Рішення

від 06.12.2022 по справі 300/3656/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. справа № 300/3656/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про

визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Рівненській області щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу пенсії за вислугу років;

зобов`язання Головне управління ПФУ в Рівненській області зарахувати позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи медичної сестри у Військовій частині № НОМЕР_1 з 23.07.1990 по 26.02.1991 та з 11.10.2017 по 31.12.2021 на посаді медичної сестри, яку позивач виконувала в КНП Богородчанській центральній лікарні, а також призначити та виплачувати з 08.08.2022 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не призначено позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08.08.2022, оскільки протиправно не зараховано до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи медичної сестри у Військовій частині № НОМЕР_1 з 23.07.1990 по 26.02.1991 та з 11.10.2017 по 31.12.2021 на посаді медичної сестри, яку позивач виконувала в КНП Богородчанській центральній лікарні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі в справі Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як другого відповідача.

Відповідачі скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву.

29.09.2022 до суду надійшов відзив Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області. Згідно відзиву відповідач щодо задоволення позовної заяви заперечив. Зазначив, що робота у військовій частині не відноситься до закладу, який передбачений порядком від 04.11.1993 №909. Враховуючи те, що за представленими документами станом на 11.10.2017 наявний спеціальний стаж 25 років 9 місяців 20 днів, при необхідних 26 років 6 місяців та позивачем не надано довідку про періоди роботи на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років за період роботи з 06.02.1991 по 23.07.1991, а також не долучено інформацію про періоди перебування за вказаний період у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною, відповідно у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років, в тому числі у віці 51 рік. Представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.

28.10.2022 суду надійшов відзив Головного управління ПФУ в Рівненській області, відповідно до якого представник відповідача вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.08.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За результатом розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Рівненській області прийняло рішення від 15.08.2022 №092750006789, яким відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років за відсутності необхідного спеціального стажу. Згідно вказаного рішення відповідач зазначив, що право на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку, яке визначено пунктом 2.1 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які обіймають посади, визначені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, yказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385, за наявності спеціального стажу на 11.10.2017 жінки - 26 років 6 місяців. Вік заявниці 51 рік 01 місяць 25 днів. Страховий стаж особи становить 34 роки 09 місяців 27 днів. Спеціальний стаж особи становить (станом на 11.10.2017 року) 25 років 09 місяців 20 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами, до страхового стажу зараховано усі період роботи. До спеціального страхового стажу не зараховано період роботи у Військовій частині № НОМЕР_1 , згідно записів у трудовій книжці від 23.07.1990 НОМЕР_2 з 26.02.1991 по 23.07.1991, оскільки до переліку документів не долучено довідку за періоди роботи на посаді, що дає право на призначення пенсію за вислугу років, а також, не долучено інформацію про періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною (а.с.17).

Відповідно до записів трудової книжки від 23.07.1990 НОМЕР_2 , позивач працювала у періоди:

з 17.07.1990 по 20.12.1990 на посаді медичної сестри в Богородчанській центральній районній лікарні,

з 26.02.1991 по 23.07.1991 на посаді медичної сестри у Військовій частині НОМЕР_1 ;

з 01.06.2006 по 31.12.2021 на посаді сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення в Богородчанській центральній лікарні (а.с.11, 12).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Богородчанська центральна лікарня" від 15.07.2022 №626 на виконання рішення від 08.10.2019 №482-26/2019 "Про створення комунального некомерційного підприємства "Богородчанська центральна районна лікарня" Богородчанської районної ради Івано-Франківської області" 16.10.2019 комунальний заклад "Богородчанська центральна районна лікарня" реорганізована в Комунальне некомерційне підприємство "Богородчанська центральна лікарня" Богородчанської районної ради. Рішенням від 28.01.2021 №161-4/2021 "Про перейменування комунального некомерційного підприємства "Богородчанська ЦРЛ" Богородчанської районної ради Івано-Франківської області та затвердження нової редакції статуту" Богородчанської селищної ради комунальне некомерційне підприємства "Богородчанська центральна районна лікарня" Богородчанської районної ради Івано-Франківської області перейменоване в комунальне некомерційне підприємство "Богородчанська ЦЛ" Богородчанської селищної ради (а.с.14, 15).

У відповідності до розрахунку стажу за вислугу років по пенсійній справі - 092750006789 позивачу зараховано до загального стажу період роботи медичної сестри у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.1991 по 23.07.1991 та період роботи на посаді сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення в Богородчанській центральній лікарні з 11.10.2017 по 31.12.2021, однак вказані періоди роботи позивача не зараховано до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.13).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статтей 51, 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років, серед визначених, мають працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до 02.03.2015 року) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції.

Так право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №911-VIII) внесені зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема у пункті е в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і; доповнено абзацами дванадцятим -двадцять п`ятим.

Отже, пункт е у зазначеній редакції визначав, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Конституційний Суд України вказав, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону України Про пенсійне забезпечення, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Також, Конституційний Суд України зазначив, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019, положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" N 1788 втратили чинність з 4 червня 2019 року.

Таким чином, з 4 червня 2019 року при призначенні пенсії за віком необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою від 08.08.2022 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Так, до Переліку віднесено, зокрема: заклади і установи охорони здоров`я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри; аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії; медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи; а також соціального захисту: інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих; медичні відділи протезних підприємств.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи на посаді сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення в Богородчанській центральній районній лікарні 11.10.2017 по 31.12.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки від 23.07.1990 НОМЕР_2 , позивач працювала у спірний період з 11.10.2017 по 31.12.2021 працювала на посаді сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення в Богородчанській центральній районній лікарні (а.с.11, 12).

У відповідності до розрахунку стажу за вислугу років по пенсійній справі - 092750006789 позивачу зараховано до загального стажу період роботи на посаді сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення в Богородчанській центральній лікарні з 11.10.2017 по 31.12.2021, однак не зараховано до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.13).

Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Богородчанська центральна лікарня" від 15.07.2022 №626 на виконання рішення від 08.10.2019 №482-26/2019 "Про створення комунального некомерційного підприємства "Богородчанська центральна районна лікарня" Богородчанської районної ради Івано-Франківськоїобласті» 16.10.2019 комунальний заклад "Богородчанська центральна районна лікарня" реорганізована в Комунальне некомерційне підприємство "Богородчанська центральна лікарня" Богородчанської районної ради. Рішенням від 28.01.2021 №161-4/2021 "Про перейменування комунального некомерційного підприємства "Богородчанська ЦРЛ" Богородчанської районної ради Івано-Франківської області та затвердження нової редакції статуту" Богородчанської селищної ради комунальне некомерційне підприємства "Богородчанська центральна районна лікарня" Богородчанської районної ради Івано-Франківської області перейменоване в комунальне некомерційне підприємство "Богородчанська ЦЛ" Богородчанської селищної ради (а.с.14, 15).

До Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 №385 відносяться: 1.1 лікувально-профілактичні заклади: лікарняні заклади: багатопрофільні: дільнична лікарня (у тому числі сільських, селищних, міських рад); Лікарня (республіканська, обласна, центральна міська, міська, центральна районна, районна), 1.2. амбулаторно-поліклінічні заклади: стоматологічна поліклініка (обласна, міська, районна)

З огляду на наведене, відповідач протиправно не зарахував позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи на посаді сестри медичної зі стоматології стоматологічного відділення в Богородчанській центральній лікарні з 11.10.2017 по 31.12.2021.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи медичної сестри у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.1991 по 23.07.1991, суд зазначає наступне.

Як встановлено, згідно до записів трудової книжки від 23.07.1990 НОМЕР_2 , позивач працювала у період з 26.02.1991 по 23.07.1991 на посаді медичної сестри у Військовій частині НОМЕР_1 в родильному відділенні (а.с.11, 12).

У відповідності до розрахунку стажу за вислугу років по пенсійній справі - 092750006789 позивачу зараховано до загального стажу період роботи медичної сестри у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.1991 по 23.07.1991, однак не зараховано до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.13).

Зокрема, відмовляючи позивачу у зарахуванні до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи медичної сестри у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.1991 по 23.07.1991, відповідач посилався на те, що до переліку документів не долучено довідку за періоди роботи на посаді, що дає право на призначення пенсію за вислугу років, а також, не долучено інформацію про періоди перебування у відпустці без збереження заробітної плати та у відпустці по догляду за дитиною (а.с.17).

У відзиві відповідач свої заперечення обґрунтував тим, що робота у військовій частині не відноситься до закладу, який передбачений порядком від 04.11.1993 №909.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.05.2004 №162 до лікарняних закладів віднесено військово-медичний центр (усіх найменувань); госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); до амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, - зокрема, поліклініка, поліклінічне відділення (усіх найменувань), медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу.

Згідно Переліку закладів охорони здоров`я Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 18.12.2013 №871, до лікарняних закладів віднесено військово-медичний центр (усіх найменувань, у тому числі клінічний); військовий госпіталь, філія госпіталю (усіх найменувань); до амбулаторно-поліклінічних закладів охорони здоров`я Збройних Сил України - поліклініку, поліклінічне відділення (усіх найменувань); медичний пункт (військової частини, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, навчального центру, військового ліцею, державного підприємства, організації та установи Міністерства оборони України).

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період роботи позивача з 26.02.1991 по 23.07.1991 на посаді медичної сестри у Військовій частині НОМЕР_1 входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі №596/2299/16-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач протиправно не зарахував позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи медичної сестри у Військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.1991 по 23.07.1991.

Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.08.2022 №092750006789; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати позивачу до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи медичної сестри: з 26.02.1991 по 23.07.1991 у Військовій частині НОМЕР_1 ; з 11.10.2017 по 31.12.2021 в Богородчанській центральній лікарні; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08.08.2022.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33004) від 15.08.2022 №092750006789.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи медичної сестри: з 26.02.1991 по 23.07.1991 у Військовій частині НОМЕР_1 ; з 11.10.2017 по 31.12.2021 в Богородчанській центральній лікарні.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08.08.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто два) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.