Рішення

від 29.11.2022 по справі 914/1981/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022 Справа № 914/1981/22

За позовом: Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни, м.Миронівка Київської обл,

до відповідача: Приватного підприємства «Автошлях», м.Перемишляни Львівської обл,

про: відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37168,32 грн.

Суддя І.Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: О.Шишка.

На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем Титорук Тетяною Степанівною подано позов до Приватного підприємства «Автошлях» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37168,32 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд справи призначено на 19.09.2022. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Ухвалою суду від 11.10.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 15.11.2022.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 29.11.2022 представник позивача не з`явився. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. 02.12.2019 о 22:05 год. в с. Унів Перемишлянського району, мала місце ДТП, за участю транспортного засобу «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «SCANIA K124L» д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «SCANIA K124L» д.н.з. НОМЕР_3 з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність, як водія автомобіля «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.» згідно з Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме полісом № А0/3703118.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Перемишлянського районного суду Львівської області у справі № 449/1577/19 від 10.01.2020.

Відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відшкодувало власнику «SCANIA K124L» д.н.з. НОМЕР_4 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 74 336,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4859 від 31.03.2020.

У розділі 8 Полісу особливі умови використання забезпеченого ТЗ у графі ТЗ використовується як таксі/маршрутне таксі стоїть відмітка ні. За таких обставин,' при укладенні договору страхування страховиком було застосовано коригуючий коефіцієнт 1 (КЗ - 1), який використовується для транспортних засобів, які не будуть використовуватись в якості таксі/маршрутного таксі, та, відповідно, визначено страховий платіж у розмірі 881,28 грн.

Однак відповідно до паспорта № 61 автобусного маршруту регулярних перевезень № 727 міжміського перевезення, який працює в звичному режимі.

Відповідно до наказу № 7 про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 07 січня 2017 року з 30-ти годинним стажуванням, та відповідно до наказу № 27/1 від 09.01.2017 про закріплення водія за транспортним засобом ОСОБА_1 закріплений за транспортним засобом - БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 .

Отже, на підставі вищезазначеного, у зв`язку з тим, що транспортній засіб БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 використовувся як маршрутне таксі, то ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» має право зворотної вимоги (регресу) суму у розмірі 50% від загальної суми виплаченого страхового відшкодування: 37 168,32 гри на розрахунковий рахунок ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ».

14 травня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Івасенком Ігорем Анатолійовичем та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» укладено Договір №1/АК про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» до Приватного підприємства «Автошлях» перейшло до Фізичної особи-підприємця Івасенка Ігоря Анатолійовича.

01.12.2021 між ФОП Івасенко Ігорем Анатолійовичем та ФОП Титорук Тетяною Степанівною було укладено Договір відступлення права вимоги №1/1/АК від 01.12.2021 р., на підставі якого ФОП Івасенко Ігор Анатолійович відступив ФОП Титорук Тетяні Степанівні права вимоги до боржників за укладеними договорами страхування, які перейшли до Первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги №І/АК від 14.05.2021 р.

Оскільки винна особа-водій є працівником Приватного підприємства «Автошлях» та скоїв ДТП під час виконання службових обовязків, на підставі наказу № 7 про прийняття на роботу, то саме відповідач як роботодавець є відповідальною особою по відшкодуванню збитків у розмірі 37168,32 грн.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·2481,00грн. сплачений судовий збір,

·3000,00 грн витрати на правову допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 29.11.2022 з`явився. Проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позов від 11.10.2022, зазначивши такі аргументи:

·Ст.38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає такого випадку для застосування регресного відшкодування шкоди, на який посилається позивач як на правову підставу свого позову (Згідно з п. 38-1.1 ст. 38.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування);

·Позивач не довів, що забезпечений транспортний засіб використовувався в якості маршрутного пасажирського таксі;

·В реєстрі вимог, передбаченому п.1.1.7, відсутня інформація про договори страхування.

У відповіді на відзив (вх.№4924/22 від 23.02.2022) позивач заперечив повністю щодо аргументів відповідача, зазначивши, що для підтвердження факту використання застрахованого автомобіля в якості пасажирських перевезень позивачем додано Паспорт №61 автобусного маршруту регулярних перевезень №727 від 21.03.2019 з організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладеного між Департаментом дорожнього господарства, транспорту та звязку Львівської ОДА та ПП «Автошлях», наказом №27/1 від 09.01.2017 по підприємству відповідача. У додатку №1 до договору №1/АК про відступлення права вимоги від 14.05.2021 зазначено про номер страхового акту, номер поліса страхування, інформацію про страхувальника, дату ДТП, інформацію про боржника, суму боргу.

Обставини справи.

02.12.2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.») та ПП «Автошлях» (страхувальник) було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № А0/3703118, забезпечений транспортний засіб «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 .

02.12.2019 о 22:05 год. в с. Унів Перемишлянського району сталося ДТП за участю транспортного засобу «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «SCANIA K124L» д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «SCANIA K124L» д.н.з. НОМЕР_3 з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність, як водія автомобіля «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.» згідно з Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме полісом № А0/3703118.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Перемишлянського районного суду Львівської області у справі № 449/1577/19 від 10.01.2020.

Відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відшкодувало власнику «SCANIA K124L» д.н.з. НОМЕР_4 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 74 336,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4859 від 31.03.2020.

У розділі 8 Полісу особливі умови використання забезпеченого ТЗ у графі ТЗ використовується як таксі/маршрутне таксі стоїть відмітка ні. За таких обставин,' при укладенні договору страхування страховиком було застосовано коригуючий коефіцієнт 1 (КЗ - 1), який використовується для транспортних засобів, які не будуть використовуватись в якості таксі/маршрутного таксі, та, відповідно, визначено страховий платіж у розмірі 881,28 грн.

Відповідно до паспорта № 61 автобусного маршруту регулярних перевезень № 727 міжміського перевезення, який працює в звичному режимі.

Відповідно до наказу № 7 про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 07 січня 2017 року з 30-ти годинним стажуванням, та відповідно до наказу № 27/1 від 09.01.2017 про закріплення водія за транспортним засобом ОСОБА_1 закріплений за транспортним засобом - БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 .

14 травня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Івасенком Ігорем Анатолійовичем та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» укладено Договір №1/АК про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» до Приватного підприємства «Автошлях» перейшло до Фізичної особи-підприсмця ОСОБА_2 .

01.12.2021 між ФОП Івасенко Ігорем Анатолійовичем та ФОПТиторук Тетяною Степанівною було укладено Договір відступлення права вимоги №1/1/АК від 01.12.2021 р., на підставі якого ФОП Івасенко Ігор Анатолійович відступив ФОП Титорук Тетяні Степанівні права вимоги до боржників за укладеними договорами страхування, які перейшли до Первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги №І/АК від 14.05.2021 р.

У зв`язку з тим, що транспортній засіб БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 використовувся як маршрутне таксі, то ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» має право зворотної вимоги (регресу) суму у розмірі 50% від загальної суми виплаченого страхового відшкодування: 37 168,32 гри на розрахунковий рахунок ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ».

Оскільки винна особа-водій є працівником Приватного підприємства «Автошлях» та скоїв ДТП під час виконання службових обовязків, на підставі наказу № 7 про прийняття на роботу, то саме відповідач як роботодавець є відповідальною особою по відшкодуванню збитків у розмірі 37168,32 грн.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Правовідносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування».

Статтею 1 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», ст. 979 Цивільного кодексу України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтями 3, 4, 5, 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За приписами ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 38-1.1 ст. 38.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Суд не бере до уваги аргументи заперечення відповідача щодо того, що матеріалами справи не підтверджено факту використання автомобіля БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, а саме: Паспортом №61 автобусного маршруту регулярних перевезень №727 від 21.03.2019 з організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування з додатками, Протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 (у графі «автомобіль експлуатується як таксі» стоіть відмітка «так»); Наказом №27/1 від 09.01.2017 про закріплення водія ОСОБА_1 за цим транспортним засобом; наказом №27 від 06.01.2017 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , даними тимчасового реєстраційного талону на т.з. БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 , де зазначено про кількість сидячих місць-30.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Щодо уступки права вимоги, варто зазначити таке.

Закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, пов`язані безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини 3 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Також чинне законодавство не містить норми права, яка б забороняла заміну кредитора правонаступником у відносинах, які виникли із договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини 1 ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір про відступлення права вимоги №1/1/АК від 01.12.2021 на час розгляду справи не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, виходячи з принципу правомірності цього правочину, до позивача перейшло право вимоги відшкодування збитків у порядку регресу за договором обов`язкового страхування наземного транспорту від 02.12.2019 року, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.») та ПП «Автошлях» (страхувальник) (поліс № А0/3703118). У додатку №1 до договору №1/АК про відступлення права вимоги від 14.05.2021 (первинний договір про уступлення права вимоги) зазначено про номер страхового акту, номер поліса страхування, інформацію про страхувальника, дату ДТП, інформацію про боржника, суму боргу. Всі ці дані дають сповна змогу ідентифікувати особу боржника, суму страхового відшкодування.

З матеріалів справи убачається, що позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред`явлення вимоги до відповідача про виплату страхового відшкодування на суму 37168,32 грн, оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останній надав згоду на прийняття обов`язку сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

·1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

·2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

·3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

·4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Понесені витрати на правову допомогу позивач підтвердив такими доказами:

1- договором №2 від 01.12.2021 про надання правової (правничої) допомоги;

2- Актом №2 здачі-приймання наданих правових послуг від 08.08.2022 на суму 3000,00 грн;

3- ордером про надання правничої допомоги.

Використовуючи свої дискреційні повноваження, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо поданого розрахунку понесених витрат позивача, суд покладає на відповідача повністю витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Автошлях» (адреса: 81200, Львівська обл, м.Перемишляни, вул.Міжгірська, буд.3, ідентифікаційний код 32562114) на користь Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) 37168,32 грн шкоди, 2481,00 грн судового збору, 3000,00 грн витрат на правову допомогу.

3.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2022.

Суддя Козак І.Б.