Постанова

від 05.12.2022 по справі 160/9916/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9916/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 160/9916/22 (суддя І інстанції Серьогіна О.В.)

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Малбі-Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 653 895,54 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування скарги зазначив, що оскільки адміністративно-господарські санкції є альтернативним грошовим зобов`язанням обов`язку виконати норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач, за 9 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2021 році, зобов`язаний самостійно сплатити в термін до 15.04.2022 653895,54 грн адміністративно-господарських санкцій. Також зауважив, що результатом працевлаштування відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом. Тобто безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малбі-Україна» є юридичною особо (ЄДРПОУ 37150787), перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

01.06.2022 відповідачем подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік № 03-07/5691 за формою № 10-ПОІ. (а.с. 4)

Відповідно до вказаного звіту, кількість працюючих інвалідів штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві в 2021 році 1 особа, при загальній кількості робочих місць для вказаної категорії працівників 10 осіб. Станом на 2021 рік 9 робочих місць, що призначені для працевлаштування осіб із інвалідністю залишилися не зайнятими. (а.с. 4)

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції у розмірі 653895,54 грн, виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати. (а.с. 3)

Листом від 28.07.2022 № 12/19-1901 Дніпропетровський обласний центр зайнятості повідомив, що позивачем подані звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» про наявність вакансій для осіб з інвалідністю (копії звітів додаються), кількість направлених на працевлаштування осіб з інвалідністю 0. (а.с. 191а)

Так, позивачем протягом 2021 року подано звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)»:

- від 04.01.2021, 10.02.2021 з вакансіями для осіб з інвалідністю (назва посади) «мерчендайзер», кількість робочих місць для осіб з інвалідністю 11 (а.с. 192-196);

- від 16.03.2021, 16.04.2021, 21.05.2021, 01.06.2021, 07.07.2021, 20.08.2021, 10.09.2021, 15.10.2021 з вакансіями для осіб з інвалідністю (назва посади) «мерчендайзер», кількість робочих місць для осіб з інвалідністю 10 (а.с. 196а-212);

- від 08.11.2021, 01.12.2021 з вакансіями для осіб з інвалідністю (назва посади) «мерчендайзер», кількість робочих місць для осіб з інвалідністю 9 (а.с. 213-220).

Відповідачем не сплачено зазначену суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Предметом спору є стягнення 653895,54 грн адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано встановлені чинним законодавством України обов`язки щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю на власне підприємство, тому його вина у невиконанні нормативну відсутня.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

При цьому, частиною першою статті 18 Закону № 875 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування.

За приписами п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», та Порядок її подання, відповідно до п. 5 розділу І якого форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником..

Отже, в контексті Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку № 316 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець навіть одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18.

Відповідачем у 2021 році подавались звітність за формою 3-ПН, в яких зазначені відомості про вакансії та коментарі до них. (а.с. 192-220)

Державною службою занятості протягом 2021 року не направлено на працевлаштування жодної особи з інвалідністю.

Водночас відповідач самостійно здійснював пошук працівників, зокрема і осіб з інвалідністю. Так відповідач інформував населення регіону про наявні вакансії, розміщуючи оголошення про запрошення на роботу осіб з інвалідністю в газеті «Днепровская неделя», видання від 27.01.2021, 17.02.2021, 10.03.2021, 07.04.2021, 12.05.2021, 09.06.2021, 07.07.2021, 04.08.2021, 08.09.2021, 06.10.2021, 03.11.2021, 01.12.2021. (а.с. 117, 120, 125, 127, 131, 136, 140, 144, 153, 167, 176, 178)

Крім того, у 2021 році у позивача працював 1 працівник, визнаний особою інвалідністю. (а.с. 4)

Позивачем не надано суду доказів, що до відповідача направлялись особи з інвалідністю або такі особи звертались самостійно та їм було відмовлено у працевлаштуванні.

З огляду на вказане колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що встановлено факт невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2021 році, однак вини відповідача в цьому немає, оскільки він вжив усі необхідні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

За приписами ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, за наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, на нього не може бути покладена відповідальність за непрацевлаштування необхідної кількості осіб з інвалідністю у 2021 році.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Враховуючи те, що відповідачем у 2021 році дотримано вимоги закону щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов`язків), а також повідомлено про створені робочі місця державну службу зайнятості, в його діях відсутні ознаки правопорушення, а тому судом першої інстанції прийнято правильне рішення про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, то судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 160/9916/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя - доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко