Ухвала

від 12.01.2023 по справі 160/26201/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 січня 2023 року

м. Київ

справа № 160/26201/21

адміністративне провадження № К/990/37738/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне міжрегіональне управління ДПС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №160/26201/21 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «ЮЖКОКС» до Східного міжрегіонального управління ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022, позов ПрАТ «ЮЖКОКС» задоволено частково: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 07.09.2021 №000/285/32-00-01-03-32 та №000/284/32-00-01-03-32; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.

30.12.2022 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 44, 83, 198 Податкового кодексу України та без врахування висновків Верховного Суду в постановах від 19.12.2019 (справа №804/1118/16), від 21.02.2018 (справа №804/5825/16, провадження №К/9901/4693/17), від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 16.01.2018 (справа №826/1398/14), від 14.05.2019 (справа №816/2004/17), від 02.04.2019 (справа №826/14331/13-а), від 02.10.2018 (справа №816/2328/17).

У постанові від 19.12.2019 (справа №804/1118/16) Верховний Суд виснував, що про нереальність господарської операції можуть свідчити, зокрема такі обставини, як відсутність первинних документів; відсутність економічної доцільності господарської операції; неможливість здійснення господарської операції з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податків в документах обліку, а також інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної податкової вигоди, зокрема права на податковий кредит.

У постановах від 21.02.2018 (справа №804/5825/16), від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 14.05.2019 (справа №816/2004/17), від 02.04.2019 (справа №826/14331/13-а) Верховний Суд зробив висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж факту здійснення господарської операції не було, документи, виписані для оформлення операції, не можуть вважатися документами для цілей податкового обліку, навіть за наявності у них всіх формальних реквізитів.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 16.01.2018 (справа №826/1398/14) право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість оформлення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом факту господарської операції.

У постанові від 02.10.2018 (справа №816/2328/17) Верховний Суд зазначив, що наряду з тим, що контролюючий орган повинен доводити правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, платник податків - позивач у справі відповідно до принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві також не позбавлений такого обов`язку та позивач повинен спростувати належними та допустимими доказам доводи контролюючого органу, що господарська операція не мала реального характеру.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов ПрАТ «ЮЖКОКС», виходили із встановлених у справі №160/26201/21 обставин щодо придбання Товариством обладнання у ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» відповідно до договору поставки від 13.07.2020 №07-09/20. Цей факт суди встановили на підставі таких доказів у справі, як податкові накладні, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактури, платіжні доручення.

Також суди попередніх інстанцій встановили факт придбання Товариством послуг (роботи з капітального ремонту) у ТОВ «С-Ф «ИВА» відповідно до договорів підряду від 30.11.2020 №11-26/20 та від 27.06.2019 №06-33/19. Суди виснували, що виконання ТОВ «С-Ф`ИВА» зазначених робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 та грудень 2020 року, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за листопад 2019 та грудень 2020 року, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, звітами до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями про сплату вартості робіт, листами ТОВ «С-Ф «ИВА» до позивача для отримання дозволу на в`їзд та виїзд техніки разом з водієм на об`єкт виконання робіт, журналом обліку ввезення-вивезення товарно-матеріальних цінностей, в`їзду-виїзду транспорту відділу з охорони ПрАТ «ЮЖКОКС» та інформацією про перетин прохідної.

Доводи Східного міжрегіонального управління ДПС у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично лежать у площині оспорювання встановленого судами першої та апеляційної інстанцій факту здійснення Товариством господарських операцій з ТОВ «ІК «ДОНГІДРОЕКОРЕСУРС» та ТОВ «С-Ф «ИВА», а точніше, оцінки судами доказів, на підставі якої цей факт встановлено. Такі доводи можуть стосуватися підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, частини другої статті 353 КАС, яка, однак, Східним міжрегіональним управлінням ДПС у касаційній скарзі не вказана.

Підсумовуючи наведене вище, Східним міжрегіональним управлінням ДПС не зазначено підстави касаційного оскарження, як того вимагає норма абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС. Ця норма, безумовно, презюмує не тільки формальне зазначення у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС, а й фактичне викладення підстави касаційного оскарження, яка відповідає нормі частини четвертої статті 328 КАС. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини другої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2022 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко