Постанова

від 05.12.2022 по справі 908/1799/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2022 року м. Дніпро Справа № 908/1799/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства КАГМА на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.09.2022р. (суддя Федорова О.В., м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 19.09.2022р.) у справі

за позовом приватного акціонерного товариства КАГМА (09200, Київська область, місто Кагарлик, вул. Столична, буд. 14; адреса представника адвоката Дзюба М.Ю.: 23243, Вінницька область, Вінницький район, с. Великі Крушлинці, вул. Мічуріна, буд. 14)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю СІМБІ ПЛЮС (69032, місто Запоріжжя, вул. Єнісейська, буд. 10, кв. 35)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство КАГМА звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СІМБІ ПЛЮС, про стягнення 252.955,84 грн., з яких: 221.333,03 грн. основного боргу, 3.876,61 грн. 3% річних.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2022р. позовну заяву ПрАТ КАГМА б/н від 10.09.2022 (вх. № 1972/08-07/22 від 15.09.2022) до ТОВ СІМБІ ПЛЮС, про стягнення 252.955,84 грн. повернуто позивачу без розгляду.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "КАГМА", в якій просить ухвалу суду від 19.09.2022р. скасувати, справу № 908/1799/22 направити до Господарського суду Запорізької області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В обгрунтування своєї апеляційної скарги, скаржник вказує на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що наявність підстав для стягнення коштів з Відповідача за трьома договорами підтверджується одними і тими ж доказами, що підтверджують ці вимоги, тому сумісний розгляд заявлених Позивачем вимог надасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, а роз`єднання позовних вимог може суттєво ускладнити розгляд справи та реалізацію функцій господарського судочинства.

Скаржник звертає увагу на те, що договір поставки № 3 від 01.01.2022р., фактично, є продовженням договору поставки продукції №25 від 11.01.2017р., а продукцію за зазначеними договорами доставлялась Відповідачу на умовах договору на транспортно-експедиторське обслуговування №443 від 01.07.2015р., з моменту його укладення, умови якого не змінювались, порядок та розміри оплати не переглядались.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не надано належної уваги тому факту, що, як вбачається з акту звірки розрахунків 19128 від 11.01.2022р., заборгованість за даними договорами є безспірною. В актах звірки розрахунків інформація про заборгованість Відповідача наведена за періодами за усіма трьома договорами, укладеними між Позивачем та Відповідачем, без розрізнення розміру заборгованості окремо за кожним із них.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, товариство з обмеженою відповідальністю СІМБІ ПЛЮС просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В обгрунтування своїх заперечень, Товариство посилається на те, що договори поставки продукції та договір на транспортно- експедиторське обслуговування не поєднані між собою, а є окремими договорами, які передбачають поставку продукції у різних обсягах, специфікаціях та різних проміжках часу. Договір на транспортно-експедиторське обслуговування має інший предмет та ціну. Кожен з вказаних договорів виконувався Сторонами як окремий договір, про що свідчать видаткові накладні, долучені Позивачем до позовної заяви. Об`єднання позовних вимог у господарській справі №908/1799/22 за позовом ПрАТ «КАГМА» до ТОВ «СІМБІ ПЛЮС», про стягнення грошових коштів робить неможливим детальний розгляд цієї справи та надання об`єктивної оцінки значної кількості наданих Позивачем документів.

Товариство вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Позивачем при поданні позову порушено правила ст.173 ГПК України щодо об`єднання позовних вимог, оскільки вимога Позивача про стягнення грошових коштів містить, як складові частини, суми окремих заборгованостей за трьома різними договорами. При цьому, суми заборгованості за кожним із трьох договорів мають свої власні підстави виникнення, які відрізняються одна від одної та базуються на різних умовах договорів та різних обставинах їх виконання.

5. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1799/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "КАГМА" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.09.2022р. по справі № 908/1799/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

02.11.2022р. матеріали справи № 908/1799/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 02.11.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Березкіної О.В..

Ч. ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд констатує, що предметом оскарження є судова ухвала, котрою повернуто позовну заяву заявникові.

Враховуючи, що п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України, стосовно перегляду ухвали суду про повернення заяви позивачеві ( заявникові ), міститься в переліку ч. 2 ст. 271 ГПК України, перегляд оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства КАГМА на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.09.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.12.2022 р., у зв`язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/1799/22, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022р., колегією суддів у складі головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В., справу №908/1799/22 прийнято до свого провадження.

6. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Приватне акціонерне товариство КАГМА звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СІМБІ ПЛЮС, про стягнення 252.955,84 грн., з яких: 221.333,03 грн. основного боргу, 3.876,61 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару та послуг на транспортно-експедиторське обслуговування, в рамках наступних правочинів: договору поставки продукції №25 від 11.01.2017р.; договору поставки № 3 від 01.01.2022р.; договору на транспортно-експедиторське обслуговування №443 від 01.07.2015р..

Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.09.2022р. позовну заяву ПрАТ КАГМА до ТОВ СІМБІ ПЛЮС, про стягнення 252.955,84 грн. повернуто позивачу без розгляду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого суду скасувати та прийняти постанову, якою направити справу для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є вирішення питання дотримання судом першої інстанції норм Господарського процесуального кодексу України щодо повернення позовної заяви та доданих до неї документів позивачу.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України).

За приписами ст. 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

З аналізу ч. 1 ст. 173 ГПК України вбачається, що позивач має право на об`єднання в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Колегія суддів зазначає, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі №911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №914/2191/18.

Зі змісту ч. 1 ст. 173 ГПК України також вбачається, що порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Окрім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в ч.ч. 4, 5 вказаної статті.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в позовній заяві позивачем об`єднано вимоги, про стягнення з відповідача заборгованості за трьома окремими договорами, а саме: договором поставки продукції №25 від 11.01.2017р.; договором поставки № 3 від 01.01.2022р. та договором на транспортно-експедиторське обслуговування №443 від 01.07.2015р.. Спірні договори укладені між одними й тими ж самими сторонами. По кожному із цих договорів обраний один і той самий спосіб захисту прав і законних інтересів стягнення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що договір поставки № 3 від 01.01.2022р., фактично, є продовженням договору поставки продукції №25 від 11.01.2017р., а продукцію за зазначеними договорами доставлялась Відповідачу на умовах договору на транспортно-експедиторське обслуговування №443 від 01.07.2015р..

Заборгованість по кожному із вищевказаних договорів підтверджується ідентичними, аналогічними документами, а саме: видатковими накладними до договорів поставки та актами прийому-передачі транспортно- експедиційних послуг; актами звірки розрахунків 19128 від 11.01.2022р. та 20004 від 15.08.2022р., за період 01.01.2022р. по 15.08.2022р..

З актів звірки розрахунків вбачається, що інформація про заборгованість Відповідача наведена за періодами і за усіма трьома договорами, укладеними між Позивачем та Відповідачем, без розрізнення розміру заборгованості окремо за кожним із них.

Отже, вимоги позовної заяви пов`язані між собою одним і тим самим способом захистом прав і законних інтересів позивача, а їх сумісний розгляд не розширює предмету доказування у справі та не збільшує коло учасників процесу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги, що є предметом цього позову, виникли з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів шляхом стягнення заборгованості за попередніми договорами, а також заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що Позивач в тексті позовної заяви жодним чином не обґрунтував наявність можливості та необхідність розгляду спорів за різними правочинами в одному судовому провадженні, порушив правила об`єднання декілька вимог, які не пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.

Суд першої інстанцій дійшов висновку, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог, ускладнить виконання завдання господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених прав та своєчасного вирішення спору; перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору в межах процесуальних строків, встановлених ГПК України.

Однак, наведений висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає передчасними, оскільки необхідність об`єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано позивачем пов`язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі № 918/1/18, від 10.05.2019 р. у справі № 905/2043/18, від 13.09.2019 р. у справі № 905/909/19.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

У той же час аналіз п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами ст. 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи ч. 6 ст. 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містять постанови Верховного Суду від 23.10.2019 р. у справі №902/434/19, від 02.12.2020 р. у справі № 908/420/20 та від 31.03.2021 р. у справі №910/16780/20.

Проте, суд першої інстанції не врахував вищевикладене та правил об`єднання/роз`єднання позовних вимог, передбачених ч.ч. 1, 6 ст.173 ГПК України, а тому дійшов помилкового висновку щодо наслідків, передбачених приписами п.2 ч.5 ст.174 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що посилання суду першої інстанції в оскаржувані ухвалі на те, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору є безпідставним, оскільки таке право суду було передбачено та закріплено в ст. 63 ГПК України, в редакції до 15.12.2017 року.

Разом з тим, на час постановлення оскаржуваної ухвали ст. 174 ГПК України, в редакції після 15.12.2017р., на відміну від ст. 63 ГПК України в редакції до 15.12.2017 р., не передбачено повернення позовної заяви з таких підстав, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24.12.2021 р. у справі № 911/2291/21 та від 31.03.2021р. у справі № 910/16780/20.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставне застосування судом першої інстанції норм п.2 ч.5 ст.174 ГПК України та, як наслідок, неправомірне повернення позовної заяви позивачу.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду - скасуванню, а матеріали оскарження - переданню на розгляд до Господарського суду Запорізької області.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу,що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Доводи апелянта про порушення судом процесуального законодавства України знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції.

За встановлених вище обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду - скасуванню.

9. Судові витрати.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст.271 ГПК України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.129, 252, 255, 269-271, 275, 277, 280-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства КАГМА задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.09.2022р. у справі №908/1799/22 скасувати.

Матеріали оскарження №908/1799/22 направити на розгляд до Господарського суду Запорізької області, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

СуддяО.В. Чус