Рішення

від 28.11.2022 по справі 359/11703/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/11703/21

Провадження №2/359/1134/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лосінця Д.Ф. ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Бориспільської міської ради Київської області, Київської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Бориспільська станція Південно-Західної Укрзалізниці, Бориспільська виробнича дільниця колективного підприємства Київської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт, про визнання осіб такими, що втратили право користування земельними ділянками,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду та просив прийняти рішення про припинення права постійного користування Бориспільською станцією Південно-Західної Укрзалізниці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (акт серії ІІ-КВ № 003412 від 15.06.2004 року) та Бориспільською виробничою дільницею колективного підприємства Київської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (акт серії ІІ-КВ від 27.02.1995 року). Зазначив, що він на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2002 року є власником майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Однак позивач не може вільно користуватись належним йому майном, оскільки земельна ділянка за вищевказаними адресами відповідно до акту на право постійного користування землею обліковується в постійному користуванні у Бориспільської станції Південно-Західної Укрзалізниці та у Бориспільської виробничої дільниці колективного підприємства Київської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт. Відповідно до п. е) ч.1 ст.141 ЗК України у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 права власності на майно, має бути припинено право користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій розміщено таке майно. Оскільки жоден з державних органів не зміг припинити право постійного користування землею, яка розміщена під майновим комплексом, належним позивачу, він змушений звернутись до суду.

2. Процесуальні дії по справі. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 29 листопада 2021 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (а.с.34).

У січні 2022 року на адресу суду надійшов відзив від представника Бориспільської міської ради Борисенка В., в якому він зазначив, що вони не є належними відповідачами по справі, оскільки до міської ради не висунуто жодних вимог.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 20 січня 2022 року (а.с.49-50) було залучено Бориспільську станцію Південно-Західної Укрзалізниці та Бориспільську виробничу дільницю колективного підприємства Київської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів до участі у розгляді цивільної справи.

У лютому 2022 року на адресу суду надійшли пояснення (відзив) від представника Київської обласної державної адміністрації (далі - КОДА) Пільчевської Ю., в яких вона заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що позивачем не було надано КОДА документів, що підтвердили б наявність у позивача речових прав на нерухоме майно, розташованого на спірних земельних ділянка. Позивач не усунув підставу, що спричинила відмову у його зверненні до КОДА, не отримав необхідні документи, та звернувся до суду. Однак вирішення питання про припинення права постійного користування земельними ділянками державної власності належить до виключної компетенції органів державної влади, а не суду. Суд не може підміняти собою державний орган, приймаючи замість нього рішення, а тому слід відмовити ОСОБА_1 у позові.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2022 року (а.с.114) було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позов підтримав. Зазначив, що право власності на майновий комплекс підтверджується договором купівлі-продажу та штампом Бюро технічної інвентаризації на його звороті. Він не реєстрував право власності на комплекс відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», йому відомо, що такі дії розпочав вчиняти його представник ОСОБА_3 , на тепер дії щодо реєстрації речових прав на його майно не завершені.

Представник відповідача Бориспільської міської ради Лосінець Д.Ф. заперечив проти задоволення позову, підтримав заперечення, викладені у відзиві, а також зазначив, що позивач не усунув перешкоди, що стали підставою для відмови йому у позасудовому порядку для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою. Такі вимоги позивача мають бути розглянуті виключно КОДА, а не судом.

3. Обставини, встановлені судом.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області №27 від 26 січня 1995 року за Бориспільською виробничою дільницею колективного підприємства Київської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт було затверджено зовнішні межі землекористування та закріплено в постійне користування земельну ділянку площею 0,995 га (а.с.157). На виконання цього рішення Бориспільській виробничій дільниці колективного підприємства Київської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт був виданий Державний акт на право постійного користування землею (а.с.14,15).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів Київської області №318 від 13 травня 1997 року за Бориспільською станцією Південно-Західної Укрзалізниці було затверджено зовнішні межі землекористування та закріплено в постійне користування земельну ділянку площею 17,306 га (а.с.158). На виконання цього рішення Бориспільській станції Південно-Західної Укрзалізниці був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003412 (а.с.16,17).

30 серпня 2002 року ОСОБА_1 придбав у колективного підприємства «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» майновий комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та складається з будівлі побутового приміщення площею 291,5 кв.м, будівлі гаражу площею 117,9 кв.м, споруди підвищеного шляху довжиною 300 м, споруди пікранового шляху довжиною 170 м. Вказана обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу від 30 серпня 2002 року (а.с.20).

У договорі зазначено, що цей договір підлягає реєстрації у Бориспільському міському бюро технічної інвентаризації. Як вбачається зі звороту а.с.20 реєстрація в БТІ була проведена, що підтверджується штампом.

У листі виконавчого комітету Бориспільської міської ради №Р-4825 від 3 грудня 2020 року (а.с.7) зазначено, що частина земельної ділянки по АДРЕСА_1 знаходиться на території земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:06:001:0015 за формою власності - землі державної власності (державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №003412 користувач Бориспільська станція Південно-Західної Укрзалізниці). Інша частина зазначеної земельної ділянки згідно даних головного управління Держгеокадастру у Київській області відповідно до державного акта на право постійного користування землею КВ обліковується в постійному користуванні Бориспільської виробничої дільниці колективного підприємства Київської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт.

З листа Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 4 червня 2021 року (а.с.8) вбачається, що відповідно до відомостей з Публічної кадастрової карти України за вказаним ОСОБА_1 кадастровий номером суб`єктом речового права на дану земельну ділянку є Київська обласна державна адміністрація.

Позивач звернувся до Київської обласної державної адміністрації з заявою від 22 червня 2021 року (а.с.10-11), в якій просив прийняти рішення про припинення права постійного користування землями Бориспільською станцією Південно-Західної Укрзалізниці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (акт серії ІІ-КВ № 003412 від 15.06.2004) та Бориспільською виробничою дільницею колективного підприємства Київської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (акт серії ІІ-КВ від 27.02.1995). Разом з даною заявою, позивач надав копії документів, а саме: відповіді Бориспільської міської ради від 03.12.2020, від 11.05.2021, відповідь Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11.02.2021; відповідь Бориспільської районної державної адміністрації від 04.06.2021; акти серій ІІ-КВ від 27.02.1995, ІІ-КВ № 003412 від 15.06.2004 разом з планом; план зовнішніх меж; договір купівлі - продажу від 30.08.2002; свідоцтво № 67049369; витяг від 03.04.2018; кадастрові плани земельних ділянок площами 1,1869 га, 1, 6835 га, 0,8083 га; схема розміщення споруд підвищеного шляху довжиною 300 м; акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої мережі земельної ділянки.

Відповідно до листа Київської обласної державної адміністрації №Р.370.2 від 8 вересня 2021 року (а.с.12) департаментом містобудування та архітектури визначено підставу, що унеможливлює припинення права постійного користування землями Бориспільською станцією Південно-Західної Укрзалізниці та Бориспільською виробничою дільницею колективного підприємства Київської механізованої станції вантажно-розвантажувальних робіт і закріпити їх за позивачем, а саме: ОСОБА_1 до заяви не додано документи, що підтверджують наявність речових прав на нерухоме майно, розташованого на спірних земельних ділянках.

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Частинами першою, другою статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

Пунктом «б» частини четвертої статті 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту.

Порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 ЦК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. «е» ч.1 ст.141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з ч.13 ст.120 ЗК України перехід права на земельну ділянку у разі набуття прав власності, господарського відання, оперативного управління на об`єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), об`єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об`єкт зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об`єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об`єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а зазначено, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі. Тобто суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов`язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту. До компетенції судів віднесено розгляд вимог виключно про спонукання розглянути подане зацікавленою особою клопотання без визначення змісту самого рішення.

Згідно з п.89 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру (а.с.44) земельна ділянка з кадастровим номером 3210500000:06:001:0015 за формою власності - землі державної власності. Отже, Київська обласна державна адміністрація є уповноваженим органом на розгляд клопотання про припинення права постійного користування. На виконання вимог ч.13 ст.120 ЗК України цей орган зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об`єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт. Однак, в свою чергу набувач зобов`язаний довести органу державної влади, що він у встановленому порядку набув право власності на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу департаментом містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації стало те, що ОСОБА_1 до заяви не додано документи, що підтверджують наявність речових прав нерухоме майно, розташованого на спірних земельних ділянках. Відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про позивача як власника майнового комплексу є наслідком зміни законодавства і того, що позивач не привів правовстановлюючі документи на цей об`єкт нерухомості у відповідність з цими змінами. Суд не може прийняти рішення про припинення права постійного користування землею, що перебуває у державній власності, оскільки це є дискреційними повноваженнями органу державної влади (Київської обласної державної адміністрації). Тому зареєструвавши у Державному реєстрі прав речові права на належний позивачу майновий комплекс по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 має право звернутись до Київської обласної державної адміністрації з клопотанням припинити право постійного користування земельною ділянкою Бориспільською станцією Південно-Західної Укрзалізниці та Бориспільською виробничою дільницею колективного підприємства Київської механізованої станції вантажно-розвантажувальних робіт та передати її у власність або оренду позивачу.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Бориспільської міської ради Київської області, Київської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Бориспільська станція Південно-Західної Укрзалізниці, Бориспільська виробнича дільниця колективного підприємства Київської механізованої дистанції вантажно-розвантажувальних робіт, про визнання осіб такими, що втратили право користування земельними ділянками відмовити.

Повний текст рішення складений 5 грудня 2022 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Ю. Семенюта