Ухвала

від 14.11.2022 по справі 203/3717/22

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/3717/22

Провадження № 2/0203/1263/2022

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Погрібному О.Ю.

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бойка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_2 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Легпромсервіс», про зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

28вересня 2022року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на предмет зняття арешту з квартири загальною площею 43,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить позивачу, накладеного за постановою державного виконавця Центрального ВДВС міста Дніпра ГТУЮ в межах виконавчого провадження № 385333256 від 18 червня 2013 року з виконання судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області, а саме судового наказу від 01 червня 2013 року № 904/2376/13, про примусове стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь ТОВ ВКФ «Легпромсервіс» боргу у розмірі 16888,31 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що дійсно постановою державного виконавця Центрального ВДВС міста Дніпра ГТУЮ в 2013 році в межах виконавчого провадження № 385333256 від 18 червня 2013 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , і який станом на момент розгляду справи не знятий, а тому представник відповідача просив суд вирішити справу на розсуд суду.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про слухання справи повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв або клопотань від нього не надходило.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що арешт на квартиру позивача за адресою: АДРЕСА_1 , був накладений під час примусового виконання судового наказу № 904/2376/13, виданого 01 червня 2013 року Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ ВКФ «Легпромсервіс» заборгованості в розмірі 16888,31 грн. (а.с. 21-24).

Транспортний засіб 26 листопада 2013 року оголошувався в розшук, порте знайдений не був протягом року, у зв`язку з чим постановою державного виконавця від 24 вересня 2014 року виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

За даними відповіді Першого Правобережного відділу ДВС у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 11 серпня 2022 року за вих. № 17-5-34/12170 виконавче провадження 38533256 станом на день надання інформації знищено (а.с.27).

За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 22 серпня 2022 року належні на праві власності позивачу об`єкти нерухомого майна (квартира АДРЕСА_2 ) перебуває під арештом (а.с.31).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першоїстатті 59 Закону № 1404-VIIIособа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про цивільне право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно достатті 19 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VI ГПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження».

В даному випадку позивач є боржником у виконавчому провадженні № 38533256 за судовим наказом Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2376/13 від 01 червня 2013 року про стягнення заборгованості на користь ТОВ ВКФ «Легпромсервіс» з ОСОБА_2 , позовна заява останнього про зняття арешту з рахунку не підлягає розгляду не тільки в поряду позовного провадження, а і в порядку цивільного судочинства, оскількизаконому цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VI ГПК України.

Слідуючи роз`ясненням у пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 суд приймає до уваги, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження. У зв`язку із цим боржник не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК (норма в редакції до змін, які набрали чинності 15.12.2017якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства).

Доводи позивача про те, що він наразі не є вже фізичною особою підприємцем, у зв`язку з чим дана справа не належить до господарської юрисдикції, суд відхиляє, оскільки спірні правовідносини виникли з господарських правовідносин щодо виконання судового рішення господарського суду, а позивач так і має статус боржника у виконавчому провадженні з виконання судового наказу господарського суду і припинення здійснення господарської діяльності не змінює вказаного статусу боржника.

Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, про що наголошено у постанові Верховного Суду № 203/1904/21 (провадження № 61-5661св22) від 02 листопада 2022 року, якою скасовано рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська під головуванням судді Колесніченко О.В. в аналогічній справі.

Тотожні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19, у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20, від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20.

За таких обставин, за п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд вважає за необхідне закрити провадження у зазначеній цивільній справі, роз`яснивши позивачу, що він має право звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІ ГПК України, яка з огляду на положення ч. 1ст. 340 ГПК Українимає бути подана до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Керуючись ст. 49, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 255, ст.ст. 258-260ЦПК України, суд, -

УХВАДИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Легпромсервіс», про зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна закрити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повна ухвала складена 21 листопада 2022 року.

Суддя О.В. Колесніченко