Рішення

від 06.12.2022 по справі 204/1074/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1074/22

Провадження № 2/204/1188/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Єрмак Д.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача адвоката Жукова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне підприємство «Будівельно - транспортні роботи - с», про визнання недійсним договору купівлі -продажу транспортного засобу,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №1241/2021/2762518 від 28 серпня 2021 р. транспортного засобу «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину: повернути ОСОБА_1 у натурі транспортний засіб «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість за цінами, які існують на момент відшкодування;

- витребувати майно з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 автомобіль «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ;

- скасувати перереєстрацію транспортного засобу «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 ;

- стягнути моральну шкоду з ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 10000 гривень;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати зі сплаті судового збору у сумі 2977,20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 06.03.2021 року він придбав транспортний засіб «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .

10 серпня 2021 року позивач знайшов оголошення на інтернет сайті https:www.olx.ua про продаж автомобіля «внедорожник» «Mitsubishi Montero» за 28 у.о. та розпочав листування з продавцем, яким є відповідач. Сторони домовились про обмін автомобіля відповідача «Mitsubishi Montero», д.н. НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 на автомобіль позивача «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , з доплатою у розмірі 300 у.о.

Продавець попередив, що VIN -номер його автомобіля пошкоджено, про що є особлива відмітка у технічному паспорті (№ шасі частково пошкоджений корозією ДКПТСЦ №0742/2017/286922 13.01.2017) та про те, що автомобіль оформлено на юридичну особу.

Після чого сторони домовились про огляд автомобіля та передачу грошових коштів за адресою: вул. Сергія Параджанова, будинок 31.

У зв`язку з тим, що відповідач не був власником автомобіля «Mitsubishi Montero», д.н. НОМЕР_3 , та не міг продати автомобіль, сторони домовились наступним чином. Позивач продає своє авто «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , відповідачу, відповідач стає новим власником автомобіля. Фактично грошових коштів від продажу свого автомобіля позивач не отримував. Після чого, позивач повинен доплатити відповідачу 300 доларів США, а він передає позивачу автомобіль з ключами та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

28.08.2021 року позивач продав транспортний засіб марки «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , що належав позивачу на праві власності ОСОБА_2 шляхом укладання у Територіальному сервісному центрі 1241 Регіонального сервісного центру МВС в м. Дніпрі Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 28.08.2021 року №1241/2021/2762518 з доплатою 300 доларів.

За договором купівлі-продажу позивач передав у власність ОСОБА_2 автомобіль «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , з правом подальшої перереєстрації, а він передав власний автомобіль «Mitsubishi Montero», д.н. НОМЕР_3 , ключі від транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 . Продавцем було повідомлено, що номер на автомобілі пошкоджений, а право власності належить юридичній особі «БУДІВЕЛЬНО-ТРАНСПОРТНІ РОБОТИ-С», а відтак переоформлення на позивача неможливе.

10.09.2021 року ОСОБА_2 зареєстрував транспортний засіб марки «Ford Scorpio» в Територіальному сервісному центрі МВС №1242, де отримав свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 та номерні знаки НОМЕР_7 .

06.10.2021 року керуючи автомобілем «Mitsubishi Montero», д.н. НОМЕР_3 , рухаючись по пр. Нігояна позивач був зупинений патрульною поліцією. Після зупинки, позивача попросили вийти з автомобіля та відкрити капот для перевірки VIN. Однак VIN номер неможливо було ідентифікувати на місці.

06.10.2021 року сектором дізнання ВП №6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до ЄРДР за № 12021046680000589 про кримінальне правопорушення за попередньою кваліфікацією за ст.290 КК України, та розпочато досудове розслідування.

В ході проведення огляду 06.10.2021 року, який здійснювався за адресою: м. Дніпро, вул. Боброва, 12, був вилучений автомобіль «Mitsubishi Montero», реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN - НОМЕР_4 , сірого кольору, який був поміщений на штраф- майданчик за адресою: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 105.

Постановою дізнавача сектору дізнання Лебедя К.О. від 06.10.2021 року транспортний засіб «Mitsubishi Montero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , сірого кольору, ключі до вказаного транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , які були вилучені 06.10.2021 року в ході огляду, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні 12021046680000589.

Також з наданих матеріалів убачається, що постановами дізнавача СД ВП №6 ДРУП НП в Дніпропетровській області Лебедя К.О. від 07.10.2021 року у кримінальному провадженні № 12021046680000589 було призначено технічну експертизу документів, а саме свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 та трасологічну експертизу з метою з`ясування, чи вносилися зміни в ідентифікаційний номер кузова (двигуна, шасі) автомобіля «Mitsubishi Montero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , сірого кольору.

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року клопотання дізнавача СД ВП №6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Лебедя К.О., про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021046680000589 від 06.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 КК України, було задоволено. Накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучено під час огляду 06.10.2021 року, а саме на транспортний засіб «Mitsubishi Montero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , сірого кольору, ключі від вказаного транспортного засобу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом.

Насправді, договір купівлі-продажу транспортного засобу між позивачем та відповідачем не укладався, мав місце обмін автомобілів. Фактично мав місце договір міни, що підтверджується тим, що позивачем доплачено різницю у вартості автомобілів, що підлягали обміну. Між сторонами насправді укладений договір міни (бартеру) транспортних засобів, за яким автомобіль марки «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , що належав позивачу на праві власності, був мною переданий відповідачу, а автомобіль марки «Mitsubishi Montero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , був переданий позивачу, та позивачем на користь відповідача була здійснена доплата у розмірі 300 доларів. В даному випадку, укладений між позивачем та відповідачем договір міни (бартеру) автомобілів не може вважатись достатньою та належною правовою підставою набуття майна сторонами, оскільки відповідач надав в обмін автомобіль з ознаками підробки VIN -номеру, а відтак і документів про реєстрацію, та такий, що заборонений до використання.

Оскільки набуття права власності на спірний автомобіль відбулося на підставі прихованого правочину (договору міни), та для обміну був представлений автомобіль, що можливо має кримінальне переслідування та в подальшому на який накладено арешт, позивач вважає, що має право витребувати від відповідача автомобіль «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , який належав йому на праві власності, з метою поновлення порушених прав та вільного володіння, користування та розпорядження майном.

З урахуванням наведених обставин, можна дійти висновку, що автомобіль марки «Ford Scorpio», НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , вибув з володіння позивача не з його волі, та був набутий відповідачем без достатній правових підстав, а саме в силу обставин передбачених ст.230 ЦК України, а тому підлягає поверненню власнику.

Крім того, діями відповідача позивачу завдана моральна шкода, яка виразилась у неправдивій та недобросовісній поведінці відповідача, наданні неправдивих відомостей щодо транспортного засобу, притягненні позивача до кримінальної відповідальності, що призвело до значних душевних страждань, великих фінансових витратах, вимагало додаткових зусиль і часу, вплинуло на особисті, сімейні стосунки. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом.

В судовому засіданні позивач, представник позивача, кожен окремо, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, просили суд їх задовольнити.

В судове засідання відповідач повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Судом відповідно до ч.4 ст.223, ст.ст.280, 281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник третьої особи Приватного підприємства «Будівельно - транспортні роботи - с» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу транспортного засобу 1241/2021/2762518, оформленому у Територіальному сервісному центрі МВС 1241 РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровська 28.08.2021 року, ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 автомобіль «Ford Scorpio», номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , колір зелений, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , зареєстрований за продавцем 06.03.2021 підрозділом ТСЦ 1241. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 40000 грн. (арк.с.8 зворот - 9).

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2022 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2021 року, накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучено під час огляду 06.10.2021 року, а саме на транспортний засіб «Mitsubishi Montero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , сірого кольору, ключі від вказаного транспортного засобу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом (арк.с.5, 6-7).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 автомобіль «Mitsubishi Montero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 1992 року випуску, номер, VIN - НОМЕР_4 , належить ПП «Будівельно - транспортні роботи «С». Особливі відмітки: № шасі частково пошкоджений корозією (арк.с.10).

06.10.2021 року слідчим СВ відділення поліції № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Лось Б.Ю. за участю підозрюваного ОСОБА_1 проведено огляд автомобіля «Mitsubishi Montero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 14.01.2017 (арк.с.12).

10 вересня 2021 року перереєстровано транспортний засіб «Ford Scorpio», VIN - НОМЕР_2 , колір зелений, 1995 року випуску, на фізичну особу, операція - 315 - перереєстрація ТЗ на нов. власн. по договору укладеному в ТСЦ. ТСЦ 1242, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Праці, 16 (арк.с.21-22).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст.1, 8 Конституції України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Тлумачення ст.230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року № 6-93цс16 та від 27 квітня 2016 року № 6-372цс16.

Відповідно до ч.1 ст.235 ЦПК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (ст. 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16 зроблено висновок, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків урегульовано Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388.

Відповідно до п. 8 Порядку документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до п. 15 Порядку у разі наявності відомостей про розшук транспортного засобу його реєстрація, перереєстрація (крім випадків, визначених абзацом четвертим пункту 40 Порядку), зняття з обліку не проводиться.

Відповідно до п. 40 Порядку зняття з обліку транспортних засобів проводиться після їх огляду в сервісному центрі МВС або в центрі надання адміністративних послуг на підставі заяви власника, документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного або приватного виконавця або рішення суду. У разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС вносять до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про обмеження державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів і передають наявні документи до відповідного органу досудового розслідування.

Відповідно п. 41 Порядку забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця.

Оцінивши та дослідивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Так, з аналізу наданих суду доказів, позивачем не доведено обставин, які б підтверджували, що істотні умови для вчиненого ним спірного правочину не відповідають дійсності, їх наявність не відповідає волі позивача перебувати у відносинах, породжених правочином, а також щодо невідповідності обставин дійсності, які викликані умисними діями ОСОБА_2 .

Так, укладаючи спірний правочини, договір купівлі - продажу 1241/2021/2762518, на підставі якого позивачем було продано відповідачу ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль «Ford Scorpio», номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , колір зелений, позивачем не доведено, що він є удаваним, оскільки укладений з метою приховати фактичне укладення договору міни транспортних засобів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та з боку ОСОБА_2 мало місце введення позивача в оману.

Достовірно в судовому засіданні позивачем доведено факт укладення ним з відповідачем договору купівлі - продажу автомобіля, відповідно до якого продавець - ОСОБА_1 продав покупцю - ОСОБА_2 автомобіль «Ford Scorpio», номерний знак НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , за ціною 40000 грн. При цьому, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами укладення договору міни належного йому автомобіля «Ford Scorpio» на автомобіль «Mitsubishi Montero». Суд звертає увагу, що відповідно до наданої суду копії технічного паспорту НОМЕР_5 на автомобіль «Mitsubishi Montero» зазначений автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_3 , належить юридичні особі - Приватне підприємство «Будівельно - транспортні роботи - с». При цьому, позивачем не надано суду доказів того, що зазначений технічний паспорт на автомобіль «Mitsubishi Montero» та ключі від автомобіля були передані йому саме відповідачем ОСОБА_2 , або особою, яка представлялася ОСОБА_2 . Не заявлено позивачем та його представником відповідних клопотань про витребування доказів, на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, не доведено позивачем і вчинення ним правочину під впливом обману, а саме, обману щодо приховання факу підробки VIN номера автомобіля «Mitsubishi Montero», при цьому, позивач, зазначаючи про обман його іншою стороною правочину, у позовній заяві зазначив, що йому було відомо, а саме його попереджали, що автомобіль «Mitsubishi Montero» має пошкодження VIN номера та зареєстрований на юридичну особу. Отже, з наведеного, суд робить висновок, що позивач ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу продав ОСОБА_2 автомобіль «Ford Scorpio», та від невстановленої особи отримав ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mitsubishi Montero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким користувався, до часу зупинки працівниками поліції, та накладення на нього арешту. Сам факт внесення відомостей до ЄРДР за № 120210446680000589 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, не доводять факту вчинення позивачем правочину під впливом обману.

Суд зауважує, що з метою доведення обставин зазначених у позовній заяві позивач, представник позивача, користуючись наданими процесуальними правами не подавали клопотання про витребування доказів, зокрема не подали жодного клопотання про витребування копій матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120210446680000589, або інформації про хід кримінального провадження, та будь - яких інших клопотань з метою встановлення обставини справи, підтвердження правової підстави та правового статусу майна.

При цьому, суд зазначає, що не приймає, як доказ роздруківку переписки, у якій йшлося про міну транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1 , на інший транспортний засіб, з доплатою, приблизно 300 доларів США, який зареєстровано на фірму, в переписці наявні копії ID картки ОСОБА_1 та РНОКПП (арк.с.13-20), так як відповідно до відомостей, що зазначені у ній не можливо встановити осіб між якими вона відбувалася, а також щодо якого майна.

Враховуючи викладене вимоги позивача про: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, скасування перереєстрації транспортного засобу, стягнення моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Крім цього, не підлягають до задоволення вимоги й позивача про витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіля марки «Ford Scorpio», зеленого кольору, VIN - НОМЕР_2 , виходячи з такого.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вбачається з аналізу ст.ст.387, 388 ЦК України предметом доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 183/7765/15 (провадження № 61-18542св19) зроблено висновок, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 752/22080/16 (провадження № 61-12256св19), відповідно до якого спосіб захисту прав у вигляді витребування майна, придбаного за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, застосовується у випадку відсутності між сторонами договірних відносин.

Однак, в судовому засіданні позивачем не надано доказів, які б підтверджували відсутність у ОСОБА_2 правових підстав для володіння спірним майном, а саме автомобіля марки «Ford Scorpio», зеленого кольору, VIN - НОМЕР_2 , який набув на нього право власності у порядку встановленому законом, уклавши з ОСОБА_1 договір-купівлі продажу зазначеного автомобіля.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10,202, 203,204, 216,230,235, 626, 627,655,638, 387, 388 ЦК України, ст.ст.4,5,13, 76,78, 80,81,83, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне підприємство «Будівельно - транспортні роботи - с», про визнання недійсним договору купівлі -продажу транспортного засобу- залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Ю. Мащук