Постанова

від 01.12.2022 по справі 380/13505/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 380/13505/21

касаційне провадження № К/990/16769/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року (головуючий суддя - Кузан Р.І.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сеник Р.П.; судді - Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М.)

у справі № 380/13505/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!»

до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (далі - ТОВ «Перша приватна броварня»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Західне МУ ДПС по роботі з ВПП; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2021 року № 206/33-00-07-01, від 22 липня 2021 року № 205/33-00-07-01, від 23 липня 2021 року № 209/33-00-07-01, від 23 липня 2021 року № 213/33-00-07-01, від 23 липня 2021 року № 210/33-00-07-01, від 23 липня 2021 року № 212/33-00-07-02 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 22457,61 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та 4503,41 грн за пенею.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 16 березня 2022 року позов задовольнив повністю.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 травня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Західне МУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на: фіктивному характері господарських операцій, вчинених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС», Приватним акціонерним товариством «ПБК «Радомишль», Товариством з обмеженою відповідальністю «С-КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю ТД «КОМПАНІЯ РІКОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОТРЕЙД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ПОБУТОВИЙ КОМПЛЕКТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГІЯ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСКАР 2019», Фермерським господарством «МИРНЕ НЕБО», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОВЕСТІС»; безпідставному неврахуванні в порядку вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокоміс груп», яка набула статусу безнадійної; недоплаті ТОВ «Перша приватна броварня» військового збору 03 серпня 2018 року.

Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Західного МУ ДПС по роботі з ВПП.

08 серпня 2022 року від ТОВ «Перша приватна броварня» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому воно зазначило, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

01 листопада 2022 року від контролюючого органу надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано різністю підходів Касаційного адміністративного суду щодо тлумачення норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у взаємозв`язку з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

08 листопада 2022 року від позивача надійшло заперечення проти цього клопотання відповідача, в якому він зазначає, що в оскаржуваних рішеннях не застосовувалася норма права, щодо якої Західне МУ ДПС по роботі з ВПП прагне сформувати єдину правозастосовну практику.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Перша приватна броварня» з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 3019 року, за результатами якої складено акт від 06 квітня 2021 року № 97/33-00-07-01/31978272.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарів і послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС», Приватного акціонерного товариства «ПБК «Радомишль», Товариства з обмеженою відповідальністю «С-КОМПАНІ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю ТД «КОМПАНІЯ РІКОН», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОТРЕЙД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ПОБУТОВИЙ КОМПЛЕКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГІЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКАР 2019», Фермерського господарства «МИРНЕ НЕБО», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОВЕСТІС» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, Західне МУ ДПС по роботі з ВПП посилалося на негативну податкову інформацію щодо постачальників платника, відсутність у них в достатній кількості трудових ресурсів (у тому числі кваліфікованих працівників), основних і виробничих засобів, необхідних для здійснення оспорюваних поставок, наявність кримінальних проваджень.

Також виявлено недотримання ТОВ «Перша приватна броварня» правил статті 201 ПК України внаслідок порушення строків реєстрації податкових накладних, які повинні бути зареєстровані позивачем внаслідок списання з обліку товару, який, за висновком відповідача, не був переданий на переробку Товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія», Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД Побутовий комплект» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Теплоенерготрейд», з огляду на кваліфікацію операцій як безтоварних.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення платником положень пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України з підстави нездійснення коригування податкового кредиту в розмірі 223029,00 грн, сформованого на підставі податкової накладної, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокоміс груп» до 01 липня 2015 року, кредиторська заборгованість за якою набула статусу безнадійної.

Поміж іншого встановлено недотримання ТОВ «Перша приватна броварня» вимог пункту 164.1, підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у зв`язку з недоплатою 03 серпня 2018 року військового збору при виплаті оподатковуваного доходу на користь фізичних осіб у розмірі 2846034,30 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, за наслідками адміністративного оскарження та з огляду на вказані порушення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 22 липня 2021 року № 205/33-00-07-01, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 10875496,00 грн за основним платежем та 1087550,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 липня 2021 року № 209/33-00-07-01, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 17445432,00 грн за основним платежем та 4361358,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 22 липня 2021 року № 206/33-00-07-01, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 22654052,18 грн за основним платежем та 2265405,22 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 липня 2021 року № 213/33-00-07-01, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 21234468,18 грн за основним платежем та 5308617,05 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 липня 2021 року № 210/33-00-07-01, згідно з яким застосовано штраф у сумі 3400,00 грн; від 23 липня 2021 року № 212/33-00-07-02, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 22457,61 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та 4503,41 грн за пенею.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ «Перша приватна броварня» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Твердження Західного МУ ДПС по роботі з ВПП про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Більш того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень також об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБЮТ ІМПУЛЬС», Приватним акціонерним товариством «ПБК «Радомишль», Товариством з обмеженою відповідальністю «С-КОМПАНІ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю ТД «КОМПАНІЯ РІКОН», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОТРЕЙД», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД ПОБУТОВИЙ КОМПЛЕКТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «СИНЕРГІЯ», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСКАР 2019», Фермерським господарством «МИРНЕ НЕБО», Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОВЕСТІС» господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відтак, враховуючи те, що господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Побутовий комплект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенерготрейд» щодо передачі пива для переробки у суміш білково-вуглеводну є такими, що фактично відбулися, то висновок відповідача про безоплатне списання платником товару є необґрунтованим, а штраф на підставі податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2021 року № 210/33-00-07-01, відповідно, застосуванню не підлягає.

Щодо донарахування податку на додану вартість на суму кредиторської заборгованості, за якою, за доводами відповідача, минув строк позовної давності, то судовими інстанціями з`ясовано, що 25 серпня 2015 року між ТОВ «Перша приватна броварня» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокоміс груп» укладено договір купівлі-продажу № 250815, на виконання якого постачальником відвантажено позивачу продукцію згідно з видатковою накладною № 0-0000193 на суму 1772314,02 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 295385,67 грн. Платником вартість отриманої продукції оплачено частково, а саме на суму 434140,02 грн.

Мотивуючи свою позицію, контролюючий орган з посиланням на приписи пункту 198.5 статті 198 ПК України зазначав, що оскільки позивач на підставі отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокоміс груп» податкової накладної сформував податковий кредит за наслідками придбання товарів, але такі не оплачені протягом 1095 днів, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості йому необхідно відкоригувати суму податкового кредиту, відображеного при отриманні неоплачених товарів.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

За визначенням, наведеним у статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Судами з`ясовано, що пунктом 3.4 договору від 25 серпня 2015 року № 250815 сторони визначили змінити (збільшити) строк позовної давності, в тому числі в частині розрахунків за придбаний товар у 7 років.

За таких обставин висновок судових інстанцій про те, що кредиторська заборгованість платника перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокоміс груп» в охоплений перевіркою період не набула статусу безнадійної є цілком об`єктивним.

Більш того, зміст норми пункту 198.5 статті 198 ПК України не містить обов`язку платника щодо нарахування податку на додану вартість у разі виникнення в такого платника простроченої кредиторської заборгованості.

Вирішуючи питання законності податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2021 року № 212/33-00-07-02 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 22457,61 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та 4503,41 грн за пенею, суди першої та апеляційної інстанцій цілком об`єктивно виходили з такого.

Зокрема, судами з`ясовано, що штрафну (фінансову) санкцію в сумі 34,80 грн застосовано відповідачем на підставі пункту 125-1.1 статті 125 ПК України, яка виключена з ПК України на підставі Закону України 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01 січня 2015 року.

Що стосується нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені за несвоєчасну сплату військового збору при виплаті 03 серпня 2018 року доходу фізичним особам, то контролюючий орган наголошував, що нарахований та виплачений 03 серпня 2018 року платником дохід у розмірі 2846034,30 грн визначено на підставі первинних документів, які надавалися для перевірки, зокрема, за результатами аналізу бухгалтерського рахунку № 661 за серпень 2018 року, однак копій документів, що підтверджують такі висновки, до матеріалів справи не долучив.

Натомість ТОВ «Перша приватна броварня» на вимогу суду подано копію звіту по бухгалтерських проведеннях за рахунком 661 «Розрахунки по заробітній платі», в якому відсутнє відображення виплати 03 серпня 2018 року доходу в розмірі 2846034,30 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Західного МУ ДПС по роботі з ВПП без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Щодо клопотання відповідача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то воно задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Клопотання контролюючого органу мотивовано різністю підходів Касаційного адміністративного суду щодо тлумачення норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якою установлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, а також постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок».

Проте, вирішуючи цей спір, суди попередніх інстанцій не застосовували норму пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, не встановили наявності процедурних порушень при призначенні та проведенні контрольного заходу з боку Західного МУ ДПС по роботі з ВПП. Наявність процедурних порушень не була і підставою позову платника, натомість, обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ «Перша приватна броварня» посилалося на відсутність в його діях ознак податкових правопорушень, чому судами попередніх інстанцій була надана відповідна правова оцінка.

Керуючись статтями 341, 343, 346, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні клопотання Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про передачу справи № 380/13505/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

С. С. Пасічник