Постанова

від 01.12.2022 по справі 148/2179/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/2179/21

Провадження № 22-ц/801/1998/2022

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войницька Т. Є.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 рокуСправа № 148/2179/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Михайленко А. М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доБрацлавської селищноїоб`єднаної територіальноїгромади вособі Брацлавськоїселищної радиВінницької областіпро визнанняправа назавершення процедуриприватизації земельноїділянки впорядку спадкування за апеляційною скаргою представниці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Тетевої-Родюк І. О. на рішення Немирівського районного суду Вінницької області у складі судді Войницької Т. Є. від 30 серпня 2022 року (повний текст рішення складено 09 вересня 2022 року),

встановив:

30 листопада 2021 року представниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Тетева-Родюк І. О. звернулася до суду з цим позовом, за яким просила визнати право на завершення процедури приватизації за спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтовною площею 1,49 га, наданої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зяньковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області, в порядку спадкування та одержати правовстановлюючі документи після її завершення на земельну ділянку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

На обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як спадкоємниці першої черги після смерті матері ОСОБА_4 прийняли спадщину і 05 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л. С. було посвідчено договір про поділ спадкового майна за реєстровим № 693 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Інший спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_5 подав нотаріусу заяву про відмову від права на спадщину на їхню користь.

ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свою чергу, прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , про що 26 листопада 2002 року їй за реєстровим № 5699 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на Ѕ частину житлового будинку. Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не видавалось, тому що ОСОБА_3 за життя не завершив процедуру безоплатного набуття у власність (приватизації) земельної ділянки, право на яку набув на підставі сертифікату на земельну частку (пай) № 035975.

Зазначала, що рішенням Зяньковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 10 вересня 1999 року затверджено схему поділу земель колективної власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Мирів» на земельні частки (паї), вирішено видати державні акти на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв), зокрема ОСОБА_3 , якого помилково було зазначено по батькові « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 ». На підставі цього рішення був виготовлений державний акт на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований 29 березня 200 року, який з відміткою «помер в 94 році» у двох примірниках передано до архівного відділу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

10 грудня 2016 року року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Безпалюк Л. С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 , на що отримала постанову від 10 грудня 2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії через неможливість визначити склад спадкового майна та відсутність правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

31 серпня 2021 року до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л. С. із такою самою заявою зверталась ОСОБА_1 , на що також отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку.

11 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Брацлавської селищної ради із заявою щодо надання дозволу на завершення процедури приватизації виділеної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 земельної ділянки, відповіді на яку не отримала.

Рішенням Немирівського районного судуВінницької області від 30 серпня 2022 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що жодних доказів належності ОСОБА_3 державного акту на земельну ділянку, визнати право на завершення приватизації якої просили позивачі, суду не надано, а отже вона не входить до спадкової маси після його та ОСОБА_4 смерті.

В апеляційній скарзі представниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Тетева-Родюк І. О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалась на ті ж обставини, що і у позовній заяві. Звертала увагу на відсутність мотивів суду першої інстанції в ухвалі про відмову у прийнятті визнання позову відповідачем.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Частинами першою четвертоюстатті 367Цивільного процесуальногокодексу України(даліЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке.

Установлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як видно зі змісту позовної заяви підставою позову є набуття ОСОБА_3 права на безоплатне набуття у власність (приватизацію) земельної ділянки із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства, розташованих на території Зяньковецької сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Частиною першою статті 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) установлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після брання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (пункти 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

ЦК України набрав чинності 01 січня 2004 року, відповідно до спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовуються правила Розділу VІІ Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК Української РСР).

ЦК Української РСР не містив визначення ні поняття спадкування, ні складу спадщини, але з огляду на зміст статті 556 цього Кодексу, за якою спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає по боргах спадкодавця в межах дійсної вартості успадкованого ним майна, можна зробити висновок, що спадкування полягало у переході права власності на майно від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Не існувало у тогочасному законодавстві України й визначення поняття майна, однак стаття 13 Закону Української РСР № 697-ХІІ від 07 лютого 1991 року «Про власність» (далі Закон № 697-ХІІ) визначала, що об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Об`єктами права власності громадян визнавались також твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для творів і послуг та інші результати інтелектуальної праці.

Стаття 14 цього Закону установлювала, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для:

ведення фермерського господарства;

ведення особистого підсобного господарства;

будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);

садівництва;

дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі:

одержання їх у спадщину;

одержання частки землі у спільному майні подружжя;

купівлі-продажу, дарування та обміну.

Часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця (частина перша статті 525 ЦК Української РСР).

Тобто на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкуванню підлягало лише те майно, яке підпадало під визначення об`єкта права приватної власності відповідно до статті 13 Закону № 697-ХІІ, зокрема земельні ділянки для: ведення фермерського господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Об`єктивне право на отриманняземельної частки (паю)членами колективногосільськогосподарського підприємства,сільськогосподарського кооперативу,сільськогосподарського акціонерноготовариства,тому числіпенсіонерами,які ранішепрацювали вньому ізалишаються членамизазначеного підприємства,кооперативу,товариства було запроваджено лише на підставі Указу Президента України N 720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (пункт 2).

Цим же Указом установлювалось право на відведення земельної ділянки в натурі у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства (пункт 6), а організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності були установлені Законом України № 899-IV від 05 червня 2003 року «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Отже об`єктивне право на набуття у приватну власність земельних ділянок за рахунок земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, членами таких підприємств, в тому числі пенсіонерами, виникло (було запроваджене) вже після смерті ОСОБА_3 , відповідно йому не могло належати й суб`єктивне право на набуття у власність відповідної земельної ділянки, яке могло б бути успадковане його спадкоємцями.

Оскільки ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не набув і не міг набути за життя права на приватизацію земельної ділянки за рахунок земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, то усі рішення й документи, прийняті та видані після його смерті, зокрема, включення його до списку осіб, що додається до відповідного державного акта на право колективної власності на землю, подальше рішення органу місцевого самоврядування про видачу державного акта на право приватної власності на землю тощо не мають значення для вирішення справи, оскільки не є належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України, як такі, що не містять інформації щодо предмета доказування набуття спадкодавцем ОСОБА_3 права на приватизацію відповідної земельної ділянки.

Таким чином, хоча й суд першої інстанції прийшов до правильного по суті висновку про відмову у позові, але при цьому не правильно встановив правовідносин сторін та не застосував до них норм матеріального права, якими вони регулюються, а тому рішення підлягає зміні у мотивувальній частині з викладенням її у редакції цієї постанови.

Керуючись статтями367,368,374,375,381,384ЦПК Україниапеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представниці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Тетевої-Родюк І. О. задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 30 серпня 2022 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняттяі можебути оскарженадо ВерховногоСуду протягомтридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 05 грудня 2022 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета