Постанова

від 05.12.2022 по справі 640/10804/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10804/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евразія Транс Сервіс" до ДПС України, третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евразія Транс Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПС України, третя особа: Головне управління ДПС у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні у встановлені строки перевірки наявності методологічної помилки в роботі інформаційно- телекомунікаційної системи "Електронний кабінет" за повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Транс Сервіс";

- зобов`язати Державну податкову службу України усунути методологічну помилку в роботі інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний кабінет" щодо платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Транс Сервіс", (місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. З, код ЄДРПОУ: 37716333), яка полягає у нарахуванні пені за період до 11-го дня після отримання податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0033601406 від 25.06.2018 року та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0033561406 від 25.06.2018 року, в порушення положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у період проведення перевірки та оформлення її результатів та нарахування пені);

- зобов`язати Державну податкову службу України усунути методологічну помилку в роботі інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний кабінет" щодо платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія Транс Сервіс", (місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корп. З, код ЄДРПОУ: 37716333), яка полягає v нарахуванні пені після дня фактичного зарахування коштів за податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 0033601406 від 25.06.2018 року та податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 0033561406 від 25.06.2018 року на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в порушення положень підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у період проведення перевірки та оформлення її результатів та нарахування пені).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ДПС України, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

17 серпня 2022 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19 березня 2018 року по 23 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку позивача з питань державної митної справи за період з 01 березня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Результати перевірки оформлені актом від 07 червня 2018 року №746/26-15-14-06-06/37716333.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення- рішення:

-№0033601406 від 25 червня 2018 pоку, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства за платежем "податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів" на 3 391 295, 47 грн. в т. ч. за основним платежем - на 2 713 036,38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 678 259,09 грн.;

-№ 0033561406 від 25 червня 2018 pоку, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства за платежем "додатковий імпортний збір" на 127 612,00 грн. в т. ч. за основним платежем - на 102 089,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 25 522,40 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення - рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року по справі № 826/14324/18 у скасуванні ППР позивачу відмовлено. Рішення суду залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/14324/18 і набрало законної сили 01 липня 2019 року.

На виконання зобов`язань, визначених наведеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач сплатив усі донарахування на їх підставі, а саме:

04 липня 2019 року позивач сплатив суму грошового зобов`язання в розмірі 127 612,00 грн. за додатковим імпортним збором за ППР № 0033561406 (платіжне доручення №13073 від 04 липня 2019 року);

08 липня 2019 року позивач сплатив суму грошового зобов`язання в розмірі 3391295,47 грн. за податком на додану вартість за ППР № 0033601406 (платіжне доручення № 13074 від 08 липня 2019 року).

Сплачені суми зараховані на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів 08 липня 2019 року, про що свідчить витяг з Електронного кабінету.

Після сплати позивачем зазначених грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом за результатами перевірки, позивачу в Електронному кабінеті 11 липня 2019 року автоматично нарахована пеня згідно зі статтею 129 ПКУ, що підтверджується відповідними витягами з Електронного кабінету Товариства у сумі 2302904,78 грн.

Зазначена сума пені сплачена позивачем 16 липня 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями №13154 від 16 липня 2019 року і №13155 від 16 липня 2019 року.

Проте, як було зазначено позивачем, наявність методологічної помилки в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет", яка полягає у невідповідності методології та/або алгоритмів роботи Електронного кабінету положенням статті 129 ПКУ, а саме призводить до нарахування пені в розмірі більшому, ніж передбачено податковим законодавством України, у зв`язку з чим фактично переплачена позивачем пеня не відображається як надміру сплачена, що, в свою чергу, не дає можливості позивачу реалізувати своє право, визначене статтею 43 ПКУ.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до Державної податкової служби України як до методолога Електронного кабінету з повідомленням про виявлену методологічну помилку спочатку листом у паперовій формі від 11 лютого 2021 року №241, а потім повторно через Електронний кабінет з метою її виправлення для подальшої можливості повернення позивачу надміру сплачених до бюджету коштів.

Листом від 22 лютого 2021 року №4052/6/99-00-07-04-02-06 відповідач фактично наявність методологічної помилки в Електронному кабінеті заперечив та у встановлений строк її не усунув.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на подану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За правилами підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 ПК України (в редакції, чинній до 01 січня 2017 року) пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

Згідно з підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України (в редакції до 01 січня 2017 року) нарахування пені розпочинається: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

У подальшому Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", який набрав чинності з 01 січня 2017, пункт 129.1 ПК України викладено в іншій редакції, згідно з якої нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Таким чином, підпункт 129.1.1. пункт 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01 січня 2017 року) пов`язував початок строку нарахування пені із закінченням граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні.

За правилами статті 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01 січня 2017 року та в редакції, чинній після 01 січня 2017 року) нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Об`єктом застосування пені при цьому фактично є погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Нарахування пені можливе лише у разі несплати грошового зобов`язання до дня настання строку його погашення. При сплаті зобов`язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв`язку з ненастанням граничного строку погашення зобов`язання, як обов`язкової умови для початку нарахування пені.

Тлумачення змісту вказаних норм Податкового кодексу України у редакції, з 01 січня 2017 року, свідчить про те, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, в даному випадку нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, а не у порядку пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, як помилково вважає контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17.

З огляду на обставин, які склались у даній справі, у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів. Наявність цієї обставини є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені. І оскільки на момент застосування такої процедури вже діяла норма у новій редакції, саме за правилами цієї норми і має відбуватись таке нарахування.

Водночас, доказів існування події узгодження вищевказаного грошового зобов`язання з податку на додану вартість, на яке контролюючим органом була нарахована пеня у розмірі 2302904,78 грн., до моменту прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Тому, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції про протиправність застосування контролюючим органом пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України при нарахуванні пені.

Стосовно позовних вимог щодо усунення методологічної помилки, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України електронний кабінет - електронна система взаємовідносин між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації їхніх прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, що складається з:

апаратно-програмного комплексу;

портального рішення для користувачів - платників податків, робота в якому здійснюється он-лайн (через Інтернет у режимі реального часу) та не вимагає обов`язкового використання спеціалізованого клієнтського застосування;

портального рішення для користувачів - державних, у тому числі контролюючих, органів;

програмного інтерфейсу (API), що дає змогу реалізувати повноту функціоналу електронного кабінету;

інших засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем.

Порядок функціонування електронного кабінету визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За визначенням підпункту 14.1.111 пункту 14.1 статті 14 ПК України методологічною помилкою електронного кабінету є невідповідність методології та/або алгоритмів роботи електронного кабінету положенням податкового законодавства, яка призводить до помилки, в тому числі в розрахунку об`єкта оподаткування, суми податку, суми надмірної сплати податку, суми пені, штрафних санкцій, показників формули обрахунку, які використовуються в електронних системах адміністрування, інших показників, що впливають на права та обов`язки платників податків.

Підпунктом 14.1.110 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що методологом електронного кабінету є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідно до пункту 42-1.7 статті 42-1 ПК України у разі виявлення платником податків технічної та/або методологічної помилки у роботі електронного кабінету він має право надіслати через електронний кабінет або в інший спосіб повідомлення про виявлену технічну та/або методологічну помилку. Повідомлення про методологічну помилку надсилається методологу електронного кабінету. Повідомлення про технічну помилку надсилається одночасно методологу електронного кабінету та технічному адміністратору.

Пунктом 42-1.8 статті 42-1 ПК України установлено, що методолог електронного кабінету зобов`язаний провести перевірку наявності методологічної помилки протягом 72 годин після надходження повідомлення від платника податків, крім вихідних та святкових днів, про результати якої повідомити платнику податків у цей самий строк. Якщо методолог електронного кабінету визнає наявність методологічної помилки, він зобов`язаний усунути її у строк, що визначається ним з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо методологічна помилка призводить до порушення прав платників податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, методолог надсилає в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платника податків документ, яким повідомляє про існування методологічної помилки та про час, необхідний для її усунення та відновлення порушених прав платників податків. Про усунення методологічної помилки методолог повідомляє платникам податків шляхом надіслання відповідного документа із повідомленням в електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІ Порядку функціонування електронного кабінету, який затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року №637, методолог Електронного кабінету зобов`язаний провести перевірку наявності методологічної помилки протягом 72 годин після надходження такого повідомлення від користувача, крім вихідних та святкових днів. За результатами опрацювання повідомлення користувачу у цей самий строк надсилається повідомлення про результати обробки помилки, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет", за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, в якому підтверджується або спростовується наявність відповідної помилки. Якщо методолог Електронного кабінету визнає наявність методологічної помилки, він зобов`язаний усунути її у строк, що визначається ним з урахуванням критичності виявленої помилки та технічної можливості її усунення. Якщо методологічна помилка призводить до порушення прав платника податків або передбачає притягнення платників податків до відповідальності, методолог Електронного кабінету надсилає в Електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платника податків документ, яким повідомляє про існування методологічної помилки та про час, необхідний для її усунення та відновлення порушених прав платника податків. Про усунення методологічної помилки методолог Електронного кабінету повідомляє платників податків шляхом надіслання відповідного документа із повідомленням в Електронний кабінет та на електронну адресу (адреси) платників податків.

Отже, враховуючи наведені положення ПК України та Порядку № 637, відповідач як методолог електронного кабінету, отримавши 15 лютого 2021 року від позивача повідомлення від 11 лютого 2021 року №241 про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет", зобов`язаний був протягом 72 годин після надходження повідомлення від платника податків, крім вихідних та святкових днів, тобто не пізніше 18 лютого 2021 року, провести перевірку наявності методологічної помилки та повідомити платника податків про результати такої перевірки у встановлений законодавством спосіб.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що у встановлений строк останнім не було розглянуто повідомлення позивача про помилку, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет".

В той же час, відповідь надана лише 22 лютого 2021 року за №4052/6/99-00-07-04-02-06.

При цьому, відповідач не пояснив наявності будь-яких поважних причин недотримання положень пункту 42-1.8 статті 42-1 ПК України, які обумовили не розгляд повідомлення позивача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не провівши перевірки наявності методологічної помилки за повідомленням позивача від 11 лютого 2021 року та не повідомивши платника податків про результати обробки помилки, що виникла під час роботи в інформаційно-телекомунікаційній системі "Електронний кабінет", у строки, встановлені пунктом 42-1.8 статті 42-1 ПК України, податковим органом допущено протиправну бездіяльність, що є правовою підставою для задоволення позову.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДПС України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Мєзєнцев Є.І.