Рішення

від 06.12.2022 по справі 300/2184/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. справа № 300/2184/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації товару, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" (надалі, також позивач, ТОВ "Автозапчастина ІФ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі, також - відповідач) про скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UА206020/2022/000001/2 від 12.01.2022, № UА206020/2022/000002/2 від 17.01.2022, № UА206020/2022/000019/2 від 21.01.2022, № UА206020/2022/000012/2 від 08.02.2022, № UА206020/2022/000013/2 від 10.02.2022.

Позовні вимоги мотивовано тим, що деклараціями про визначення митної вартості товару UA206020/2022/000307 від 12.01.2022, UA206020/2022/000550 від 17.01.2022, UA206020/2022/000863 від 21.01.2022, UA206020/2022/001878 від 07.02.2022, UA206020/2022/002150 від 10.02.2022 було визначено митну вартість товару (автозапчастини та автоаксесуари) за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту. Однак, згідно оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів № UА206020/2022/000001/2 від 12.01.2022, № UА206020/2022/000002/2 від 17.01.2022, № UА206020/2022/000019/2 від 21.01.2022, № UА206020/2022/000012/2 від 08.02.2022, № UА206020/2022/000013/2 від 10.02.2022, митна вартість імпортованих товарів не визначена за основним методом, а розраховувалась за резервним методом. Втім, на думку позивача, вищенаведені рішення, прийняті з порушенням норм митного законодавства та ґрунтуються на суто формальних та надуманих причинах, оскільки відповідачем не наведено конкретних фактів, які саме відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів, не вдалося митному органу отримати із поданих документів та що перешкоджає визначити ціну, яка була фактично сплачена та/або підлягає сплаті за товар. В свою чергу,позивачем митному органу було подано усі наявні документи, що відповідають вимогам ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України, на підставі яких було проведено розрахунок митної вартості у відповідності до основного методу, а також декларантом було добровільно додано інші документи, що стосуються товару в тому числі висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім того, позивачем зазначено, що заявлені товари до розмитнення, розмитнюється не в перше, та були розмитненні без будь яких зауважень до заявленої митної вартості з боку митного органу. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.06.2022. Щодо заявлених позовних вимог представник заперечив, зокрема зазначив, що вважає правомірним застосування відповідачем резервного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки під час митного оформлення декларантом, не було подано повний перелік первинних документів, визначений статтею 53 Митного кодексу України. Так, на виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю посадовою особою Івано-Франківської митниці декларанту були надіслані повідомлення відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України і запропоновано надати, якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, до поданих декларації декларантом не було подано документи, які просив надати інспектор, а в поданих документах були відсутні усі відомості в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Крім того, представник відповідача, звернув увагу суду на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Відтак, оскільки декларантом не подано на вимогу митного органу документів, що підтверджують вартість товару - висновки про якісні та вартісні характеристики товару, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

06.07.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що Івано-Франківська митниця не наводить конкретних фактів, які саме відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів, не вдалося митному органу отримати із поданих документів та що перешкоджало відповідачу визначити ціну, яка була фактично сплачена та/або підлягає сплаті за товар. Окрім того, митним органом не було взято до уваги надані декларантом додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару - Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

23.10.2020 між ТОВ "Автозапчастина ІФ" та SMITIIDUST укладено Контракт № 23-10/20, згідно з яким позивач імпортує на територію України товар (автозапчастини та автоаксесуари), номенклатура та кількість якого визначається в Специфікації (укладається на кожну окремо партію поставки товару) (а.с.14-15).

Відповідно до п. 4.1. Контракту умови оплати вказуються у Специфікаціях на кожну окремо партію товару.

Згідно п. 3.1. Умови поставки вказуються на кожну окремо партію товару у Специфікаціях до Контракту , згідно правил "ІНКОТЕРМС - 2010".

Ціни включають вартість товару, упаковки, маркування, погрузки, обумовлюються специфікаціями та інвойсами на кожну партію товару (пункт 4.2. Контракту).

Банківські витрат пов`язані з переказом коштів на території України несе покупець. а за її межами продавець (пункт 4.3. Контракту).

ТОВ "Автозапчастина ІФ" 12.01.2022, за допомогою брокера, для здійснення митного оформлення товару а саме: підлокітник для встановлення в салоні автомобіля (MILEX PS-P10001) в кількості 1000 шт, на суму 6 210.00 доларів США, підлокітник для встановлення в салоні автомобіля (ELEGANT 100521) в кількості 1000 шт, на суму 7 650,00 доларів США та рульова рейка (LSA AVTOMOTIVE LA 1102-3401005) в кількості 1200 шт.,на суму 13 440,00 доларів США, подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію UA206020/2022/000307, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 37893,18 доларів США (а.с.16).

Разом із митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: контракт № 23-10/20 від 23.10.2022, Специфікація № 37 від 11.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 03/01/2022 від 11.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 04/01/2022 від 11.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 06/01/2022 від 11.01.2022, платіжне доручення в іноземній валюті № 2 від 12.01.2022, виписку по рахунку за 12.01.2022 від 12.01.2022, договір про перевезення № 15-01/2020 від 15.01.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №3 від 12.01.2022, автотранспортна накладна від 11.01.2022.

Відповідачем за результатами розгляду поданої електронної митної декларації від UA206020/2022/000307 від 12.01.2022 та доданих до неї документів, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UА206020/2022/000001/2 від 12.01.2022, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) (а.с.19).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Івано-Франківської митниці було подано митну декларацію UA206020/2022/000550 від 17.01.2022, для здійснення митного оформлення товару (автозапчастини та автоаксесуари), згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 46132,34 долари США (а.с.42-43)

Разом із вищенаведеною митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: контракт № 23-10/20 від 23.10.2022, специфікація № 38 від 13.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 06/01/2022 від 13.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 07/01/2022 від 13.01.2022.

Відповідачем за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206020/2022/000550 від 17.01.2022 та доданих до неї документів, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UА206020/2022/000002/2 від 17.01.2022, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) (а.с.45).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем за допомогою послуг брокера, до Івано-Франківської митниці було подано митну декларацію UA206020/2022/000863 від 21.01.2022, для здійснення митного оформлення товару (автозапчастини та автоаксесуари), згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 66 226,78 долари США (а.с.59-61).

Разом із вищенаведеною митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: контракт № 23-10/20 від 23.10.2022, специфікація № 42 від 20.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 16/01/2022 від 20.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) №17/01/2022 від 20.01.2022.

Відповідачем за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206020/2022/000863 від 21.01.2022 та доданих до неї документів, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UА206020/2022/000019/2 від 21.01.2022, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) (а.с.63).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем, до Івано-Франківської митниці було подано митну декларацію UA206020/2022/001878 від 07.02.2022, для здійснення митного оформлення товару (автозапчастини та автоаксесуари), згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 34 999,86 долари США (а.с.81-82).

Разом із вищенаведеною митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: контракт № 23-10/20 від 23.10.2022, специфікація №47 від 04.02.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 05/02/2022 від 04.02.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 06/02/2022 від 04.02.2022.

Відповідачем за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206020/2022/001878 від 07.02.2022 та доданих до неї документів, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UА206020/2022/000012/2 від 08.02.2022, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) (а.с.84).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем за допомогою послуг брокера до Івано-Франківської митниці було подано митну декларацію UA206020/2022/002150 від 10.02.2022, для здійснення митного оформлення товару (автозапчастини та автоаксесуари), згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 69 876,40 долари США (а.с.102-103).

Разом із вищенаведеною митною декларацією, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: контракт № 23-10/20 від 23.10.2022, специфікація №48 від 08.02.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 09/02/2022 від 08.02.2022.

Відповідачем за результатами розгляду поданої електронної митної декларації UA206020/2022/002150 від 10.02.2022 та доданих до неї документів, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржуване рішення № UА206020/2022/000013/2 від 10.02.2022, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) (а.с.105).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій та коригуванні митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями49,50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1 та 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.

Втім, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, які зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановлено судом, з метою здійснення митного оформлення товару позивачем за допомогою брокера, до Івано-франківської митниці було подано митні декларації UA206020/2022/000307 від 12.01.2022, UA206020/2022/000550 від 17.01.2022, UA206020/2022/000863 від 21.01.2022, UA206020/2022/001878 від 07.02.2022, UA206020/2022/002150 від 10.02.2022, згідно яких було визначено митну вартість товару (автозапчастини та автоаксесуари) за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення товарів, а саме: контракт № 23-10/20 від 23.10.2022, Специфікація № 37 від 11.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 03/01/2022 від 11.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 04/01/2022 від 11.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 06/01/2022 від 11.01.2022, платіжне доручення в іноземній валюті № 2 від 12.01.2022, виписку по рахунку за 12.01.2022 від 12.01.2022, договір про перевезення № 15-01/2020 від 15.01.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №3 від 12.01.2022, автотранспортна накладна від 11.01.2022, специфікація № 38 від 13.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 06/01/2022 від 13.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 07/01/2022 від 13.01.2022, специфікація № 42 від 20.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 16/01/2022 від 20.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) №17/01/2022 від 20.01.2022, специфікація №47 від 04.02.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 05/02/2022 від 04.02.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 06/02/2022 від 04.02.2022, специфікація №48 від 08.02.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 09/02/2022 від 08.02.2022.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так зовнішньоекономічний контракт № 23-10/20 від 23.10.2022 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунки-фактури є невід`ємною частиною контракту № 23-10/20 від 23.10.2022, визначають загальну вартість та кількість придбаного товару, а також ціну за окремо взятий товар; у специфікаціях вказано кількість та вартість імпортованого товару та умови поставки.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного та імпортованого товару, які не мають будь-яких розбіжностей в числових значеннях їх вартості.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів оплати за товари зазначені в декларації № UA 206020/2022/000001/2 від 12/01/2022, які підлягали 100% передоплаті, то суд зазначає таке.

Так, до митного оформлення, для підтвердження сплати за товар, позивачем подано платіжне доручення в іноземній валюті №2 від 12 січня 2022, яке відповідач вважав неналежним доказом сплати за товар у зв`язку з відсутністю відмітки банку та іншими реквізитами банку ніж у договорі в частині зазначення рахунку банку отримувача.

Не вказуючи на такі розбіжності посадовою особою Івано-Франківської митниці декларанту в порядку ч. 3 ст. 53 МК України вказано на необхідність подання інших платіжних та/або банківських документів.

Втім, на спростування вказаних у відзиві на позов доводів відповідача позивачем подано копію Доповнення № 2/2 від 22.06.2021 до Контракту № 23-10/20 від 23.10.2020 про зміну реквізитів сторін, що підтверджує факт оплати позивачем товару саме продавцю за Контрактом.

Також, щодо відмітки банку, то позивач до відповіді на відзив надав примірник платіжного доручення № 2 від 12.01.2022 де наявна така відмітка, при цьому зауважив, що така відмітка можливо при виготовленні копії не належної якості при поданні до митного органу могла не відобразитися.

Аналізуючи виокремлені недоліки у платіжному дорученні № 2 від 12.01.2022 відповідачем, суд звертає увагу, що такі не вказують на наявність будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості товару.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах, а відтак рахунки-фактури (інвойс) підтверджують ту обставину, що позивач придбав оцінюваний товар за встановленою в них ціною.

Відтак, аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних ТОВ "Автозапчастина ІФ". товарів, та підтверджує заявлену митну вартість ввізного товару.

Водночас, оплата за товар, поставка якого передбачена у Специфікаціях № 38 від 13.01.2022, № 42 від 20.01.2022, № 47 від 04.02.2022, № 48 від 08.02.2022 відбувалась на умовах відтермінування, тому докази оплати не могли бути надані позивачем при розмитненні вказаного товару, оскільки розрахунок здійснювався значно пізніше факту розмитнення. Також, позивачем долучено докази сплати за вказані товари згідно Специфікацій (а.с. 110, 112,).

Таким чином, суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5)інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Однак в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим, а також джерело інформації, що також не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Відтак, відповідач доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару, не надав.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 53 МК України, документом, що підтверджує митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс), тому подані позивачем документи та їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару.

Отже, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною рахунків-фактури (інвойс).

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Разом з тим, у спірних рішеннях митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Відтак, на думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митних декларацій, які долучені відповідачем до відзиву, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншими покупцями за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При цьому, суд також бере до уваги те, що поставка за наданими митними деклараціями проводилась не з Республіки Польща, як в спірному випадку, а обсяг та вага партій також значно відрізнявся, що могло вплинути на ціну товару, зокрема, у митних деклараціях поданих позивачем. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Також необґрунтованою є і вимога митниці щодо надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Проте, суд звертає увагу, що позивачем надавалися висновки про якісні та вартісні характеристики товару, які відповідач відмовився приймати до уваги.

Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, наслідком вказаних протиправних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржувані рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1-4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення рішень про коригування митної вартості товарів № UА206020/2022/000001/2 від 12.01.2022, № UА206020/2022/000002/2 від 17.01.2022, № UА206020/2022/000019/2 від 21.01.2022, № UА206020/2022/000012/2 від 08.02.2022, № UА206020/2022/000013/2 від 10.02.2022, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За визначенням частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно платіжного доручення № 2450 від 20.05.2022 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 8566,00 грн за подання до суду даного адміністративного позову, які за наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача (а.с.13).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА206020/2022/000001/2 від 12.01.2022, № UА206020/2022/000002/2 від 17.01.2022, № UА206020/2022/000019/2 від 21.01.2022, № UА206020/2022/000012/2 від 08.02.2022, № UА206020/2022/000013/2 від 10.02.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" (код ЄДРПОУ 39877012, вул. Б. Хмельницького, 69, м. Івано-Франківськ, 76018) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8566 (вісім тисяч п`ятсот шістдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" (код ЄДРПОУ 39877012, вул. Б. Хмельницького, 69, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач - Івано-Франківська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).

Суддя Микитин Н.М.