Рішення

від 16.11.2022 по справі 910/4915/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2022Справа № 910/4915/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна"

про стягнення 3350449,13 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Портянко С.П.;

від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (далі - позивач) надмірно сплаченої попередньої оплати у сумі 3000000 грн за Договором поставки нафтопродуктів №4-БНД від 31.03.2020 (далі - Договір поставки) та нараховані на суму боргу 3% річних у сумі 30995,13 грн та інфляційні втрати у сумі 319454 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідачем на вимогу позивача не було повернуто усю суму надмірно сплачених грошових коштів, які були раніше перераховані як попередня оплата за Договором поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4915/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не заперечує щодо наявності у нього боргу в сумі 3000000 грн перед позивачем, що є попередньою оплатою за Договором поставки, проте зазначає, що не мав змоги повернути вказану суму коштів через повномасштабне вторгнення 24.02.2022 російської федерації на територію України, що зумовило настання форс-мажорних обставин через які відповідач не має змоги повернути ці кошти. Крім того, відповідач вказує на те, що в межах кримінального провадження №42022102070000094 накладено арешт на його банківські рахунки, що унеможливлює будь-яке розпорядження грошовими коштами на власних рахунках.

Також у своїх запереченнях відповідач посилається на умови п. 4.7 Договору поставки та вказує, що повернення коштів можливе лише після повернення коштів продавцем у якого відповідачем було придбано товар для позивача.

У відповіді на відзив позивач вказує, що обов`язок відповідача повернути попередню оплату виник ще до початку обставин з якими відповідач пов`язує існування форс-мажору, а про настання форс-мажорних обставин відповідач не повідомив позивача у строки погоджені умовами Договору поставки. Позивач не погоджується із твердженнями відповідача стосовно того, що повернення попередньої оплати можливе лише після повернення відповідачу коштів продавцями, що зумовлює перекладення відповідальності на третіх осіб, які не є сторонами Договору поставки.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наводить ті ж заперечення, що були ним викладені у відзиві на позов, а також надав додаткові докази.

Ухвалою суду від 31.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2022.

05.10.2022 ухвалою суду було відкладено розгляд справи по суті у зв`язку із заявленим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи.

26.10.2022 ухвалою суду було відкладено розгляд справи по суті через неявку обох сторін, разом з тим від відповідача було наявне клопотання про розгляд справи без його участі, зазначивши, що проти позову заперечує.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 16.11.2022 представник позивача підтримав вимоги позову у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також враховуючи надані письмові заперечення відповідача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2020 між позивачем як покупцем та відповідачем як постачальником укладено Договір поставки за умовами п. 1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити нафтопродукти, а саме: бітум дорожній на умовах, визначених договором і додатковими угодами або додатками до нього, що є невід`ємними частинами даного договору та оформлюються сторонами на підставі заявок покупця.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставки найменування, одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії Товару, опціон, умови поставки, строки поставки, ціна та вартість товару, умови оплати, виробник товару та інші необхідні умови визначаються та погоджуються сторонами в Додатках, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Ціна Товару є орієнтовною та договірною, зазначається і узгоджується Сторонами в залежності від умов поставки Товару для кожної партії Товару окремо в Додатку до даного Договору (п.3.1 Договору поставки).

За умовами п. 4.2 Договору поставки розрахунки за Товар (партію Товару) здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інше не передбачено Додатками до цього Договору.

Покупець зобов`язується оплачувати повну вартість (в розмірі 100%) Товару (в тому числі ПДВ) відображену в рахунках-фактурах Постачальника на кожну окрему партію Товару, протягом 2 (двох) банківських днів з дати виставлення Рахунку-фактури Постачальником (при цьому, дата Рахунку-фактури є першим днем, з якого починається відлік строку для оплати Товару (партії Товару)), але у будь-якому разі до моменту відвантаження такого Товару Постачальником, якщо інше не передбачено Додатками до цього Договору. Платіжні документи за цим Договором оформлюються та складаються згідно вимог чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту і форми таких документів, з обов`язковим зазначенням номеру та дати укладання Договору, згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

Як зазначає позивач, 07.02.2022 було проведене останнє звіряння розрахунків між сторонами і заборгованість з повернення переплати сум попередньої оплати перед покупцем становила 14095618,88 грн, на підтвердження чого до позову надано копію відповідного акта звірки взаєморозрахунків.

08.02.2022 позивач надіслав відповідачу лист про повернення надмірно сплаченої попередньої оплати за договором у сумі 14095618,88 грн.

Відповідач вимогу про повернення надмірно сплаченої попередньої оплати визнав та повернув кількома платежами у період з 09 по 23 лютого 2022 року 11095618,88 грн.

Однак, відповідачем не було повернуто надмірно сплаченої попередньої оплати у сумі 3000000 грн, що зумовило позивача звернутися до суду із даним позовом.

Відповідач не заперечує стосовно наявності у нього боргу перед позивачем у сумі 3000000 грн, які є попередньою оплатою здійсненою позивачем за Договором поставки, однак зазначає, що неможливість повернути вказану суму не залежить від відповідача, а зумовлена наступними обставинами:

- настання форс-мажорних обставин у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації до України, що підтверджується листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України;

- правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», на підставі п. 15 якої, всі обслуговуючі банки ТОВ «БЗТ-УКРАЇНА» зупинили здійснення видаткових операцій за рахунками ТОВ «БЗТ-УКРАЇНА» за винятком здійснення на території України обмеженого переліку видаткових операцій, таких як здійснення соціальних виплат, виплат заробітної плати, сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів тощо;

- постановою Подільської окружної прокуратури м. Києва від 13.04.2022 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102070000094 від 07.04.2022, накладено арешти на банківські рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗТ-УКРАЇНА»;

- згідно умов п. 4.7 Договору поставки повернення коштів покупцю можливе лише після повернення таких коштів продавцем товару, а оскільки кошти не були повернуті відповідачу, то останній не мав можливості перерахувати їх позивачеві.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.1,2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено переплату товару за Договором поставки на суму 14095618, 88 грн, що підтверджується обома сторонами та було відображено у акті звірки взаєморозрахунків.

Листом №88 від 08.02.2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути надлишково сплачені кошти за Договором поставки у сумі 14095618,88 грн.

Як вбачається з платіжних доручень №6355, №6353,№6354 від 09.02.2022, №6365 від 10.02.2022, №6422 від 23.02.2022 відповідач перерахував позивачу 11095618,88 грн попередньої оплати, не перерахованими лишилися 3000000 грн, що відповідачем не заперечується.

24.03.2022 позивач звернувся із листом №122 до відповідача з вимогою повернути 3000000 грн попередньої оплати та 11.05.2022 з подібним за змістом листом №141 про повернення коштів.

Листом №1805 від 18.05.2022 відповідач надав відповідь на вимогу, де зазначив про настання форс-мажорних обставин, через які відповідач не може перерахувати позивачу решту суми попередньої оплати.

Основні заперечення відповідача щодо вимог позову зводяться до того, що сторонами було погоджено у пункті 4.7 Договору поставки, що кошти можуть бути повернуті покупцю постачальником лише після повернення коштів продавцем.

До матеріалів справи відповідачем було долучено копію листа №2-1-8/1582 від 19.05.2022 ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» у якому останній підтверджує наявність боргу перед ТОВ "БЗТ-Україна" за контрактами №9-4/12/49 від 09.03.2021 та №9-4-12/278 від 24.12.2020 та прикладає усіх можливих зусиль для погашення боргу.

Як вбачається із п. 4.7 Договору поставки якщо за результатами звірки взаєморозрахунків буде встановлено, що сума яка надійшла від покупця в рахунок оплати за товар перевищує вартість товару постачальник повертає покупцеві надмірно сплачені покупцем кошти на підставі листа покупця та підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків та після повернення постачальнику (зарахування на його поточний банківський рахунок) коштів продавцем (Закритим акціонерним товариством «Білоруська нафтова»/Республіканським торговим унітарним підприємством «Бєлзарубєжторг»/Відкритим акціонерним товариством «Мозирський нафтопереробний завод»/Відкритим акціонерним товариством «Нафтан» або іншим продавцем), у якого постачальником було придбано Товар для покупця.

Разом з тим, з наданого відповідачем листа №2-1-8/1582 від 19.05.2022 ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» не можливо встановити, що відповідачем здійснювалася закупівля товару для позивача по Договору поставки саме у вказаного контрагента, а також не надано жодних доказів на підтвердження наявності суми боргу у ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» перед відповідачем на суму 3000000 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Наведені умови настання строку виконання зобов`язання у пункті 4.7 Договору поставки не є в розумінні ст.ст. 251 та 252 ЦК України строком чи терміном, оскільки він залежить від волі контрагентів відповідача.

Листом №88 від 08.02.2022 позивач звернувся із вимогою про повернення надмірно сплачених коштів за Договором поставки, а тому обов`язок із повернення 14095618,88 грн у відповідача почався з 09.02.2022 та тривав до 15.02.2022 включно.

Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

У даному випадку, відсутність необхідних коштів на рахунку відповідача або наявність боргу у третіх осіб перед відповідачем не звільняє відповідача від його обов`язку виконувати свої господарські зобов`язання.

Що ж стосується тверджень відповідача про настання форс-мажорних обставин, які зумовили ускладнення у виконанні його обов`язку із повернення суми попередньої оплати позивачеві, то суд їх відхиляє, оскільки обов`язок з повернення сумі 3000000 грн за Договором поставки виник у відповідача ще до настання вказаних ним обставин.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Зважаючи на наявні докази у матеріалах справи та відсутність доказів на підтвердження перерахування відповідачем основної суми боргу, позовна заява про стягнення з відповідача попередньої оплати у сумі 3000000 грн підлягає задоволенню.

Інші доводи та заперечення відповідача щодо вимог позову судом розглянуті та відхилені як такі, що з огляду на вищенаведені встановлені судом обставини на результат вирішення спору впливу не мають.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені вимогою строки не було повернуто Позивачу суму попередньої оплати.

З розрахунку позивача викладеного у позовній заяві вбачається, що ним на суму не повернутої попередньої оплати - 3000000 грн нараховано відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 319454 грн та 3% річних у сумі 30995,13 грн (у період з 16.02.2022 по 15.06.2022).

Заперечення відповідача стосовно застосування позивачем ст. 625 ЦК України та нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із відсутністю зі сторони відповідача вини у порушенні виконання зобов`язання через настання форс-мажорних обставин а також відсутності коштів у відповідача, судом відхиляються виходячи з наступного.

За частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналіз приписів частини 1 статті 617 ЦК України та частин 1 і 2 статті 218 ГК України дозволяє дійти висновку, підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення господарського зобов`язання є обставини непереборної сили, що одночасно мають ознаки надзвичайності та невідворотності. Водночас у частині 2 статі 218 ГК України передбачено, що не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у порушення п. 11.2 Договору поставки не було повідомлено позивача в 5-ти денний строк про настання форс-мажорних обставин через які відповідач не зміг виконувати Договір поставки.

Несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них пізніше (абз.2 п. 11.2 Договору поставки).

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум фінансових санкцій, визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Також, позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 10000 грн.

На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:

- додаткова угода №3 від 20.05.2022 до Договору про надання правової допомоги №1056;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 17.06.2022;

- платіжне доручення від 17.06.2022 на суму 10000 грн;

- ордер від 03.08.2022 на надання правничої (правової) допомоги;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Портянко С.П. №591 від 24.04.2008.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

З огляду на наведені положення процесуального законодавства, дослідивши питання відповідності розміру заявлених позивачем витрат критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, суд вважає за можливе стягнути з Відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у сумі 10000 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 221, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗТ-Україна" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, будинок 7-Б; ідентифікаційний код 41076013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-МК" (39600, м. Кременчук, вул. Генерала Жданова, 10, офіс 1; ідентифікаційний код 37748433) 3000000 (три мільйони) грн попередньої оплати, 30995 (тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 13 коп. 3% річних, 319454 (триста дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн інфляційних втрат, 50256 (п`ятдесят тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 74 коп. судового збору та 10000 (десять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст підписано 02.12.2022.

Суддя Сташків Р.Б.