Рішення

від 05.12.2022 по справі 910/6777/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2022Справа № 910/6777/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000"

про стягнення 68000 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілея" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" про стягнення 68000 грн. заборгованості за договором від 28.10.2021 № 2240 (CMR № б/н від 09.11.2021 року).

Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що не отримував оригіналу договору від 28.10.2021 № 2240 та CMR № б/н від 09.11.2021 не оформлена належним чином, у зв`язку з чим строк оплати наданих послуг не настав. Крім того, акт надання послуг підписаний зі сторони позивача першим заступником директора, відомості про наявність відповідних повноважень в якого відсутні.

У заяві про часткове погашення боргу позивач повідомив, що після звернення до суду з позовом відповідач сплатив 1000 грн., у зв`язку з чим заборгованість за основним боргом становить 67000 грн.

Виходячи змісту поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, відповідна заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог. У той же час, дана заява подана після початку розгляду справи по суті, що не відповідає частині 2 статті 46 ГПК України.

За таких обставин, суд на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України відповідною ухвалою від 05.12.2022 закрив провадження у справі в частині стягнення 1000 грн. основного боргу.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2021 між вантажовідправником (відповідач) та перевізником (позивач) шляхом обміну електронними листами укладено договір № 2240 на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до п. 1.1. якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 1.2. договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються в заявці замовника і узгоджуються з експедитором.

У пункті 3.1 договору встановлено, що вартість послуг узгоджується сторонами в заявках шляхом прийняття заявки до виконання. Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, певних даним договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати документально підтверджені витрати перевізника, пов`язаних з виконанням перевезення за заявками згідно даного договору. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування, узгоджена в заявках, включає в себе суму ПДВ.

Розрахунки за цим договором здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом 100 % оплати 7 банківських днів з дня отримання оригіналів документів на підстав копії рахунку переданого перевізником за допомогою факсимільного зв`язку з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з договором-заявкою на перевезення вантажу від 28.10.2021 № 2240 сторонами погоджено перевезення вантажу (плівка на палетах) 09.11.2021 о 09:00 год. з м. Києва, вул. Набережно-Корчуватська, 136; вантажоотримувач Rullpack АВ, 333 75 Reftele, Sweden, Jattevagen, 3, термін доставки з 18.11.2021 по 19.11.2021; фрахтова сума 3400 євро (по курсу НБУ на дату розвантаження). Умови оплати визначені як 100 % оплата протягом 7 банківських днів з дня отримання оригіналів документів на підстав копії рахунку переданого перевізником за допомогою факсимільного зв`язку з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту приймання-передачі наданих послуг.

На підтвердження здійснення замовленого перевезення позивачем до матеріалів справи долучено CMR № б/н від 09.11.2021 із відмітками митниці про пересічення кордону та печаткою отримувача вантажу Rullpack АВ 17.11.2021 року.

02.06.2022 позивач направив на адресу відповідача договір-заявку на перевезення вантажу від 28.10.2021 № 2240, CMR № б/н від 09.11.2021, рахунок-фактуру від 17.11.2021 № 2992 та акт надання послуг від 17.11.2021 № 2992 на суму 102090 грн., що підтверджується описом відправлення з печаткою ПАТ ХД «Укрпошта», накладною № 2902505026927, фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

Водночас, відповідач оплату наданих послуг здійснив частково, сплативши згідно з випискою з банківського рахунку позивача 34090 грн., у зв`язку з чим залишок боргу становив 68000 грн.

Також під час розгляду справи в суді відповідач сплатив 500 грн. відповідно до платіжного доручення від 29.07.2022 № 1794 та 500 грн. відповідно до платіжного доручення від 02.09.2022 № 1468, у зв`язку з чим провадження у справі в частині стягнення 1000 грн. основного боргу закрито.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V (далі - Конвенція), вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із умов укладеного між сторонами договору від 28.10.2021 № 2240 та заявки вбачається, що відповідач мав оплатити вартість здійсненого перевезення протягом 7 банківських днів з дня отримання оригіналів документів на підстав копії рахунку, переданого перевізником за допомогою факсимільного зв`язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту приймання-передачі наданих послуг.

Судом встановлено, що позивачем направлено 02.06.2022 відповідачу лист із договором-заявкою на перевезення вантажу від 28.10.2021 № 2240, CMR № б/н від 09.11.2021, рахунком-фактурою від 17.11.2021 № 2992 та актом надання послуг від 17.11.2021 № 2992 на суму 102090 грн., що підтверджується описом відправлення, накладною № 2902505026927 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

Відповідно до даних трекінгу поштового відправлення № 2902505026927 з вебсайту АТ «Укрпошта» останнє вручено відповідачу 14.06.2022 року.

У той же час, відповідачем жодними доказами не доведено, що відповідні документи ним не отримані. При цьому, умовами договору не передбачено направлення відповідачу його оригіналу в якості умови для настання строку оплати виконаного перевезення.

Отже, відповідач мав оплатити надані позивачем послуги з перевезення протягом семи банківських днів, починаючи з 15.06.2022, тобто до 24.06.2022 включно.

Судом враховані заперечення відповідача проти оформленої позивачем CMR № б/н від 09.11.2021, а саме щодо відсутності печатки та підпису позивача, підпису водія у графі 23, відсутності інформації про вартість перевезення та перевізника.

Відповідно до статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

Так, у графах 16 та 23 CMR № б/н від 09.11.2021 наявний штамп позивача (перевізника), а в графі 24 також наявна відмітка (штамп) про отримання вантажу вантажоотримувачем. Водночас, відсутність у CMR інформації про вартість перевезення жодним чином не впливає на настання у відповідача строку оплати за надані послуги, оскільки вартість перевезення є однією з умов договору на перевезення, а не накладної CMR.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Щодо зауважень відповідача на підписання акту надання послуг від 17.11.2021 № 2992 зі сторони позивача першим заступником директора, відомості про наявність повноважень у якого відсутні, суд зауважує, що даний акт підписаний зі сторони відповідача та жодних зауважень щодо його підписання на акті не міститься.

До того ж судом враховано, що відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг перевезення на загальну суму 35090 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки позивач належним чином виконав обумовлене заявкою відповідача перевезення, однак останній на момент прийняття рішення не надав документів, які би могли свідчити про погашення залишку заборгованості в розмірі 67000 грн. за надані послуги, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8400 грн. та 3000 грн. гонорару успіху, суд дійшов висновку про наступне.

22.07.2022 між позивачем (довіритель, клієнт) та адвокатом Лозою В.М. (повірений) укладено договір про правову допомогу, за умовами якого повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя надати правову допомогу в спорі з ТОВ "Темп-2000", а саме з цією метою: здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку документів за їх місцезнаходженням (4 год); провести заходи досудового врегулювання спору шляхом переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год); здійснити аналіз судової практики (1 год); провести арифметичні розрахунки (1 год); підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (9 год); вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді (4 год).

Згідно з пунктом 2.1 договору за здійснення дій, що визначені в пункті 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 8400 грн.

У випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) в розмірі 3000 грн. (пункт 2.3 договору).

На виконання договору між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2022, відповідно до якого адвокатом надані наступні послуги: огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів за їх місцезнаходженням (4 год 10 хв); проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом переговорів на предмет повернення боргу (0 год 25 хв); аналіз судової практики (1 год); проведення арифметичних розрахунків (0 год 40 хв); підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви (9 год 20 хв); вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення (4 год). Загальна вартість послуг складає 8400 грн.

Згідно зі квитанцією до прибуткового касового ордера від 25.07.2022 № 05-07 позивачем сплачено 8400 грн. за договором про правову допомогу від 22.07.2022 року.

Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 5 статті 126 ГПК України).

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У запереченнях проти заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на оплату послуг адвоката відповідач наголосив, що даний розмір витрат не відповідає критерію розумної необхідності, оскільки процес виготовлення позовної заяви охоплює здійснення адвокатом аналізу судової практики, оцінки документів, проведення арифметичних розрахунків. Крім того, надання послуги у вигляді проведення заходів досудового врегулювання спору жодним чином не підтверджено, а послуга зі вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді, не надавалася взагалі. Отже, відповідач просив зменшити розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката до 3800 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування судом ураховано, що витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку.

До того ж, суд зауважує, що проведення арифметичних розрахунків безпосередньо пов`язано зі складанням позовної заяви та входить до складу відповідної послуги. Приймаючи до уваги, що предметом спору є стягнення лише суми основного боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість відповідних заперечень відповідача щодо неспівмірності відповідних витрат.

При цьому судом також ураховано, що матеріали справи не містять доказів проведення адвокатом заходів досудового врегулювання спору шляхом переговорів на предмет повернення боргу та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в суді та забезпечення виконання судового рішення, що відповідно до пояснень у позові включають підготовку пояснень, заяв на виконання ухвал та заяв по суті, клопотань тощо.

Ураховуючи наведені відповідачем підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3800 грн. - за підготовку позовної заяви із пакетом документів, оскільки попередня правова оцінка документів (1900 грн.) та аналіз судової практики (300 грн.) входять до складу дій з підготовки позову та не підлягають окремому відшкодуванню. Щодо витрат у розмірі 200 грн. за проведення переговорів на предмет повернення боргу та 1900 грн. за вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи (у т.ч. підготовка пояснень, заяв на виконання ухвал та заяв по суті, клопотань, тощо), то матеріали справи не містять доказів вчинення адвокатом відповідних дій. Також судом не вважаються неминучими та співмірними витрати в розмірі 300 грн. за проведення арифметичних розрахунків, оскільки предметом даного спору є стягнення лише основної суми боргу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до умов договору про правову допомогу від 22.07.2022 гонорар успіху адвоката у випадку задоволення позову (отримання позитивного рішення) становить 3000 грн.

Утім, оцінюючи заявлений до відшкодування розмір гонорару в сумі 3000 грн., суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.

За наведених обставин суд дійшов висновку про стягнення з відповідача гонорару успіху адвоката в розмірі 1500 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 5300 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 29; ідентифікаційний код 31111758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 56-б; ідентифікаційний код 30693226) 67000 (шістдесят сім тисяч) грн. основного боргу, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. витрат зі сплати судового збору, а також 5300 (п`ять тисяч триста) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова