Постанова

від 05.12.2022 по справі 629/1073/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 629/1073/20 Головуючий суддя І інстанції Смірнова Н. А.

Провадження № 22-ц/818/992/22 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року м. Валки.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого суддіЯцини В.Б.,

суддів колегії:Бурлака І.В., Котелевець А.В.,

за участю секретаря судового засіданняСупрун Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2021 року, по цивільній справі № 629/1073/20за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади Марини Володимирівни про визнання договору міни (обміну) земельних ділянок недійсним, та

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади Марини Володимирівни, про визнання недійсним договору міни (обміну) земельної ділянки площею 7,7941 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля 7,7941 га, розташованої на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6323987000:01:000:0026, яка належала позивачу на підставі Державного акту серії Р2 № 742683 на право приватної власності на землю, виданого Лозівською райдержадміністрацією Харківської області 28 грудня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за № 208, на земельну ділянку площею 0,7180 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: пасовища всього 0,7180 га, розташовану на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6323987000:02:000:0138, яка належала відповідачці на підставі спадкового договору, посвідченого Завадою М.В., приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 18 листопада 2009 року, зареєстрований в реєстрі за № 3852, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. 10 березня 2017 року, за реєстровим номером 435.

Позов мотивовано тим, що у 2017 році відповідач запропонувала йому під`їхати до нотаріуса ОСОБА_3 та внести зміни до раніше укладеного договору оренди. На що він погодився і приїхав, підписав папери, але які саме не знає. Вважав, що підписує документи щодо продовження строку дії договору оренди. Будь-яких перешкод для прочитання самого тексту договору не було, але вирішив повірити відповідачу. Як виявилось пізніше, відповідач дала підписати не ті документи. Документи на підпис особисто давала ОСОБА_2 , при цьому була присутня ще невідома йому дівчина, яка називала себе секретарем. Нотаріус не була присутня при підписанні договору. До підписання спірного договору не звертався до нотаріуса Завади М.В. з приводу консультації.

18 вересня 2020 року представник відповідача адвокат Здєльник С.І. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначив, щоукладання 10.03.2017 року договору міни земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідало їх справжній волі. За всіма істотними умовами договору, підписуючи його, ОСОБА_1 отримав роз`яснення нотаріуса щодо правової природи правочину та наслідків його укладання, отримав у нотаріуса завірену належним чином копію договору, про що свідчить його підпис у реєстрі нотаріальних дій. А тому підстав для визнання договору міни недійсним немає. Позивач не надав доказів того, що він був введений в оману щодо правової природи правочину, прав та обов`язків сторін під час укладання договору міни, його посвідчення та подальшої реєстрації речового права в Єдиному реєстрі речових прав.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і новим рішенням задовольнити її позовні вимоги.

Скарга мотивована тим, що під час судового розгляду справи фактично залишилась нез`ясованими обставини укладання оспорюваного договору міни земельних ділянок.

Не погоджується з висновками суду щодо недоведеності недобросовісності набувача за договором міни земельних ділянок від 10.03.2017 року.

Зазначає, що вкрай низька сума нормативно грошової оцінки земельної ділянки належної ОСОБА_2 склала 12790,16 га. Матеріали містять письмові докази на підтвердження фактичної проіндексованої та ринкової вартості спірної земельної ділянки на час її обміну, а саме 01.01.2017 оцінка земельної ділянки склала 258721,34 грн, яка в кілька разів перевищує вартість належної ОСОБА_2 , земельної ділянки.

Зауважує, що ця обставина підтверджує відсутність згоди позивача на укладання спірної угоди міни земельних ділянок та звертає увагу на те, що при складанні договору міни позивачу ніхто не пояснив суті договору, не роз`яснив правові наслідки.

Вказує, що при розгляді справи суд проявив упередженість, оскільки відкинув її власні доводи, доводи представника позивача, а обґрунтував своє рішення доводами представника відповідача, які нічим не підтверджені.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді- доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду. Представник апелянта у судове засідання не з`явилась і просила розглядати скаргу за її відсутності, від своїх доводів та скарги не відмовилась.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову за недоведеністю суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що зі змісту договору вбачається, що його підписано в присутності нотаріуса, встановлено особи сторін правочину, перевірено їх дієздатність та належність сторонам земельних ділянок, що в подальшому були обміняні. Особиста присутність сторін у нотаріуса давала їм можливість запитати відомості стосовно документа, який їм належить підписати. Той факт, що позивач добровільно підписавши наданий йому на підпис документ - договір міни земельних ділянок, не ознайомився з його змістом, не свідчить про вчинення договору під впливом обману зі сторони відповідача. Підписуючи оспорюваний договір, позивач як дієздатна особа знав або ж мав знати (був зобов`язаний) його зміст. Обставини, які є наслідком недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін договору не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.

Разом з тим, пред`являючи позов про визнання договору міни недійсним, позивач вказував, що після укладення спірного правочину отримав від відповідача20000 гривень, які вважав орендною платою за користування належною йому земельною ділянкою, проте вказані обставини не можуть слугувати підставою для визнання договору недійсним. Крім того, посилання на вказану обставину не підтверджується жодними доказами та суперечить п.5 спірного договору, підписаного сторонами, який визначив, що міна земельних ділянок за домовленістю Сторін проведена без доплат та своїм підписом Сторони підтвердили відсутність претензій будь-якого фінансового характеру одна до одної.

Позивачем не доведено належними доказами факту укладення оспорюваного договору міни під впливом обману з боку відповідача, що ним неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення. Будь-яких обставин, що прямо або опосередковано вказують на наявність умислу у відповідача скривати дійсну природу, вид правочину або введення позивача в оману в будь-який інший спосіб матеріали справи не містять та позивачем в ході судового розгляду не наведено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно дост. 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України, визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимогст. 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Відповідно до вимог ст. 716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 8,5121 га в межах згідно планом, з них ріллі 7,7941 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер6323987000:01:000:0026належала позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №742683, виданого 28 грудня 2002 року Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №208.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.03.2017 року за №82192034, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 06.03.2017 року за № НВ-6303928662017, належна на праві приватної власності ОСОБА_1 земельна ділянка площею 7,7941 га, кадастровий номер6323987000:01:000:0026, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, згідно договору оренди землі від 11.04.2014 року перебувала в оренді, орендодавець ОСОБА_1 , орендар фермерське господарство «Чайка-8», строк дії оренди 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,7180 га, кадастровий номер6323987000:02:000:0138, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, що підтверджується спадковим договором від 18 листопада 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №3852, і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2016 року №52520199.

10 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., зареєстрований в реєстрі за №435.

Вказане підтверджується копією запису з реєстру для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим №435, де містяться підписи сторін.

За договором міни (обміну) земельних ділянок від 10 березня 2017 року сторони вчинили обмін належних їм на праві власності земельних ділянок. Відповідно до вказаного спірного договору земельна ділянка, площею 0,7180 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: пасовища всього 0,7180 га, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки6323987000:02:000:0138, належна ОСОБА_2 , перейшла у власність ОСОБА_1 , а земельна ділянка площею 7,7941 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля всього 7,7941 га, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номерземельної ділянки6323987000:01:000:0026, належна ОСОБА_1 , перейшла у власність ОСОБА_2 .Обмеження на зазначені земельні ділянки були відсутні, що було перевірено нотаріусом на підставі відповідних витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Згідно розрахунків, виконаних сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_4 , станом на 01.01.2017 рі нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер6323987000:01:000:0026, належної ОСОБА_1 , склала 258721,34 грн., а нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер6323987000:02:000:0138, належної ОСОБА_2 , склала 12790,16 грн.

Згідно п.5 спірного договору міна (обміну) земельних ділянок, за домовленістю Сторін, проведена без доплат. Такий обмін земельними ділянками визначений Сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу будь-якого із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Своїм підписом під вказаними договорами Сторони підтвердили відсутність претензії буд-якого фінансового характеру одна до одної.

Відповідно до п.8 спірного договору міни (обміну) земельних ділянок сторони засвідчили та гарантували, що вказаний договір не укладено під впливом тяжкої для них обставини.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за №82204415 від 10.03.2017 року, приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., у відповідності до договору міни, серія та номер: 435, виданий 10.03.2017 року, за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,718 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки6323987000:02:000:0138, розташовану на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 203ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною третьоюстатті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно достатті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина першастатті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»вказав, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українивстановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 як на підставу недійсності правочину посилалася на укладення договору міни земельних ділянок обманним шляхом з боку відповідача, ст. 230 ЦК України.

Судом було безспірно встановлено, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що договір підписано в присутності нотаріуса, встановлено особи сторін правочину, перевірено їх дієздатність та належність сторонам земельних ділянок.

Так з п.9 спірного договору міни вбачається, що сторони підтвердили, що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому, а також те, що він не має характеру фіктивного та удаваного правочину; договір ними прочитаний особисто, кожною стороною окремо, зрозумілий і схвалений.

Відповідно до наявних у справі доказів суд правильно встановив і ці обставини апелянтом не спростовані, що за змістом спірного договору сторони засвідчили своїми підписами про свою волю на укладення договору міни земельних ділянок. При цьому вони діяли цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи настання правових наслідків, обумовлених нижче, перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючись ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомившись з приписами цивільного та земельного законодавства України, що регулюють укладений договір ( у тому числі з вимогами щодо недійсності правочину).

Тобто, спірний договір міни був підписаний його сторонами у присутності нотаріуса, і на час його підписання ними було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, на момент укладання договору сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.

Також слід зазначити про те, що сам текст договору викладено чітко, однозначно, без можливості двоякого розуміння його змісту. Позивач на час посвідчення договору міни не виявила себе як безграмотна та неписьменна, власноруч зазначила своє прізвище та ініціали, поставила свій підпис, тим самим засвідчивши, що текст договору їй повністю зрозумілий і її воля була направлена саме на укладення договору міни.

Апелянт не заперечувала пояснень нотаріуса про те, що після підписання спірного договору міни вона отримала від нотаріуса свій примірник договору, що узгоджується з іншими матеріалами справи, мала можливість з`ясувати усі незрозумілі питання щодо його змісту та правових наслідків, але з цим позовом вона звернулася до суду майже через три роки.

Спірний договір міни був підписаний його сторонами у присутності нотаріуса, і на час його підписання ними було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, на момент укладання договору сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.

За відсутності доказів порушення нотаріусом порядку підписання та посвідчення спірного договору, та відомостей про неспроможність позивача правильно розуміти зміст спірного договору та вільно керувати своїми вчинками, доводи позивача про обман з боку відповідача не є для суду переконливими.

Окрім того, особиста присутність сторін у нотаріуса надавала їм можливість прочитати договір з`ясувати дійсний зміст спірного договору та його правові наслідки. З урахуванням того, що позивач добровільно підписала спірний договір міни земельних ділянок, її заяви про те, що вона не ознайомилась з його змістом не мають правого значення, оскільки суду не було надані докази, що такі її дії були під впливом обману зі сторони відповідача. Підписуючи оспорюваний договір, позивач як дієздатна особа не могла не зрозуміти її зміст, який є доступний для розуміння звичайної людини. Обставини, які є наслідком недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін договору, на що не мав впливу відповідач, не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним

Крім того, пред`являючи позов про визнання договору міни недійсним, позивач вказувала, що після укладення спірного правочину отримала від відповідача 20000 гривень, які вважала орендною платою за користування належною їй земельною ділянкою, проте, вказані обставини не можуть слугувати підставою для визнання договору міни недійсним. Крім того, посилання на вказану обставину не підтверджується жодними доказами та суперечить п.5 спірного договору, підписаного сторонами, який визначив, що міна земельних ділянок за домовленістю Сторін проведена без доплат та своїм підписом Сторони підтвердили відсутність претензій будь-якого фінансового характеру одна до одної.

Отже позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту укладення оспорюваного договору міни під впливом обману з боку відповідача, що нею неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення.

Позивач не довела належними та допустимими доказами обставини, на які посилалася як на підставу своїх вимог, а посилання на те, що вона вважала, що вносить зміни до раніше укладеного договору оренди землі, є безпідставними та не є підставою для визнання недійсним договору міни, та вказане не можна розцінювати як обман.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що з огляду на відсутність доказів обману відповідача щодо укладеного спірного договору міни (обміну) земельних ділянок, відсутні правові підстави для визнання його недійсним відповідно дост.230 ЦК України.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів. Доводи скарги висновків суду не спростували.

Оскільки оскаржене рішення є законним та обґрунтованим, відповідає нормам цивільного процесуального та матеріального права, то згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає оскаржене рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2021 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 05 грудня 2022 року.

Головуючий суддя В.Б. Яцина.

Судді колегії

І.В. Бурлака.

А.В. Котелевець.