Рішення

від 25.11.2022 по справі 490/8513/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/1007/2022 Справа № 490/8513/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва в складі:

головуючої суддіГуденко О.А., при секретаріСавенко Є.В.,

за участі позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним застосуванням дисциплінарного стягнення,

ВСТАНОВИВ :

20.10.2021 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 , директора КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» , в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої нею складанням, видачею, застосуванням неправомірного наказу № 77 «Про винесення дисциплінарного стягнення від 29.09.2020 року у встановленому Верховною Радою України мінімальному розмірі ціни позову 237 900 грн.

В обгрунтування позову посилалася на положення Конституції України, ст.237-1 КЗпП України, статті 1167,1174 ЦК України, ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян», норми міжнародного права та судову практику.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А. 17.11.2021 року матеріали справи передані на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою суду від 22.11.2021 року позовну заяву залишено без руху. 31.01.2022 року позивачка надала суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі . У зв`язку з великою навантаженістю, призначити підготовче судове засідання на 13.05.2022 року на 10:00 год. в приміщенні Центрального районного суду м.Миколаєва .

04.02.2022 року позивачка надала заяву про долучення до матеріалів спрваи додаткових доказів.

Підготовче засідання , призначене на 13.05.2022 року , не відбулося та відкладено на 23.06.2022 року.

24 травня 2022 року позивачка надала на адресу суду клопотання про заміну неналежного відповідача згідно ч.1ст. 51 ЦПК України ОСОБА_3 , на відповідну особуКомунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка». Також надала позовну заяву з додатками в новій редакції, в якій просить стягнути з відповідача КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка`в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої його директором ОСОБА_3 під час виконання нею своїх службових обов`язків складанням, видачею, застосуванням неправомірного наказу № 77 «Про винесення дисциплінарного стягнення`у встановленому Верховною Радою України мінімальному розмірі ціни позову 248 100 грн.

23 червня 2022 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов з заявою про поновлення строку на подачу відзиву

Ухвалою суду від 23.06.2022 року замінено відповідача ОСОБА_3 у справі за позовом ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним застосуванням дисциплінарного стягнення - належним відповідачем - Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» ( 54017 м.Миколаїв, вул.Лягіна, 29-А).

Прийнято позовну заяву в новій редакції ОСОБА_1 до Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка`про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним застосуванням дисциплінарного стягнення .

Відкладено підготовче судове засідання на 13 липня 2022 року на 11год.45хв. для надання можливості відповідачу підготувати відзив на позов .

12 липня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позов відпредставника відповідача та клопотання про виклик свідків. У відзиві, посилаючись на недоведеність позовних вимог, просиди про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 13 липня 2022 року закрити підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним застосуванням дисциплінарного стягнення.

Задоволено клопотання відповідача про виклик у судове засідання в якості свідків ОСОБА_4 - завідувач господарством, ОСОБА_5 - інсектор з кадрів, ОСОБА_6 - завідувач дитячим лікувально-хірургічним відділенням - м. Миколаїв ,вул.Лягіна, 29а.

У зв`язку з великою навантаженістю призначено справу до судового розгляду по суті на 25 листопада 2022 року о 11-00 год. у приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі з викладених у позові та додаткових письмових поясненнях підстав. Звернула увагу суду на те, що неправомірним накладенням на неї дисциплінарного стягнення та принизливою та зневажливою поведінкою директора КП саме до неї, яка триває протягом майже двох років, їй завдано значних душевних страждань, які вона оцінює у розмірі, визначеному Верховною Радою українив 248 100 грн. Саме з винесення їй догани 29.09.2020 року почалося примушування її звільнитися з посади, яке і закінчилося її незаконним звільненням 11.02.2022 року, яке наразі вона оскаржує в суді.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Мантуленко О.В. заперечила позовні вимоги, просила про відмову у позові в повному обсязі. Зазначила, що позивачкою не надано жодних доказів того, що їй дійсно були завдані душевні страждання саме такими діями відповідача, не доведено нею і причинно-наслідковий зв`язок між завданням шкоди позивачці та винесенням відносно неї наказу від 29.09.2020 року про накладення дисциплінарного стягнення. Крім того, взагалі відсутня вина відповідача у завданні ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки винесення вказаного наказу жодним чином не мало на меті принизити позивачку чи завдати їй моралних страждань. Розмір компенсації моральної шкоди також не доведений та не обгрунтований жодним чином.Інші ж пояснення позивача стосовно ніби-то її мобінгу протягом 2-х років та подальшого звільнення немають значення для вирішення цієї справи, оскільки не стосуються предмету позовних вимог.

Також представник відповідача суду пояснила, що у зв`язку з небезпекою для життя та здоров`я учасників процесу в умовах збройної агресії рф проти України, відповідач не зміг забезпечити явку свідків в судове засідання, тому відмовляється від раніше заявленого клопотання про виклик свідків.

Вислухавши пояснення сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, доводи відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Пунктом 9 ч. 2ст. 16 ЦК Українипередбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Устатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першоюстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другоюстатті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року в справі № 761/24143/19 (провадження № 61-17538св20).

Стаття 237-1 КЗпП Українивизначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до частини четвертоїстатті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням від 16 вересня 2021 року Центрального районного суду міста Миколаєва у справі № 490/9274/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» про визнання протиправним наказу про застосування дисциплінарного стягнення позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано Наказ Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» № 77 від 29.09.2020 року «Про винесення дисциплінарного стягнення», яким за порушення п. 8 розділу ІІ посадової інструкції головної медичної сестри, за неналежне виконання своїх професійних обов`язків ОСОБА_1 головній медичній сестрівинесено догану.

Як вбчається з вказаного рішення суду, 23.10.1997 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до Міської стоматологічної поліклініки на посаду медичної сестри профілактичного відділення на підставі наказу № 56 п. 1 від 23.10.1997 року.

05.03.2001 року згідно наказу № 57/1 п.2 від 05.03.2001 року переведено на посаду головної медичної сестри.01.07.2019 року продовжена дія трудового договору на посаді головної медичної сестри поліклініки на підставі наказу № б/н від 01.07.2019 року.

Згідно з договором від 05.03.2001 року ОСОБА_1 як головна медична сестра, яка виконує роботу, безпосередньо пов`язану з отриманням, зберіганням матеріальних цінностей, взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності ввірених їй цінностей.

Згідно знаказом №77від 29.09.2020року «Провинесення дисциплінарногостягнення» головнамедична сестра ОСОБА_1 не забезпечиламедичний персоналдостатньою кількістюмедикаментів21.09.2020 року, чим порушила п. 8 розділу ІІ «Несе відповідальність за облік, розподіл, витрати і зберігання матеріалів і медикаментів, в тому числі отруйних і наркотичних лікарських засобів» посадової інструкції головної медичної сестри. На підставі вищевикладеного, керуючисьст. 147 КЗпП України, наказано за порушення п. 8 розділу ІІ посадової інструкції головної медичної сестри, за неналежне виконання своїх професійних обов`язків ОСОБА_1 головній медичній сестрівинести догану. Підстава: рапорт в.о. медичного директора. ОСОБА_1 із наказом ознайомлена 30.09.2020 року.

Судом встановлено,що врапорті,який ставпідставою дляпритягнення позивачкидо дисциплінарноївідповідальності,йдеться пробездіяльність відповідачки,а саменезабезпечення медикаментамита обладнанняммедичного персоналу22.09.2020 та 23.09.2020 року. В той же час, в самому наказі, яким було винесено догану йдеться про не забезпечення медичного персоналу достатньою кількістю медикаментів 21.09.2020 року.

Однак, 22.09.2020 ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, наказ про яку був винесений 22.09.2020 та зареєстрований в Журналі реєстрації наказів, з 23.09.2020 року позивачка перебувала на лікарняному, внаслідок чого не могла в зазначені дні бути присутня на роботі та виконувати свої обов`язки, визначені в п. 8 розділу ІІ Посадової інструкції головної медичної сестри.

Перебування позивачки у відпустці та на лікарняному виключає її вину у невиконанні в зазначені дні своїх трудових функцій та обов`язків. Твердження представника відповідача, що "знаючи наперед , що вона буде перебувати на лікарняному" та "збираючись на лікарняний" - позивачка мала забезпечити діяльність рентген-кабінету наперед і попередити керівництво, що ймовірно виникнуть певні труднощі з забезпеченням деяких підрозділів видатковими матеріалами судом не прийнято до уваги як такі, що поза розумним сумнівом, не є спроможними. По-перше, з посадової інструкції позивачки не вбачалося її обов`язку здійснювати розподіл матеріалів та медикаментів заздалегідь чи "наперед", тим більше, що сторонами не заперечувалося, що на підприємстві склалася стала практика, за якою медикаменти та матеріали видаються на вимогу медпрацівників. По-друге, видача хворій листка непрацездатності відноситься до виключної компетенції лікаря після відповідного обстеження пацієнта. А отже зазделегідь передбачити чи спланувати перебування на лікарняному- перебувало поза можливостями позивачки, оскільки не залежало лише від її волі, а доказів зворотнього суду не було надано.

Також судом було втсановлено, що відповідачем не було надано жодних належних доказів порушення або неналежного виконання покладених на позивачку трудових обов`язків, передбачених п. 8 розділу ІІ Посадової інструкції головної медичної сестри 21.09.2020 року.

Таким чином, суд встановив невідповідність підстави, на якій ґрунтується наказ, змісту самого наказу.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» не доведено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме - не забезпечення медичного персоналу достатньою кількістю медикаментів 21.09.2020 року, порушення нею п. 8 розділу ІІ «Несе відповідальність за облік, розподіл, витрати і зберігання матеріалів і медикаментів, в тому числі отруйних і наркотичних лікарських засобів» посадової інструкції головної медичної сестри.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 неналежного виконання своїх професійних обов`язків та у зв`язку з недодержанням відповідачем правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, неврахування останнім усіх обставини, що мають значення для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а отже про наявність підстав для визнання Наказу КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» № 77 від 29.09.2020 року «Про винесення дисциплінарного стягнення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Окрім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно ізст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом національного права.

Пунктом 9 ч. 2ст. 16 ЦК Українипередбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Стаття 237-1 КЗпП Українивизначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1ст.1167 ЦК України).

Згідност. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 3Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті3,4,11,31 ЦПК України).

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

З урахуванням встановленого факту порушення законних прав ОСОБА_1 у сфері трудових відносин, суд вважає, що прийняття відповідачем рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яке в подальшому було визнано протиправним та скасовано судом, спричинили їй душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, порушення нормальних життєвихстосунків, тобто заподіялиморальну шкоду.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Разом з тим, враховуючи, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Вирішуючи питання розміру грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, особу потерпілої, враховує тривалість періоду, протягом якого було порушено право позивача, глибину й тривалість завданих позивачеві душевних страждань, а також обсяги докладання зусиль для відновлення прав внаслідок неправомірних дій відповідача шляхом їх оскарження,при цьому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що грошова сума, яка підлягає стягненню із відповідачана користьпозивачки становить 5 100, 00грн, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивачка не зазнала страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Доводи представникавідповідача про те,що позивачемне наданодоказів напідтвердження фактузаподіяння їйморальних стражданьабо втратнемайнового характеру,у зв`язкуз чимпозовні вимогищодо стягненнязаявленої сумиморальної шкодизадоволенні безпідставно,відхиляються судом.Європейськийсуд зправ людиниу справі«Тома протиЛюксембурга» (2001рік),використав принцип,по якомусам фактвизнання порушеногоправа єдостатнім длясправедливої сатисфакції.При цьому ,при визначеннірозміру відшкодуваннясуд такожвраховує,що впозовній заявікрім перерахуваннячисленних нормправа тапосилань насудову практику,не міститьсяобгрунтування якісаме негативнінаслідки тастраждання настали самедля ОСОБА_1 внаслідок конкретних дій відповідача винесення Наказу № 77, про що окремо і заявлені позовні вимоги.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав (Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04, п. 58 Рішення)), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, п. 29).

У відповідності дост. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір , сплачений нею при зверненні до суду у мінімально встановленому розмірі 951 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 29-а, ЄДРПОУ 05483210) про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправним застосуванням дисциплінарного стягнення задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану виданням неправомірного наказу № 77 від 29.09.2020 року «Про винесення дисциплінарного стягнення», - у розмірі 5 100 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 29-а, ЄДРПОУ 05483210) на користь ОСОБА_1 951 грн 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05 грудня 2022 року.

СУДДЯ О.А. ГУДЕНКО