Постанова

від 26.10.2022 по справі 160/1750/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/1750/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 року в адміністративній справі № 160/1750/22 (суддя у 1 інстанції Єфанова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОНБУДМАШ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГОНБУДМАШ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці від 23.12.2021 року № 7.5-08-01-2/15/13/4644 та зобов`язати Дніпровську митницю повторно розглянути заяву ТОВ «ВАГОНБУДМАШ» від 09.12.2021 р. № 178/12 щодо внесення змін до митних декларацій та повернення митних платежів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.04.2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці від 23.12.2021 року № 7.5-08-01-2/15/13/4644. Зобов`язано Дніпровську митницю повторно розглянути заяву ТОВ «ВАГОНБУДМАШ» від 09.12.2021 р. № 178/12 щодо внесення змін до митних декларацій та повернення митних платежів. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГОНБУДМАШ» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судовий збір у розмірі 2481,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, про те що встановлені обставини у справі №160/2673/21 є обов`язковими для виконання Дніпровською митницею та повернення митних платежів за результатами митного оформлення інших партій товару за іншими митними деклараціями. Так, судом у справі №160/2673/21 не сформульовано висновок про необхідність розповсюдження дії рішення суду від 19.04.2021 року у справі №160/2673/21 на всі інші митні оформлення. Зазначено, що предметом розгляду у цій справі є митне оформлення товару, здійснено за іншими митними деклараціями ніж у зазначеній справі. Так, спірні рішення прийняті в межах повноважень, є обґрунтованими та правомірними, а отже не підлягають скасуванню. Також відповідач не погоджується з рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позовна заява підписана директором ТОВ «ВАГОНБУДМАШ», а тому відсутні підстави вважати, що адвокатом було вчинені дії щодо підготовки позову до суду. Крім того, встановлені адвокатом тарифи є завищеними та не співмірними.

В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач подав до митного органу товар до митного оформлення різними партіями за нульовою ставкою мита, проте позивач 28.01.2021 року отримав рішення відповідача про визначення коду товару від 25.01.2021 року №КТ-UА1100000-0008-2021, в якому митницею зазначено код УКТЗЕД 8607191090 та висновок №1420003302-0005 від 16.01.2021 року Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень.

04.02.2021р. у зв`язку з прийняттям митницею рішення про визначення коду товару №КТ-UА110000-0008-2021 від 25.01.2021 р. митницею було складено картку відмови у прийнятті митної декларації № UА110160/2020/015597 від 09.12.2020 р.

Позивач не погодився з прийняттям рішення про визначення коду товару № КТ-ГІА 110000-0008-2021 від 25.01.2021 р. та оскаржив його до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який рішенням від 19.04.2021 р. у справі № 160/2673/21 визнав його протиправним та скасував.

Судом було визнано правильним визначення позивачем у митній декларації коду спірного товару за кодом УКТЗЕД 8607191010 (ставка мита 0%). Суд врахував, що у висновку комісійного експертного товарознавчого дослідження №19189 від 04.12.2020 р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса зазначено, що згідно правил класифікації товарів за своїми характеристиками та технологією виготовлення колісна пара 957-Г-230,5-Б-ГОСТ4835-2013 (РУ1Ш)-1750.10.000 виробництва TOB «Муромський завод ТрансПутьМаш» відноситься до коду УКТЗЕД 8607191010. У висновку експерта Дніпропетровської ТПП також зазначено, що колісна пара 957-Г-230,5-Б-ГОСТ4835-2013 (РУ1Ш)-1750.10.000 виробництва ТОВ «Муромський завод ТрансПутьМаш» відноситься до коду УКТЗЕД 8607191010.

Слід зазначити, що в картках відмови зазначена однакова причина відмови у митному оформлені, а саме, що декларантом невірно визначений код та опис товару згідно УКТЗЕД в гр. 31 та 33 ЕМД. Ст.257 (п.8), 266 МКУ. Згідно ч. 4 ст. 69 МКУ винесено рішення про визначення коду товару від 25.01.2021 №KT-UA110000-0008-2021. За цим фактом складено протокол про ПМП (від 03.02.2021 № UA0034/11000/21 від 03.02.2021 № UA0035/11000/21) за ознаками правопорушення передбаченого ст. 472 МКУ.

04.02.2021 р. позивач згідно ст. 259 та ст. 261 МКУ для остаточного завершення митного оформлення всіх партій товару, який є ідентичним (був ввезений на виконання того самого зовнішньоекономічного контракту, того самого виробника та від того самого постачальника) вимушений був подати наступні додаткові декларації типу ІМ_ДТ за кодом УКТЗЕД 8607191090 (ставка мита 10%) на підставі рішення про визначення коду товару від 25.01.2021р № КТ-UА1100000-0008-2021:

ЕМД №UА110160/2021/001066 від 04.02.2021 до тимчасової митної декларації UА 110160/2020/016180 від 21.12.2020;

ЕМД №UА110160/2021/001067 від 04.02.2021 до тимчасової митної декларації UА 110160/2021/000305 від 15.01.2021;

ЕМД №UА110160/2021/001068 від 04.02.2021 до тимчасової митної декларації UА 110160/2021/000347 від 18.01.2021.

Позивач звернувся до Дніпропетровської митниці Держмитслужби з листом від 24.05.2021 № 54/05 в якому просив внести зміни (скласти аркуші коригування) до митних декларацій №UА110160/2021/001065, №UА110160/2021/001066, №UА110160/2021/001067, №UА110160/2021/001068 від 04.02.2021 р. та повернути надмірно сплачені ввізне мито за ставкою 10% (20 вид платежу) в розмірі 365374,36 грн, та ПДВ (28 вид платежу) в розмірі 73074,87 грн.

Листом від 07.06.2021 р. № 7.5-08-02-1/15/13/5922 митниця повідомила про те, що на вказане судове рішення подана апеляційна скарга та вирішення вимог позивача є передчасним (запропоновано подати нову заяву після набрання судовим рішенням у справі № 160/2673/21 законної сили).

Після набрання судовим рішенням у справі № 160/2673/21 законної сили (06.07.2021 р.) позивач звернувся до відповідача з заявою від 07.07.2021 р. № 80/07.

Листом від 21.07.2021 р. № 7.5-08-01-1/15/13/593 відповідачем було запропоновано подати нову заяву для повернення митних платежів тільки за митною декларацією № UА 110160/2021/001065 від 04.02.2021 р.

Однак, рішення про відмову у поверненні митних платежів № UА 110160/2021/001066, № UА 110160/2021/001067, № UА 110160/2021/001068 від 04.02.2021 р. відповідач у своєму листі від 21.07.2021 р. № 7.5-08-01-1/15/13/593 не прийняв.

Позивач звернувся до відповідача з заявою № 2517 від 23.07.2021 р., а потім з заявою № 94/07 від 29.07.2021 р. щодо повернення тих самих митних платежів за тими самими митними деклараціями.

Листом від 02.09.2021 р. № 7.5-08-01-1/15/13/1676 (за наслідками розгляду заяви позивача № 94/07 від 29.07.2021 р.) відповідач повідомив про повернення позивачу 13 серпня 2021 р. митних платежів за митною декларацією від 04.02.2021 р. №UА110160/2021/001065.

Однак, рішення про відмову у поверненні митних платежів за митними деклараціями: №UА 110160/2021/001066, №UА 110160/2021/001067, №UА 110160/2021/001068 від 04.02.2021 р. відповідач у своєму листі від 02.09.2021 р. № 7.5-08-01-1/15/13/1676 не прийняв.

Дніпровським апеляційним судом в справах про порушення митних правил постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про закриття провадження у справі № 203/1474/21 та № 203/1924/21 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, залишені без змін (постанова Дніпровського апеляційного суду від 16.11.2021 р. у справі № 203/1474/21 та постанова Дніпровського апеляційного суду від 09.11.2021 р. у справі № 203/1924/21).

Постановами Дніпровського апеляційного суду встановлено що відповідач одне рішення про визначення коду товару № KT-UA 110000-0008-2021 від 25.01.2021 р. розповсюдив на другу та третю партію товару. Тобто, на колісні пари митне оформлення яких завершено на підставі ЕМД: № UA 110160/2021/001066 від 04.02.2021 р. та № UA 110160/2021/001067 від 04.02.2021 р. Судом спростовані доводи митниці не тільки щодо обов`язку декларанта (позивача) заявити інший, ніж визначено ним код товару згідно УКТЗЕД за ставкою ввізного мита 0%, але і щодо обов`язку сплати ввізного мита за ставкою 10%.

09.12.2021 р. позивач звернувся до відповідача з заявою № 178/12 згідно якої просив:

1. У відповідності до законодавства перевірити достовірність та повноту сплати декларантом митних платежів що зазначено у митних деклараціях за номерами: UA110160/2021/001065 від 04.02.2021; UA110160/2021/001066 від 04.02.2021; UA110160/2021/001067 від 04.02.2021; UA110160/2021/001068 від 04.02.2021.

2. Перевірити відсутність у ТОВ «ВАГОНБУДМАШ» податкового боргу станом на день здійснення перевірки.

3. Внести зміни до митних декларацій UA110160/2021/001065 від 04.02.2021; UA110160/2021/001066 від 04.02.2021; UA110160/2021/001067 від 04.02.2021; UA110160/2021/001068 від 04.02.2021 шляхом складання аркушів коригування до них на підставі раніше наданих заяв:

від 23.07.2021 №2512 про внесення змін до ЕМД UA110160/2021/001066 від 04.02.2021,

від 23.07.2021 №2513 про внесення змін до ЕМД UA110160/2021/001067 від 04.02.2021,

від 23.07.2021 №2514 про внесення змін до ЕМД UA110160/2021/001068 від 04.02.2021.

4. Сформувати та подати до Державного казначейства висновки про повернення надмірно сплачених платежів за наступними митними деклараціями UA110160/2021/001066 від 04.02.2021; UA110160/2021/001067 від 04.02.2021; UA110160/2021/001068 від 04.02.2021.

Листом від 10.12.2021 р. № 7.5.-08-01-1/15/8.19/4212 відповідач повідомив, що з питань повернення митних платежів за митними деклараціями: № UА 110160/2021/001066, № UА 110160/2021/001067, № UА 110160/2021/001068 від 04.02.2021 р. відповідачу повідомлено в листі митниці від 21.07.2021 р. № 7.5-08-01-1/15/13/593, в листі від 02.09.2021 р. № 7.5-08-01-1/15/13/1676 та додав копії цих листів.

Листом від 23.12.2021 р. № 7.5-08-01-2/15/13/4644 (копія отримана 30.12.2021 р.) за наслідками розгляду заяви позивача від 10.12.2021 р. № 7.5.-08-01-1/15/8.19/4212 відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача щодо внесення змін до митних декларацій № UА 110160/2021/001066, № UА 110160/2021/001067, № UА 110160/2021/001068 від 04.02.2021 р.. та повернення митних платежів за ними.

Відповідач послався на те, що рішення Дніпропетровської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 25.01.2021р № КТ-UА1100000-0008-2021 стосується тільки того товару який був оформлений за митною декларацією № UА110160/2021/001065 від 04.02.2021 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 69 Митного кодексу України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митній органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

У абзаці 1 пункту 14 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Мінфінансів України від 30 травня 2012 року № 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за № 1085/21397 визначено, що рішення приймається посадовими особами ВМП або уповноваженими особами ПМО чи митного поста на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД.

При цьому, відповідно до розділу ІІІ цього Порядку контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД, Закону України «Про Митний тариф України» від 19 липня 2013 року №584-VII, назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3.У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Правилом 4 встановлено, що товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Згідно правилу 6 зазначених Основних правил для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Таким чином, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється, виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп. Якщо імпортований товар містить ознаки одразу двох товарних позицій за УКТ ЗЕД, то перевага надається тій з них, в якій товар описується більш конкретно.

Відповідно до УКТЗЕД товарна позиція 8607 «Частини до залізничних локомотивів або моторних вагонів трамвая або рухомого складу» включає: візки, ходові балансирні візки, вісі та колеса, їх частини; товарна категорія 86071910 включає вісі, змонтовані або ні; колеса та їх частини: штамповані сталеві; інші; відповідно, - товарна підкатегорія 8607191010 включає вісі, змонтовані або ні; колеса та їх частини: штамповані сталеві.

Згідно Пояснень до УКТ ЗЕД до товарної позиції 8607 «Частини до залізничних локомотивів або моторних вагонів трамвая або рухомого складу» включаються: частини залізничних локомотивів або моторних вагонів трамвая або рухомого складу, до цієї товарної позиції включаються частини залізничних локомотивів або моторних вагонів трамваю або рухомого составу за умови, що такі частини відповідають одночасно двом таким вимогам: (і) вони повинні бути ідентифіковані як частини, придатні для застосування лише чи переважно з вищезгаданими транспортними засобами; (іі) вони не новітні виключатися положеннями приміток до розділу XVII.

Згідно з частинами першою та другою статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

За змістом частини сьомої статті 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 257, 260 та 269 Митного кодексу України та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі Положення).

Пунктом 37 цього Положення встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Тобто, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що картки відмови відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110160/2021/00058 від 04.02.2021 року та №UA110160/2021/00059 від 04.02.2021 року прийняті на підставі рішення про визначення коду товару від 25.01.2021 року №KT-UA110000-0008-2021, яке скасоване рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 р. у справі №160/2673/21.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 р. у справі №160/2673/21 набрало законної сили 06.07.2021 року.

Враховуючи те що, рішення у справі №160/2673/21, яке набрало законної сили, скасовано рішення про визначення коду товару від 25.01.2021 року №KT-UA110000-0008-2021, відповідач протиправно виніс рішення від 23.12.2021 року № 7.5-08-01-2/15/13/4644.

При цьому, належним способом захистом порушених прав позивача є зобов`язання Дніпровську митницю повторно розглянути заяву ТОВ «ВАГОНБУДМАШ» від 09.12.2021 р. № 178/12 щодо внесення змін до митних декларацій та повернення митних платежів.

Щодо доводів скаржника, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто витрати на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Так, факт надання позивачу правничої допомоги підтверджується копію договору № 1/ВБМ від 03.12.2021 р. про надання професійної правничої допомоги.

Факт оплати позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується копією платіжного доручення про сплату фіксованого гонорару від 03.12.2021 р. № 813; копію платіжного доручення про сплату фіксованого гонорару від 18.01.2022 р. № 876.

Посилання скаржника, що оскільки позовна заява підписана директором ТОВ «ВАГОНБУДМАШ», а тому відсутні підстави вважати, що адвокатом було вчинені дії щодо підготовки позову до суду, колегія суддів вважає хибними, оскільки дані обставини не спростовують той факт, що позов був складений адвокатом.

Крім того, в матеріалах справи містяться адвокатські запити, що в свою чергу підтверджує факт надання позивачу правничої допомоги.

Стовно того, що встановлені адвокатом тарифи є завищеними та не співмірними, то відповідні доводи не підтверджуються жодними доказами.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 року в адміністративній справі № 160/1750/22 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 року в адміністративній справі № 160/1750/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко

суддяВ.А. Шальєва