Ухвала

від 05.12.2022 по справі 200/2601/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про передачу справи до іншого суду

05 грудня 2022 року Справа № 200/2601/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, юридична адреса: 03135, м.Київ, вул.Перемоги, буд.14), третя особа Приватне підприємство Н-Транс (87515, м.Маріуполь, вул.Куїнджі, 82, ЄДРПОУ 31190976) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Приватне підприємство «Н-Транс», в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00004991 від 29.12.2021 року, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 200/2601/22 передано до розгляду судді Кочановій П.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/2601/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Цією ж ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, що підтверджують заперечення проти позову.

14 листопада 2022 року від Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю. В обґрунтування клопотання, відповідачем зазначено, що відповідно до предмету спору у цій справі її належить розглядати місцевому загальному суду, як адміністративному суду. Отже адміністративну справу необхідно направити на розгляд до місцевого загального суду за підсудністю.

Розглянувши заявлене клопотання по суті, суд зазначає наступне.

Так, ознайомившись із матеріалами судової справи судом з`ясовано, що предметом спору є постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію та проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00004991 від 29.12.2021, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за правопорушення, що передбачено ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, вказаною нормою передбачається право фізичної особи звернутися до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку її місцем проживання (перебування, знаходження) або до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, у тому випадку, якщо оскаржувані індивідуальні акти, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень прийняті (вчинені, допущені) стосовно цієї конкретної фізичної особи.

Водночас статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України розмежовано предметну юрисдикцію між місцевими загальними як адміністративними судами та окружними адміністративними судами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

З огляду на означене, зважаючи на те, що предметом позову у даній справі є скасування постанови суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, суд дійшов висновку, що дана справа предметно не підсудна Донецькому окружному адміністративному суду та має розглядатися місцевим загальним судом як адміністративним, з урахуванням вимог територіальної підсудності, встановленої статтями 25-26 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу, що у зв`язку з тим, що загальними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовано вирішення питання про повернення позовної заяви позивачу для звернення до належного суду чи передачу справи до належного адміністративного суду у разі встановлення, що справа належить до "предметної" юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд вважає за необхідне, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, - застосувати аналогію закону щодо передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого у разі порушення "територіальної" юрисдикції (підсудності) відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно пунктом 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Отже, за змістом статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання щодо передачі адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду можливо як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розгляд даної судової справи Донецьким окружним адміністративним судом по суті, в силу вимог частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України, незалежно від змісту прийнятого рішення суду, призведе до порушення прав учасників справи, оскільки порушення правил предметної юрисдикції (підсудності) є безумовною підставою для скасування рішення суду із закриттям провадження.

З огляду на що, розгляд справи належним судом відповідає принципу ефективності провадження як механізму судового захисту.

Під час визначення підсудності справи, судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що обумовлює розгляд справи Приморським районним судом міста Маріуполя.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 06.03.2022 № 1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Приморського районного суду міста Маріуполя на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Оскільки дана адміністративна справа предметно не підсудна Донецькому окружному адміністративному суду, вона підлягає передачі до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (вулиця Коробова, 6, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000).

Керуючись ст.ст.19,20,29,171,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Приватне підприємство Н-Транс про визнання протиправною та скасування постанови - передати до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно достатті 256 Кодексу адміністративного судочинства Україниухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 5 грудня 2022 року.

Суддя П.В. Кочанова