Постанова

від 30.11.2022 по справі 815/1133/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 815/1133/17

касаційне провадження № К/9901/38866/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 (головуючий суддя Глуханчук О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (головуючий суддя - Єщенко О.В., судді-Димерлій О.О., Бойко А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар Шиппінг» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мар Шиппінг» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач, скаржник) в якому просило визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС від 21.01.2017 року №КТ-500060702-0005-2017 про визначення коду товару.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.01.2017 року ТОВ «Компанія «Мар Шиппінг» подано до відділу митного оформлення №3 митного посту «Одеса-Порт» декларацію, відправник ДП «Дзержинський лісгосп АПК», одержувач іноземна компанія «Forte Vita Enterprises Limited». Вказаною декларацією задекларовано на експорт деревину паливну у вигляді колод: дрова соснові для опалення, УКТ ЗЕД 4401100000. При здійсненні митного контролю посадовими особами Одеської митниці ДФС було здійснено огляд товару, за результатами якого прийнято рішення про визначення коду товару від 21 січня 2017 року, яким визначено код товару 4403 20 39 00, а в графі опис товару зазначено, що заявлена до митного оформлення деревина це деревина сосни виду Pinus silvestrus L., сортована, не піддана обкорюванню та лущенню, серед якої відсутня ломана, колота, скривлена, сучкувата, роздвоєна, має візуально правильну циліндричну форму. Із прийнятим рішенням позивач не погоджується, оскільки заявлена деревина не відпадає зазначеним у рішенні критеріям, а за своїми характеристиками є паливною деревиною, не придатною для комерційного використання, код за УКТ ЗЕД 4401 10 00 00. Про те, що заявлена деревина є паливною свідчать сертифікати про походження лісоматеріалів, а також Пояснення до УКТ ЗЕД. Таким чином, відповідачем при визначенні коду, заявленого до митного оформлення ТОВ «Компанія «Мар Шиппінг» товару, порушено Пояснення до УКТ ЗЕД та неправомірно визначено код товару, що є підставою для скасування рішення від 21.01.2017 року.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не довів належними та допустимими доказами факт неправильної класифікації позивачем товарів за кодом УКТ ЗЕД 4401 10 00 00, не надав достатніх доказів, які б підтверджували наявність фактів зазначених в його рішенні про визначення коду товару.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.10.2017 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №815/1133/17 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідність їх задоволення, а відповідач не довів правомірності свого рішення про визначення коду товару від 21 січня 2017 року №КТ-500060702-0005-2017, що є підставою для його скасування.

Одеська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017.

В касаційній скарзі скаржник зазначив, що не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій, оскільки судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права.

Скаржник вказав, що Одеська митниця ДФС під час прийняття рішення про визначення коду товару від 21.01.2017 №КТ-500060702-0005-2017 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача та вважає, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар Шиппінг».

Також скаржник наголосив, що в адміністративному позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Мар Шиппінг» та доданих до нього документів не наведено будь-яких доказів того, що внаслідок прийняття Одеською митницею ДФС оскаржуваного рішення про визначення коду товару були порушені будь-які права та законні інтереси саме інтереси позивача.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.12.2017 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 29.11.2022 прийняв касаційну скаргу Одеської митниці ДФС до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 30.11.2022.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мар Шиппінг» (Виконавець) та компанією «Forte Vita Enterprises Limited» (Кіпр) (Замовник) укладено договір №006/10/16 від 07 жовтня 2016 року, відповідно до умов якого Замовник доручає Виконавцю здійснити за рахунок Замовника ТЕО вантажів, митно-брокерське та документальне оформлення експортного вантажу - лісоматеріали (пиловник сосни, пиломатеріали, дрова) та зернові вантажі в морських торгових портах України (а.с. 7-11).

05 січня 2017 року декларантом - ТОВ «Компанія «Мар Шиппінг» подано до Одеської митниці ДФС митний пост «Одеса - порт» митну декларацію №500060702/2017/000142, якою заявлено до митного оформлення товар: деревина паливна у вигляді колод: Дрова соснові для опалення, ГОСТ 3243-88, розміром: L 2, d 8-45 cм - 152, 94 куб.м., навалом; виробник: ДП «Дзержинський лісгосп АПК», ЖОКАП «Житомироблагроліс» (а.с. 54-55).

Вказаний товар заявлений на експорт відповідно до укладеного між ДП «Дзержинський лісгосп АПК», ЖОКАП «Житомироблагроліс» та компанією «Forte Vita Enterprises Limited» (Кіпр) контракту №06/10-2016 від 06 жовтня 2016 року на придбання іноземною компанією «Forte Vita Enterprises Limited» дров для опалення - сосна (ГОСТ 3243-88). За умовами поставки товару отримувачем в порту визначено ТОВ «Компанія «Мар Шиппінг» (а.с. 12-14).

Заявлені на експорт лісоматеріали були поставлені ДП «Дзержинський лісгосп АПК» на підставі сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій від 14.11.2016 року Серії ЖТ №237773 та від 28.11.2016 року Серії ЖТ № 238845. Згідно вказаних сертифікатів, лісокористувач-продавець та експортер: ДП «Дзержинський лісгосп АПК», характеристика купленої продукції: дрова для опалення - сосна, 8-45х200 см, код згідно УКТ ЗЕД 4401 10 00 00 (а.с. 18-19).

З метою митного оформлення вказаного товару, товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мар Шиппінг» подано до Одеської митниці ДФС разом із митною декларацією №500060702/2017/000142 від 05 січня 2017 року наступні супровідні документи: рахунок-фактура (інвойс) №4 від 17 жовтня 2016 року, навантажувальний документ №252 від 05 січня 2017 року, специфікацію №1 від 06 жовтня 2016 року, зовнішньоекономічний контракт №06/10-2016 від 06 жовтня 2016 року, договір про надання послуг митного брокера №04/01-17 від 04 січня 2017 року, сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій №ЖТ.237773 від 14.11.2016 року, інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару №3640 від 05 січня 2017 року, інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №3640 від 04 січня 2017 року, розпорядження відправника від 04 січня 2017 року (а.с. 7-19).

Разом із тим, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем коду товару (графа 33 ВМД).

Рішенням Одеської митниці ДФС від 21 січня 2017 року №КТ-500060702-0005-2017 визначено код товару за УКТ ЗЕД 4403 20 39 00 та наведено наступний опис товару: деревина сосни виду Pinus silvestrus L., сортована, не піддана обкорюванню та лущенню, серед якої відсутня ломана, колота, скривлена, сучкувата, роздвоєна та має візуально правильну циліндричну форму; розміро: L 2, d 8-45 cм - 152, 94 куб.м., навалом; виробник: ДП «Дзержинський лісгосп АПК», ЖОКАП «Житомироблагроліс» (а.с. 52-53).

Так, предметом спору у даній справі є правильність визначення класифікації товару згідно УКТ ЗЕД.

В митній декларації №500060702/2017/000142 від 05 січня 2017 року позивачем в графі 33 задекларовано товар, що експортується за кодом УКТ ЗЕД 4401 10 00 00 - Деревина паливна у виглядi колод, полiн, хмизу, гiлок, тощо.

Водночас, відповідач у прийнятому рішенні про визначення коду товару вважає, що заявлений до митного оформлення товар за описом підлягає класифікації за кодом УКТ ЗЕД 4403 20 39 00.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Згідно з ч. 7 ст. 69 Митного кодексу України, рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В матеріалах справи наявне рішення Одеської митниці ДФС від 21.01.2017 про визначення коду товару №КТ-500060702-0005-2017.

Як вбачається з даного рішення, серед переліку наданих для розгляду митному органу документів значиться договір №04/01-17 від 04.01.2017 про надання послуг митного брокера.

Разом з тим митне оформлення товару здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мар Шиппінг» на підставі договору №006/10/16 від 07.10.2016 укладеного з компанією «Forte Vita Enterprises Limited» (Кіпр).

Колегія суддів звертає увагу, що договір №04/01-17 від 04.01.2017 в матеріалах справи відсутній, позивачем суду не надавався та судом не витребовувався.

Верховний Суд вважає, що вказаний доказ має суттєве значення для вирішення вказаної справи, оскільки стосується прав, інтересів та обов`язків особи, яка не була залучена до участі у справі - ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс», а також вирішення питання про належного позивача по даній справі.

Так у графі 20 митної декларації №500060702/2017/000142 від 05.01.2017 умовами поставки товару визначено - CPT.

Згідно з Інкотермс 2010 термін CPT (Carriage Paid To (…named placе of destination) фрахт/перевезення оплачені до ( … назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. За умовами CPT на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

Тому за умовами Інкотермс 2010 саме на підприємство ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс», як продавця (експортера) по зовнішньоекономічному контракту №06/10-2016 від 06.10.2016 покладений обов`язок митного оформлення товару безпосередньо підприємством, або укладення відповідного договору між митним брокером та ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс».

Поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишився факт законодавчого співвідношення умов Інкотермс 2010 CPT, визначений п.1.1. зовнішньоекономічному контракту №06/10-2016 від 06.10.2016 та положень останнього абзацу п.5.8. даного договору відповідно до якого «.. Покупець приймає деревину, здійснює вигрузку вагонів та подальші операції, включаючи декларування за власний рахунок».

Та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мар Шиппінг» було декларантом під час митного оформлення товару, не уклавши відповідного договору з ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс» означає, що вказане підприємство не має право на оскарження до суду рішення Одеської митниці ДФС від 21.01.2017 про визначення коду товару №КТ-500060702-0005-2017.

Зазначення в якості декларанта Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мар Шиппінг» від імені експортера (ДП «Дзержинський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагроліс»), уповноваженого відповідно до умов поставки СРТ здійснювати митне оформлення товару, не дозволяє ототожнювати таку особу з декларантом, визначення якого надано Митним кодексом України.

Тобто, суд позбавлений процесуальної можливості задовольнити вимоги особи, яка є неналежним позивачем в адміністративній справі, з огляду на приписи норм Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищенаведені обставини мають визначальне значення для правильного й справедливого вирішення цього спору, однак суди попередніх інстанції на викладене вище уваги не звернули.

Таким чином судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.

За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк