Ухвала

від 18.12.2023 по справі 815/1133/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 815/1133/17

Суддя-доповідач П`ятого апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши питання про залишення без руху апеляційної скарги Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мар Шиппінг» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 21 січня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мар Шиппінг» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 21 січня 2017 року.

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у зв`язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.3 статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було ухвалене 01 березня 2023 року, водночас апеляційна скарга направлена до суду апеляційної інстанції 01 грудня 2023 року, тобто апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року. В обґрунтування зазначеного клопотання представник апелянта посилається на факт подання у межах строків оскарження апеляційної скарги по даній справі, яка в подальшому була повернута. Посилаючись на неможливість сплати судового збору внаслідок відсутності фінансування, а також надмірне навантаження на осіб, які здійснюють представництво інтересів апелянта у судах, апелянт вважає вказані обставини поважними та такими, що обумовлюють поновлення строку апеляційного оскарження.

Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що зазначені в обґрунтування пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження причини не є поважними з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Згідно висновків Верховного Суду у межах справ № 826/9136/17, №806/2321/16 у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Аналогічні висновки викладені зокрема у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа №2040/6272/18), від 23 грудня 2019 року (справа №160/815/19) від 12 грудня 2019 року (справа №160/8755/18), від 14 листопада 2019 року (справа №826/13980/18).

Доводи апелянта, що апеляційна скарга по даній справі вже подавалась, суд оцінює критично, оскільки згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2020 року у справі № 826/1402/17, та обставина, що державний орган звертається з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на висновки, викладені у рішенні ЄСПЛ від 20 вересня 2022 року у справі «ЗАВАЛІЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ» (Заява № 23342/14). Фактичні обставини даної справи зводяться до того, що суб`єктом владних повноважень подавилась апеляційна скарга, яка поверталась судом у зв`язку із несплатою судового збору. В подальшому, поза межами встановленого законодавством строку апеляційного оскарження, суб`єктом владних повноважень повторно подавалась апеляційна скарга разом із клопотанням про поновлення строку, яке задовольнялось судами. За висновками ЄСПЛ, у цій справі суди, порушуючи принцип юридичної визначеності, приймали до розгляду за відсутності достатніх підстав і задовольняли скарги, подані поза межами встановленого законодавством строку для апеляційного оскарження. У зв`язку з цим Європейський суд дійшов висновку, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, колегією суддів було встановлено, що судовий збір за подання апеляційної скарги було фактично сплачено 26 вересня 2023 року, при цьому повторно з апеляційною скаргою апелянт звернувся лише 01 грудня 2023 року.

Водночас організація роботи діловодства Одеської митниці та навантаження на її працівників, є суб`єктивним чинником, за відсутності об`єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Таким чином, доводи апелянта не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року.

Враховуючи викладене, згідно положень ст. 298 КАС України, протягом десяти днів з дня вручення ухвали апелянт має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку, в якій може вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 169, 243, 248, 296, 298, 325, 328 КАС України суддя,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мар Шиппінг» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 21 січня 2017 року залишити без руху.

Надати апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення.

Роз`яснити апелянту, що у разі неподання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль