Ухвала

від 05.12.2022 по справі 912/2143/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/2143/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєв В.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури (далі - скаржник)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022

у справі № 912/2143/21

за позовом Керівника Кропивницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" (далі - ТОВ "Інформаційно-торговий дім-ЛС", відповідач)

про стягнення 730 067,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури 09.11.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 та залишити в силі рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2021 у справі № 912/2143/21. Також, скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження у справі.

До Верховного Суду 16.11.2022 надійшло доповнення від Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури до касаційної скарги, яке подане засобами поштового зв`язку 10.11.2022, тобто в межах строку, передбаченого статтею 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 912/2143/21 визначено колегію суддів у складі: Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Зуєв В.А.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2021, у справі № 912/2143/21 позов задоволено повністю; Стягнуто з ТОВ "Інформаційно-торговий дім-ЛС" на користь Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області безпідставно збережені кошти орендної плати в розмірі 730 067,64 грн за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3522586602:52:000:0001 площею 8 707,08 кв.м. (вул. Шахтарська, 5, с. Неопалимівка, Первозванівської сльської ради) за відсутності правовстановлюючих документів та судовий збір у розмірі 10 951,01 грн.

Оскаржуваною постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 скасовано рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2021 у справі № 912/2143/21; В задоволені позову відмовлено.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши доводи касаційної скарги Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури з урахуванням доповнень до неї у контексті оскаржуваного судового рішення у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На час подання позову, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 912/2143/21 є стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки в розмірі 730 067,64 грн, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік - 1 135 000,00 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, за наявності підстав, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про наявність підстави для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктами "а" ,"в" частини третьої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а зазначена справа становить значний суспільний інтерес, викликаний необхідністю відновлення законності у сфері землекористування та виняткове значення для Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, оскільки рішення суду апеляційної інстанції у даній справі унеможливлює надходження значних сум коштів до місцевого бюджету

Також, скаржник у доповненнях до касаційної скарги зазначає, що значимість даної справи не може ототожнюватися лише числовим виразом суми, яку прокурор просить стягнути на користь позивача, а розглядатися Верховним Судом як задоволення суспільного, публічного інтересу, спрямованого на стягнення коштів територіальній громаді села за використання її цінного ресурсу - земельної ділянки.

Розглянувши наведені підстави касаційної скарги з урахуванням доповнень у контексті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Верховний Суд, оцінивши доводи скаржника щодо застосування зазначених ним норм права, дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими, доречними і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас, посилання скаржника на підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не свідчить про фундаментальність значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики.

Викладені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів у справі, які безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи. Ці доводи зводяться до заперечення встановлених судом апеляційної інстанцій обставин справи, зокрема щодо оцінки технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розробленої самим відповідачем у 2015 році та сільської ради у 2021 році, з одночасним тлумаченням скаржником власного їх викладення, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому всі доводи скаржника про недоведеність обставин справи та про необхідність додаткової оцінки доказів Судом не приймаються.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Разом з цим особи, що звертаються до Верховного Суду з касаційними скаргами, мають враховувати, що Верховний Суд є судом "права, а не факту", а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається.

Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваного судового рішення у даній справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, отже наведені у касаційній скарзі мотиви не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 статті 287 ГПК України, за яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню та підстави для відповідних висновків у суду касаційної інстанції відсутні.

Стосовно доводів скаржника про те, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для сільської ради, Верховний Суд зазначає таке.

Положеннями статті 129 Конституції України передбачено серед основних засадами судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

Верховний Суд зазначає, що, з огляду на принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, Первозванівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, як орган місцевого самоврядування, не має будь-яких привілеїв перед іншими учасниками судового процесу, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на її форму власності, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Верховний Суд вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки ним не наведено об`єктивних даних щодо такого суспільного інтересу, не підтверджені жодними доказами, та необґрунтовано застосування, яких норм матеріального права незаперечно становить суспільний інтерес.

Також слід зауважити, що саме лише застереження про те, що справа становить значний суспільний та має виняткове значення для сільської ради, не може бути визнано судом підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішення суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для позивача внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховний Суд відзначає, що, визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Поряд з цим, використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, що вказані доводи були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Верховний Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 про неприйнятність у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Європейський Суд визнав, що заява є неприйнятною "ratione materiae" у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. При цьому в аспекті аналізу застосування критерію "ratione valoris" щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також взято до уваги наявність або відсутність питання справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак ЄСПЛ не визнав факту висвітлення заявницею належним чином обставин порушення процесуальних гарантій, наданих пунктом 1 статті 6 Конвенції, в контексті обов`язку справедливого провадження в судах першої та другої інстанцій.

Водночас, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду даної справи, у касаційній скарзі, з огляду на вищенаведені мотиви, ненаведено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Беручи до уваги вищевказане, з огляду на принципи господарського судочинства (змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності) колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 у справі № 912/2143/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 у справі № 912/2143/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді І. Берднік

В. Зуєв