Ухвала

від 25.10.2007 по справі 15/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ  С У Д  

Кіровоградської області

У Х В А Л А

25.10.07                                                                      Справа № 15/113

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І., у відкритому судовому засіданні розглянув  скаргу позивача на дії державної виконавчої служби в Ульяновському районі по справі

за позовом: Приватного підприємства „Трейд Сервіс” смт. Голованівськ

до відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Мельник П.Ф.” с. Вільхове Ульяновського району

про стягнення 30698 грн. 01 коп.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від ДВС Ульяновського району – не з'явились. В судовому засіданні   04.10.2007 року  начальник  ДВС  Нагайчук В.Л.

Про час та місце  розгляду справи сторони та ДВС належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Суд, на підставі ст. ст. 75, 121-2 ГПК України вважає за можливе розглянути скаргу за наявними в справі документами та при даній явці сторін.

Проаналізувавши правовідносини   між учасниками спору та надавши  їм правову оцінку, господарський  суд

                                           ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.06.07р. позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 15000 грн. боргу, 249 грн. 69 коп. 3 % річних, 15448 грн. 32 коп. збитків, 306 грн. 98 коп. сплаченого державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

25.06.07р. на виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ.

Приватне підприємство "ТрейдСервіс" звернулось до суду зі скаргою від 24.08.07р. в якій просить визнати дії ДВС в Голованівському районі по примусовому виконанню наказу суду від 25.06.07р. – бездіяльністю. В доповненні до скарги від 11.09.07р. приватне підприємство „ТрейдСервіс” уточнює  свої вимоги та просить  визнати дії ДВС в Ульяновському районі по примусовому виконанню наказу суду від 25.06.07р. –бездіяльністю, оскільки  визначення  ДВС у Голованівському районі  було зроблено помилково.

Розпорядженням голови господарського суду Кіровоградської області  справу № 15/113 передано на розгляд судді Хилька Ю.І.

Ухвалою від 04.10.2007 року справу № 15/113 прийнято суддею Хилько Ю.І. до свого провадження.

Заявник  обгрунтовує своє звернення до суду щодо визнання дії ДВС в Ульяновському районі по примусовому виконанню наказу суду від 25.06.07р. –бездіяльністю посилаючись на наступне.

Постановою від 06.07.2007року старшим державним виконавцем ВДВС Ульянівського РУЮ Попович Л.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу  господарського суду Кіровоградської області від 25 червня 2007 року по справі №15/113 про стягнення з СФГ «Мельник П.Ф.» код ЄДРПОУ 23688246 на користь ПП «ТрейдСервіс» код ЄДРПОУ 32150452 - основного боргу - 15 000,00 грн., 249 грн.69 коп. 3% річних. 15 448грн. 32 коп. збитків, 306грн. 98 коп. сплаченого державного мита, 118 грн. витрат на забезпечення судового процесу. Боржнику надано строк для добровільного виконання до 14 липня 2007року.

Добровільно виконувати рішення суду в зазначений термін боржник  відмовився, а державним виконавцем не було вчинено жодних дій по примусовому виконанню зазначеного наказу, принаймні, стягувану про це не було відомо. Відповідно, 24 липня 2007року ПП «ТрейдСервіс» звернулося до начальника органу ДВС в Ульяновському районі із заявою про незадовільний стан виконавчого провадження та бездіяльність з боку державного виконавця.

З тексту відповіді на зазначену заяву, за підписом начальника ДВС  від 10 серпня 2007 року №4419, стягувачу стало відомо, що чомусь 17 квітня  2007року накладено арешт на майно, належне боржнику. Крім того, задовольняючи заяву боржника від 01 серпня 2007року арешт було накладено на індивідуально визначене майно, а саме: бурякозбиральний комбайн РКМ-6-01, бурякозбиральну машину БМ-6, жатку ЖВН-6, а також, 07.08.2007року винесена постанова про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.

Як зазначалося вище, про всі ці обставини стягував довідався лише із тексту відповіді, оскільки, жодних процесуальних документів виконавчого  провадження, про які йдеться не надходили на його адресу, не кажучи вже про участь у проведенні певних виконавчих дій як того вимагає діюче законодавство.

Зазначені факти дають підстави стверджувати про упередженість  органу ДВС при виконанні зазначеного наказу господарського суду, численні порушення прав стягувача, що виявилися також у формі бездіяльності по відношенню до обов'язків посадових осіб органу ДВС, що випливають із нормативних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999року №606-ХІУ із наступними змінами (далі - Закон) та «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 (далі -Інструкція).

Крім того, в порушення приписів п.5.1.3.Інструкції, при визначені  майна на яке накладено арешт не було враховано інтересів стягувача, не кажучи про те, що ці дії взагалі проводилися без його участі, що є також грубим порушенням вимог п.5.5.1.та 5.6.6. Інструкції. Постанови про накладення такого арешту стягувач також не отримував . Але як відомо стягувачеві, майно на яке було накладено арешт є сільськогосподарським інвентарем, а тому обґрунтування щодо першочерговості накладення арешту на майно господарства, яке не потягне зриву виробничого процесу є неспроможними. У стягувача також є сумніви щодо його технічного стану та комплектності.

Зазначене дає підстави вважати, що з боку органу ДВС є свідоме нехтування нормами законодавства, що визначають процедуру та черговість вчинення виконавчих дій та затягування виконавчого проводження через проведення сумнівних виконавчих дій шляхом опису неліквідного майна.

В той же час стягувачеві стало відомо про те, що з моменту відкриття виконавчого провадження по даний час боржник вільно користується своїми розрахунковими рахунками, що відкриті в установах банків Ульяновського району, отримує та перераховує значні суми коштів.

Зазначене є не лише порушенням законних прав стягувача, а й повинно тягнути відповідальність винних осіб, як це визначено нормами статті 4 .5 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши  фактичні обставини, що стосуються порядку виконання  рішення суду по справі № 15/113 господарський суд приходить до переконання, що вимоги стягувача (заявника) є обгрунтованими та підлягають  до часткового задоволення.

За приписом ст. 115 Господарського процесуального кодексу України  рішення, ухвали, постанови  господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому  Законом України “Про виконавче провадження”.

При цьому господарським судом враховується, що згідно до п.1  Постанови Пленуму  Верховного  Суду   України  від   26.12.2003  N 14 « Про практику розгляду судами скарг на рішення,   дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників    виконавчого провадження»  при  розгляді  справ  за  скаргами  на  рішення,  дії  або  бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби  та за зверненнями учасників  виконавчого  провадження  суди  мають  керуватися положеннями ст. 55  Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст.  6  Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950 р. ( 995_004 ); ратифікована Законом України від 17  липня  1997  р.  N  475/97-ВР  (  475/97-ВР  ), Закону N 202/98-ВР (  202/98-ВР  ),  Закону N 606-XIV ( 606-14 ), гл. 31-Г Цивільного  процесуального кодексу України ( 1502-06 ) (далі - ЦПК), розд. XIV  Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК), іншого законодавства, яким врегульовано ці питання.

Скарги розглядаються за правилами гл. 31-Г ЦПК ( 1502-06 ) та  ст.  121-2 ГПК (  1798-12  ), якщо  вони  стосуються примусового  виконання документів,  перелік  яких  наведений  у  ст.  3  Закону  N 606-XIV ( 606-14 ),  звернення  -  за  правилами,  встановленими  Законом N   606-XIV,  розд.  V  ЦПК  (  1503-06  ), статтями  89, 118 - 122 ГПК ( 1798-12 ), якщо цими й іншими актами законодавства передбачено вирішення судом порушуваних у зверненнях питань.

Так, у відповідності до вимог частини 6 статті 30 Закону, якщо  боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. В той же час, пунктом 5.1.1. абзацом другим, параграф 5.1. Інструкції визначено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а також на готівкові кошти, що знаходяться в касі підприємства.

Згідно до викладеного в п. 5.1.3. Інструкції першочергово арешт накладається на рахунки боржника в установах банків, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно до ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” та  п.5.1.3. Інструкції  якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний  певний  номер рахунка,  з якого мають бути стягнені грошові  кошти, то у разі відсутності коштів на цьому рахунку, державний виконавець звертається до органу, який  видав виконавчий  документ,  з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення  суду.

Однак, в порушення вказаних  норм  Закону  та  Інструкції, упевнившись у  відсутності   коштів  на вказаному  в  наказі  господарського суду  по справі  №15/113  рахунку №26003301334444 що належить відповідачу ( боржнику) СФГ “Мельника П.Ф.”  державний виконавець лише  11.09.2007 року  наклала   арешт на вказаний  рахунок.

Крім, того  в порушення вимог  ст.5  Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець не вживала заходів примусового виконання рішень, встановлених цим  Законом, неупереджено, своєчасно та повно не вчиняла виконавчі дії. Так, державним виконавцем не вживались заходи  до   арешту  коштів на всих   розрахункових рахунках     боржника, а  як  встановлено судом згідно до  наданої  Органами  Податкової служби інформації боржник має рахунки в Ульянівському відділенні ВАТ “Ощадбанк  України”,  ОД “Райфайзен банк Аваль”  м.Кіровограда та  в філії “Промінвестбанку “ м.Кіровограда.

Господарський суд вважає, що визначальним для визначення   бездіяльності органів ДВС щодо  невиконання рішення суду шляхом   стягнення гшрошових коштів з розрахункових рахунків боржника є   обставини, пов'язані з тим, що фактично в період   примусового виконання  рішення суду  боржник безперешкодно  проводив  банківські  операції по рахунку 260036617  в Кіровоградській ОД “Райфайзен Банк Аваль” та в період з   14.07.2007 року  по   18.09.2007 року  отримав  на  розрахунковий рахунок   175 860 грн. 38 коп. та  провів  їх подальше  перерахування на власний  розсуд  в розмірі   175578 грн.06 коп.. Крім того, станом на 18.09.2007 року   на вказаному  рахунку   залишилось  1632 грн. 18 коп.

Крім того, по розрахунковому  рахунку  №26002301204 в Ульянівському   відділенні №2978  ВАТ “Державний  Ощадний  банк України” в період з  14.07.2007 року  по 16.09.2007 року боржником проведено  банківські  операції, в результаті  яких  йому  надійшло  4871 грн. та  ним перераховано   4884 грн. 82 коп. і  відповідно рахується вихідний залишок 39 грн.  24 коп.

Разом з тим, господарський суд не ввважає за можливе визнати  обгрунтованими викладені в  скарзі   підстави  про бездіяльність  ДВС, пов'язані з  проведенням виконавчих дій 17.04.2007 року  по накладенню арешту  на майно  боржника, оскільки як вбачається з матеріалів  справи вказані  дії  були проведені на виконання  ухвали  господарського суду  Кіровоградської області   від 10.04.2007 року про застосування  заходів до забезпечення  позову,  а  накладення  арешту на  сільськогосподарську  техніку не протирічить  вимогам  Закону України “Про виконавче провадження”. Крім того, в прохальній частині позовної заяви  а також в  уточненнях до позовної заяви   скаржник не порушує питання  про визнання не  законними    документів   виконавчого провадження, враховуючи, що зі змісту ч. 1 ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження вбачається, що постанова державного виконавця може бути визнана судом незаконною, або скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Господарський суд може лише визнати постанову державного виконавця незаконною, а не скасовувати її, оскільки це право належить начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.

Окрім того, виходячи зі змісту законодавства, що регулює порядок оскарження рішень, дій бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, у разі визнання неправомірними (незаконними, недійсними) рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

При цьому  суд керується  вимогами  ст.19  Конституції України  про те, що   органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх   посадові  особи зобов'язані  діяти лише на підставі, в  межах повноважень та  у  спосіб, що  передбачені    Конституцією  та  законами України.

Господарський суд вважає, що строк на звернення із скаргою встановлений ст. 121-2 ГПК України скаржником не пропущений, так як скарга  подана   в період передбаченого  Законом  строку для  виконання  рішення  суду і  бездіяльність державного виконавця має  продовжувальний  характер, що підтверджується довідкою заявника №188 від 24.08.2007 року   про відсутність надходження коштів  на розрахунковий  рахунок стягувача за  результатами  примусового виконання наказу господарського суду  по справі №15/113 (а.с.66).

Натомість, господарський  суд не погоджується з  поясненнями  ДВС про відсутністьпорушень виконанні рішення суду через те, що не сплив  передбачений   термін для  примусового виконання судового рішення, оскільки   таке пояснення протирічить  вимогам ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” щодо неупередженого, своєчасного та повного вчинення   виконавчих дій.

Крім того, господарський суд не приймає до уваги та розцінює як необгрунтоване  заперечення ДВС про безпідставність звернення  зі скаргою на дії ДВС до ВДВС Ульянівського районного управління юстиції у зв'язку  з проведеною реорганізацією органів Державної виконавчої служби, оскільки  судом безспірно встановлено, що саме на виконанні відділу державної виконавчої служби Ульянівського РУЮ перебуває  наказ господарського суду  по справі № 15/113 і лише через дослідження та оцінку правовідносин, що виникли між стягувачем та вказаним органом примусового виконання рішення суду  можливо провести  захист порушеного права  стягувача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 75, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                    УХВАЛИВ:

Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Ульянівського районного управління юстиції Головного управління   юстиції у Кіровоградській  області ( м. Ульянівка вул.  Леніна 57) по виконанню   наказу   господарського суду Кіровоградської області по справі №15/113  від  25.06.2007 року.

Зобов'язати начальника відділу державної виконавчої служби Ульянівського районного управління юстиції Головного управління   юстиції у Кіровоградській  області  усунути  порушення  закону при виконанні  рішення  господарського суду  від  05.06.2007 року  по справі № 15/113.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому Господарським   процесуальним  кодексом порядку.

Примірники ухвали направити сторонам та відділу державної виконавчої служби Ульянівського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Кіровоградській  області ( м. Ульянівка вул.  Леніна 57).

Суддя                                                                                 Ю. І. Хилько