Постанова

від 05.12.2022 по справі 300/7884/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/7884/21 пров. № А/857/13836/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАККОМ-ГРУП" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 300/7884/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАККОМ-ГРУП" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції Панікар І.В., час ухвалення рішення 22.08.2022 року, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макком-Груп" (надалі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.11.2021 року №ІФ2536/528/АВ/ІП-ФС.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області протиправно, в порушення норм чинного законодавства, прийнято постанову від 03.11.2021 року №ІФ2536/528/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, відповідно до якої, на підставі абзацу 9 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України на ТОВ "Макком-Груп" накладено штраф у розмірі 6000 грн. Представник позивача зазначає, що абзацом 9 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено відповідальність за повторність правопорушення протягом року з дня виявлення правопорушення. На думку представника, в діях ТОВ "Макком-Груп" відсутня повторність правопорушення, яка стала підставою винесення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області оскаржуваної постанови. Також, позивач посилаючись на преюдиційність постанов Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.08.2021 року у справі № 344/11808/21 та від 23.11.2021 року у справі № 344/17634/21, заперечує наявність порушення законодавства про працю, встановленого під час проведення заходів державного нагляду (контролю). З урахуванням викладеного, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 03.11.2021 року №ІФ2536/528/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 6000 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 300/7884/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що згідно постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.11.2021 року у справі № 344/17634/21 встановлено «у відповідності до відомості № 23 від 17.06.2021 року заробітну плату за першу половину місяця (аванс) працівникам у ТОВ Макком-Груп виплачено 17.06.2021 року, а заробітну плату за другу половину місяця виплачено 05.07.2021 року, тобто у встановлені законодавством межі та строки, що також відповідає і строкам виплати заробітної плати визначеним Колективним договором на 2017-2022 року між адміністрацією і трудовим колективом ТОВ Макком-Груп». Постанова суду набрала законної сили.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 300/7884/21 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , головного бухгалтера ТОВ "Макком-Груп" до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, не може свідчити про відсутність в діях позивача, як юридичної особи, порушень трудового законодавства та жодним чином не виключає підстав для притягнення суб`єкта господарювання - ТОВ "Макком-Груп" до штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Кодексом законів про працю України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Макком-Груп" відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області (а.с.42-44).

На підставі наказу Управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 18.10.2021 за №1187 та направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 18.10.2021 року № 6867 працівниками Управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в період з 18.10.2021 року по 29.10.2021 року проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері праці ТОВ "Макком-Груп", що знаходиться за адресою: вул. Галицька, 126/27, м. Івано-Франківськ (а.с.92-93).

За результатами перевірки складено акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 19.10.2021 року № ІФ536/528/АВ, відповідно до змісту якого констатовано порушення ТОВ "Макком-Груп" частин 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 ЗУ Про оплату праці, а саме заробітну плату працівникам за першу половину червня 2021 року виплачено 17.06.2021 року, а за другу половину червня 2021 року виплачено 05.07.2021 року, тобто через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів (а.с.94-98).

Як встановлено судом з матеріалів справи, 02.11.2021 року головний державний інспектор Остафійчук І.А. склав протокол про адміністративне правопорушення № 2536/0205/АВ/П/ПТ відносно головного бухгалтера ТОВ "Макком-Груп" Агєєвої І.С., яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері законодавства про працю, зокрема, частин 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 ЗУ Про оплату праці, а саме заробітну плату працівникам за першу половину червня 2021 року виплачено 17.06.2021 року, а за другу половину червня 2021 року виплачено 05.07.2021 року, тобто через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.24-26).

В подальшому, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 19.10.2021 року № ІФ536/528/АВ, т.в.о. начальника Управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області 03.11.2021 року виніс постанову від 03.11.2021 року №ІФ2536/528/АВ/ІП-ФС про накладення на ТОВ "Макком-Груп" штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 6000 грн. (а.с.9-10).

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексу цієї постанови КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295), (в редакції чинній на час розглядуваних правовідносин).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 (надалі - Порядок №509).

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи.

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач на підставі акта позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 19.10.2021 року № ІФ536/528/АВ виніс постанову від 03.11.2021 року №ІФ2536/528/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу на ТОВ "Макком-Груп" за порушення вимог частин 1, 2 статті 115 КЗпП України, частини 1 статті 24 ЗУ Про оплату праці.

За приписами статті 24 ЗУ Про оплату праці, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Зі змісту відомості № 23 від 17.06.2021 року судом встановлено, що працівникам ТОВ "Макком-Груп" часткова виплата заробітної плати (аванс) за червень 2021 року виплачено 17.06.2021 року (а.с.99).

Також, заробітну плату працівникам у ТОВ "Макком-Груп" за другу половину червня 2021 року виплачено 05.07.2021 року (а.с.100).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що фактично, виплата заробітної плати працівникам у ТОВ "Макком-Груп" за червень 2021 року здійснена з перевищенням шістнадцяти денного проміжку часу, встановленого частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцяти кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

перевищення встановленої статтею 21-1 цього Кодексу допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом або ведення недостовірного обліку робочого часу працівника, який працює за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, стосовно фактично виконуваної ним роботи - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;

порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев`ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;

вчинення порушення, передбаченого абзацом десятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Водночас, відповідальність посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати передбачено частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП).

Так, відповідно до частини 1 статті 41 КУпАП, порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Апеляційний суд враховує, що оскаржувана постанова винесена за порушення вимог законодавства про працю, відповідальність за які передбачена абзацом 9 частини 2 статті 265 КЗпП України, за змістом якого, в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - дев`ятим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

В свою чергу, відповідно до статті 8 ЗУ Про Державний бюджет України на 2021 рік, мінімальна заробітна плата з січня по листопад 2021 року 6000 грн.

Щодо постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.11.2021 року у справі № 344/17634/21, то закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , головного бухгалтера ТОВ "Макком-Груп" до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, не може свідчити про відсутність в діях позивача, як юридичної особи, порушень трудового законодавства та жодним чином не виключає підстав для притягнення суб`єкта господарювання - ТОВ "Макком-Груп" до штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Кодексом законів про працю України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 03.11.2021 року №ІФ2536/528/АВ/ІП-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 6000 грн., внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимоги заявлені в адміністративному позові не підлягають до задоволенню.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАККОМ-ГРУП" залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 300/7884/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 05.12.2022 року