Рішення

від 05.12.2022 по справі 160/9759/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року Справа № 160/9759/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО», подана представником позивача адвокатом Лукомською Оленою Миколаївною, до Одеської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000013/2 від 09.01.2022;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000019 від 09.01.2022.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (покупцем) та іноземним підприємством NORFOLD LIMITED (Гонконг, КНР) (продавцем) було укладено контракт № 1/17, предметом якого є продаж продавцем покупцю товарів в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях та/або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього контракту. Відповідно до умов контракту сторонами було складено специфікацію № 08/21 від 02.11.2021 на поставку товарів на умовах FOB Гуанчжоу, Китай. Визначений специфікацією товар за інвойсом (рахунком-фактурою) № 08/21 від 02.11.2021 у контейнері № CCLU6998201 згідно з коносаментом № MRFB21111645 від 20.11.2021 був ввезений на митну територію України та 30.12.2021 заявлений до митного оформлення до Одеської митниці за ЕМД № UA500020/2021/225907, у якій визначено митну вартість товару за основним методом (ціною контракту). До Одеської митниці позивачем було подано всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Однак, за результатами розгляду митної декларації та доданих до неї документів відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000019 від 09.01.2022 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000013/2 від 09.01.2022, відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом. Товар було випущено у вільний обіг із наданням фінансової гарантії у виді грошової застави в сумі 392894,58 грн, з них: 91863,84 грн ввізне мито, 301030,74 грн податок на додану вартість. Для підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» у порядку статті 55 Митного кодексу України звернулося до Одеської митниці із заявою від 11.02.2022, поясненнями та додатковими документами. За результатами розгляду вказаного звернення відповідач листом від 17.02.2022 повідомив про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів. Запитувані відповідачем під час проведення консультації додаткові документи, ненадання яких стало підставою для відмови у задоволенні заяви від 11.02.2022, у позивача відсутні. Такі документи є додатковими та надаються декларантом виключно за їх наявності. Документи, що підтверджують оплату товарів, не було надано митному органу, оскільки на момент поставки не настав строк оплати за товар відповідно до заявки № 1 від 08.11.2021 та додаткової угоди № 8 від 11.11.2021 до контракту, якою внесено зміни до специфікації № 08/21 від 02.11.2021. Вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включена до ціни товару та не є складовою митної вартості в розумінні ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. Крім того, упаковка була задекларована позивачем до імпорту в митній декларації як окремий товар з окремою митною вартістю. Позивач вважає, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товарів за основним методом, тому у митниці були відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.07.2022 у порядку усунення недоліків надійшла заява представника позивача з доданими до неї документами.

Ухвалою від 26.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

12.08.2022 через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк надійшов відзив Одеської митниці, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. До відзиву було додано докази його надіслання на адресу електронної пошти представника позивача. Обгрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, відповідач зазначив, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки поданих декларантом разом з митною декларацією № UA500020/2021/225907 від 30.12.2021 документів встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Специфікацією було передбачено оплату товару на умовах передплати, однак документів на підтвердження оплати товарів до митниці не було надано. На письмову вимогу митного органу надати зазначені у ній додаткові документи декларант повідомив про те, що додаткові документи подаватись не будуть. Крім того, у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, до ціни товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товарів. Зазначені обставини стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Митну вартість товарів було скориговано за резервним методом визначення митної вартості з використанням інформації зі спеціалізованих програмно-інформаційних комплексів Єдиної автоматизованої інформаційної системи. У графі 33 рішення про коригування митної вартості зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA500020/2021/000451 від 09.01.2022 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Сплату такої різниці митних платежів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 392894,58 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу. Відповідач зазначає, що Одеська митниця при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації діяла в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду, представник позивача висловила незгоду з доводами відповідача, наведеними у відзиві, з підстав, якими обґрунтовано позовні вимоги, та просила задовольнити позов.

Станом на час розгляду справи заперечень до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (покупцем) та NORFOLD LIMITED (Гонконг, КНР) (продавцем) було укладено контракт № 1/17 від 05.01.2017, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого продавець продає, а покупець купує товари на умовах, викладених у даному контракті, в асортименті, кількості та за цінами, що містяться у спацифікаціях та/або додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно з п. 1.3 контракту поставка товару здійснюється окремими партіями, які формуються продавцем згідно із заявкою покупця, у якій він зазначає асортимент, кількість товару, строки поставки і оплати партії товару, реквізити вантажоотримувача.

Пунктом 2.1 контракту передбачено, що ціна товару і базис поставки (ІНКОТЕРМС 2010) узгоджуються сторонами на кожну партію окремо та зазначаються у специфікаціях до контракту.

Згідно з п. 3.2 контракту продавець зобов`язується направити покупцю при відвантаженні партії товару такі документи: інвойс, коносамент, сертифікат якості.

Відповідно до п. 4.1 контракту покупець здійснює платіж за дану партію товару на банківський рахунок продавця, зазначений в інвойсі, протягом 90 днів з дати поставки, відповідно до п. 3.4 контракту або передплата на банківський рахунок продавця згідно з умовами, вказаними у специфікації на дану партію товару.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2 контракту продавець зобов`язаний відвантажити товар в експортній упаковці, яка забезпечує збереження вантажу від пошкоджень при перевезенні. Продавець поставляє товар у споживчій упаковці.

Відповідно до умов контракту сторонами було складено специфікацію № 08/21 від 02.11.2021, на поставку товару загальною номенклатурою 30 позицій (маски для обличчя, патчі під очі, сухі матуючі серветки та поліетиленове пакування для них, очищуючі смужки та упаковка для них, вкладки в одяг) на загальну суму 162727,15 євро. У специфікації зазначено умови поставки - FOB Гуанчжоу, Китай, країна походження - Китай, умови оплати передплата на розрахунковий рахунок продавця.

У заявці № 1 від 08.11.2021 до специфікації № 08/21 від 02.11.2021 зазначено умови поставки - FOB Гуанчжоу, Китай, строк поставки не пізніше 70 календарних днів з моменту підтвердження продавцем заявки, вантажоотримувач ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО», умови оплати протягом 90 днів з дня поставки на банківський рахунок продавця, зазначений в інвойсі.

NORFOLD LIMITED листом від 08.11.2021 згідно з п. 1.3 контракту № 1/17 від 05.01.2017 повідомило про прийняття заявки № 1 до специфікації № 08/21 від 02.11.2021 та підтвердило можливість поставки товару відповідно до умов заявки.

Додатковою угодою № 8 від 11.11.2021 було внесено зміни до специфікації № 08/21 від 02.11.2021, яка є невід`ємною частиною контракту № 1/17 від 05.01.2017, в частині умов оплати, а саме, що оплата здійснюється протягом 90 днів з дати поставки на банківський рахунок продавця, зазначений в інвойсі.

Для здійснення митного оформлення товару Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» подало до Одеської митниці митну декларацію № UA500020/2021/225907 від 30.12.2021, в якій визначило митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до митного органу такі документи: контракт № 1/17 від 05.01.2017; додаткові угоди до вказаного контракту № 2 від 20.01.2017, № 4 від 06.04.2018, № 6/1 від 29.06.2021; специфікацію № 08/21 від 02.11.2021; інвойс № 08/21 від 02.11.2021; пакувальний лист № 08/21 від 11.11.2021; коносамент MRFB21111645 від 20.11.2021; навантажувальний документ № 04470 від 28.12.2021; рахунок № 2704 від 24.12.2021 на оплату транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН»; лист ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» № 4470 від 24.12.2021 про витрати на доставку та страхування вантажу; додаток № 6 від 19.11.2021 до договору добровільного страхування вантажів № CRG0051649 від 03.08.2021; договір № ТЕО38754647 транспортно-експедиційного обслуговування від 04.05.2020; договір надання митно-брокерських послуг № МБ38754647 від 04.05.2020 з додатковою угодою від 12.02.2021; декларацію про походження товару № 08/21 від 02.11.2021.

Як зазначено у відзиві, Одеською митницею за результатами контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару було зобов`язано декларанта протягом десяти календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України.

09.01.2022 листом митного брокера було повідомлено Одеську митницю, що за митною декларацією № UA500020/2021/225907 протягом десяти днів надати додаткові документи немає можливості.

09.01.2022 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000013/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. У пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено обставини його прийняття, які відповідають обґрунтуванню заперечень відповідача проти позовних вимог. Щодо джерел інформації, які використовувалися митним органом для визначення митної вартості, у рішенні зазначено, що у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до ст.ст. 62, 63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані через відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Митну вартість оцінюваних товарів відповідно до ст. 64 МК України визначено за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз цінової інформації, яка міститься в АСМО «Інспектор» та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, становить 10,6185 Євро за кг нетто, що відповідає 12,01 доларів США за кг нетто (митні декларації № UA500490/2021/208952 від 30.12.2021, UA500500/2021/228076 від 15.12.2021 на аналогічні товари, що продаються на аналогічних комерційних умовах, експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, ніж заявлено декларантом 7,0784 Євро за кг нетто (контракт непрямий).

У зв`язку із прийнятим рішенням про коригування митної вартості, Одеською митницею сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000019 від 09.01.2022 та зазначено, що позивачу необхідно подати нову митну декларацію.

Товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA500020/2021/000451 від 09.01.2022.

ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» звернулося до Одеської митниці із заявою вих. № 17 від 11.02.2022 про надання додаткових документів у порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України. До заяви було додано копії прайс-листа NORFOLD LIMITED від 01.10.2021, заявки № 1 від 08.11.2021, листа NORFOLD LIMITED від 08.11.2021, додаткової угоди № 8 від 11.11.2021. Декларант у заяві надав пояснення щодо поданих документів на підтвердження митної вартості товару, просив їх розглянути, прийняти рішення щодо визнання заявленої ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» митної вартості товарів, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000013/2 від 09.01.2022 та повернути надану ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» за МД № UA500020/2022/000451 фінансову гарантію у виді грошової застави в сумі 392894,58 грн.

За результатами розгляду заяви декларанта Одеською митницею листом № 7.10-2/28.1-01/13/5071 від 17.02.2022 повідомлено, що додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України не надано у повному обсязі та не усунуто вказані розбіжності відповідно до електронного повідомлення та не надано витребувані раніше митним органом документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України. Тому у митниці відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000013/2 від 09.01.2022 та повернення (вивільнення) наданої фінансової гарантії.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України (стаття 337 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (стаття 51 МК України).

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (стаття 57 МК України): основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Відповідно до статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно із статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Як вже зазначено, умови оплати товару передбачено специфікацією № 08/21 від 02.11.2021, яка є невід`ємною частиною контракту № 1/17 від 05.01.2017, до якої було внесено зміни додатковою угодою № 8 від 11.11.2021 в частині умов оплати, а саме, що оплата здійснюється протягом 90 днів з дати поставки на банківський рахунок продавця, зазначений в інвойсі.

Зазначені умови відповідають пункту 4.1 контракту № 1/17 від 05.01.2017.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

З аналізу вищенаведених обставин справи та положень законодавства, відсутні підстави вважати, що визначений сторонами контракту порядок розрахунків унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо ненадання ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, висновків про якісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, копії митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову суд вказує, що Митним кодексом України не передбачено, що такі документи є джерелом відомостей про митну вартість товару. Наведені документи, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, є додатковими документами, що подаються декларантом або уповноваженої ним особою на письмову вимогу митного органу (за наявності) у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті. Крім того, суд зауважує, що пунктом 3.2 контракту № 1/17 від 05.01.2017 такі документи не було визначено.

Щодо доводів відповідача про ненадання декларантом інформації про включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, до ціни за оцінювані товари суд зазначає таке.

Відповідно до умов контракту № 1/17 від 05.01.2017 продавець зобов`язаний відвантажити товар в експортній упаковці, яка забезпечує збереження вантажу від пошкоджень при перевезенні. Продавець поставляє товар у споживчій упаковці.

Як зазначено у специфікації № 08/21 від 02.11.2021, поставка товару здійснюється на умовах FOB Гуанчжоу, Китай.

Згідно із міжнародними правилами інтерпретації торгових визначень у сфері зовнішньої торгівлі Інкотермс, в редакції 2010 року, визначено умови поставки товару FOB («вільно на борту», ... назва порту відвантаження). Згідно із пунктом А4 умов поставки FOB, продавець зобов`язаний поставити товар або шляхом приміщення на борт судна, номінованого покупцем, в пункті навантаження, якщо такий є, зазначеному покупцем в пойменованому порту відвантаження, або шляхом забезпечення надання поставленого таким чином товару. В тому і в іншому випадку продавець зобов`язаний поставити товар в узгоджену дату або в узгоджений період відповідно до звичаїв порту. Згідно із пунктом А6 продавець зобов`язаний оплатити: всі витрати, що стосуються товару до моменту його поставки відповідно до пункту А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6; і якщо буде потрібно, витрати по виконанню митних формальностей, що підлягають оплаті при вивезенні товару, а також будь-які мита, податки та інші витрати, що сплачуються при вивезенні. Відповідно до пункту А9 продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з перевіркою товару, необхідною для постачання товару відповідно до пункту А.4. Продавець зобов`язаний за свій рахунок забезпечити упаковку товарів, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, у даному випадку вже включено до ціни товару, яка сплачена або підлягає сплаті, і не є складовою митної вартості в розумінні ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не зазначена у статті 58 Митного кодексу України як підстава, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені положення зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить із того, що для митного оформлення декларантом подані документи для випуску у вільний обіг товару, митна вартість визначена за ціною контракту за першим методом. Митницею скориговано митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Зауваження, що викладені митницею в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, що можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані зауваження не впливають на формування митної вартості товару.

З матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товару.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір на загальну суму 8374,42 грн: відповідно до платіжного доручення № 70859 від 08.07.2022 5893,42 грн, згідно з платіжним дорученням № 70866 від 21.07.2022 - 2481,00 грн. З урахуванням положень ст. 139 КАС України понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи витрати зі сплати судового збору на суму 8374,42 грн підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 20000,00 грн.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано копії: договору № 01-01-04/22 від 01.04.2022 про надання правової допомоги, укладного між Адвокатським бюро «ГЕРМАН І ПАРТНЕРИ» і ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО»; рахунку фактури № 39/22 від 01.04.2022; платіжного допучення № 1100 від 20.05.2022; погодинної тарифікації адвокатських послуг за договором № 01-01-04/22 від 01.04.2022; акту прийому-передачі наданих послуг від 25.05.2022; ордеру про надання правничої допомоги серії АЕ № 1142429 від 07.07.2022; наказу Адвокатського бюро «ГЕРМАН І ПАРТНЕРИ» № 121-В від 17.06.2022; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5179, виданого 30.07.2021 Лукомській А.М.

Відповідно до п. 1.1 договору № 01-01-04/22 від 01.04.2022 про надання правової допомоги замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок здійснювати правовий захист інтересів замовника у Дніпропетровському окружному адміністративному суді за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Одеської митниці про оскарження рішення про коригування митної вартості № UA500020/2022/000013/2 від 09.01.2022 та картки відмови, далі по тексту договору «надавати правову допомогу», «послуги».

Згідно з п. 3.2 вказаного договору, вартість послуг з ведення справи в суді першої інстанції становить 20000 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 договору, замовник здійснює попередню оплату у розмірі 20000 грн без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим договором, протягом двох днів з моменту укладення договору, в якості попередньої оплати за надані послуги.

Факт попередньої оплати 20000 грн підтверджується рахунком-фактурою № 39/22 від 01.04.2022 та платіжним дорученням № 1100 від 20.05.2022.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору, факт належного виконання виконавцем зобов`язань з даного договору фіксується повноважними представниками сторін в акті прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 25.05.2022 замовнику відповідно до умов договору № 01-01-04/22 від 01.04.2022 надані такі послуги, вартість яких зазначено у погодинній тарифікації адвокатських послуг: 1) усні консультації (витрачено 3 години, вартість 300 грн); 2) аналіз документів замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви (3 год, 300 грн); 3) складання позовної заяви (7 год, 14000 грн); 4) ксерокопіювання, друк, засвідчення документів, що додаються до позовної заяви, підготовка реквізитів по сплаті судового збору (2 год, 200 грн); 5) направлення позовної заяви з додатками на адресу суду (1 год, 100 грн); 6) моніторинг подальшого руху справи (1 год, 100 грн); 7) підготовка інших процесуальних документів до ухвалення судом рішення (відповіді на відзив, заяв, клопотань тощо) (2 год, 4000 грн); 8) складання заяви про отримання рішення суду (0,5 год, 1000 грн); всього вартістю 20000 грн.

Розглянувши перелік наданих послуг, суд зазначає, що не всі витрати відповідають критерію необхідності та не всі зазначені позивачем витрати є пов`язаними з розглядом справи.

Аналіз документів замовника, підбір нормативної бази для складання позовної заяви, ксерокопіювання, друк, засвідчення документів, що додаються до позовної заяви, підготовка реквізитів по сплаті судового збору є однією послугою з підготовки позовної заяви до суду. Роз`єднання такої послуги на три окремі послуги є штучним завищенням розміру судових витрат.

Такі послуги як усні консультації, моніторинг подальшого руху справи не належать до видів правової допомоги.

На час звернення до суду з позовною заявою представником позивача не було подано заяву про отримання рішення суду, тобто на час розгляду справи позивачу таку послугу надано не було, тому відсутні підстави для розподілу витрат позивача, понесених у зв`язку зі складанням такої заяви.

Суд враховує, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Предмет спору в цій справі не є складним. Представником позивача було подано до суду позовну заяву з доданими до неї документами та відповідь на відзив. Обсяг і складність поданих позивачем процесуальних документів не є значними.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, документально підтвердженим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу за складення позовної заяви з доданими до неї документами та відповіді на відзив є сума 3000,00 грн, яка відповідно до положень ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000013/2 від 09.01.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000019 від 09.01.2022.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8374,42 грн (вісім тисяч триста сімдесят чотири гривні 42 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО», місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр.-т Олександра Поля, буд. 36, код ЄДРПОУ 38754647.

Відповідач: Одеська митниця, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код ЄДРПОУ ВП 44005631.

Повний текст рішення складено 05.12.2022.

Суддя В.В. Рянська