Постанова

від 03.04.2023 по справі 910/6777/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Справа№ 910/6777/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022

у справі № 910/6777/22 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000", м. Київ

про стягнення 68 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілея" (далі - ТОВ "Гілея", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (далі -ТОВ "Темп-2000", відповідач) про стягнення 68000 грн. Також позивач просив суд першої інстанції покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн та стягнути з нього витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 400,00 грн і 3000,00 грн гонорару успіху.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором на транспортно-експедиційні послуги від 28.10.2021 №2240 в частині оплати в повному обсязі виконаного позивачем перевезення вантажів у міжнародному сполученні, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR № б/н від 09.11.2021), внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 68 000,00 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь відповідно до статей 526, 530, 903, 909, 916 Цивільного кодексу України, статей 193, 307 Господарського кодексу України.

Заявою про часткове погашення боргу позивач повідомив суд першої інстанції про сплату відповідачем 1000,00 грн після звернення до суду з позовом у даній справі, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 67000,00 грн.

Виходячи змісту поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, відповідна заява, за висновком суду першої інстанції, розцінена як заява про зменшення розміру позовних вимог, яка подана після початку розгляду справи по суті, що не відповідає приписам частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з чим ухвалою від 05.12.2022 Господарський суд міста Києва на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі в частині стягнення 1000,00 грн основного боргу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі №910/6777/22 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Темп-2000" на користь ТОВ "Гілея" 67000,00 грн основного боргу, 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору, а також 5 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Дане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг з перевезення, строк оплати за які настав, тому суд першої інстанції дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача залишку заборгованості за перевезення вантажів в міжнародному сполученні в розмірі 67 000,00 грн є обґрунтованою та належить до задоволення.

При цьому, суд першої інстанції оцінив критично заперечення та зауваження відповідача щодо оформлення вантажної накладної CMR № б/н від 09.11.2021 (відсутність печатки та підпису позивача, підпису водія у графі 23, відсутність інформації про вартість перевезення та перевізника) та акта надання послуг від 17.11.2021 №2992 (підпис не уповноваженої особи позивача), оскільки такі не спростовують існування договірних відносин між сторонами спору згідно договору-заявки, підписання представником відповідача акта надання послуг без зауважень та здійснення відповідачем часткової оплати наданих позивачем спірних послуг.

Крім того, враховуючи наведені відповідачем підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача, пов`язаних з наданням правничої допомоги і гонорару успіху, до 5 300,00 грн та стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Темп-2000" 19.12.2022 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6777/22, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Так, зокрема, за твердженням скаржника, товарно-транспортна накладна (CMR) та акт надання послуг оформлені з порушенням вимог законодавства, проте суд першої інстанції прийняв їх як належні докази та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, вважаючи, що обов`язок відповідача з оплати послуг позивача настав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 справу № 910/6777/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів: Козир Т.П. та Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6777/22; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Темп-2000" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6777/22 до надходження матеріалів справи.

09.01.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Темп-2000". на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі №910/6777/22, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив в установлені судом строки.

Позиція інших учасників справи.

02.02.2023 позивачем подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Узагальнені доводи позивача зводяться до того, що наявність підписаної вантажоодержувачем накладної CMR поряд з підписанням відповідачем акта надання послуг та частковою оплатою ним отриманих послуг підтверджують не лише реальність господарської операції, а й те, що договірні зобов`язання позивачем виконані у повному обсязі і підлягають оплаті.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу в сумі 5 300,00 грн, понесені ним у зв`язку з апеляційним переглядом ухваленого у даній справі рішення.

Не погоджуючись з розміром витрат позивача на правову допомогу, що підлягають розподілу за результатами апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відповідач подав заяву про зменшення їх розміру до 1 000,00 грн, оскільки, на його думку, предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг складеного позивачем відзиву на апеляційну скаргу не займає і двох сторінок з урахуванням реквізитів сторін та переліку доданих до нього документів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 28.10.2021 між ТОВ "Темп-2000" (замовник) та ТОВ "Гілея" (перевізник) шляхом обміну електронними листами укладено Договір № 2240 на транспортно-експедиційні послуги (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 1.2. Договору конкретні умови кожного замовлення зазначаються в заявці замовника і узгоджуються з перевізником.

У пункті 3.1 Договору встановлено, що вартість послуг узгоджується сторонами в заявках шляхом прийняття заявки до виконання. Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, певних даним Договором, оплачувати послуги з перевезення вантажу, транспортно-експедиторські послуги та відшкодувати документально підтверджені витрати перевізника, пов`язаних з виконанням перевезення за заявками згідно даного Договору. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування, узгоджена в заявках, включає в себе суму ПДВ.

Розрахунки за цим Договором здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом 100 % оплати 7 банківських днів з дня отримання оригіналів документів на підставі копії рахунку переданого перевізником за допомогою факсимільного зв`язку з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.2 Договору).

Згідно з Договором-заявкою на перевезення вантажу №2240 від 28.10.2021 (далі - Договір-заявка) сторонами погоджено перевезення вантажу: плівка на палетах; дата та час навантаження: 09.11.2021 о 09:00; адреса пункту навантаження: Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136; вантажоотримувач: Rullpack АВ; адреса пункту розвантаження (призначення вантажу): 333 75 Reftele, Sweden, Jattevagen, 3; термін доставки: з 18.11.2021 по 19.11.2021; фрахтова сума: 3400 євро (по курсу НБУ на дату розвантаження); умови оплати: безготівкова форма на умовах 100 % оплата протягом 7 банківських днів з дня отримання оригіналів документів на підстав копії рахунку переданого перевізником за допомогою факсимільного зв`язку з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг; митний перехід: Рава-Руська; автомобіль, причеп (в т. ч. держ. ном.): НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; водій: ОСОБА_1, тел.: НОМЕР_3 .

На підтвердження здійснення замовленого перевезення позивачем до матеріалів справи долучено CMR № б/н від 09.11.2021 із відмітками митниці про перетин кордону та відміткою отримувача Rullpack АВ про прийняття вантажу 17.11.2021.

Крім того, ТОВ "Гілея" та ТОВ "Темп-2000" підписано та скріплено печатками Акт надання послуг №2992 від 17.11.2021, відповідно до якого за Договором №2240 від 28.10.2021 позивачем виконані транспортні послуги по маршруту Київ (Україна) - Рефтеле (Швеція), автомобіль НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , CMR/ТТН б/н, водій ОСОБА_1 . на загальну суму 102090,00 грн; рахунок на оплату покупцю №2992 від 17.11.2021. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

02.06.2022 позивач направив на адресу відповідача Договір-заявку на перевезення вантажу від 28.10.2021 № 2240, CMR № б/н від 09.11.2021, рахунок-фактуру від 17.11.2021 № 2992 та акт надання послуг від 17.11.2021 № 2992 на суму 102090 грн, що підтверджується описом відправлення з відтиском печатки АТ "Укрпошта", накладною № 2902505026927, фіскальним чеком АТ "Укрпошта".

Водночас, відповідач оплату наданих послуг здійснив частково, сплативши у період з 28.01.2022 по 22.07.2022 заборгованість в розмірі 34090,00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. При цьому, як свідчать матеріали справи, в кожному платіжному документі в графі "призначення платежу" відповідачем зазначено: оплата за міжнародні перевезення вантажу згідно рах №2992 від 17.11.21.

Оскільки ТОВ "Темп-2000" не здійснено повної оплати в межах встановленого Договором та Договором-заявкою строку за наданні ТОВ "Гілея" послуги, останнє звернулося до господарського суду з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на день звернення до суду становила 68 000,00 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив 1000,00 грн відповідно до платіжних доручень від 29.07.2022 № 1794 та від 02.09.2022 № 1468, у зв`язку з чим ухвалою суду від 05.12.2022 провадження у справі в частині стягнення 1000,00 грн основного боргу закрито.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статями 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як визначено в статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 184 Господарського кодексу України, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, що визначено в частині 1 статті 640 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі Договору №2240 на транспортно-експедиційні послуги від 28.10.2021 та Договору-заявки на перевезення вантажу №2240 від 28.10.2021, які підписано та завірено печатками сторін.

Виходячи зі змісту зобов`язань сторін, зокрема позивача як перевізника, за своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками, вказані вище правочини є договорами з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні (глава 64 Цивільного кодексу України).

Відповідно, до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За змістом частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V (далі - Конвенція), вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із умов укладеного між сторонами Договору та Договору-заявки вбачається, що відповідач мав оплатити вартість здійсненого перевезення протягом 7 банківських днів з дня отримання оригіналів документів на підставі копії рахунку, переданого перевізником за допомогою факсимільного зв`язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем умови Договору та Договору-заявки виконано та надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується накладною CMR б/н від 09.11.2021 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу 17.11.2021, Актом надання послуг №2992 від 17.11.2021 підписаним відповідачем без зауважень, рахунком-фактурою на оплату №2992 від 17.11.2021, в яких зазначено вартість цих послуг в розмірі 102 090,00 грн.

Із наявних в матеріалах справи опису відправлення, накладної №2902505026927 та фіскального чека АТ "Укрпошта" убачається, що позивач 02.06.2022 надіслав на адресу відповідача документи, які слугують підставою для здійснення відповідачем оплати у відповідності до умов Договору та Договору-заявки, а саме: рахунок-фактуру від 17.11.2021 № 2992, Акт надання послуг від 17.11.2021 № 2992, CMR № б/н від 09.11.2021, Договір-заявку на перевезення вантажу №2240 від 28.10.2021.

Відповідач зазначеної обставини не спростував.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає безпідставними заперечення апелянта щодо не надіслання позивачем на його адресу оригіналу Договору, оскільки за погодженими сторонами в Договорі-заявці умовами оригінал Договору не входить до переліку документів, з якими пов`язується виникнення у відповідача обов`язку з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.

Не відповідають вимогам чинного законодавства твердження відповідача про неналежне оформлення позивачем накладної CMR № б/н від 09.11.2021, а саме: відсутність печатки та підпису позивача, підпису водія у графі 23, відсутності інформації про вартість перевезення та перевізника.

Відповідно до статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

Так, у графах 16 та 23 CMR № б/н від 09.11.2021 наявний штамп позивача (перевізника), а в графі 24 також наявна відмітка (штамп) про отримання вантажу вантажоотримувачем.

Водночас, відсутність у CMR інформації про вартість перевезення жодним чином не впливає на настання у відповідача строку оплати за надані послуги, оскільки вартість перевезення є однією з умов договору на перевезення, а не накладної CMR.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Наявною у справі копією міжнародної товарно-транспортної накладної СМR б/н від 09.11.2021 підтверджено факт отримання вантажу вантажоодержувачем без будь-яких застережень, отже перевезення вантажу згідно приписів Конвенції є завершеним, що свідчить про належне, своєчасне та у повному обсязі виконання перевізником свого зобов`язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим відхилення судом першої інстанції заперечень відповідача щодо підписання Акта надання послуг від 17.11.2021 № 2992 зі сторони позивача не уповноваженою особою, оскільки даний акт підписаний представником відповідача без будь-яких зауважень.

Крім того, зазначений Акт затверджено керівниками позивача та відповідача, підписи яких скріплені печатками товариств.

До того ж судом першої інстанції правомірно враховано здійснення відповідачем часткової оплати наданих послуг перевезення в сумі 35090,00 грн з посиланням у платіжних документах на виставлений позивачем рахунок, що свідчить про визнання відповідачем наявності боргу перед позивачем.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи встановлено факт надання позивачем та прийняття відповідачем у листопаді 2021 року послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 102 090,00 грн, а також настання строку оплати наданих послуг (з 15.06.2022 по 24.06.2022 включно) та наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 67 000,00 грн (102090,00 - 35 090,00).

Доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом на залишкову суму 67 000,00 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Гілея" про стягнення з ТОВ "Темп-2000" заборгованості в сумі 67 000,00 грн є обґрунтованими, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи скаржника з приводу недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

За частиною 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції - у випадку скасування рішення або зміни судового рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного провадження оскаржуване рішення у даній справі залишено без змін, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Водночас, у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).

Як уже було зазначено, позивач у відзиві на апеляційну скаргу заявив клопотання про відшкодування йому за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в сумі 5 300,00 грн, понесених ним у зв`язку з апеляційним переглядом ухваленого у даній справі рішення.

Відповідач заперечив дане клопотання позивача, подавши заяву про зменшення цих витрат до 1 000,00 грн, оскільки, на його думку, предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг складеного позивачем відзиву на апеляційну скаргу не займає і двох сторінок з урахуванням реквізитів сторін та переліку доданих до нього документів.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у даній справі за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Гілея" на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги у даній справі на суму 5 300,00грн додано до відзиву на апеляційну скаргу: копію Договору №2 на правову допомогу від 30.01.2023; копію акта приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2023; копію квитанції до прибуткового касового ордера №08-01 від 31.01.2023.

Крім того, матеріали справи містять копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю № 507 та копію довіреності від 22.07.2022, якою уповноважено адвоката Лозу В.М. представляти інтереси ТОВ "Гілея" у судах у спорах, що виникли з ТОВ "Темп-2000".

Дослідженням вказаних документів колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 30.01.2023 між ТОВ "Гілея" (довіритель, клієнт) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений, адвокат) укладено Договір № 2 про правову допомогу (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя надати правову допомогу у спорі з ТОВ "Темп-2000" під час апеляційного перегляду рішення у справі №910/6777/22, з цією метою: здійснити вивчення, аналіз та попередню правову оцінку вимог апеляційної скарги (2 год); здійснити аналіз судової практики (0,5 год); підготувати відзив на апеляційну скаргу (5 год); вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в апеляційному суді (2 год).

Згідно з пунктом 2.1 Договору за здійснення дій, що визначені в пункті 1.1 цього Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 5 300,00 грн.

Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленого відзиву на апеляційну скаргу (пункт 2.2 Договору).

На виконання Договору між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2023, відповідно до якого адвокатом надані такі послуги: вивчення, аналіз та попередню правову оцінку вимог апеляційної скарги (2 год); проведення аналізу судової практики (0 год 30хв); підготовка відзиву на апеляційну скаргу (5 год 10 хв); вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи в апеляційному суді (2 год). Загальна вартість послуг складає 5 300,00 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового ордера від 31.01.2023 № 08-01 позивачем сплачено адвокату 5 300,00 грн за Договором про правову допомогу від 30.01.2023.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат за приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Як вже зазначено судом апеляційної інстанції, загальне правило розподілу витрат на професійну правничу допомогу визначене частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частинами 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи за заявою сторони судового процесу питання про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, вирішуючи чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, апеляційний господарський суд враховує, що під час апеляційного перегляду справи позиція позивача не змінювалася, підготовка відзиву на апеляційну скаргу здійснювалася тим самим адвокатом, який представляв інтереси позивача у суді першої інстанції, доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, ґрунтувалися на аргументах позовної заяви.

Таким чином, правова позиція щодо суті спору вже була сформована позивачем ще до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Поряд з цим, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що зазначені окремо в акті приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2023 послуги з вивчення, аналізу та попередньої правової оцінки вимог апеляційної скарги, проведення аналізу судової практики охоплюються послугою (правовою допомогою) зі складання основного процесуального документу - відзиву на апеляційну скаргу , а тому є надмірними витратами позивача.

Щодо вимоги позивача про компенсацію йому витрат на правничу допомогу, пов`язану із вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи в апеляційному суді (витрачений час 2 год), колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що з матеріалів справи не убачається та позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення адвокатом таких дій.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши клопотання позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу на підставі поданих ним документів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розмір заявлених ТОВ "Гілея" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 300,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною позивачем роботою у суді апеляційної інстанції. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, витрати ТОВ "Гілея" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, підлягають безпосередньому розподілу частково, в сумі 1 000,00грн, які належить стягнути на його користь з відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 126, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" на рішення Господарського сулу міста Києва від 05.12.2022 у справі №910/6777/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі № 910/6777/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-2000" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 29; ідентифікаційний код 31111758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" (29025, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 56-б; ідентифікаційний код 30693226) 1 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

5. Матеріали справи №910/6777/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко