Постанова

від 05.12.2022 по справі 904/1409/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1409/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022р. у справі №904/1409/22

за позовом Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці", м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий діагностичний центр", м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 72 280,75грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022р. у справі №904/1409/22 (суддя - Ліпинський О.В., м. Дніпро) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий діагностичний центр" на користь Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр Держпраці" основну заборгованість в розмірі 20116,80 грн., пеню в розмірі 2932,27 грн., три проценти річних у розмірі 751,56 грн., інфляційні втрати в розмірі 2403,27 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1444,62 грн. В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15883,20 грн. провадження у справі закрито. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничий діагностичний центр" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2441,12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції відхилив доводи позивача щодо відмови в підписанні угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, адже наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність здійснення відповідачем заліку зустрічних однорідних вимог на суму 15883,20 грн. та, що вимоги позивача про стягнення основного боргу за договором №0665/Д від 13.04.2021р. підлягають задоволенню в сумі 20116,80 грн. Перевіркою правильності нарахування пені, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивачем невірно визначено початок прострочення, зокрема, не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України. Судом здійснено перерахунок розміру пені за період прострочення з 15.06.2021 по 13.12.2021 розмір якої з урахуванням відповідних обмежень (подвійна облікова ставка НБУ) становить 2932,27 грн. Зважаючи на те, що прострочення виконання зобов`язання відповідача триває понад 7 місяців, а розмір пені, яка за підрахунками суду підлягає застосуванню за таке порушення має відносно невеликий розмір порівняно із сумою основного боргу (20116,80 грн.), суд не вбачав підстав ні для зменшення розміру пені, ні для звільнення відповідача від її сплати. Суд не прийняв до уваги наданий відповідачем контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідний розрахунок проведено з урахуванням здійснення заліку зустрічних однорідних вимог саме 17.02.2022р. (дата виникнення зобов`язання з оплати наданих послуг за договором субпідряду №159.21 від 22.11.2021р.), в той час, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже і припинення відповідної частини зобов`язання, зроблено ПрАТ "НВДЦ" лише 25.06.2022р., тобто в процесі вирішення даної справи. Відповідачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягнення з позивача у розмірі 2441,12 грн.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Державне підприємство "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022р. у справі №904/1409/22 в частині закриття провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 15883,20 грн. та стягнення з Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2441,12 грн.; винести нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" задовольнити в повному обсязі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржуване рішення суду ґрунтується на висновках, зроблених після неповного та необ`єктивного з`ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає зміні в частині закриття провадження щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 15883,10 грн. та відповідно стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2441,12 грн.;

- відповідачем до суду не надано належних та достовірних доказів вручення позивачу будь-яким способом вказаної заяви про залік зустрічних однорідних вимог. Судом першої інстанції не встановлено факту отримання позивачем даної заяви. Тобто, за відсутності доказів вручення позивачу будь-яким іншим способом заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 21.06.2022р., така заява, як односторонній правочин не вважається зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, а отже не може бути належним доказом часткового припинення спірного зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги;

- ПрАТ "НВДЦ" не надало жодних доказів у вигляді відомостей бухгалтерського в податкового обліку (актів звірки, бухгалтерських довідок, дебіторської заборгованості та ін.), що станом на 21.06.2022р. у ДП "Криворізький ЕТЦ" існувала заборгованість перед ПрАТ "НВДЦ" у сумі 15883,20 грн., а судом в свою чергу не досліджено дані обставини та передчасно закрито провадження в частині стягнення суми основного боргу;

- виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, який запроваджений у статті 126 ГПК України, судом не враховано відсутність належних доказів оплати правничої допомоги, не надано оцінки складності справи, кількості часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, та не додержано принципу співмірності. В той час, коли розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в даній справі явно завищений;

- суд першої інстанції не прийняв до уваги докази, що мають значення для вирішення спору, зокрема, підтвердження того факту, що на момент прийняття рішення у позивача була відсутня будь-яка заборгованість перед відповідачем. Крім того, суд вважав доведеним факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем (щодо якої відповідач здійснив взаєморозрахунок), не зважаючи на відсутність належних доказів.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не подав до суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022р. у справі №904/1409/22. Вирішено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

13.04.2021р. Державним підприємством "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" (далі - субпідрядник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробничий діагностичний центр" (далі - генпідрядник, відповідач) укладено договір №0665/Д.

Відповідно до пункту 1.1 договору, субпідрядник зобов`язується за замовленням згідно поданої заявки виконати, а генпідрядник прийняти роботи: експертне обстеження обладнання, що належить ПАТ "АМКР", а саме: експертне обстеження паропроводу ТГ-5, рег №880 на ТЕЦ-2 ПАТ "АМКР", у кількості 1 шт., ціна без ПДВ 30000,00 грн.

Вартість робіт на момент укладання договору складає 36000,00 грн. з ПДВ (п. 2.1. договору).

Згідно п. 2.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється генпідрядником протягом 45 календарних днів з дати підписання акту виконаних робітшляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника (виконавця). Субпідрядник зобов`язаний надати генпідряднику рахунок та податкову накладну, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.2. договору).

По закінченню виконання робіт сторони складають акт виконаних робіт, який генпідрядник зобов`язаний підписати та повернути субпідряднику протягом трьох банківських днів з дня його одержання, або в такий самий строк надати письмову обґрунтовану відмову з переліком недоліків, що підлягають усуненню. У випадку прийняття субпідрядником обґрунтованої відмови генпідрядника, недоліки усуваються за рахунок субпідрядника протягом строку, додатково узгодженого сторонами (п. 3.1. договору).

Відповідальність сторін та порядок вирішення спорів встановлено пунктом 4 договору.

Так, згідно п. 4.1. договору, за невиконання обов`язків згідно договору субпідрядник та генпідрядник несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

В разі прострочення платежу замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання (п.4.2. договору).

Усі спори, пов`язані з виконанням цього договору, повинні вирішуватись шляхом переговорів між представниками сторін. При неможливості досягнення згоди, спори підлягають розгляду в господарському суді відповідно до діючого законодавства України (п.4.3. договору).

Відповідно до п. 6.2 договору, його укладено на термін: з моменту підписання до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з експертного обстеження паропроводу на суму 36000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-здачі робіт №08.2-01-04 від 28.04.21 до договору №0665/Д від 13.04.2021р.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати послуг не виконав. На час звернення позивача з даним позовом до суду, сума заборгованості склала 36000,00 грн.

Позивач надав докази погашення зобов`язань за договором у вигляді платіжного доручення №33 від 27.07.2022р. на суму 15883,20 грн., на підтвердження здійснення оплати за роботи по зачистці зг. рах. 202 від 23.11.2021р.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення Державним підприємством "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробничий діагностичний центр" договору №0665/Д від 13.04.2021р.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено господарським судом першої інстанції, на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з експертного обстеження паропроводу на суму 36000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-здачі робіт №08.2-01-04 від 28.04.2021 до договору №0665/Д від 13.04.2021. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Частинами 1, 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).

Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2019р. у справі №910/14104/18.

З матеріалів справи вбачається, що у ДП "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" існувало перед ПрАТ "НВДЦ" непогашене грошове зобов`язання на суму 15883,20 грн., яке виникло щодо оплати наданих послуг за договором субпідряду №159.21 від 22.11.2021р.

Після відкриття провадження у справі, а саме 25.06.2022р. ПрАТ "НВДЦ" направило на адресу ДП "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" заяву №065/1 від 21.06.2022р. з повідомленням про залік зустрічних однорідних вимог на суму 15883,20 грн. За змістом зазначеної заяви відповідач повідомив про припинення зустрічних однорідних зобов`язань сторін, за договором №159.21 від 22.11.2021р. в повному обсязі, за договором №0665/Д від 13.04.2021р. відповідно на суму 15883,20 грн.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021р. у справі №910/11116/19 сформовані, зокрема, такі висновки щодо застосування ст. 601 ЦК України та ст. ст. 202, 203 ГК України:

- зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами;

- вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст. 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги;

- безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;

- за дотримання умов, передбачених ст. 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених ст. 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;

- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;

- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відхилення доводів позивача щодо відмови в підписанні угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, адже наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Таким чином відбулось припинення грошових зобов`язань відповідача перед позивачем на суму 15883,20 грн.

Доводи позивача щодо неправомірності зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача не знайшли свого підтвердження. Відповідачем надано до господарського суду докази направлення на адресу відповідача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.06.2022р.

Надані позивачем до суду докази здійснення розрахунків з відповідачем на суму 15883,20 грн. свідчать, що вказаний платіж проведено 27 липня 2022 року, тобто після подання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем суми заборгованості. Отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 20116,80 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 4.2. договору №0665/Д від 13.04.2021р., в разі прострочення платежу генпідрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Позивачем у зв`язку з допущенням з боку відповідача прострочення виконання зобов`язання з оплати наданих послуг, на виконання п. 4.2. договору нараховано пеню за період з 13.06.2021р. по 13.12.2021р. у розмірі 33120,00 грн.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позивачем невірно визначено початок прострочення зобов`язань, зокрема, не враховано ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, оскільки останній день оплати послуг - 12.06.2021р. припадав на вихідний день, а наступним робочим днем було 14.06.2021р., то період прострочення відповідачем оплати послуг слід рахувати з 15.06.2021р.

Апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком пені, зробленим господарським судом першої інстанції та зазначає, що з урахуванням відповідних обмежень (подвійна облікова ставка НБУ) пеня, що належить до стягнення, складає 2392,97 грн.

Щодо судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 5772,00 грн. суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Науково-виробничим діагностичним центром" та адвокатським бюро Олексія Резнікова укладено Договір №5 від 14.06.2022р. про надання правової/правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору, адвокатське бюро зобов`язується надавати професійну правничу/правову допомогу клієнту, що включає: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, усних і письмових довідок із законодавства; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів клієнта в органах виконання судових рішень та перед приватними виконавцями; здійснення за дорученням клієнта інших видів адвокатської діяльності, не заборонених законом.

На підтвердження понесених витрат, відповідачем також надано свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №3596/10 від 20.03.2008р., видане Резнікову О.В.; ордер №1244321 від 24.06.2022р.; витяг з Єдиного державного реєстру адвокатів України №АІ №006446; акт №7 про підтвердження витрат при наданні правової (правничої) допомоги від 03.08.2022р. на суму 72,00 грн., акт №8 про приймання-передачу наданої правової (правничої) допомоги від 03.08.2022р. на суму 5700,00 грн.

Для визначення суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Позивачем не було надано до суду першої інстанції заперечень щодо заявленого відповідачем розміру витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, до стягнення з позивача підлягають витрати відповідача на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Криворізький експертно-технічний центр держпраці" - залишити баз задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022р. у справі №904/1409/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяЮ.Б. Парусніков

СуддяЛ.М. Білецька