Рішення

від 02.12.2022 по справі 200/3321/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2022 року Справа№200/3321/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 16 грудня 2021 року № Ф-41459-0566, -

В С Т А Н О В И В:

до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 16 грудня 2021 року № Ф-41459-0566 на суму 48294,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску здійснено відповідачем без передбачених чинним законодавством підстав, оскільки спірна вимога включає недоїмку зі сплати єдиного внеску за період звільнення відповідача від сплати єдиного внеску за період АТО. Також позивач вказав, що підприємницьку діяльність не здійснював, дохід від такої діяльності не отримував, перебував у трудових відносинах, та єдиний соціальний внесок у встановленому законом обсязі сплачував роботодавець.

Відповідач відзив на адміністративний позов не подав.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 15 липня 2022 року повторно витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 1 листопада 2022 року витребувано докази у Головного управління ДПС у Вінницькій області.

На виконання вимог ухвали суду Головне управління ДПС у Вінницькій області надало пояснення у яких зазначено, що сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. В інтегрованій картці платника податків наявна заборгованість за період з липня 2014 року по жовтень 2020 року в сумі 48294,05 грн. Також зазначено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою підприємцем.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з травня 2002 року по 4 січня 2022 року перебував в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець, що підтверджується матеріалами справи та не є спірним між сторонами.

Позивач перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області (Куйбишевський район м. Донецька), з 1 січня 2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування.

При цьому, з березня 2018 року по 5 січня 2021 року ОСОБА_1 працював у ПП «Науково-технічний центр «Оріон», з 23 червня 2021 року по 31 серпня 2021 року у ПАТ «Донецьксталь» Металургійний завод, у вересні 2021 року ПАТ Автопідприємство «Укрбуд», що підтверджується записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 .

16 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області станом на 30 листопада 2021 року сформовану вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф-41459-0566 зі сплати єдиного внеску на суму 48294,05 грн., з яких: недоїмка 48294,05 грн.

Так, згідно з поясненнями Головного управління ДПС у Вінницькій області нарахування єдиного внеску, за вказаною вимогою, здійснено за період з 3 кварталу 2014 року по 4 квартал 2020 року включно, а саме:

- 20 жовтня 2014 року нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми в сумі 1267,95 грн., за 3 квартал 2014 року;

- 20 січня 2015 року нараховано єдиного внеску платникам спрощ. Форми в сумі 1267,95 грн., за 4 квартал 2014 року;

- 20 квітня 2015 року нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми в сумі 1267,95 грн., за 1 квартал 2015 року;

- 20 липня 2015 року нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми в сумі 1267,95 грн., за 2 квартал 2015 року;

- 19 жовтня 2015 року нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми в сумі 1267,95 грн., за 3 квартал 2015 року;

- 19 січня 2016 року нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми в сумі 1434,51 грн., за 4 квартал 2015 року;

- 19 квітня 2016 року нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми в сумі 909,48 грн., за 1 квартал 2016 року;

- 19 липня 2016 року нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми в сумі 941,16 грн., за 2 квартал 2016 року;

- 19 жовтня 2016 року нараховано єдиного внеску платникам спрощ. форми в сумі 957,00 грн., за 3 квартал 2016 року;

- 9 лютого 2018 року нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рiк в сумі 8448,00 грн., за 2017 рік;

- 19 квітня 2018 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 2457,18 грн., за 1 квартал 2018 року;

- 19 липня 2018 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 2457,18 грн., за 2 квартал 2018 року;

- 19 жовтня 2018 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 2457,18 грн., за 3 квартал 2018 року;

- 21 січня 2019 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам Нарахування єдиного внеску в сумі 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 року;

- 19 квітня 2019 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 2754,18 грн., за 1 квартал 2019 року;

- 19 липня 2019 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 2754,18 грн., за 2 квартал 2019 року;

- 21 жовтня 2019 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 2754,18 грн., за 3 квартал 2019 року;

- 20 січня 2020 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 2754,18 грн., за 4 квартал 2019 року;

- 21 квітня 2020 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 2078,12 грн., за 1 квартал 2020 року;

- 20 липня 2020 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 1039,06 грн., за 2 квартал 2020 року;

- 19 жовтня 2020 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 3178,12 грн., за 3 квартал 2020 року;

- 19 січня 2021 року нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощенiй системi та фермерам в сумі 2200,00 грн., за 4 квартал 2020 року.

Зазначене вище також підтверджується даними ІКП позивача (код класифікації доходів бюджету 71040000).

Тобто, з наведеного вбачається, що єдиний соціальний внесок під час працевлаштування позивача автоматично нараховувався контролюючим органом.

За результатами адміністративного оскарження спірної податкової вимоги, рішенням Державної податкової служби України від 21 січня 2022 року, вимогу про сплату боргу від 16 грудня 2021 року № Ф-41459-0566 залишено без змін, скаргу без задоволення.

Не погодившись з діями відповідача щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Закон № 2464).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт б розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Місто Донецьк, на території якого розташована податкова інспекція в якій на обліку як платник єдиного внеску перебував позивач, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на дію абзацу третього пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VІ відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На час винесення спірної вимоги Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, а Указ Президента України Про затвердження рішення РНБО Про широкомасштабну антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей від 30 серпня 2018 року № 116/2018 року не зазначав про припинення антитерористичної операції, а містив посилання про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях.

Отже, позивач звільнявся від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Проте, Законом України від 14 січня 2020 року № 440-ІХ Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виключено 13 лютого 2020 року.

Таким чином, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 був діючим з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року також визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, зокрема, вказує про те, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (16 грудня 2021 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконували покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону №2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Посилання позивача, що під час формування спірної вимоги відповідачем враховано минулі періоди, під час яких діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI, суд вважає безпідставними, оскільки зазначена норма тимчасово визначала право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов`язку повністю.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VI.

Стосовно нарахування контролюючим органом єдиного внеску у період працевлаштування позивача.

Так, пункт 14.1.195 пункту 14.1статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями статті 2 Закону № 2464-VI визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

На підставі пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

При цьому, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином,з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19).

Як вже зазначалось вище, позивач з 15 травня 2002 року по 4 січня 2021 року перебував в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець.

Разом з тим, у період з березня 2018 року по 5 січня 2021 року, з 23 червня 2021 року по 31 серпня 2021 року та у вересні 2021 року позивач був найманим працівником та його роботодавці сплачували за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Так, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 відображені дані про суми заробітку позивача та кількість відпрацьованих місяців у ПП «Науково-технічний центр «Оріон» (ЄДРПОУ: 41650965) за період з березня 2018 року по 5 січня 2021 року, у ПАТ «Донецьксталь» Металургійний завод (ЄДРПОУ: 30939178) за період з червня 2021 року по серпень 2021 року, у ПАТ «Автопідприємство «Укрбуд» (ЄДРПОУ: 01236070) у вересні 2021 року.

За вказані періоди містяться відомості про нарахування роботодавцями заробітної плати та сплату страхових внесків.

Доказів отримання позивачем у ці періоди доходів від провадження господарської діяльності податковим органом не надано.

З огляду на в викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати ЄСВ за періоди, коли він був найманим працівником, та платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому за мінімальний, за нього сплачені роботодавцями.

Таким чином дослідивши матеріали справи суд зазначає, що відповідачем протиправно нараховано єдиний внесок ОСОБА_1 за періоди: з березня 2018 року по грудень 2020 року (період з січня 2021 року по день припинення підприємницької діяльності спірна вимога не включає), оскільки за ці місяці єдиний внесок сплачений роботодавцями позивача.

І як наслідок, відповідачем протиправно включено до спірної вимоги про сплату боргу суми за вказані вище періоди, а саме: за березень 2016 року 303,16 грн., за 2 квартал 2016 року 941,16 грн., за 3 квартал 2016 року 957 грн., за 2017 рік 8448 грн., за 1 квартал 201 року 2457,18 грн., за 2 квартал 2018 року 2457,18 грн., за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн., за 1 квартал 2019 року 2754,18 грн., за 2 квартал 2019 року 2754,18 грн., за 3 квартал 2019 року 2754,18 грн., за 4 квартал 2019 року 2754,18 грн., за 1 квартал 2020 року 2078,12 грн., за 2 квартал 2020 року 1039,06 грн., за 3 квартал 2020 року 3178,12 грн., за 4 квартал 2020 року 2200 грн., що разом складає 39990,06 грн.

Зазначений вище розрахунок здійснено судом на підставі пояснень Головного управління ДПС у Вінницькій області та даних ІКП, оскільки розрахунок до спірної вимоги відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до пункту 6 розділу VIвказаної Інструкції № 449, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом, то така вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною у день набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, ураховуючи, що в матеріалах справи відсутній розрахунок до спірної вимоги, яка є виконавчим документом (ч. 4 ст. 25Закону №2464), при цьому скасування вимоги повністю чи частково у кожному випадку є підставою вважати її відкликаною, незважаючи на те, що сума недоїмки, визначена в оскарженій вимозі, є частково неправильною, суд вважає неможливим скасувати вимогу в частині, а приймає рішення про її повне скасування, що не позбавляє можливості відповідача винести нову вимогу на іншу суму недоїмки.

Також суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 6 листопада 2018 року у справі №813/3274/17. Так, судом касаційної інстанції вказано, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим уКодексі адміністративного судочинства Україникритеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження, в даному випадку - щодо визначення суми недоїмки.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги від 16 грудня 2021 року № Ф-41459-0566 підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн. належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16 грудня 2021 року № Ф-41459-0566.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59; код ЄДРПОУ ВП: 44070187) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ; РНОНПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв