Рішення

від 01.12.2022 по справі 904/1620/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2022м. ДніпроСправа № 904/1620/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Попової Я.В.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке", м. Дніпро

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Чернівці

про стягнення 14 372,62 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" та ОСОБА_1 заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 08.12.2014 у сумі 14372,62 грн, з яких: 12197,62 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2175,00 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом.

Також позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов`язань за договором № б/н від 08.12.2014, забезпеченими порукою за договором № POR1462430539483 від 05.05.2016, укладеним із відповідачем-2 ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24.06.2022 господарський суд звернувся в порядку частини шостої статті 176 Господарського процесуального кодексу України до виконавчого комітету Чернівецької міської ради із запитом про отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 .

13.07.2022 на адресу суду надійшов лист про відсутність інформації про зареєстроване місце проживання громадянина ОСОБА_1 .

Ухвалою суд від 18.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачам для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання цієї ухвали.

Від відповідача-2 засобом поштового зв`язку 17.08.2022 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" за безпідставністю та пропуском строку позовної давності.

Заперечення відповідача-2 проти позовних вимог обґрунтовані наступними обставинами.

Із розрахунку заборгованості за кредитним лімітом вбачається, що позичальником ТОВ "Зеленецьке" кредитні кошти в сумі 93074,60 грн були отримані 13.10.2016. У подальшому тіло кредиту збільшувалося в межах наданого кредитного ліміту, що також відображено у наданому позивачем розрахунку заборгованості та довідці про розміри встановлених кредитних лімітів.

Заборгованість по тілу кредиту була повністю погашена 03.04.2017 за рахунок надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника.

За твердженням відповідача-2 заборгованість по відсотках, починаючи з 03.04.2017, була незмінною в розмірі 12296,80 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором 10.02.2021 було погашено відсотки в розмірі 14,92 грн та 11.02.2021 84,26 грн. Проте, позивач не надає виписки по рахунку за вказаний період чи будь-якого меморіального ордеру, які б підтверджували внесення цих коштів позичальником чи поручителем. На думку відповідача-2 такі дії банку спрямовані на переривання строку позовної давності.

Відповідач-2 зауважує, що статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність у три роки. За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з підписаною позичальником заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг строк повернення кредитних коштів не встановлений.

Банк дізнався про порушення свого права щодо несплати відсотків та комісії за кредитним договором після того як 03.04.2017 було погашено тіло кредиту. За твердженням відповідача-2 саме з цієї дати повинен обчислюватися строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення заборгованості з позичальника та поручителя. Однак, позовна заява була пред`явлена тільки у 2022 році з пропуском строку позовної давності.

В обґрунтування доводів про безпідставність позовних вимог відповідач-2 зазначає, що позивач, заявляючи вимогу про солідарне стягнення заборгованості, посилається на укладений між ним та відповідачем-2 договір поруки № POR1462430539483 від 05.05.2016, яким забезпечено зобов`язання за спірним договором.

При цьому відповідач-2 звертає увагу на те, що договір поруки не містить посилання на кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем-1 саме на підставі заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.12.2014, оскільки у договорі поруки вказані інші пункти Умов та Правил надання банківських послуг, ніж ті, що зазначені у позові, а також указані інші процентні ставки. Договір поруки укладено значно пізніше, ніж спірний кредитний договір та містить обмеження щодо розміру забезпеченої суми.

Тож відповідач-2 вважає неможливим стверджувати, що договором поруки №POR1462430539483 від 05.05.2016 забезпечено кредитні зобов`язання саме за кредитним договором від 08.12.2014, а не за іншим кредитним договором.

Також на думку відповідача-2 цей договір поруки не можна вважати доказом погодження відсоткової ставки, оскільки у договорі містяться посилання на інші пункти Умов та Правил надання банківських послуг (п. 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3) та інші процентні ставки, зокрема 30% та 60% річних для договорів, забезпечених порукою, у той час як позовна заява містить посилання відносно відсотків на пункти 3.2.1.4 Умов та Правил та до розрахунку позивачем взято 36% річних.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що матеріали справи не містять договору про внесення змін до договору поруки, укладеного між банком та ОСОБА_1 на збільшення кредитного ліміту ТОВ "Зеленецьке" з 200000,00 грн до 500000,00 грн й, відповідно, на збільшення обсягу своєї відповідальності.

Враховуючи, що кредитний ліміт за кредитними зобов`язаннями боржника збільшено без погодження з поручителем, відсутні підстави для стягнення з відповідача-2 заборгованості за процентами та комісією, оскільки порука за договором є припиненою в силу положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 09.09.2022, позивач зазначає, що ним дотримано строк позовної давності, а обставини, наведені відповідачем-2 в обґрунтування своїх заперечень проти позову, не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 26.09.2022 призначено судове засідання на 13.10.2022 з викликом сторін у судове засідання, після чого розгляд справи по суті відкладався на 03.11.2022 та 01.12.2022.

У судове засідання 01.12.2022 представники сторін не з`явилися; про дату, час та місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялися судом відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до рекомендованих поштових повідомлень ухвали суду від 26.09.2022, 13.10.2022, 03.11.2022 отримані відповідачем-1 04.11.2022 та 19.11.2022.

Отже, відповідач-1 належним чином повідомлений про судове провадження у справі, обізнаний щодо можливості подання заяв по суті справи, однак своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на викладене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" (далі відповідач-1) 08.12.2014 підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та на відкриття рахунку (далі заява) (а.с. 9).

Відповідно до змісту цієї заяви з її підписанням відповідач-1 погодився з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" (далі Умови), в тому числі з Тарифами Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 08.12.2014 (далі договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови цього договору.

Пунктом 3.2.1.1.16. Умов передбачено, що при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, смс-повідомлення чи інших).

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк або у формі обміну в паперовій або електронній інформації або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п. 3.2.1.1.8. Умов).

Пункт 3.2.1.1.6. Умов встановлює, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту провадиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, смс-повідомлення або інших).

Згідно з довідкою позивача № 50803CVHMS25R від 06.06.2022 відповідачу-1 на поточний рахунок № НОМЕР_1 було встановлено наступні кредитні ліміти: 03.08.2015 0,00 грн; 11.10.2016 20000,00 грн; 09.12.2016 50000,00 грн; 22.12.2016 500000,00, 03.04.2017 0,00 грн (а.с. 27).

На виконання договору банківського обслуговування № б/н від 08.12.2014 Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" у межах встановлених лімітів Товариству з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" надавались кредитні кошти.

Відповідно до пункту 3.2.1.4 Умов («Порядок розрахунків»), витяг із яких долучено до позовної заяви, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за відсотковою ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів* (п. 3.2.1.4.1.1 Умов).

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у випадку необнулення дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів* з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30% річних.

За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33% річних (п. 3.2.1.4.2 Умов).

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го* дня після дати закінчення періоду , в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 60% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.

За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань (п.3.2.1.4.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Відповідно до ст. 212 ЦК України при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.6, 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.2.4, 3.2.1.2.2.5, 3.18.2.3.4, 3.2.1.2.2.17, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.1.13 (за винятком реалізації Банком права зміни умов, встановленого п. 3.2.1.1.8) (п. 3.2.1.4.2 Умов).

Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п.п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (п. 3.2.1.4.3 Умов).

Клієнт сплачує Банку комісію за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень (п. 3.2.1.4.4 Умов).

Клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату зазначеної 8 даному пункті строку. Нарахування здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.5 Умов).

При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.13 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п. 3.2.1.5.1 Умов).

За твердженням позивача, на порушення умов договору та статей 509, 525, 526, 629, 1054 Цивільного кодексу України, відповідачем-1 зобов`язання за укладеним із ним договором виконувалися неналежним чином.

У зв`язку із зазначеним станом на 11.05.2022 позивачем розрахована відповідачу-1 заборгованість у загальній сумі 26690,12 грн, а саме:

12197,62 грн заборгованість за відсотками з користування кредитом;

12317,50 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

2175,00 грн заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Утім, посилаючись на положення статті 14 Господарського процесуального України та приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що розмір його грошової вимоги до відповідача-1 становить 14372,62 грн, з яких: 12197,62 грн заборгованість за відсотками з користування кредитом; 2175,00 грн заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Тож причиною виникнення спору є заборгованість відповідача-1 за договором банківського обслуговування від 08.12.2014 в частині своєчасної сплати процентів та комісії за користування кредитом.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги, а саме: укладення договору банківського обслуговування, надання відповідачу-1 кредитних коштів, настання строку з повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії за користування кредитом, наявності підстав для відповідальності відповідача-2.

Правовідносини сторін у цій справі, що виникли за договором банківського обслуговування від 08.12.2014 на умовах приєднання, є характерними для кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (§ 1 "Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом (§ 1 "Кредит") і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За таких обставин у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Між тим, у заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та на відкриття рахунку не зазначено розмірів процентної ставки та комісії.

Обґрунтовуючи право вимоги в частині процентів та комісії за користування кредитом, позивач крім розрахунку заборгованості за договором станом на 11.05.2022, посилається також на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "Приватбанк", як невід`ємних частин спірного договору.

Однак, надані позивачем докази не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розумів відповідач-1, що він ознайомився й погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також не доводять, що вказані документи на момент отримання відповідачем-1 кредитних коштів взагалі містили умови щодо розміру та порядку нарахування й сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо комісії у спірний період.

Наведені у позовній заяві пункти Умов та правил надання банківських послуг стосовно отриманих позичальниками кредитів після 01.01.2016, 01.04.2016, 01.11.2016, 10.02.2017 та розмірів процентних ставок за користування кредитними коштами взагалі відсутні у доданому до позову Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 з аналогічного питання зазначила, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" у період з часу виникнення спірних правовідносин (08.12.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22.06.2022), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві-1 Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, розміру комісії, наданий банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем-1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують указаних обставин.

При цьому, згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, наданий позивачем Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Відступи від неї відсутні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії", заява № 76943/11, § 123).

Тож, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який надано позивачем, не містить підпису відповідача-1, його умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.12.2014 шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору а частині розміру процентів та комісії за користування кредитом.

Також суд зазначає, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України, позивач не пред`явив, а суд не може самостійно застосувати дані норми для стягнення процентів з інших, відмінних від указаних позивачем підстав.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в поставові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення процентів у сумі 12197,62 грн та комісії у сумі 2175,00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заявляючи вимогу про солідарне стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування, позивач посилається на те, що зобов`язання за спірним договором забезпечено договором поруки № РOR1462430539483 від 05.05.2016 (далі договір поруки), укладеним між позивачем та поручителем ОСОБА_1 (відповідач-2), за умовами пункту 1.1 якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке" (далі боржник) зобов`язань за угодами-приєднання до: розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди 1" 30% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 "Угоди 1" 60% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання Ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 "Угоди-1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 10000,00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з пунктом 1.5 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки порука припиняється через 15 років після укладення цього договору.

З огляду на умови договору поруки позивач вважає наявним у нього право вимоги до відповідача-2, як до поручителя щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

У той же час суд звертає увагу, що цей договір поруки не містить посилання на кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем-1 саме на підставі його заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.12.2014, оскільки наведені в договорі поруки пункти Умов та Правил надання банківських послуг містять посилання на інші розміри процентних ставок ніж ті, що передбачені цими пунктами Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться у доданому до позову Витягу.

Також договір поруки укладено значно пізніше, ніж спірний кредитний договір, та він містить обмеження щодо розміру забезпеченої суми.

Відтак, відсутні підстави для висновку про те, що договором поруки № РOR1462430539483 від 05.05.2016 забезпечено кредитні зобов`язання саме за договором надання банківських послуг № б/н від 08.12.2014, а не за іншим кредитним договором.

За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини третьої статті 651 цього Кодексу договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом третім частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Приписи частини першої статті 559 Цивільного кодексу України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Так, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/7389/17 і від 29.05.2019 у справі № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом третім частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі.

Такий правовий висновок щодо застосування положень частини першої статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) викладено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2020 у справі № 903/998/19.

За змістом частини першої статті 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.2 договору поруки сторони узгодили, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін.

Матеріали справи не містять договору про внесення змін до договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем-2 на збільшення кредитного ліміту ТОВ "Зеленецьке" з 200000,00 грн до 500000,00 грн, а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності. Судом не встановлено, а сторонами не спростовано, укладення будь-яких додаткових угод до договору поруки щодо збільшення такого кредитного ліміту.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 заборгованості за процентами та комісією.

Отже, у позові слід відмовити повністю.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування позовної давності до позовних вимог слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на необґрунтованість позову, заява відповідача-2 про застосування строку позовної давності до позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеленецьке", ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у сумі 14372,62 грн, з яких: 12197,62 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2175,00 грн заборгованість з комісії за користування кредитом.

Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2481,00 грн за подання позову покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.12.2022.

Суддя І.І. Колісник