Постанова

від 02.11.2022 по справі 160/26201/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/26201/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., секретар судового засідання Соловей Л.О., за участі представника позивача Короба Ю.А., представника відповідача Золотарьова Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року в адміністративній справі №160/26201/21 (суддя у 1 інстанції Калугіна Н.Є.) за позовом Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ЮЖКОКС" звернулося до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків форми «П» №000/285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 року та форми «В4» №000/284/32-00-01-03-32 (без дати);

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на користь ПРАТ «ЮЖКОКС» судові витрати по даній справі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків форми «П» №000/285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 року та форми «В4» №000/284/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" суму сплаченого судового збору у розмірі 22700,0 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність рішення суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що взаємовідносини позивача з його контрагентами не підтверджено належними доказами. Також не можливо встановити ланцюг придбаного позивачем товару.

В відзиві на апеляційну позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, на підставі направлень №235/32-00-07-01-03-25, №236/32-00-07-01-03-25 від 29.06.2021 року та наказу №223 від 29.06.2021 року, у період з 30.06.2021 по 20.07.2021 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС".

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 23.07.2021 року №592/32-00-07-01-032-05393079 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» (код за ЄДРПОУ 05393079) з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «С-Ф «ИВА» (код ЄДРПОУ 41802983) за листопад 2019 року, грудень 2020 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2019 рік, та за 2020 рік або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку. ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 40575112) за серпень 2020 року з їх відображенням у деклараціях з податку на додану вартість або в наступних податкових періодах (місяцях) та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку па прибуток підприємств за 9 місяців 2020 року або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку».

Згідно висновків акту перевірки від 10.08.2021 №2734/04-36-07-05/41395843 встановлені такі порушення позивачем:

- п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135, пп.140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Кодексу з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1 ст. 14 Кодексу, ст.1, 3. 8. 9. 11 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, п.3.10, п.3.20 «Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності», затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433, що призвело до заниження фінансового результату (завищення збитку). Що, свою чергу, призвело до завищення суми від ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2020 рік на загальну суму 3 745 734 грн;

-пп. «а» п.198.1, абз.1-3 п.198.2, абз.1,2 п. 198.3 ст.198 п. з урахуванням норм п.44.1 ст. Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VІ (зі змінами ), що призвело до завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинах з вищенаведеними контрагентами суму 624 289 грн., в тому числі: грудень 2019 року - 153 293 грн; жовтень 2020 року - 100 792 грн; грудень 2020 року - 370 204 грн. Вищевикладене призвело до порушення - п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (зі змінами та доповненнями, чинними в періоді, що охоплений перевіркою), а саме:

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту в грудні 2019 року на суму 153 293 грн;

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту в жовтні 2020 року на суму 100 792 грн;

- завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою з податкового кредиту в грудні 2020 року на суму 370 204 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом складені податкові повідомлення-рішення: №000/285/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 року, яким Приватному акціонерному товариству «ЮЖКОКС» зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток згідно декларації №9372972789 від 01.03.2021 року за звітний 2020 рік на суму 3745734,0 грн. та №000/284/32-00-01-03-32 від 07.09.2021 року, яким Приватному акціонерному товариству «ЮЖКОКС» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість згідно декларацій №9332187144 від 20.01.2022 року за звітний грудень 2019 на суму 153293,0 грн., №9305293983 від 19.11.2020 року за звітний жовтень 2020 року на суму 100792,0 грн., №9370091926 від 20.01.2021 року за звітний грудень 2020 року на суму 370 204,0 грн. Всього на суму у розмірі 624289,0 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підставою для проведення перевірки позивача слугував наказ від 29.06.2021 №223, який прийнято відповідачем з посиланням на п.п.20.1.4, п. 20.1, ст. 20, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Як визначено підпунктами 78.1.4 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, або якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, відповідачем позивачу направлені запити щодо надання документів: від 05.02.2020 року №5020/10/28-10-50-06-09, від 29.09.2020 року №32582/10/28-/28-10-50-06-09, від 21.05.2021 року №2451/6/32-00-04-01-01-08, від 18.02.2021 року №757/6/32-00-04-01-01-08.

Відповідач у відповідях на вказані запити , вказав на невідповідність їх вимогам ст. 73 Податкового кодексу та не надав документи на ці запити.

Так, запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року (справа №280/2578/19), від 8 серпня 2019 року (справа №802/92/15-а), від 18 квітня 2019 року (справа №825/1713/13), від 26 лютого 2019 року (справа №820/768/18), від 06 жовтня 2020 року (справа №280/1475/19).

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 окрім наведених вище висновків Верховний Суд зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Вказані висновки узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18, від 16.12.2020 року у справі №520/13020/19, від 17.03.2020 року у справі №804/10744/15, від 17.03.2020 року у справі №808/4140/15, від 09.04.2019 року у справі №826/18053/14, від 18.06.2019 року у справі №0340/1538/18, від 19.02.2019 року у справі №814/946/16, від 21.01.2021 року у справі №460/1239/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 520/5314/2020.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, за відсутності в цих запитах інформації стосовно того, у чому саме полягає недостовірність даних, що містяться у податковій звітності, поданою позивачем, а також конкретизації підстав для надсилання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує, то такі запити не відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо взаємовідносин позивача з підприємством ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 40575112).

Так, між ПРАТ «ЮЖКОКС» (покупець) та ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» (постачальник) укладено договір поставки №07-09/20 від 13.07.2020 року.

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та сплатити матеріали згідно додатків на умовах, передбачених цим договором.

Договір діє з моменту підписання до 08 липня 2022 року (п.10.4, 10.5 договору).

Відповідно до умов вказаного договору та специфікації №1 від 13.07.2020 року, постачальником у серпні 2020 року поставлено обладнання, а саме: зрошувач ОСЦ- 18 у кількості 3 456 штуки, форсунка СО-3-24 у кількості 144 штуки та водовловлювач градирні ВП-160 у кількості 144 штуки та оприбутковано за ордером.

Виконання договору поставки товару (обладнання) підтверджується видатковою накладною №04/08 від 04.08.2020 року (а.с.103 том 3).

Факт поставки товару (обладнання) підтверджується товарно-транспортною накладною №04/08 від 04.08.2020 року.

Оплата за отриманий товар (обладнання) здійснювалась на підставі рахунку-фактури №04/08 від 04.08.2020 року.

Оплата здійснена згідно платіжних доручень № 4500026007 від 19 жовтня 2020 року та № 4500026651 від 28 жовтня 2020 року.

За результатами виконання договору поставки ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» складено податкові накладні №6 від 04.08.2020 року, № 1 від 04.08.2020 року, №2 від 04.08.2020 року та №5 від 04.08.2020 року , які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також з матеріалів справи слідує, що між ПРАТ «ЮЖКОКС» (замовник) та ТОВ «С-Ф «ИВА» (підрядник) укладено договір підряду №11-26/20 від 30.11.2020 року.

Відповідно до умов вказаного договору підрядник зобов`язується виконати на території замовника роботи з капітального ремонту на автодороги на об`єкті замовника «а/дорога по тер. завода сх» інв. № 823 у об`ємі, передбаченому локальним кошторисом №20/164, який є невід`ємною частиною даного договору.

Виконання договору №11-26/20 від 30.11.2020 року підтверджується: актом №1 від 01.12.2020 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за грудень 2020 року(а.с.121 том 3), підсумковою відомістю ресурсів , розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису, звітом до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 01.12.2020 року.

У рамках даного договору ТОВ «С-Ф «ИВА» листами зверталось до позивача з метою надання дозволу на в`їзд та виїзд техніки разом з водієм.

Реалізація вказаних листів відображена у журналі обліку ввезення - вивезення ТМЦ, в`їзд-виїзд транспорту відділу з охорони ПРАТ «ЮЖКОКС» (а.с.12-50 том 2) та інформацією про перетин прохідної (а.с.1-11, 51-61 том 2).

За результатами виконання договору ТОВ «С-Ф «ИВА» видало ПРАТ «ЮЖКОКС» податкову накладну №46 від 01.12.2020 року, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних(а.с.118 том 3).

Оплата за надані послуги здійснювалась на підставі рахунку-фактури №45 від 01.12.2020 року.

Оплата здійснювалась згідно платіжного доручення №4500030718 від 30.12.2020 року (а.с.133 том 3).

Також між ПРАТ «ЮЖКОКС» (в якості замовника) та ТОВ «С-Ф «ИВА» (в якості підрядника) укладено договір №06-33/19 від 27.06.2019 року, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати на території замовника роботи з капітального ремонту на об`єкті замовника "шляхи перевантажувача вугільного складу 2-ї черги" інв. № 501 у об`ємі, передбаченому локальним кошторисом №61-19/29, який є невід`ємною частиною даного договору.

31.01.2020 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №3.

Виконання договору №06-33/19 від 27.06.2019 року підтверджується: актом №3 від 25.11.2019 року приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року (а.с.136-139 том 3), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за листопад 2019 року (а.с.140 том 3), підсумковою відомість ресурсів(а.с.143-146 том 3), розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису (а.с.141-142 том 3), звітом до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3 від 25.11.2019 року (а.с.148 том 3).

У рамках даного договору ТОВ «С-Ф «ИВА» листами зверталось до позивача з метою надання дозволу на в`їзд та виїзд техніки разом з водієм(а.с.62-91 том 2).

Реалізація вказаних листів відображена у журналі обліку ввезення - вивезення ТМЦ, в`їзд-виїзд транспорту відділу з охорони ПРАТ «ЮЖКОКС» (а.с.12-50 том 2) та інформацією про перетин прохідної (а.с.1-11, 51-61 том 2).

За результатами виконання договору ТОВ «С-Ф «ИВА» видало ПРАТ «ЮЖКОКС» податкову накладну № 55 від 25.11.2019, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.134 том 3).

Оплата за надані послуги здійснювалась на підставі рахунку-фактури №32 від 25.11.2019 року (а.с.135 том 3).

Оплата здійснювалась згідно платіжних доручень № 4500005748 від 02.03.2020 року року.

Між ПРАТ «ЮЖКОКС» (в якості замовника) та ТОВ «С-Ф «ИВА» (в якості підрядника) укладено договір №10-117/19 від 10.10.2019 року (а.с.73-76 том 4), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується виконати на території замовника роботи з поточного ремонту дороги №3, №15 інв. №101551, №5 інв. №104735, ПРАТ «Южкокс», відповідно до обсязі, на підставі локального кошторису №3-19/30, №2-19/31, №4-19/32, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник оплатити виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором, що визначені договірною ціною.

31.12.2019 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №1(а.с.102 том 3).

Виконання договору №10-117/19 від 10.10.2019 року підтверджується: актом №1 від 29.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за листопад 2019 року, підсумковою відомість ресурсів (поточний ремонт дороги № 3), розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису на поточний ремонт дороги №3, звітом до рахунку № 29 від 29.11.2019 року, актом № 1 від 29.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за листопад 2019 року, підсумковою відомість ресурсів (поточний ремонт дороги №5), розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису на поточний ремонт дороги № 5, звітом до рахунку №30 від 29.11.2019 року актом №1 від 29.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за листопад 2019 року, підсумковою відомість ресурсів (поточний ремонт дороги №15), розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису на поточний ремонт дороги №15, звітом до рахунку № 31 від 29.11.2019(а.с.71-101 том 3).

У рамках даного договору ТОВ «С-Ф «ИВА» листами зверталось до позивача з метою надання дозволу на в`їзд та виїзд техніки разом з водієм(а.с.62-91 том 2).

Реалізація вказаних листів відображена у журналі обліку ввезення - вивезення ТМЦ, в`їзд-виїзд транспорту відділу з охорони ПРАТ «ЮЖКОКС» (а.с.12-50 том 2) та інформацією про перетин прохідної (а.с.1-11, 51-61 том 2).

За результатами виконання договору ТОВ «С-Ф «ИВА» видало ПРАТ «ЮЖКОКС» податкову накладну №57 від 29.11.2019 року , №59 від 29.11.2019 року, №58 від 29.11.2019 року, та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 29.11.2019 року до податкової накладної №58 від 29.11.2019 року, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 від 29.11.2019 року до податкової накладної №57 від 29.11.2019 року та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №3 від 29.11.2019 року до ПН №59 від 29.11.2019 року, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних(а.с.150-155 том 3).

Оплата за надані послуги здійснювалась на підставі рахунків-фактури №29 від 29.11.2019 року, №30 від 29.11.2019 року, №31 від 29.11.2019 року (а.с.214, 224, 234 том 2).

Оплата здійснювалась згідно платіжних доручень №4500012367 від 30.04.2020 року, №4500011844 від 24.04.2020 року, №4500010718 від 10.04.2020 року, №4500009890 від 03.04.2020 року, №4500002485 від 31.01.2020 року, №4500002486 від 31.01.2020 року (а.с.208-213 том 2).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту належать суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої, для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т. п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

В даному випадку, факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв`язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або за інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Зміст укладених позивачем та його контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Стосовно посилань відповідача на недотримання податкового законодавства контрагентами позивача, та те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі податкової інформації, зібраної згідно аналізу баз даних АІС «Податковий блок» щодо контрагентів, колегія суддів зазначає наступне.

Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Навіть у разі якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані товари і послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Також, посилання податкового органу на податкову інформацію є недоречним, оскільки автоматизоване співставлення, або перевірка податкової звітності не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року №808/2099/17).

Наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (аналогічний висновок викладений Верховним судом у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №440/2536/19, від 24 листопада 2021 року у справі №420/1109/20).

Також, Верховним Судом, у постановах у справах №826/7704/16 від 19.06.2018 року , №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року, №808/4100/16 (СН/280/33/18) 08.02.2022 року, №826/6126/18 від 11.05.2022 року, надана критична оцінка посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року в адміністративній справі №160/26201/21 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 року в адміністративній справі №160/26201/21 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 02.11.2022 року, в повному обсязі постанова складена відповідно до ст. 243 КАС України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва

суддяН.А. Олефіренко