Рішення

від 03.11.2022 по справі 910/2122/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2022Справа № 910/2122/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп"про витребування майна з чужого незаконного володіння та про стягнення 378931,46 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивача Григоренко В.О.;від відповідача Бойко Ю.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп", в якому просить суд:

- витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" будиночки для телят VDK Agri Comfort 050480/-50 шт. з полімерних матеріалів (країна виробництва - EU, виробник- Handelsondememing VDK - Agri B.V., торговельна марка - VDI-Agri) та зобов`язати його передати даний товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс" штрафні санкції у розмірі 31500,00 грн та 347431,46 грн за втрату вантажу.

Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як перевізником умов укладеного між сторонами договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 06.12.2021 щодо доставки належного позивачу вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2122/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17.03.2022; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Судове засідання, призначене на 17.03.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2022 підготовче засідання у справі №910/2122/22 призначено на 23.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 надано можливість позивачу брати участь в судовому засіданні 23.06.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

20.06.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. Зокрема, відповідач зазначає, що не мав змоги доставити вантаж після його митного оформлення до безпосереднього місця розвантаження, оскільки позивач не вказав у заявці та CMR відомості про повну адресу розвантаження. Відповідач зауважив, що у випадку неточності або недостовірності даних щодо адреси доставки вантажу відповідальність перевізника виключається. Відповідач наголосив, що заявлення позивачем одночасно вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та про стягнення грошових коштів за втрату вантажу суперечать положенням частин 1, 2 ст.20 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Також відповідач просив суд покласти на позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу.

У підготовчому засіданні 23.06.2022 оголошено перерву до 11.08.2022, встановлено строк для подання відповіді на відзив до 15.07.2022; встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 надано можливість позивачу брати участь в судовому засіданні 11.08.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

19.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених ним у відзиві на позов, заперечив.

10.08.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" навело додаткові заперечення проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 надано можливість позивачу брати участь в судовому засіданні 15.09.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

15.09.2022 від представника відповідача надійшов звіт №1 від 15.09.2022 про виконання умов договору про надання правової допомоги №10-06 від 10.06.2022.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 15.09.2022 оголошено перерву до 12.10.2022.

07.10.2022 від позивача надійшли заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на суму 15000,00 грн та заперечення на заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

12.10.2022 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та звіт №1 від 12.10.2022 (коригований) про виконання умов договору про надання правової допомоги №10-06 від 10.06.2022.

Судове засідання з розгляду справи по суті 12.10.2022 відкладено на 20.10.2022. Позивачу направлено повідомлення про відкладення судового засідання на 20.10.2022 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 надано можливість позивачу брати участь в судовому засіданні 20.10.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Судове засідання з розгляду справи по суті 20.10.2022 відкладено на 03.11.2022. Відповідачу направлено повідомлення про відкладення судового засідання на 03.11.2022 в порядку ст.ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2022 надано можливість позивачу брати участь в судовому засіданні 03.11.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

В судове засідання 03.11.2022 представники сторін з`явилися.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов і запереченнях на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 03.11.2022 в порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс", як покупцем, та "Handelsonderneming VDK-Agri B.V.", як продавцем, укладено договір №VDK/21-005, відповідно до умов якого продавець постачає покупцеві устаткування для утримання тварин згідно з додатком і специфікацією до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору (п.1.1), загальна вартість цього договору становить 8400,0 євро, FCA (Інкотермс), Донген, Нідерланди (п.4.1).

Відповідно до додатку №1 від 15.11.2021 до договору №VDK/21-005 від 15.11.2021 (специфікація №1) між продавцем та покупцем погоджено поставку товару: будиночок для телят у кількості 50 шт на суму 8350,00 євро та відро чорне 12 літрів у кількості 50 шт на суму 50 євро.

Продавцем було виставлено покупцю рахунок для оплати від 19.11.2021 на суму 8400,00 євро.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №10 від 19.11.2021 покупцем було сплачено за товар 8400,00 євро.

Відповідно до пакувального листа продавця, товар, який підлягав поставці за договором №VDK/21-005 від 15.11.2021 було упаковано на 3-х піддонах, загальна вага товару склала 1730 кг, з яких будиночки для телят вагою 1650 кг та відра вагою 20 кг.

06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" (перевізник) укладено договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір), відповідно до умов якого до замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок замовника, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами провізну плату (п.1.1).

Заявка є невід`ємною частиною цього договору, в якій відображається істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім`я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, інші вимоги перевезення вантажу (п.1.2 договору).

Відносини сторін за цим договором регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезеним небезпечних вантажів (ДОПНВ) 1957 року, Цивільного і Господарських кодексів України та інших нормативно-правових актів (п.1.3 договору).

Згідно з п.п.2.1.1, 2.1.2 договору замовник зобов`язується оформити письмову заявку на перевезення вантажу із зазначенням: найменування відправника, адреси завантаження, дати та часу подачі транспортного засобу, найменування одержувача вантажу, адреси розвантаження, назви та характеристики вантажу, його об`єм (розмір, вагу, кількість вантажних місць), розмір проїзної плата та інші умови перевезення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати перевізнику погоджену провізну плату, відповідно до умов цього договору.

За змістом п.2.3.4 договору сторони зобов`язуються у разі змін або виправлень умов заявок взаємно погоджувати їх шляхом запису заявках - зміни/виправлення погоджені, засвідчених підписами і печатками обох сторін.

У випадку затримки транспортного засобу на вивантаження, перевізник сплачує штраф у розмірі 750,00 грн за кожну розпочату добу після терміну доставки вантажу (п.4.6 договору).

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку його дії не попередить іншу сторону про розірвання цього договору, такий договір продовжує свою дію на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно заявки на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №06-12 від 06.12.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін, відповідач зобов`язався доставити вантаж у складі збірного вантажу, за маршрутом Голландія - Україна, дата завантаження - 7-8.12.2021, автомобіль Mercedes НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , сума оплати за послуги перевезення - 1100 євро у гривні по курсу НБУ на день вивантаження, строк оплати - після вивантаження на наступний день, адреса митного очищення: Київ, Новопирогівська, 58, дата доставки та митного очищення: 17-20.12.2021, адреса вивантаження: Київська обл., Броварський район, с.Лукаші.

Відповідно до довідки про транспортні витрати перевізника №68 від 09.12.2021 вартість перевезення вантажу вагою 1730 кг, автомобілем Mercedes НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , за маршрутом Dongen (Нідерланди) - с.Лукаші (Україна) склали: до кордону України - 23000,00 грн, від прикордонного переходу Ягодин до місця доставки с.Лукаші - 10842,00 грн.

Згідно умов зазначеної заявки, вантаж був прийнятий перевізником до перевезення, ввезений на територію України та направлений на митне очищення, що підтверджується наявними в матеріалах справи СMR №20211745 від 19.11.2021 та ВМД UA100320/2021/299166.

16.12.2021 перевізником було направлено на адресу замовника претензію №16/12, в якій перевізник повідомив про відмову замовника отримати товар в обумовлені строки та місці вивантаження та просив здійснити повну оплату за надані послуги з перевезення вантажу.

Листом №008 від 17.12.2021 замовник пропонував перевізнику негайно повідомити стан та місце знаходженням товару та вжити заходи щодо повернення вантажу власнику.

17.12.2021 представниками замовника складено акт №001 про те, що 17.12.2021 з 9-00 по 18-00 автомобіль Mercedes НОМЕР_1 / НОМЕР_2 для розвантаження за адресою: Київська обл., Броварський район, с.Лукаші, вул.Павлоградська, 18 не прибув.

Згідно відповіді на претензію (зустрічної претензії) №13/01 від 13.01.2022 перевізник пропонував замовнику повідомити про готовність отримання вантажу у термін до 20.01.2022 (1 місяць з дати початку строку зберігання вантажу та передачі його на відповідальне зберігання), оплатити вартість фактично наданих послуг з міжнародного перевезення вантажу, розмір яких повинен бути розрахований відповідно до умов договору та заявки станом на дату оплати, підтвердити готовність оплати додаткових витрат перевізника, в т.ч. витрат на відповідальне зберігання, розмір яких буде залежати від дати отримання вантажу. Також перевізник запевнив, що обов`язки щодо збереження вантажу після його отримання від відправника дотримані ним в повному обсязі.

Як зазначив позивач у позовній заяві, всупереч умов укладених між сторонами договору та заявки, відповідач відмовився повернути йому вантаж у тому випадку, якщо Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс" не сплатить вартість послуг зі зберігання вантажу та за умови відсутності доказів повернення вантажу перевізником станом на дату подання відповідного позову, позивач просить суд витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" вантаж та зобов`язати передати його Товариству з обмеженою відповідальніст "Лакталюкс" та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс" штрафні санкції у розмірі 31500,00 грн та 347431,46 грн за втрату вантажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.

Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини 1, 2 ст.306 Господарського кодексу України).

За приписами ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.2 ст.307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно зі ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України).

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (ст.4 Конвенції).

Згідно ст.9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

За приписами ст.14 Конвенції якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12. Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.

Якщо виникають обставини, що перешкоджають здачі вантажу після його прибуття на місце, призначене для здачі, перевізник запитує інструкції у відправника. Якщо одержувач відмовляється прийняти вантаж, відправник має право розпорядитися вантажем без пред`явлення першого примірника вантажної накладної. Одержувач, навіть якщо він відмовився від прийняття вантажу, може тим не менше вимагати його доставки доти, доки перевізник не одержав від відправника протилежних інструкцій. Якщо перешкода для здачі вантажу виникає після того, як одержувач, відповідно до наданого йому пунктом 3 статті 12 права, дав наказ доставити вантаж іншій особі, то пункти 1 і 2 цієї статті застосовуються так, якби одержувач був би відправником, а така інша особа - одержувачем (ст.15 Конвенції).

Відповідно ст.19 Конвенції вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику.

Згідно ст.20 Конвенції той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред`явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим. Особа, яка має таке право, може, отримавши компенсацію за втрачений вантаж, надіслати письмовий запит про те, щоб її негайно сповістили у випадку, якщо вантаж буде знайдений протягом року після сплати компенсації. Їй надається письмове підтвердження отримання такого запиту. Протягом тридцяти днів після отримання такого запиту, особа, яка має вищезазначене право, може вимагати, щоб вантаж був доставлений їй за умови сплати платежів, зазначених у вантажній накладній, а також після повернення отриманої нею компенсації, за винятком будь-яких зборів, включених до компенсації, але без впливу на будь-які претензії щодо відшкодування за прострочення доставки відповідно до статті 23 і статті 26, там де вона є застосовною. За відсутності запиту, зазначеного у пункті 2, або будь-яких інструкцій, наданих у тридцятиденний термін, передбачений у пункті 3, або у випадку, коли вантаж не був знайдений протягом року з дня сплати компенсації, перевізник має право розпоряджатися знайденим вантажем відповідно до законодавства місцезнаходження вантажу.

За змістом ст.23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами договору відповідач, як перевізник, зобов`язався за дорученням позивача здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні згідно умов заявки.

Згідно заявки на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №06-12 від 06.12.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін, відповідач зобов`язався доставити вантаж у складі збірного вантажу, за маршрутом Голландія - Україна, дата завантаження - 7-8.12.2021, автомобіль Mercedes НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , сума оплати за послуги перевезення - 1100 євро у гривні по курсу НБУ на день вивантаження, строк оплати - після вивантаження на наступний день, адреса митного очищення: Київ, Новопирогівська, 58, дата доставки та митного очищення: 17-20.12.2021, адреса вивантаження: Київська обл., Броварський район, с.Лукаші.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що автомобіль перевізника після проходження митного контролю - митного оформлення вантажу, що підтверджується ВМД UA100320/2021/299166, прибув у погоджені в заявці строки під розвантаження за адресою замовника, яка вказана у заявці, а останній, в свою чергу, відмовився від прийняття вантажу.

З урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України та умов заявки на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №06-12 від 06.12.2021, строк виконання відповідачем зобов`язання по доставці вантажу замовнику сплив 20.12.2021.

Однак як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання з доставки вантажу замовнику у строк, що вказаний в заявці, не виконав.

Враховуючи той факт, що вантаж не був доставлений відповідачем позивачу протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого сторонами терміну, позивач має право на цій підставі вважати його загубленим та вимагати компенсацію за втрату вантажу на підставі приписів ст.ст.20, 23 Конвенції.

Як встановлено судом на підставі долучених позивачем до матеріалів справи документів, вартість втраченого вантажу з урахуванням сплачених позивачем при розмитненні вантажу платежів склала 347431,46 грн, а отже вказана сума підлягає стягненню з відповідача як компенсація за втрату вантажу, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд відхиляє заперечення відповідача, наведені у відзиві на позов щодо не зазначення позивачем у заявці та CMR відомостей про повну адресу розвантаження, оскільки у заявці та договорі сторонами зазначені юридичні адреси сторін, у т.ч. адреса замовника - Київська обл., Броварський район, с.Лукаші, вул.Павлоградська, 18, адреса замовника для кореспонденції, банківські реквізити сторін, номери мобільних телефонів. Наведена у договорі та заявці інформація в повній мірі давала змогу відповідачу, як перевізнику, ідентифікувати місце доставки вантажу, і за потреби - отримати від позивача додаткові інструкції щодо місця розвантаження.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкції за затримку транспортного засобу на вивантаження у розмірі 31500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п.4.6 договору у випадку затримки транспортного засобу на вивантаження, перевізник сплачує штраф у розмірі 750,00 грн за кожну розпочату добу після терміну доставки вантажу.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов`язку з доставки позивачу вантажу у строк, встановлений у заявці на перевезення вантажу у міжнародному сполученні №06-12 від 06.12.2021, то вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 31500,00 грн за розрахунком позивача, який перевірений судом.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на абз.2 ст.138 Статуту автомобільного транспорту УРСР, в якому йдеться про обмеження суми штрафу 60% провізної плати, у зв`язку з тим, що правовідносини між сторонами виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, а отже регулюються Конвенцією.

Крім того, як вже вказувалось судом, необґрунтованими є посилання відповідача на не зазначення позивачем у заявці повної адреси розвантаження вантажу, оскільки зазначена адреса міститься у заявці.

Щодо позовних вимог про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" будиночків для телят VDK Agri Comfort 050480/- 50 шт. з полімерних матеріалів (країна виробництва - EU, виробник- Handelsondememing VDK - Agri B.V., торговельна марка - VDI-Agri) та зобов`язання його передати даний товар Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ч.3 ст.319 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідно до умов договору №VDK/21-005 від 15.11.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс" як покупцем та "Handelsonderneming VDK-Agri B.V." як продавцем спірний вантаж поставлявся на умовах Інкотермс FCA (Free Carrier - Франко перевізник), згідно яких відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем, подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. Ризики за товар переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт перевізника.

Отже, із врахуванням викладеного вище, позивач є власником спірного вантажу з моменту передачі товару перевізнику.

Згідно з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ст.328 Цивільного кодексу України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.1 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно зі ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, для застосування передбаченого ст.387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Суд зазначає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що майно (вантаж) позивача станом на момент подачі позову до суду та прийняття рішення у справі фактично перебуває у відповідача, а отже позовні вимоги в частині витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" вантажу та зобов`язання передати його Товариству з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс" є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того позовні вимоги позивача про витребування майна та про компенсацію вартості втраченого вантажу по суті є взаємовиключними, а представник позивач у судових засіданнях по справі фактично підтримував вимоги про відшкодування вартості втраченого вантажу.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правових (юридичних) послуг №1/2022/1 від 13.01.2022, який укладений між Фізичною особою підприємцем-Григоренком Віктором Олександровичем як адвокатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс", завдання №1 від 13.01.2022 до цього договору, рахунок-фактуру №1/1/2022/1 від 13.01.2022 на суму 15000,00 грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1/1/2022/1 від 03.02.2022.

Суд зазначає, що згідно умов завдання №1 від 13.01.2022 до договору про надання правових (юридичних) послуг №1/2022/1 від 13.01.2022 між адвокатом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс" погоджено, і як встановлено судом, адвокатом фактично надано такі послуги: правовий аналіз документів, підготовка позовної заяви та подання її до суду, супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь-яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами Господарського процесуального кодексу України без обмеження їх кількості, отримання ухвал суду.

Послуги щодо отримання наказу та рішення з відміткою про набрання законної сили та пред`явлення наказу до виконання в органи державної виконавчої служби/приватних виконавців станом на день розгляду справи фактично не надані.

При цьому між позивачем та адвокатом погоджено вартість послуг всіх перелічених вище послуг на суму 15000,00 грн.

Відповідно до усталеної практики, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж самі критерії застосовуються ЄСПЛ при присудженні судових витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, судом зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v.Latvia) від 28.11.2002 ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України, надання йому адвокатом частини послуг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції на загальну суму 14000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку з висновками суду про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати на професійну правничу допомогу відповідача на самого відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маямі Транс Груп" (03194, місто Київ, б.Кольцова, будинок 14, ідентифікаційний код 43177382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакталюкс" (07513, Київська обл., Баришівський р-н, село Лукаші(з), вул.Павлоградська, будинок 18, ідентифікаційний код 44258086) штраф у розмірі 31500 (тридцять одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп., 347431 (триста сорок сім тисяч чотириста тридцять одна) грн 46 коп. компенсації за втрату вантажу, судовий збір у розмірі 5683 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн 98 коп. та 7000 (cім тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Понесені відповідачем судові витрати залишити за відповідачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.12.2022

Суддя Ю.М. Смирнова