Постанова

від 06.12.2023 по справі 300/2184/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 рокуСправа № 300/2184/22 пров. № А/857/384/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автозапчастина ІФ» до Івано-Франківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації товару, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року (суддя Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ), -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автозапчастина ІФ» (далі ТОВ) звернулося до суду із позовом до Івано-Франківської митниці (далі Митниця) в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.01.2022 №UА206020/2022/000001/2, 17.01.2022 №UА206020/2022/000002/2, 21.01.2022 №UА206020/2022/000019/2, 08.02.2022 №UА206020/2022/000012/2, №10.02.2022 UА206020/2022/000013/2 (далі Рішення №№001, 002, 019, 012, 013, оскаржувані Рішення відповідно).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі з посиланням на обставини справи вказує, що в поданих позивачем документах були відсутні усі відомості в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв`язку звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , (головуючий суддя у цій справі), згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023, справа №300/2184/22 передана на розгляд головуючого судді Качмара В.Я.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані Рішення, в порушення пунктів 1-4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі МК) не містить: належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 23.10.2020 між ТОВ та SMITIIDUST укладено Контракт № 23-10/20 (далі Контракт), згідно з яким позивач імпортує на територію України товар (автозапчастини та автоаксесуари), номенклатура та кількість якого визначається в Специфікації (укладається на кожну окремо партію поставки товару) (а.с.14-15).

Відповідно до пункту 4.1. Контракту умови оплати вказуються у Специфікаціях на кожну окремо партію товару.

Згідно пункту 3.1 Контракту умови поставки вказуються на кожну окремо партію товару у Специфікаціях до Контракту , згідно правил «ІНКОТЕРМС 2010».

Ціни включають вартість товару, упаковки, маркування, погрузки, обумовлюються специфікаціями та інвойсами на кожну партію товару (пункт 4.2. Контракту).

Банківські витрат пов`язані з переказом коштів на території України несе покупець. а за її межами продавець (пункт 4.3 Контракту).

ТОВ 12.01.2022, за допомогою брокера, для здійснення митного оформлення товару а саме: підлокітник для встановлення в салоні автомобіля (MILEX PS-P10001) в кількості 1000 шт, на суму 6210 доларів США, підлокітник для встановлення в салоні автомобіля (ELEGANT 100521) в кількості 1000 шт, на суму 7650 доларів США та рульова рейка (LSA AVTOMOTIVE LA 1102-3401005) в кількості 1200 шт., на суму 13440 доларів США, подано до Митниці електронну митну декларацію UA206020/2022/000307 (далі МД), згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною Контракту у розмірі 37893,18 доларів США (а.с.16);

17.01.2022 з метою здійснення митного оформлення товару позивачем до Митниці було подано митну декларацію UA206020/2022/000550, для здійснення митного оформлення товару (автозапчастини та автоаксесуари), згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною Контракту у розмірі 46132,34 долари США (а.с.42-43);

21.02.2022 з метою здійснення митного оформлення товару позивачем за допомогою послуг брокера, до відповідача було подано митну декларацію UA206020/2022/000863, для здійснення митного оформлення товару (автозапчастини та автоаксесуари), згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною Контракту у розмірі 66226,78 долари США (а.с.59-61);

07.02.2022 з метою здійснення митного оформлення товару позивачем, до Митниці було подано митну декларацію UA206020/2022/001878, для здійснення митного оформлення товару (автозапчастини та автоаксесуари), згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною Контракту у розмірі 34999,86 долари США (а.с.81-82);

10.02.2022 з метою здійснення митного оформлення товару позивачем за допомогою послуг брокера до Митниці було подано митну декларацію UA206020/2022/002150, для здійснення митного оформлення товару (автозапчастини та автоаксесуари), згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту у розмірі 69 876,40 долари США (а.с.102-103).

Разом із митними деклараціями, митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: Контракт, Специфікація № 37 від 11.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 03/01/2022 від 11.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 04/01/2022 від 11.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 06/01/2022 від 11.01.2022, платіжне доручення в іноземній валюті № 2 від 12.01.2022, виписку по рахунку за 12.01.2022 від 12.01.2022, договір про перевезення № 15-01/2020 від 15.01.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №3 від 12.01.2022, автотранспортна накладна від 11.01.2022; специфікація № 38 від 13.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 06/01/2022 від 13.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 07/01/2022 від 13.01.2022; специфікація № 42 від 20.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 16/01/2022 від 20.01.2022, рахунок-фактура (інвойс) №17/01/2022 від 20.01.2022; специфікація №47 від 04.02.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 05/02/2022 від 04.02.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 06/02/2022 від 04.02.2022; специфікація №48 від 08.02.2022, рахунок-фактура (інвойс) № 09/02/2022 від 08.02.2022;

Відповідачем за результатами розгляду поданих електронних митних декларацій та доданих до них документів, здійснено коригування митної вартості товарів та прийнято оскаржувані Рішення, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом (стаття 64 МК) (а.с.19, 45, 63, 84, 105).

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 246 МК метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 МК).

Частинами першою та другою статті 53 МК встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень частини п`ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 53 МК передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.

Апеляційний суд, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що перелічені вище документи, подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК, є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так зовнішньоекономічний Контракт містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунки-фактури є невід`ємною частиною Контракту, визначають загальну вартість та кількість придбаного товару, а також ціну за окремо взятий товар; у специфікаціях вказано кількість та вартість імпортованого товару та умови поставки.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного та імпортованого товару, які не мають будь-яких розбіжностей в числових значеннях їх вартості.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів оплати за товари зазначені в декларації № UA 206020/2022/000001/2 від 12/01/2022, які підлягали 100% передоплаті, то необхідно звернути увагу на таке.

Так, до митного оформлення, для підтвердження сплати за товар, позивачем подано платіжне доручення в іноземній валюті від 12.01.2022 №2, яке відповідач вважав неналежним доказом сплати за товар у зв`язку з відсутністю відмітки банку та іншими реквізитами банку ніж у договорі в частині зазначення рахунку банку отримувача.

Втім, на спростування вказаних доводів відповідача позивачем подано копію Доповнення від 22.06.2021 № 2/2 до Контракту про зміну реквізитів сторін, що підтверджує факт оплати позивачем товару саме продавцю за Контрактом.

Щодо відмітки банку, то позивач надав до суду першої інстанції примірник платіжного доручення № 2 від 12.01.2022 де наявна така відмітка, при цьому зауважив, що така відмітка можливо при виготовленні копії не належної якості при поданні до митного органу могла не відобразитися.

Аналізуючи виокремлені недоліки у платіжному дорученні № 2 від 12.01.2022 відповідачем, суд звертає увагу, що такі не вказують на наявність будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості товару.

Водночас, оплата за товар, поставка якого передбачена у Специфікаціях № 38 від 13.01.2022, № 42 від 20.01.2022, № 47 від 04.02.2022, № 48 від 08.02.2022 відбувалась на умовах відтермінування, тому докази оплати не могли бути надані позивачем при розмитненні вказаного товару, оскільки розрахунок здійснювався значно пізніше факту розмитнення. Також, позивачем долучено докази сплати за вказані товари згідно Специфікацій (а.с.110, 112,).

Апеляційний суд, погоджується з тим, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 МК.

При цьому, відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною п`ятою статті 54 МК передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК).

Частинами першою та другою статті 55 МК встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3)вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 МК).

Однак в оскаржуваних Рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим, а також джерело інформації, що також не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм підпунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК.

Відтак, відповідач доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару, не надав.

Разом з тим, враховуючи положення частини другої статті 53 МК документом, що підтверджує митну вартість товару, є рахунок-фактура (інвойс), тому подані позивачем документи та їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару.

Отже, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною рахунків-фактури (інвойс).

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Разом з тим, у спірних Рішеннях №№001, 002, 019, 012, 013 митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Відтак, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у Рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, при прийнятті оскаржуваних Рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Також необґрунтованою є і вимога митниці щодо надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Проте, слід звернути увагу, що позивачем надавалися висновки про якісні та вартісні характеристики товару, які відповідач відмовився приймати до уваги.

Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас Митниця не довела наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення про таке коригування.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.

Наведені ж в апеляційній скарзі доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим М. А. Пліш