Постанова

від 24.04.2023 по справі 914/1981/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2023 р. м. Львів Справа №914/1981/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді І.Б. Малех

суддів В.М. Гриців

О.В. Зварич

розглянувши у спрощеному провадженні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автошлях» , б/н від 21.12.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/3146/22 від 22.12.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 29 листопада 2022 року (суддя Козак І.Б., повний текст рішення складено та підписано 02.12.2022, м. Львів )

у справі №914/1981/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Титорук Тетяни Степанівни, м. Миронівка Київська область

до відповідача Приватного підприємства «Автошлях», м. Перемишляни, Львівська область

про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 37168,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2021 року на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ФОП Титорук Тетяни Степанівни до Приватного підприємства «Автошлях» про 37168 , 32 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної природи. Крім цього просить стягнути судовий збір в сумі 2481,00 грн. та судові витрати понесені ФОП Титорук Т.С. в сумі 3000,00 грн. у відшкодування судових витрат, які позивач поніс, в зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що 01.12.2021 позивач набула право вимоги до відповідача за укладеним договором страхування. При цьому зазначено, що в порядку передбаченому ст.. 38.1.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право, як кредитор на регресний позов, оскільки відповідач порушив певні, на думку позивача умови, передбачені п.13.2. ст. 13 Закону. У зв`язку з тим, що транспортний засіб використовується як маршрутне таксі , то ТДВСК «Ю.ЕС.АЙ» має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі 50 % від загальної суми виплаченого страхового відшкодування, а саме 37 168,32 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29 листопада 2022 року у справі №914/1981/22 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПП «Автошлях» на користь ФОП Титорук Т.С. 37 168,32 грн. шкоди, 2481,00 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Дане рішення мотивовано тим, що шкода, завдана, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Щодо уступки права вимоги, то з посиланням на положення ст. ст. 204, ч.3 ст. 512, 514, 516 Цивільного кодексу України, суд вказав, що договір про відступлення права вимоги №1/1/АК від 01.12.2021 на час розгляду справи не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, виходячи з принципу правомірності цього правочину, до позивача перейшло право вимоги відшкодування збитків у порядку регресу за договором обов`язкового страхування наземного транспорту від 02.12.2019 укладеного ТОВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» та ПП «Автошлях» (страхувальник) (поліс №А0/3703118). У додатку №1 до договору №1/АК про відступлення права вимоги від 14.05.2021 (первинний договір про уступлення права вимоги) зазначено про номер страхового акту, номер поліса страхування , інформація про страхувальника , дату ДТП , інформація про боржника, суму боргу. Відтак, дані, як вказує суд в рішенні дає змогу сповна ідентифікувати особу боржника та суму страхового відшкодування.

Відповідач - ПП «Автошлях», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

- судом, на думку скаржника, не взято належно до уваги те, що законодавець у положеннях ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановив виключний період підстав для пред`явлення регресного позову і при цьому позивач не навів жодної підстави, яка б відповідала вище вказаному переліку і надавала йому право пред`явити відповідачу відповідні вимоги;

- також, скаржник, звертає увагу на те, що зміст ст.. 38.1-1 не передбачає звернення із зворотною вимогою в порядку регресу, оскільки така підстава не передбачена ст. 38 Закону; позивач також не доводить належними та допустимими доказами факт використання забезпечувального транспортного засобу в момент дорожньо-транспортної пригоди як маршрутне таксі. Відтак вказує, що у всіх письмових документах, що долучені до позову щодо дорожньо-транспортної пригоди відсутня інформація про те, що в момент ДТП мало місце керування ТЗ на маршруті;

- на думку скаржника у додатку №1 (реєстр прав вимог) було виявлено невідповідність форми даного реєстру вимогам передбаченим п.1.1.7, а саме відсутня інформація, щодо договорів страхування . Крім цього , вказує, що сума боргу відповідача перед страховиком не відповідає, ні вимогам ст.. 38-1.1 Закону, де йде мова про компенсацію в розмірі 50% від суми відшкодування, тобто 37168,32 грн.; ні ст. 514 ЦК України. Отже, згідно умов даного до кредитора могло перейти право вимоги на компенсацію в сумі 37 168,32 грн., а не 74336,64 грн., оскільки первісний таким право вимоги не володів.

Відповідно до цього, просить, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач - ФОП Титорук Т.С., у відзиві за вих. №9836/АК від 10.04.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/2442/23 від 11.04.2023), заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що забезпечений транспортний засіб використовується для перевезень пасажирів, що підтверджується наявним в матеріалах справи паспортом №61 автобусного маршруту регулярних перевезень №727 від 21.03.2019 з організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладеного між Департаментом дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської ОДА та ПП «Автошлях». Також факт використання забезпеченого транспортного засобу для перевезень пасажирів підтверджується наказом №27/1 від 09.01.2017. Згідно з цим наказом , закріплено водія ОСОБА_1 за транспортним засобом «БАЗ А079.24» д.н.з. НОМЕР_1 . Згідно наказу №27 від 06.01.2017 виданого ПП «Автошлях» ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 07 січня 2017 року з 30-ти годинним стажуванням. Також вказує на те, що в паспорті №61 автобусного маршруту регулярних перевезень №727 від 21.03.2019 міститься розклад руху автобусів на маршруті №727 Львів (вул. Личаківська, 162-182) - Унів ч/з Перемишляни на період з 14.03.2017 до 13.03.2022,згідно якого зазначено кількість встановлених рейсів на даному маршруті час прибуття та час відправлення з кожної зупинки. Відповідно до цього , звертає увагу що дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БАЗ А-079», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Scania K124L», д.н.з НОМЕР_2 сталась 02 грудня 2019 року о 22 год. 05 хв. в с. Унів Перемишлянського району, Львівської області. Тобто на підставі цього , робить висновок, що дорожньо-транспортна пригода сталась в часовий період робочого часу маршрутного таксі №727 Львів-Унів. Отже, відповідно до цього, звертає увагу, на те, що доводи скаржника про не доведеність належними доказами факту використання забезпечувального транспортного засобу в момент дорожньо-транспортної пригоди, як маршрутне таксі, вважає безпідставним та необґрунтованим.

Також позивач завертає увагу на те, що скаржником не доведено неправомірного використання службового авто для власних потреб, та не можуть звільняти відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу виплачене страхове відшкодування, оскільки положення ст. 1172 ЦК України не ставлять в залежність відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання ним своїх трудових відносин, з якістю та належністю чи неналежністю виконання ним зазначених трудових (службових) обов`язків.

При цьому також, звертає увагу суду на те, що предметом позову ФОП Титорук Т.С. до ПП «Автошлях» є саме відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яке відповідач не спростовує в своїй апеляційній скарзі , а не договір відступлення права вимоги №1/АК від 14.05.2021.

Відтак, посилаючись на положення ст. ст. 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 13, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та ст. 27 Закону України «Про страхування» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2022 в даній справі без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27 грудня 2022 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Автошлях», б/н від 21.12.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/3146/22 від 22.12.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 29 листопада 2022 року у справі №914/1981/22. Дану апеляційну скаргу ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі №914/1981/22 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду, що підтверджується списками розсилки від 02.01.2023 та від 06.04.2023.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства").

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення "Бараона проти Португалії", 1987 рік, "Хосце проти Нідерландів", 1998 рік; "Бухкольц проти Німеччини", 1981 рік; "Бочан проти України", 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 29 листопада 2022 року у справі №914/1981/22 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

02.12.2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.») та ПП «Автошлях» (страхувальник) укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № А0/3703118, забезпечений транспортний засіб «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 .

02.12.2019 о 22:05 год. в с. Унів Перемишлянського району сталося ДТП за участю транспортного засобу «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «SCANIA K124L» д.н.з. НОМЕР_3 .

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб «SCANIA K124L» д.н.з. НОМЕР_2 з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність, як водія автомобіля «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ.», згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме полісом № А0/3703118.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ВАЗ А-079» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Перемишлянського районного суду Львівської області у справі № 449/1577/19 від 10.01.2020.

Відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відшкодувало власнику «SCANIA K124L» д.н.з. НОМЕР_2 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 74 336,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4859 від 31.03.2020.

У розділі 8 Полісу особливі умови використання забезпеченого ТЗ у графі ТЗ використовується як таксі/маршрутне таксі стоїть відмітка ні. За таких обставин, при укладенні договору страхування страховиком було застосовано коригуючий коефіцієнт 1 (КЗ - 1), який використовується для транспортних засобів, які не будуть використовуватись в якості таксі/маршрутного таксі, та, відповідно, визначено страховий платіж у розмірі 881,28 грн.

Відповідно до паспорта №61 автобусного маршруту регулярних перевезень № 727 міжміського перевезення, який працює в звичному режимі.

Згідно наказу № 7 про прийняття на роботу, ОСОБА_1 , прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів з 07 січня 2017 року з 30-ти годинним стажуванням, та відповідно до наказу № 27/1 від 09.01.2017 про закріплення водія за транспортним засобом ОСОБА_1 закріплений за транспортним засобом - БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 .

14 травня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Івасенком Ігорем Анатолійовичем та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» укладено договір №1/АК про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» до Приватного підприємства «Автошлях» перейшло до Фізичної особи-підприємця Івасенка Ігоря Анатолійовича .

01.12.2021 між ФОП Івасенко Ігорем Анатолійовичем та ФОП Титорук Тетяною Степанівною було укладено договір відступлення права вимоги №1/1/АК від 01.12.2021 р., на підставі якого ФОП Івасенко Ігор Анатолійович відступив ФОП Титорук Тетяні Степанівні права вимоги до боржників за укладеними договорами страхування, які перейшли до первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги №І/АК від 14.05.2021.

У зв`язку з тим, що транспортній засіб БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 використовувався як маршрутне таксі, то ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» має право зворотної вимоги (регресу) суму у розмірі 50% від загальної суми виплаченого страхового відшкодування: 37 168,32 гри на розрахунковий рахунок ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ».

Оскільки винна особа-водій є працівником Приватного підприємства «Автошлях» та скоїв ДТП під час виконання службових обов`язків, на підставі наказу №7 про прийняття на роботу, то вважає, що саме відповідач, як роботодавець, є відповідальною особою по відшкодуванню збитків у розмірі 37168,32 грн., з чим погодився суд першої інстанції в рішенні від 29.11.2022 .

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Згідно з положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», що кореспондується положенням ст. 979 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. ст. 3, 4, 5, 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 38-1.1 ст. 38.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Як в суді першої так і апеляційної інстанцій відповідач вказував на те, що позивач не доводить належними та допустимими доказами факт використання забезпечувального транспортного засобу, в момент дорожньо-транспортної пригоди, як маршрутне таксі. Вказуючи, на те, що у всіх письмових документах, що долучені до позову, щодо дорожньо-транспортної пригоди відсутня інформація про те, що в момент ДТП мало місце керування транспортним засобом на маршруті, що спростовується наступним.

Обставинами справи встановлено, що забезпечений транспортний засіб використовувався для перевезень пасажирів, що підтверджується наявним в матеріалах справи паспортом №61 автобусного маршруту регулярних перевезень №727 від 21.03.2019 з організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладеного між Департаментом дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської ОДА та ПП «Автошлях».

Також факт використання забезпеченого транспортного засобу для перевезень пасажирів підтверджується наказом №27/1 від 09.01.2017. Згідно з цим наказом, закріплено водія ОСОБА_1 за транспортним засобом «БАЗ А079.24» д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно наказу №27 від 06.01.2017, виданого ПП «Автошлях», ОСОБА_1 прийнято на посаду водія автотранспортних засобів з 07 січня 2017 року з 30-ти годинним стажуванням. Також встановлено, що в паспорті №61 автобусного маршруту регулярних перевезень №727 від 21.03.2019 міститься розклад руху автобусів на маршруті №727 Львів (вул. Личаківська, 162-182) - Унів ч/з Перемишляни на період з 14.03.2017 до 13.03.2022, згідно якого зазначено кількість встановлених рейсів на даному маршруті час прибуття та час відправлення з кожної зупинки.

Відповідно до цього, суд апеляційної інстанції вважає підтвердженою ту обставину, що дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БАЗ А-079», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Scania K124L», д.н.з НОМЕР_2 сталась 02 грудня 2019 року о 22 год. 05 хв. в с. Унів Перемишлянського району, Львівської області в часовий період робочого часу маршрутного таксі №727 Львів-Унів.

Згідно вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до положень ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Положення ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, а саме таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України.

Положення ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Враховуючи наведене та положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України, що дають підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Отже, як вбачається з обставин справи, у зв`язку з тим, що транспортний засіб БАЗ А079.24 д.н.з. НОМЕР_1 використовувався як маршруток таксі , то ТДВ СК «Ю.ЕС.АЙ» має право має право зоротньої вимоги (регресу) суму у розмірі 50% від загальної суми виплаченого страхового відшкодування.

При цьому, слід врахувати, що відповідно до умов договору страхування ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» відшкодувала власнику «SCANIA K124L» д.н.з НОМЕР_2 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 74336,64 грн. , що підтверджується платіжним дорученням №4859 від 31.03.2020. Отже, 50% від суми 74336,64 становить 37168,32 грн.

В подальшому, як вбачається з обставин справи, відбулась відступлення права вимоги, а саме 14.05.2021 ФОП Івасенком І.А. та ТзДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» укладено договір №1/АК про відступлення права вимоги , відповідно до умов якого право грошової вимоги від ТзДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» до ПП «Автошлях» перейшло до ФОП Івасенка І.А. 01.12.2021 ФОП Івасенком І.А. та ФОП Титорук Т.С. було укладено договір відступлення права вимоги №1/1АК від 01.12.2021 на підставі якого ФОП Івасенко І.А. відступив ФОП Титорук Т.С. права вимоги до боржників за укладеними договорами страхування, які перейшли до первісного кредитора за договором про відступлення права вимоги №1/АК від 14.05.2021.

Згідно положень статті 204 Цивільного кодексу України вбачається, що презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, пов`язані безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до частини 3 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, судом першої інстанції вірно відмічено, що чинне законодавство не містить норми права, яка б забороняла заміну кредитора правонаступником у відносинах, які виникли із договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Як вбачається з обставин справи договір про відступлення права вимоги №1/1/АК від 01.12.2021 на час розгляду справи не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а відтак виходячи з принципу правомірності цього правочину, до позивача перейшло право вимоги відшкодування збитків у порядку регресу за договором обов`язкового страхування наземного транспорту від 02.12.2019 року, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» (ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.») та ПП «Автошлях» (страхувальник) (поліс № А0/3703118).

При цьому, слід зазначити, що у додатку №1 до договору №1/АК про відступлення права вимоги від 14.05.2021 (первинний договір про уступлення права вимоги) зазначено про номер страхового акту, номер поліса страхування, інформацію про страхувальника, дату ДТП, інформацію про боржника, суму боргу. Всі ці дані дають сповна змогу ідентифікувати особу боржника, суму страхового відшкодування.

Отже, з врахуванням наведеного вбачається, що позивач правомірно реалізував своє право кредитора, шляхом пред`явлення вимоги до відповідача про виплату страхового відшкодування на суму 37168,32 грн., оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останній надав згоду на прийняття обов`язку сторони боржника у деліктному зобов`язанні, якщо воно виникне.

Таким чином скаржником не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування вимог апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 29 листопада 2022 року у справі №914/1981/22 постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 29 листопада 2022 року у справі №914/1981/22 з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 29 листопада 2022 року у справі №914/1981/22 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Автошлях» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автошлях» , б/н від 21.12.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/3145/22 від 22.12.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 29 листопада 2022 у справі №914/1981/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на ПП «Автошлях».

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №914/1981/22 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя І.Б.Малех

Суддя В.М.Гриців

Суддя О.В.Зварич