Ухвала

від 30.01.2023 по справі 629/1073/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 629/1073/20

провадження № 61-942ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади Марини Володимирівни про визнання договору міни (обміну) земельних ділянок недійсним

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у вищевказаній справі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

1. Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.

Так, відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Встановлено, що повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року складено 05 грудня 2022 року, а касаційну скаргу подано заявником 14 січня 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

В касаційній скарзі заявник зазначає, що оскаржувану постанову апеляційного суду він отримав 14 грудня 2022 року. У зв`язку з цим вважає, що строк на касаційне оскарження судового рішення не пропущений.

Суд зазначає, що заявнику необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судового рішення із зазначенням підстав його пропуску та надати докази на їх підтвердження в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту, довідка із суду, поштового відділення зв`язку, копії матеріалів справи тощо.

Чинним ЦПК України не передбачено можливості Верховного Суду поновлювати строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише за наявності відповідної про це заяви сторони із зазначенням поважних причин пропуску.

Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

2. Крім цього, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Натомість, у касаційній скарзі заявник просить звільнити його від сплати судового збору з посиланням на те, що він є пенсіонером за віком, отримує мінімальний розмір пенсії, а отже сплата судового збору поставить його у важкий матеріальний стан.

Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу

позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Сторона, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, який, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони, що є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується клопотання.

Наведені заявником обставини не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження того, що майновий стан ОСОБА_1 на день звернення з касаційною скаргою перешкоджає сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Враховуючи зазначене, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.

За таких обставин, заявнику необхідно сплатити судовий збір.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року становив 2 102 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) за подання до судукасаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання даної касаційної скарги у розмірі 1 681,60 грн (2 102*0,4*200%) та надати відповідний документ про сплату судового збору.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

3. Також, відповіднодо пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Заявник хоч і вказує підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та відповідно посилається на певні постанови Верховного Суду, проте посилання на такі постанови викладено невпорядковано, з тексту касаційної скарги неможливо зрозуміти, які саме постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не були враховані апеляційним судом під час ухвалення судового рішення.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги із уточненням підстав касаційного оскарження та у випадку визначення підставою касаційного оскарження пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України заявнику слід чітко зазначити, які саме постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не були застосовані апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, вказати дати їх постановлення та унікальні номери справ.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року залишити без руху.

Надати заявнику для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали заявнику буде відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Коротенко