Постанова

від 23.11.2022 по справі 130/1039/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 130/1039/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Костюк О. В.,

Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області - не з`явився,

Жмеринської районної державної адміністрації - не з`явився,

Сємцова Андрія Дмитровича - Смірнова С. М.,

Вінницької обласної державної адміністрації - Хомеренук Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сємцова Андрія Дмитровича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 (у складі колегії суддів: Маціщук А. В. (головуючий), Мельник О. В., Олексюк Г. Є.)

та рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2022 (суддя Нешик О. С.)

у справі № 130/1039/20

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та Жмеринської районної державної адміністрації

до Сємцова Андрія Дмитровича ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Вінницької обласної державної адміністрації,

про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Керівник Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації та Жмеринської районної державної адміністрації звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Сємцова Андрія Дмитровича , у якому просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду, розташованої на території Слободо-Межирівської сільської ради Жмеринського району, загальною площею 72,4182 га, з них під водою 52,2183 га, прибережна захисна смуга 1989,92 га, кадастровий номер 0521085600:02:001:0113, укладений 03.04.2007 між Жмеринською районною державною адміністрацією та Сємцовим А. Д. , зобов`язати відповідача повернути державі земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі.

Позов обґрунтовано тим, що систематичне порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки водного фонду від 03.04.2007 щодо вчасного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для дострокового розірвання спірного договору і повернення земельної ділянки власникові.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.05. 2021 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22.09.2021 стягнуто з Вінницької обласної державної адміністрації на користь Сємцова А. Д. судові витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 6 726,40 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22.10.2021 замінено позивача Вінницьку обласну державну адміністрацію на її правонаступника - Северинівську сільську раду Жмеринського району Вінницької області (далі - Северинівська сільська рада) та залучено Вінницьку обласну державну адміністрацію до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 09.11.2021 рішення від 24.05.2021 та додаткове рішення від 22.09.2021 Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області скасовані, провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24.11.2021 справу № 130/1039/20 передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Вінницької області.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.05.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки водного фонду, що розташована на території Слобода-Межирівської сільської ради Жмеринського району, під кадастровим номером 0521085600:02:001:0113, загальною площею 72,4182 га (з них: під водою - 52,2183 га, прибережна захисна смуга - 19,8992 га), укладений 03.04.2007 між Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області та Сємцовим А. Д . Зобов`язано Сємцова А. Д. повернути Северинівській сільській раді земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі з Северинівською сільською радою.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2022 року, Сємцов А. Д. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2022 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 130/1039/20 за касаційною скаргою Сємцова А. Д. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2022 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.11.2022.

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Вінницька обласна державна адміністрація зазначає, що судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають чинному законодавству, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Северинівська сільська рада, Жмеринська районна державна адміністрація не скористалися свої правом на подання відзиву на касаційну скаргу та в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, Сємцова А. Д., Вінницької обласної державної адміністрації, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.03.2007 розпорядженням голови Жмеринської районної державної адміністрації № 201 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки водного фонду ФОП Сємцову А. Д. на території Слободо-Межирівської сільської ради» затверджено технічну документації із землеустрою та надано ФОП Сємцову А. Д. в оренду на 20 років земельну ділянку водного фонду на території Слободо-Межирівської сільської ради, для рибогосподарських потреб та рекреаційних цілей.

03.04.2007 між Жмеринською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Сємцовим А. Д. (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб та рекреаційних цілей, яка знаходиться на території Слободо-Межирівської сільської ради (пункт 1).

Відповідно до пунктів 2, 7 договору в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 72,4182 га, з них 19,8992 га прибережна захисна смуга із земель Слободо-Межирівської сільської ради. Договір укладено на 20 років.

Згідно з пунктом 8 договору орендна плата вноситься на рахунок сільської ради в сумі 5 069,28 грн на рік, або 70 грн за 1 га. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно по 422,44 грн (пункт 9 договору).

Пункт 27 договору передбачає обов`язки орендаря, зокрема, у відповідності до пунктів 8, 9, 10 цього договору своєчасно вносити орендну плату.

Дія договору припиняється за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 30 договору).

Договір зареєстровано в Вінницькій регіональній філії «Центр ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.05.2007 за № 040785600002.

14.11.2018 Жмеринською районною державною адміністрацією направлено лист № 01.01-40/2194 Сємцову А. Д. з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки водного фонду, привести договірні відносини у відповідність до вимог чинного законодавства та здійснити нормативну грошову оцінку земельної ділянки для вірного розрахунку орендної плати.

Відповідач, отримавши зазначений лист, відповіді на нього не надав, що не заперечується та визнається відповідачем.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області у відповіді (лист від 23.05.2019 № 16370/9/02-32-52-06) на запит керівника Жмеринської місцевої прокуратури від 08.05.2019 щодо сплати Сємцовим А. Д. орендної плати за користування земельною ділянкою водного фонду повідомлено, що станом на 20.05.2019 заборгованість зі сплати орендної плати становить 45 303,97 грн.

За інформацією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (лист від 18.07.2019 № 21381/9/02-32-52-06), Сємцову А. Д. нараховано орендну плату за 2018 рік в сумі 58 828,81 грн, за 2019 рік - 59 058,49 грн. Крім того, станом на 15.07.2019 за Сємцовим А. Д. рахується податковий борг в сумі 45 303,97 грн, який виник 29.12.2018.

Листом від 13.04.2020 № 9759/9/02-32-52-08 Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області повідомило заступника керівника Жмеринської місцевої прокуратури про те, що станом на 13.04.2020 заборгованість Сємцова А. Д. з орендної плати за землю складає 104 132,78 грн, з яких 45 303, 97 грн за 2018 рік та 58 828, 81 грн за 2019 рік.

16.04.2020 Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області направило Сємцову А. Д. податкову вимогу № 2-52 від 14.04.2020 про термінову оплату суми податкового боргу, а саме: земельного податку в розмірі 494,14 грн, орендної плати в розмірі 104 132,78 грн та податку на нерухоме майно в розмірі 1 520,03 грн.

Предметом розгляду у справі № 130/1039/20, що розглядається, є вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду у зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, що є істотним порушенням умов договору оренди, та зобов`язання відповідача повернути Северинівській сільській раді спірну земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» від 12.06.2020 № 707-р визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області.

Згідно з додатком до цього розпорядження до складу Северинівської територіальної громади увійшла територія Слобода-Межирівської сільської ради.

Отже, з 27.05.2021 органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою, є Северинівська сільська рада.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт «в» частини1 статті 96 ЗК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі» передбачені права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельною ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (пункт «д» частини1 статті 141 ЗК України).

За змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, систематична несплата орендної плати (два та більше випадки) є підставою для розірвання договору оренди землі.

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами договору оренди земельної ділянки водного фонду від 03.04.2007 (пункти 8, 9) Сємцов А. Д. зобов`язаний вносити орендну плату на рахунок сільської ради щомісячно по 422,44 грн, в сумі 5 069,28 грн на рік, обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Сємцов А. Д. протягом 2018-2019 років не виконував свій обов`язок, передбачений спірним договором, щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою водного фонду, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 104 132,78 грн.

Судами також установлено, що відповідачем у період з 05.05.2020 по 24.06.2020 було погашено заборгованість з орендної плати у розмірі 104 132,78 грн. При цьому до звернення прокурора до суду з цим позовом відповідачем було сплачено заборгованість з орендної плати у розмірі 9 804,80 грн.

Крім того, відповідачем було надано суду докази сплати орендної плати за користування земельною ділянкою водного фонду за 2020 рік, однак зазначені обставини не є предметом позову, а отже і дослідження судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою водного фонду протягом 2018-2019 років, що є істотним порушенням умов спірного договору оренди та є підставою для його розірвання, не зважаючи на те, що після звернення прокурора до суду з цим позовом відповідачем була сплачена заборгованість в повному обсязі.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, надали правильну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову прокурора, розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду та зобов`язання відповідача повернути Северинівській сільській раді спірну земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі.

У поданій касаційній скарзі Сємцов А. Д., обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказав, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г та постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 910/16306/13.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання Сємцова А. Д. у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, оскільки у зв`язку з відмовою у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2017 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК України (у редакції до 15.12.2017), Великою Палатою Верховного Суду не було висловлено будь-яких висновків щодо спірних правовідносин.

Також, доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 21.01.2015 у справі № 910/16306/13, відхиляються Судом з огляду на те, що у зазначеній справі Верховний Суд України, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 14.08.2014, який погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, виходив із того, що позивачем не було надано доказів використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням та наявності заборгованості зі сплати орендної плати.

Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях у справі № 130/1039/20, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 910/16306/13, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, з огляду на відмінність обставин у зазначених справах.

Крім того, не приймаються Судом до уваги і доводи скаржника щодо безпідставності врахування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 10.11.2021 у справі № 175/642/19, відповідно до яких при вирішенні спорів про розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати не має значення оплата заборгованості з орендної плати після звернення позивача до суду з такими вимогами, оскільки такі висновки зроблені у правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сємцова Андрія Дмитровича залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 25.05.2022 у справі № 130/1039/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий