Ухвала

від 06.12.2022 по справі 382/1347/22

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 382/1347/22

Провадження 2/382/576/22

У х в а л А

06 грудня 2022 року Суддя Яготинського районного судуКиївської області Кисіль О. А. перевіривши матеріали справи № 382/1027/22 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в особі представника адвоката Лісового Анатолія Володимировича до Комунального підприємства Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20» в особі ліквідаційної комісії по припиненню діяльності шляхом ліквідації юридичної особи Комунальне підприємство Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20», третя особа: Яготинська міська ради про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі в особі представника адвоката Лісового А. В. звернулися до Комунального підприємства Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20» в особі ліквідаційної комісії по припиненню діяльності шляхом ліквідації юридичної особи Комунальне підприємство Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20», третя особа: Яготинська міська ради про стягнення заборгованості по заробітній платі.

При вирішенні питання про прийняття заяви та відкриття провадження у справі суддя перевіряє відповідність поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, а саме нормам статей 175 та 177 ЦПК України.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог - спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачами заявлено вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позивачі працювали у Комунальному підприємстві Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20» яка є юридичною особою, має гербову печатку, код ЄДРПОУ 01977820 та наразі перебуває в стані ліквідації. Разом з тим, в позовній заяві відповідачем зазначено Комунальне підприємство Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20» в особі ліквідаційної комісії по припиненню діяльності шляхом ліквідації юридичної особи Комунальне підприємство Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20», третьою особою зазначена Яготинська міська рада (засновник комунального підприємства, який є самостійною юридичною особою, код ЄДРПОУ 05408823), при цьому в позові із змісту позовних вимог випливає, що позивачі просять стягнути заробітну плату з Комунального підприємства Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20» в особі ліквідаційної комісії по припиненню діяльності шляхом ліквідації юридичної особи Комунальне підприємство Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20», хоча відповідачем по справі є Комунальне підприємство Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20» в особі ліквідаційної комісії по припиненню діяльності шляхом ліквідації юридичної особи Комунальне підприємство Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20», яке як зазначено у позові перебуває в процесі ліквідації, проте в обгрунтування позовних вимог щодо даних обставин не посилається, як і не надає відповідних документів.

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 червня 2018 року в справі № 372/3584/16-ц (провадження № 14-226цс18), від 15 січня 2020 року в справі №607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) викладено правовий висновок про юрисдикцію судів щодо вирішення майнових справ, стороною яких є боржник у справі про банкрутство.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів на час розгляду справи в суді першої інстанції визначені Законом № 2343-XII.

Відповідно до статті 9 Закону № 2343-XII справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Указана норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, якими визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України. Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина дев`ята статті 30 ГПК України).

Відповідно до статті 17 Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI) після 19 січня 2013 року встановлено порядок розгляду позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника.

Із винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов`язуються певні правові наслідки, зокрема вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 2343- XII; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватись виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

За приписами частини першої статті 17 Закону № 2343-XII у разі, якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред`явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов`язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз`яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання (частина друга вказаної статті). Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову (частина третя вказаної статті).

У частині шостій статті 17 Закону № 2343-XII зазначено, що положення частин першої-четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 23 Закону № 2343-XII встановлено порядок виявлення кредиторів.

Так, у частині першій указаної статті зазначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення. Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону № 2343-XII незалежно від настання строку виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII на вимоги про стягнення заробітної плати не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (частина п`ята).

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в ліквідаційній процедурі у шосту чергу. Такі кредитори не беруть участі в представницьких органах кредиторів (зборах та комітеті кредиторів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року в справі № 372/3584/16-ц (провадження № 14-22цс18) зазначила, що за наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільну справу за позовом до такого відповідача не можна порушити, а в разі порушення вона підлягає закриттю. Якщо під час її розгляду з`ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження про його банкрутство господарським судом, то порушена справа підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

За умови наявності справи про банкрутство щодо відповідача у справі, враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства в межах відповідної справи про банкрутство.

Таким чином в позові відсутні посилання в обгрунтування позовних вимог на докази, що надали б можливість визначити з огляду на вище викладене чи підлягає даний позов розгляду у порядку цивільного судочинства.

За наявності зазначених недоліків позовної заяви провадження у справі не може бути відкрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 185 ЦПК України).

При цьому, надання позивачу строку для усунення недоліків необхідно розглядати не як перешкоджання доступу до правосуддя а як дотримання чинного законодавства України, адже практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України"(заява № 18389/03) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачам строк для усунення недоліків шляхом приведення позовної заяви у відповідність до положень чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в особі представника адвоката Лісового Анатолія Володимировича до Комунального підприємства Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20» в особі ліквідаційної комісії по припиненню діяльності шляхом ліквідації юридичної особи Комунальне підприємство Яготинської міської ради «Яготинська центральна аптека № 20», третя особа: Яготинська міська ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Повідомити позивачів про необхідність усунення недоліків шляхом направлення копії даної ухвали та роз`яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Кисіль