Рішення

від 05.12.2022 по справі 307/3255/21

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/3255/21

Провадження № 2/307/870/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючої - судді Сас Л.Р., секретар судового засідання Ситар В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами ч. 3 ст. 211 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України (за відсутності учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплату компенсації всіх грошових сум (вихідна допомога, середній заробіток) та відшкодування моральної шкоди.

встановив:

Представник ОСОБА_1 адвокат Підлуський В.Д. від імені позивачки 13 вересня 2021 року пред`явив до Комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області позов про стягнення невиплаченої заборгованості по заробітній платі у розмірі 4 661,81 грн., вихідної допомоги у розмірі 5 000,00 грн.; грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 45000,00 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивачки посилався на те, що 28 березня 2005 року позивач була прийнята на роботу в комунальне некомерційне підприємство «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 .

14 грудня 2020 року відповідач звільнив позивачку з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно наказу №81-к від 14.12.2020 року.

В день її звільнення з роботи відповідачем не проведено повністю виплату заробітної плати за три місяці: за жовтень 2020 року 331,67 гривень, листопад 2020 року 3113,21 гривень, грудень 2020 року 1216,93 гривень.

Також позивачці не проведено виплату компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу.

Порушення відповідачем норм трудового законодавства та підтвердження обґрунтувань вимог позивача підтверджує акт №ЗК59/285/АВ від 19.02.2021 року Управління Держпраці у Закарпатській області.

При скороченні чисельності штату працівників є порушення її прав, однак оскаржити дії відповідача не мала можливості, оскільки відповідач не надав документів щодо скорочення працівників, а також наказу про звільнення.

В результаті незаконних дій відповідача їй було завдано значних моральних страждань, була втрачена ділова репутація і це завадило їй влаштуватись на іншу престижну медичну роботу (з причин несвоєчасної виплати заробітної плати, виплати вихідної допомоги та інших грошових сум за компенсацію невикористаної відпустки по день звернення до суду).

Ненадання наказу про звільнення та документів, які стали підставою для звільнення, а також несвоєчасне в день звільнення виплати всіх грошових сум, зокрема заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку призвело до моральних страждань та переживань позивача, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого особистого життя. У зв`язку з цим, вона почала погано спати, обмежила себе та членів своєї сім`ї в раціональному харчуванні через нестачу грошей на придбання продуктів харчування, що призводить її до нервових стресів та страждань.

Моральна шкода полягає також в тому, що вона змушена позичати гроші у своїх знайомих та рідних для придбання необхідних речей, таких як одяг, їжу, відчуваючи при цьому приниження людської гідності. Позичаючи кошти вона опинилася в боргах, а тому позикодавці систематично переслідують її та членів її сім`ї, вимагаючи повернення боргу, що спричиняє позивачу незручності та моральні потрясіння, оскільки не маючи на руках наказу про звільнення з мотивацією із зазначенням підстав для звільнення вона не змогла його вчасно оскаржити до суду, а також змушена перед знайомими і близькими їй людьми виправдовуватися та вводити їх в оману, таким чином відстрочуючи повернення боргу.

Отже, вона позбавлена можливості жити повноцінним життям, не може і не має змоги реалізувати свої плани як особистого, так і сімейного характеру. Незабаром виповниться дев`ять місяців як позивачка знаходиться у стані морального пригнічення та дискомфорту, приїжджає в іншу область до адвоката на консультації, намагається з його допомогою захистити свої права у судових інстанціях. Все це викликано неправомірними діями відповідача, які позивачкою оскаржуються до суду і підтверджуються документами, які додані до позовної заяви, а також свідками. Вважає, що їй завдано моральну шкоду, яка у вартісному виразі складає 150000 гривень. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи 9500 гривень.

Згідно ухвали судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивачки адвокат Підлуський В.Д. 08 лютого 2022 року подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача на користь позивачки невиплачену заборгованість по заробітній платі у розмірі 2284,40 грн., вихідну допомогу у розмірі 5 000,00 грн.; грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 1154,01 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 25485,00 грн.; відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн., а також 7000 грн. судових витрат на правову допомогу, згідно договору № 69 від 13 липня 2021 року (а. с. 55-56).

Представник позивачки 23 листопада 2022 року подав до суду заяву, згідно якої просив залишити без розгляду позов в частині стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку у розмірі 1154,01 грн.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Підлуський В.Д. подав заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача - «Углянської лікарні» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області - адвокат Філіп І.Ю. подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 79).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведеного суд постановив судовий розгляд справи здійснювати за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Із копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 28 березня 2005 року була призначена на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими на 0,5 посади; 1 січня 2007 року переведена на 1,0 посади молодшої медичної сестри та згідно наказу виконувача обов`язків директора комунального некомерційного підприємстві «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 14 грудня 2020 року за № 81-к звільнена з роботи з 14 грудня 2020 року, у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 9).

Із акта Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК 59/285/АВ від 19.02.2021 року, складеного за результатами перевірки проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, видно, що було проведено перевіркукомунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради тавиявлено порушення вимог законодавства, а саме: не проведено виплату заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2020 року 39 працівникам на загальну суму 147578,63 гривень, звільненим за п.1 ст. 40 КЗпП України, в тому числі і ОСОБА_2 на суму 4661,81 гривень. Також в акті зазначено, що ОСОБА_2 не проведено виплату всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи, організації в день звільнення.

Згідно штатного розпису комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області на 01.09.2020 року посадовий оклад молодшої медичної сестри з догляду за хворими складав 2826,00 грн. (а. с. 47).

Із довідки про доходи, виданої комунальним некомерційним підприємством «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області видно, що ОСОБА_1 дійсно працювала в «Углянській лікарні» на посаді молодшої медсестри, нарахована заробітна плата за жовтень, листопад та грудень 2020 року у розмірі 15000,00 грн.; середньоденна заробітна плата складає 241,94 грн., середньомісячна заробітна плата складає 5080,74 грн. (а. с. 68).

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідност. 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписамист. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 5ст. 97 КЗпП Україниоплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно дост. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 116 КЗпП передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Беручи до уваги вищенаведене та те, що відповідач допустив перед позивачем заборгованість по невиплаченій заробітній платі, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині вимог слід задовольнити та стягнути з комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, на користь ОСОБА_1 2284,40 грн. заборгованості по заробітній платі.

Статтею 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Враховуючи, що позивачка ОСОБА_1 звільнена відповідачем на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки такожвихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, що становить5000 гривень вихідної допомоги (241,94 грн. гривень *21 день).

Відповідно до ст.117КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1ст. 27 Закону України «Про оплату праці»порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою КМУ № 100 від 08.02.1995(далі за текстом - Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Однак враховуючи положення ч. 2 ст. 264 ЦПК України, згідно якогопри ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивачапідлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 25 485,00грн.

Відповідно до ч. 1ст. 23 ЦК Українипередбачає особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Положеннямист. 237-1 КЗпП Українипередбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно ізст. 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно дост. 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст.3,4,11,31 ЦПК України).

Кодекс законів про працю Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, аст. 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин,

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, стягнення невиплачених коштів при звільненні, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставіст. 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі № 6-23цс12 від 25.04.2012.

Судом встановлено, що при звільненні позивачки ОСОБА_1 з роботи і по даний час їй не виплачено належних сум, що призвело до моральних страждань позивачки, втрати нормальних життєвих зв`язків, звичного способу життя і вимагало від неї додаткових зусиль для її організації та відновлення попереднього стану, у тому числі звернення до суду із позовом, відвідування судових засідань, тощо.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги характер порушення прав, тяжкість та істотність вимушених змін у житті після невиплати коштів та зусиль, вжитих для відновлення трудових прав, виходячи із вимог розумності та справедливості, а тому вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити у розмірі 5000 гривень.

Оцінивши наведені докази, зокрема договір про надання правової допомоги клієнту від 13 липня 2021 року, суд вважає, що вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу підлягають до задоволення.

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормамист.80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Оцінивши в сукупності наведені докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, на користь ОСОБА_1 2284,40 грн. заборгованості по заробітній платі; 5000 грн. вихідної допомоги, 25 485,00 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, 5000 грн. моральної шкоди.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи те, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині позову про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п. 1) ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 992,40 грн. слід стягнути з відповідача в дохід держави.

У зв`язку із частковим задоволенням позову також підлягає задоволенню вимога позивачки про стягнення із відповідача судових витрат у розмірі 292,50 грн., пов`язаних зі сплатою судового збору.

Такожпідлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 про стягнення на її користь із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 40 коп. заборгованості по заробітній платі, 5000 (п`ять тисяч) гривень вихідної допомоги, 25 485 (двадцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) гривень середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, 5000 (п`ять тисяч) гривень моральної шкоди та 7000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У решті частині позову про стягнення 145000 грн. моральної шкоди відмовити.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 292,50 грн. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути із комунального некомерційногопідприємства «Углянськалікарня» Углянськоїсільської радиТячівського районуЗакарпатської областісудовий збірв дохіддержави урозмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Представник позивачки: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

Відповідач комунальне некомерційне підприємство «Углянська лікарня» Углянської сільської ради Тячівського району, код ЄДРПОУ - 25438401, адреса: с. Угля, вул. Центральна, 14, Тячівського району Закарпатської області.

Представник відповідача: Філіп Іван Юрійович, вул. Незалежності, 2, м. Тячів Закарпатська область.

Суддя Л.Р.Сас