у відзиві відповідача 1.

У додаткових поясненнях відповідач 2 зазначив, що пеню контролюючий орган нарахував на узгоджені суми грошових зобов`язань за відповідними нормами Податкового кодексу України, що діяли у 2014-2015 роках. На думку ГУ ДПС, оскільки заниження позивачем сум податкових зобов`язань відбулось у 2014 році, підстави для застосування положень статті 129 Податкового кодексу України в редакції, що діяла з 01.01.2017 року, відсутні.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій, зокрема, вказав на неправомірність нарахування пені в сумі, що зазначена у спірній вимозі.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року суд задовольнив клопотання представника позивача про залишення без розгляду позовної заяви в частині визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 05.07.2019 року №116829-54 в сумі 453 696,65 грн. (основний платіж та штрафні санкції).

В судовому засіданні представник Товариства підтримала адміністративний позов (у частині, що стосується нарахування та обліку пені), представник відповідачів просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.12.2022 року замінено відповідача 2 (Головне управління ДПС у Миколаївській області, ЄДРПОУ 43144729) його правонаступником Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, ЄДРПОУ ВП 44104027.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.07.2019 року №116829-54 в частині податкового боргу в сумі 302 771,63 грн. (пеня). В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» судовий збір у сумі 4 538,81 грн.

На вказане рішення суду Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.07.2019 №116829-54 в частині податкового боргу в сумі 302 771,63 грн. (пеня) та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс» в задоволенні позовних вимог повністю.

15.05.2023 року (вх.№10641/23) на адресу суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких заявник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.08.2016 року ГУ ДФС, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 пункту 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 09.08.2016 року №27/14-29-14-01/32741433, прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №0002661401, яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на прибуток підприємств на 649 856 грн. (з яких 550 402 грн. податкові зобов`язання, 99 454 грн. штрафні санкції);

- № 0002671401, яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з ПДВ на 156 556,50 грн. (з яких 104 371 грн. податкові зобов`язання, 52 185,50 грн. штрафні санкції).

Згідно з розрахунками штрафних санкцій (додатками до ППР від 31.08.2016 року), Товариство допустило заниження податкових зобов`язань з:

- податку на прибуток у 2013 році (95 203 грн.), у 2014 році (302 613 грн.), у 2015 році (152 586 грн.);

- ПДВ у квітні 2014 року (102 420 грн.) та у лютому 2016 року (1 951 грн.).

Інформації про те, що вказані у ППР №0002661401 та №0002671401 грошові зобов`язання у вересні 2016 року стали узгодженими, матеріали справи не містять, проте, згідно з додатковими поясненнями відповідача 2, 22.09.2016 року Товариство звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, що містив вимоги, в тому числі, щодо визнання цих податкових повідомлень-рішень протиправними та про їх скасування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 року у справі №814/1865/16, що була залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 року частково задоволено позов Товариства, зокрема, визнано протиправними та скасовано: ППР №0002661401 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 310 312 грн. (з 550 402 грн.) та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 39 431,50 грн. (з 99 454 грн.); ППР №0002671401 в частині визначення грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1 951 грн. (з 104 371 грн.) та в частині застосування штрафних санкцій в сумі 975,50 грн. (з 52 185,50 грн).

20.07.2018 ГУ ДФС, з посиланням на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 року у справі №814/1865/16, прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 00059111401, яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з податку на прибуток на 300 112,50 грн., з яких: 240 090 грн. (550 402 грн. 310 312 грн.) податкові зобов`язання (податковий період 2014 рік); 60 022,50 грн. (99 454 грн. 39 431,50 грн.) штрафні санкції;

- № 00059101401, яким збільшило суму грошового зобов`язання Товариства з ПДВ на 153 630 грн., з яких: 102 420 грн. (104 371 грн. 1 951 грн.) податкові зобов`язання (податковий період квітень 2014 року); 51 210 грн. (52 185,50 грн. 975,50 грн.) штрафні санкції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2018 року у справі №1440/2279/18 задоволено адміністративний позов Товариства, визнано протиправними та скасовано ППР від 20.07.2018 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 року вказане рішення скасовано, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовлено.

В подальшому, Верховний Суд постановою від 18.09.2019 року касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 року залишив без змін.

В ІКП Товариства (відомості додані до відзиву відповідача 1) контролюючий орган 21.06.2019 року (на 10-й календарний день після постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду) відобразив відповідні суми податкових зобов`язань, штрафних санкцій (240 090 грн., 60 022,50 грн., 102 420 грн., 51 210 грн.), а також суми пені: з податку на прибуток 243 656,49 грн.; з ПДВ 59 115,14 грн.

Відповідно до наданих ГУ ДПС розрахунків пені, пеня з податку на прибуток в сумі 243 656,49 грн. була нарахована на суму податкового зобов`язання 240 090 грн. за період з 19.02.2015 року по 20.06.2019 року; пеня з ПДВ в сумі 59 115,14 грн. була нарахована на суму податкового зобов`язання 102 420 грн. за період з 30.05.2014 року по 20.06.2019 року.

05.08.2019 року ГУ ДФС направило на адресу Товариства податкову вимогу від 05.07.2019 №116829-54 (надалі Вимога).

Згідно з Вимогою, станом на 04.07.2019 року сума податкового боргу позивача складала 756 468,28 грн., в тому числі пеня з податку на прибуток 243 656,49 грн., пеня з ПДВ 59 115,14 грн., загальна сума пені 302 771,63 грн.

З урахуванням ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 року (т.1 а.с.184-185), предметом позовних вимог є:

- скасування Вимоги в сумі 302 771,63 грн;

- зобов`язання відповідача 2 виключити з обліку ІКП Товариства нарахування в сумі 756 468,28 грн. у зв`язку з надходженням ухвали Верховного Суду від 17.07.2018 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 року у справі №1440/2279/18.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною станом на червень 2019 року), при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судове рішення у справі №1440/2279/18 набрало законної сили 11.06.2019 року (дата постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду, якою у задоволенні позову Товариства було відмовлено).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 11.06.2019 року суми, вказані у ППР від 20.07.2018 року, набули статусу узгоджених грошових зобов`язань.

Як зазначено у підпункті 4 пункту 2 підрозділу 4 розділу V Порядку №422, на підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/зменшення суми.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно визнав, що контролюючий орган мав законні підстави для відображення в ІКП Товариства у червні 2019 року відповідних облікових показників (операцій) інформації з ППР від 20.07.2018 року. Доводів щодо протилежного позов Товариства не містить.

Вимогу щодо зобов`язання контролюючого органу виключити з ІКП донараховані суми (в тому числі і суми пені) позивач обґрунтував фактом відкриття 17.07.2019 року Верховним Судом касаційного провадження у справі №1440/2279/18 (позов про визнання протиправними та скасування ППР від 20.07.2018 року). Як зазначив позивач, 25.07.2019 року він повідомив контролюючий орган про цю обставину і просив, з посиланням на підрозділ 4 розділу V Порядку №422, виключити з обліку донараховані суми, проте відповідач 1 відповідних дій не вчинив.

За твердженнями позивача, контролюючий орган допустив бездіяльність (відповідна позовна вимога не заявлена), оскільки був зобов`язаний у липні 2019 року внести відповідні коригування в ІКП.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення цієї вимоги (незалежно від того, чи було законним та правильним нарахування пені) відсутні.

У підпункті 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу V Порядку №422 зазначено, що інформація з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про продовження процедури судового оскарження в касаційній інстанції відображається в ІКП лише у випадку відкриття провадження та прийняття судом рішення про забезпечення адміністративного позову.

Як вказано вище, ухвала Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі №1440/2279/18 не містила інформації щодо забезпечення позову.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності у контролюючого органу обов`язку у липні 2019 року виключити з ІКП Товариства відображені у червні 2019 року суми.

Відповідно до чинної у червні 2019 року (набуття статусу узгоджених грошових зобов`язань сумами, вказаними у ППР від 20.07.2018 року) редакції пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Днем узгодження вказаних у ППР від 20.07.2018 року сум є 11.06.2019 року, відповідно, Товариство мало сплатити вказані в них суми не пізніше 21.06.2019 року.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на день формування Вимоги), податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою пункту 59.1 та частиною першою пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України (у чинній на день формування Вимоги редакції), у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Факт існування у липні 2019 року у Товариства податкового боргу підтверджений відповідними доказами, Вимогу було сформовано не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання правомірним направлення Вимоги позивачу.

Як вважає позивач, Вимога має бути скасована частково, в сумі нарахованої пені (302 771,63 грн.). У позові Товариство зазначило, що «… пеня повинна бути обчислена починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили. Натомість, відповідач нараховує пеню починаючи з дати прийняття податкових повідомлень-рішень, які скасовані судом та є відкликаними, тобто з 31.08.2016 року, що є незаконним …».

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зауважила, що нарахування пені на вказані у ППР від 20.07.2018 року суми було б правомірним саме з цієї дати 20.07.2018 року.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що пеню контролюючий орган нарахував не з 31.08.2016 року. Як вказано вище, пеня з податку на прибуток в сумі 243 656,49 грн. була нарахована на суму податкового зобов`язання 240 090 грн., тобто узгоджена сума, що вказана у ППР від 20.07.2018 року, за період з 19.02.2015 року по 20.06.2019 року; пеня з ПДВ в сумі 59 115,14 грн. була нарахована на суму податкового зобов`язання 102 420 грн., тобто узгоджена сума, що вказана у ППР від 20.07.2018 року, за період з 30.05.2014 року по 20.06.2019 року.

Отже, відповідач 1 нарахував пеню на узгоджені суми грошових зобов`язань. Нарахування пені за зобов`язанням з податку на прибуток контролюючий орган розпочав, виходячи зі строку сплати податку за 2014 рік, лютий 2015 року, нарахування пені за зобов`язанням з ПДВ виходячи зі строку сплати податку за квітень 2014 року травень 2014 року.

Відповідно до чинної у 2014-2015 роках (до 01.01.2017 року) редакції підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до чинної у 2014-2015 роках (до 01.01.2017) редакції статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129.

При цьому, пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до чинної з 01.01.2017 року (до 01.01.2021 року) редакції підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до чинної з 01.01.2017 року (до 01.01.2021 року) редакції статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, розпочинається починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), - підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

У пункті 129.4 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2017-2020 роках) зазначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

У додаткових поясненнях відповідач 2 зазначив, що, оскільки заниження податкових зобов`язань Товариство допустило у 2014-2015 роках, то нарахування пені було здійснено відповідно до діючих на той час норм.

Позивач стверджував, що оскільки грошове зобов`язання було визначено контролюючим органом у 2018 році (ППР від 20.07.2018 року), нарахування пені за весь період заниження не відповідає статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2017-2020 роках).

З огляду на зазначене колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Контролюючий орган у 2016 році виявив, що Товариство занизило у 2015 році суму податкового зобов`язання з податку на прибуток (декларація за 2014 рік), а у травні 2014 року суму податкового зобов`язання з ПДВ (декларація за квітень 2014 року).

Правомірність цього висновку була підтверджена судовим рішенням від 11.06.2019 року у справі №1440/2279/18.

Останній день нарахування пені, згідно з розрахунками відповідача 2, - 20.06.2019 року. У пункті 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2019 році) зазначені події, з якими пов`язується закінчення нарахування пені. Так, згідно з підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. У справі відсутні докази на підтвердження того, коли і яким чином відбулося погашення вказаних у ППР від 20.07.2018 року зобов`язань, проте позивач не довів того, що таке погашення відбулося раніше 20.06.2019 року.

За таких обставин, заниження податкових зобов`язань тривало з 2014 року по 2019 рік (ПДВ) та з 2015 року по 2019 рік (податок на прибуток).

Відповідно, нарахування пені до 01.01.2017 року мало здійснюватися за нормами, що були чинними до 01.01.2017 року, а після 01.01.2017 року за нормами, що були чинними з 01.01.2017 року. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відхилення як аргументи позивача (про застосування лише норм, що діяли з 01.01.2017 року), так і відповідачів (про застосування лише норм, що діяли до 01.01.2017 року).

Так, редакцією статті 129 Податкового кодексу України, що діяла до 01.01.2017 року, було встановлено, що пеня нараховується за весь період заниження.

Питання застосування статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2017-2020 роках) було розглянуто Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, і висновки з цього питання викладені у постанові від 27.09.2022 року у справі №380/7694/20.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив:

«… застосування підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України як такого, що пов`язує момент початку нарахування пені із закінченням десятиденного строку для сплати грошових зобов`язань з моменту їх узгодження та/або отримання податкового повідомлення-рішення суперечить дійсному змісту статті 129 ПК України …

судова палата відступає від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, відповідно до яких статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) …

з урахуванням вимог пункту 129.2 статті 129 ПК України у разі залишення без змін частини нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку судового оскарження, пеня, нарахована за несплату такого, відображається в ІКП платника податку та підлягає сплаті за весь період заниження такого зобов`язання, в тому числі і за період адміністративного та/або судового оскарження …».

На підставі цього, керуючись частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції відхилив доводи Товариства про відсутність у контролюючого органу права нарахувати пеню за весь період заниження.

При цьому, пеня була розрахована за весь період заниження (до червня 2019 року) за нормами, що були чинними до 01.01.2017 року, - з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Проте, як вказано вище, за період з 01.01.2017 року пеня мала бути розрахована з розрахунку 120 річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення), - пункт 129.4 статті 129 Податкового кодексу України.

Отже, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, контролюючий орган безпідставно визначив, що податковий борг у Вимозі (в частині пені) складає 302 771,63 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Вимога в частині нарахованої суми пені підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Як вказано вище, позовні вимоги в частині зобов`язання контролюючого органу внести зміни до ІКП Товариства на підставі ухвали про відкриття касаційного провадження, задоволенню не підлягає.

Незважаючи на те, що суд першої інстанції визнав таким, що не відповідає нормам Податкового кодексу України, нарахування пені в сумі 302 771,63 грн., позовна вимога щодо виключення з ІКП цього нарахування, не може бути задоволена у межах цієї справи. Відповідний обов`язок на контролюючий орган суд може покласти, якщо, в порушення вимог статті 60 Податкового кодексу України («Відкликання податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги») та Порядку №422, після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі відповідач 2 не здійснить необхідні коригування.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко