Рішення

від 29.10.2007 по справі 12/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

29.10.2007                                                                                   Справа  № 12/198

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Укрспеція”, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Корадо Каннінг Інкорпорейтед”, с. Ракошино Мукачівського району

про стягнення суми 9 756 грн. – основного боргу; 1 395,10 грн. – пені; 114,66 грн. – 3% річних та 414,86 грн. – інфляційних збитків

                                                                                  Суддя    Тисянчин  В. М.

                  Представники:

Від позивача – не з'явився  (не викликався, явка на розсуд сторін)

Від відповідача – не з'явився  (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Укрспеція”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Корадо Каннінг Інкорпорейтед”, с. Ракошино Мукачівського району про стягнення суми 9 756 грн. – основного боргу; 1 395,10 грн. – пені; 114,66 грн. – 3% річних та 414,86 грн. – інфляційних збитків.

У судовому засіданні 02.10.2007 року приймала участь представник відповідача, директор ТзОВ „Корадо Каннінг Інкорпорейтед” Олефіренко Ю. М., якій роз'яснено права та обов'язки визначені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Письмовим відзивом на позов (вх. № 5397 від 02.10.2007року) відповідач повністю визнав основний борг в сумі 9 757 грн. та надав суду докази його повного погашення (платіжне доручення № 2038 від 20.09.2007 року).

Водночас, представник відповідача звертався до суду з письмовим клопотанням 02.10.2007 року та факс – 15.10.2007 року) про відкладення розгляду справи на пізніший термін з метою надання суду доказів добровільного врегулювання спору по решті сум позову: 1 395,10 грн. – пені; 114,66 грн. – 3% річних та 414,86 грн. – інфляційних збитків.

Вищенаведене клопотання судом задоволено, розгляд справи двічі відкладався.

Проте, на час слухання справи 29.10.2007 року – відповідач надіслав суду третє клопотання (вх. № 518 від 29.10.2007 року) про відкладення розгляду справи на пізніший термін з метою добровільного врегулювання спору (аналогічні двом попереднім), яке судом відхиляється з підстав його необґрунтованості.

При цьому судом береться до уваги наявність поважних причин в необхідність задоволення такого клопотання, які відповідачем не наведено.

Поважні причини визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсно істотними труднощами для своєчасного вчинення зобов'язань процесуальних дій.    

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

            Заборгованість відповідача в сумі 9 756 грн.  – основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору поставки № 03-07 від 01.02.2007 року, товар підтверджується матеріалами справи, зокрема:

        - рахунком – фактурою № СФ –0000059 від 30.03.2007 року;

          - видатковою накладною № РH-0000096 від 30.03.2007 року;

         -  довіреністю  ЯНМ № 768058 від 30.03.2007 року;

         -  податковою накладною № 94 від 30.03.2007 року;

         - розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

         Заявлені вимоги позивача (претензія № 67 від 07.06.2007 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

         Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

        Однак, платіжним дорученням № 2038 від 20.03.2007 року відповідач сплачує основний борг в сумі 9 756 грн., тому провадження в цій частині позову підлягає припиненню відповідно п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.    

        Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована до сплати пеня в розмірі 1 395,10 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України, ст. ст. 216 –218; 220 ГК України, Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині позову  і такими, що заслуговують на увагу суду, однак суд обмежує, як виняток, з підстав (п.3) ст. 509, (п.3) ст. 551 ЦК України       ст. ст. 230 -233 ГК України, (п.3) ст. 83 ГПК України розмір стягуваної пені до 500 грн., беручи до уваги часткове добровільне погашення боргу до ухвалення судового рішення по справі, а в решті суми –провадження у справі належить припинити.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 114,66 грн. –3% річних та 414,86 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно –державну значимість господарської діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з врахуванням його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 80 (п.1-1), 82 –84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 1.            Позов задоволити  частково.

     2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Корадо Каннінг Інкорпорейтед” (с. Ракошино Мукачівського району, вул. Калініна, 22; код 32315689) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Укрспеція” (м.Київ, вул. Братиславська, 8; код 33228681) суму 500 (пятьсот грн.) –пені; 114,66 (сто чотирнадцять грн. 66 коп.) – 3%; 414,86 (чотириста чотирнадцять грн. 86 коп.) – інфляційних збитків та 142 (сто сорок дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

    3. В решті стягнення суми позовних вимог – провадження у справі припинити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.