Постанова

від 11.08.2010 по справі 17/110пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.08.2010 р.                                                                       справа №17/110пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1 за дов. № 457 від 02.04.10р.

ОСОБА_2 за дов. б/н від 06.07.10р.

від відповідача:

від третьої особи:

Головченко О.І. за дов. № 01/13-910 від 13.03.10р.

не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Виконавчого комітету Донецької міської ради,                   м. Донецьк  

на рішення  господарського суду

Донецької області

від

26.05.2010 року

по справі

№17/110пд

за позовом

Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_6,  м. Донецьк

до

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача

Виконавчого комітету Донецької міської ради,                      м. Донецьк

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк

про

визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №7006 під №Ф-28159/2005 від 09.02.2005р.

В С Т А Н О В И В:

    Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.05.2010р. задоволені позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 7006 під №               Ф-28159/2005 від 09.02.2005р.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №7006 під №Ф-28159/2005 від 09.02.2005р., укладений  між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_6, м. Донецьк та Виконавчим комітетом Донецької міської ради м. Донецьк.

        Стягнуто з Виконавчим комітетом Донецької міської ради на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 на відшкодування витрат по сплаченому держмиту –85,00 грн.; на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00 грн.

        Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що  при укладанні договору оренди земельної ділянки були порушені ст.ст. 6,17,19 Закону України «Про оренду землі»щодо строку дії договору, передачі об’єкту оренди за актом приймання-передачі та підстав набуття права оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням  суду, відповідач  звернувся    з апеляційною скаргою,  в якій  просить  рішення господарського суду Донецької області від 26.05.10р. по справі               № 17/110пд скасувати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішення є незаконним, яке винесено із порушенням норм матеріального а процесуального права, а також вважає, що суд не повністю дослідив обставини по справі та у своєму рішенні дійшов невірних висновків.

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 у відзиві б/н від 07.07.10р. та представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечує , вважає їх незаконними та необґрунтованими.

До нинішнього судового засідання третя особа не з'явилася. Поважних причин нез’явлення суду не повідомлено. Про час та місце проведення судового засідання сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на  достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

  Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв‘язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши сторін, судова колегія встановила наступне.

09.02.2005 року між позивачем Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6, м. Донецьк та відповідачем Виконавчим комітетом Донецької міської ради м. Донецьк укладено договір оренди земельної ділянки №7006 під №Ф-28159/2005.

Згідно п. 1 зазначеного договору Виконавчий комітет Донецької міської ради –„Орендодавець” надає, а „Орендар” - Фізична особа –підприємця ОСОБА_6 приймає у строкове платне користування без виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку під вбудованим нежитловим приміщенням, яке знаходиться в багатоквартирному житловому будинку по пр. Мира, 6, м. Донецьк, площею 117,62 кв.м. (а.с.10-12).

Пунктом 2 договору встановлено, що договір укладено на термін оренди або перебування у власності Орендаря нежилого приміщення.

Відповідно до п. 3  орендна плата вноситься Орендарем у вигляді грошових внесків, сума плати за рік становить 1975,52 грн., орендна плата вноситься власником щомісяця протягом 30 календарних днів, що слідують за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 6 дія Договору припиняється у разі розірвання Орендарем договору оренди нежилого приміщення або припинення права власності на приміщення, що розташовано на цій земельній ділянці.  Договір є обов’язковим для сторін з моменту його підписання (п.9).

    Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору №7006 під №Ф-28159/2005 від 09.02.2005р. оренди земельною ділянкою, який є  власником вбудованого нежитлового приміщення у багатоповерховому будинку.

    24.02.2010р. позивач звернувся з заявою до  Донецької міської ради в якій просить усунути порушення земельного законодавства та з 01.01.2010р. розірвати договір оренди земельної ділянки № 7006 під № Ф-281/59/2005 від 09.02.2005р. зареєстрований у книзі записів реєстрації  договорів оренди землі під № В/4-811 від 16.02.2005р.

     26.03.2010р. позивачем була отримана відповідь на заяву, у якій їй було відмовлено на розірвання договору оренди у зв’язку з тим, що підставою для припинення дій даного договору є розірвання орендатором договору оренди нежитлового приміщення або припинення права власності на приміщення, яке знаходиться на цей земельній ділянці.

   Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , що були присутні в судовому засіданні, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі”, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

        Згідно ст. 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Приписами ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

     Статтею 19 Закону України “Про оренду землі” та ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В порушення ст. 19 Закону України “Про оренду землі” та ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України, спірний договір має ознаки безстрокового договору.

        Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі”, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

З договору оренди земельної ділянки №7006 під №Ф-28159/2005 від 09.02.2005р. не вбачається наявності більшості істотних умов договору оренди землі, таких як: умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Згідно ст. 17 Закону України “Про оренду землі ” передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

        Як правильно зазначив суд першої інстанції  не вбачається складання між позивачем та відповідачем акту приймання-передачі земельної ділянки, наданої в оренду згідно з договором оренди земельної ділянки. Документів, які б підтверджували складання такого акту, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Також, згідно ст. 6 Закону України „Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 116 Земельного кодексу України  врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Згідно наведеної статті, в редакції, яка була чинна на дату укладання спірного договору, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Прийняття Виконавчим комітетом Донецькою міською радою будь-якого рішення щодо надання Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_6 у користування земельної ділянки, що розташована за адресою: пр. Мира, 6, м. Донецьк, площею 117,62 кв.м., матеріалами справи не доводиться. Зазначене рішення, як і рішення про затвердження проекту землеустрою, щодо такої земельної ділянки до матеріалів справи сторонами суду не надано.

З врахуванням приписів ст.ст. 1,13 Закону України “Про оренду землі” та положень означеного договору , суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правової природи даного договору , а саме що спірний договір є саме договором оренди землі, оскільки регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору  в повній мірі застосовні положення Закону України “Про оренду землі” та іншого  законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

         Так , приписами ст. 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину , зокрема те , що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

         З огляду на викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду  не підлягає скасуванню, так як відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись статтями  91, 99, 101, 102, 103,  105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

   Апеляційну скаргу  Виконавчого комітету Донецької міської ради на рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2010р. у справі № 17/110пд залишити без задоволення.

       Рішення господарського суду Донецької області від 26.05.2010р. у справі № 17/110пд залишити  без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

          Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.

           Повний текст постанови підписаний 11.08.10р.

Головуючий          

Судді: