Ухвала

від 30.11.2022 по справі 914/3085/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.11.2022 Справа № 914/3085/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Комфортбудплюс

про розстрочку виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №914/3085/20

за первісним позовом: Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Комфортбудплюс, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область

про: стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору № 303/8/32/277-19 від 19.12.2019

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комфортбудплюс, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область

до відповідача за зустрічним позовом Міністерства оборони України, м. Київ

про визнання недійсними п.п. 5.1 та 5.3 договору № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 від 19 грудня 2019 року

за участю Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на стороні позивача

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Д.Г.Мазур представник

від прокуратури: не з`явився

від заявника-відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): не з`явився

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Комфортбудплюс про розстрочку виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №914/3085/20 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 14.11.2022 прийнято заяву та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2022.

Однак, у зв`язку із відсутністю електроенергії в суді, судове засідання 24.11.2022 не відбулось.

Ухвалою від 24.11.2022 судове засідання призначено на 30.11.2022.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні 30.11.2022 заперечив проти заяви про розстрочку.

Заявник та прокуратури в судове засідання від 30.11.2022явку повноважних представників не забезпечили.

В процесі розгляду клопотання та матеріалів справи судом -

встановлено:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.05.2021 у справі №914/3085/20 відмовлено у задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсними пункт 5.1 та пункт 5.3 договору №303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м.Золочів, Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 від 19 грудня 2019 року. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбудплюс» - 2102,00 грн понесених витрат на сплату судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 914/3085/20 якою апеляційна скарга Міністерства оборони України задоволена, рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2021 у справі №914/3085/20 скасоване, прийнято нове рішення, котрим первісний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортбудплюс» на користь Міністерства оборони України пеню в сумі 1328292,25 грн, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

01.02.2022 Господарським судом Львівської області на примусове виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 видано наказ.

23.02.2022 старшим державним виконавцем Фельдман І.Д. Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районіКиївської області ЦМУ МЮ (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та об`єднанню у зведене провадження № 68775392.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 залишено без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 відмовлено в задоволенні заяви ТзОВ «Комфортбудплюс» про розстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №914/3085/20. Покликаючись на положення ч.1 ст. 331 ГПК України, апеляційний суд зазначив, що розгляд заяви про розстрочення виконання рішення відноситься саме до повноважень суду першої, а не апеляційної інстанції.

11.11.2022 ТзОВ «Комфортбудплюс» подало до суду заяву, в якій просить розстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №914/3085/20 строком на 2 роки рівними платежами. В обґрунтуванні поданої заяви зазначено, що заявник наразі перебуває у складному фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду шляхом погашення заборгованості перед позивачем одним платежем.

Так, заявник зазначив, що складне фінансове становище боржника, що виникло не з вини боржника, а з початку 24 лютого 2022 року повномасштабних військових дій на території України проти російської федерації. Багато будівельних об`єктів заявника, де було зосереджено більш, ніж 60 % від основної діяльності товариства перебувають у Миколаївській області, де наразі ведуться військові дії. Фінансова діяльність та діяльність боржника у цій області фактично зупинена, а об`єкти законсервовані. Багато співробітників боржника боронять Україну.

Крім того, ТзОВ «Комфортбудплюс» звернуло увагу на відсутність вини боржника у виникненні заборгованості, оскільки така виникла в результаті невиконання зобов`язань щодо оплати послуг, які надає боржник, його контрагентами (сплата пайових внесків на будівництво), відсутність іншого джерела доходів, окрім отримання плати за надані послуги, а також накладення арештів на кошти боржника, що є вагомою перешкодою у виконанні своїх зобов`язань товариством перед позивачем та іншими кредиторами.

Як зазначено в заяві, ТзОВ «Комфортбудплюс» знаходиться у скрутному фінансовому стані, специфічний вид діяльності товариства, а також те, що арешт коштів на рахунках боржника та продаж його майна може призвести до зупинення діяльності боржника чи до його банкрутства; з метою недопущення негативних соціальних та інших наслідків внаслідок зупинки діяльності боржника щодо надання послуг з будівництва, особливо у зимовий період.

Міністерство оборони України заперечило проти поданої заяви, на ч. 5 ст. 331 ГПК України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Приймаючи судове рішення за результатами розгляду заяви, суд виходив з наступного:

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).

Разом з тим, відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Суд зазначає, що введення воєнного стану негативним чином впливає на можливість ведення господарської діяльності суб`єктами господарювання, не лише відповідача (боржника), але й позивача (стягувача).

Боржник (заявник) не надав достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин та в обґрунтування неможливості одночасного виконання рішення суду у цій справі.

Як встановлено судом, відповідач не дотримався взятих зобов`язань за договором № 303/8/32/277-19 на придбання житла на умовах пайової участі від 19.12.2019. Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що Забудовник зобов`язується ввести житловий будинок, розташований за адресою: м. Золочів. Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21, в експлуатацію та передати Пайовику квартири у стані, визначеному вимогами розділу 2 договору до 25 березня 2020 року. Відповідно до пункту 5.2 договору передача квартир пайовику за адресою: м. Золочів. Львівської області, вул. Академіка Павлова, буд. 21 здійснюється з оформленням акта приймання-передачі квартир за наявності документів, що підтверджують введення об`єкта в експлуатацію (нотаріально засвідченої копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об`єкта до експлуатації). Акт приймання-передачі квартир уповноваженими представниками сторін підписано 04.11.2020, а державну реєстрацію речових прав на вищезазначене нерухоме майно за Міністерством оборони України ТзОВ «Комфортбудплюс» здійснено лише 11.11.2020.

Отже, у встановлені в договорі строки відповідач не виконав взятих зобов`язань. Саме недобросовісна поведінка відповідача, як контрагента позивача, стала підставою для звернення останнього до суду з позовом. Позивач дотепер потерпає від недобросовісної поведінки відповідача, несе негативні наслідки, які полягають, зокрема, в знеціненні грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, що відбуваються в державі.

Згідно ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Тобто, даною нормою встановлено пресічний строк для відстрочення виконання судового рішення, який не може бути збільшений судом, та визначається конкретним строком - не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 ЦК).

Суд враховує, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження зосередження 60% основної діяльності товариства у Миколаївській області та жодної звітності про фінансові результати від поточної господарської діяльності.

Клопотання боржника про надання розстрочки виконання рішення терміном на 2 роки суперечить змісту норми ч. 5 ст. 331 ГПК України, згідно з якою розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Судове рішення в цій справі ухвалено 06.12.2021, отже розстрочення виконання судового рішення можливе тільки на період до 06.12.2022. За вказаних обставин у Господарського суду Львівської області відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Комфортбудплюс від 09.11.2022 про розстрочку виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі №914/3085/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Ділай У.І.