Рішення

від 06.12.2022 по справі 910/10093/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.12.2022Справа № 910/10093/22

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Транс-Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик»

про стягнення 80 930,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівне-Транс-Груп» (надалі - ТОВ «Рівне-Транс-Груп») звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» (надалі - ТОВ «Промінвест Пластик») про стягнення 80 930,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №05/02-20 від 25.02.2020, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 57 776 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 955,58 грн., 3% річних у розмірі 1 159,00 грн. та інфляційних у розмірі 10 939,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, у зв`язку з малозначністю справи.

Вказана ухвала отримана ТОВ «Промінвест Пластик» 14.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492793473, проте відзив на позов відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

25.02.2020 між ТОВ «Рівне-Транс-Груп» (перевізник) та ТОВ «Промінвест Пластик» (замовник) укладено про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №05/02-20 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов`язується доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його вантажоодержувачу, уповноваженому замовником на отримання вантажу, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену в заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 Договору ціни на послуги є договірними, узгоджуються сторонами в заявках і вказуються в рахунках-фактурах перевізника. Рахунки виставляються станом на дату завантаження. В разі, якщо вартість послуг перевізника зазначається в іноземній валюті, оплата проводиться в гривні і рахунок виставляється перевізником по курсу, визначеному Національним банком України на дату замитнення.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються в українській гривні у безготівковій формі протягом 15-ти календарних днів з дати виставленого рахунку. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових сум з поточного рахунку замовника.

На виконання умов Договору, відповідно до заявки на транспортне-експедиційне обслуговування від 28.01.2022, позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги перевезення на суму 67 776,00 грн., що підтверджується актом здачі приймання виконаних робіт до рахунку №1148 від 07.02.2022, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, товарно-транспортними накладними CMR №0000062 та №0000072.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу 10 000,00 грн. за надані на підставі Договору послуги, що підтверджується платіжними дорученнями №1022 від 14.09.2022 та №1040 від 22.09.2022.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих на підставі Договорів послуг перевезення, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у загальному розмірі 57 776,00 грн.

Укладений між сторонам Договір є договором перевезення, а тому права та обов`язки сторін визначаються, в тому числі, положеннями глави 64 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 67 776,00 грн., що підтверджується актом здачі приймання виконаних робіт до рахунку №1148 від 07.02.2022, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, а також товарно-транспортними накладними CMR №0000062 та №0000072.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу 10 000,00 грн. за надані на підставі Договору послуги, що підтверджується платіжними дорученнями №1022 від 14.09.2022 та №1040 від 22.09.2022.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 13 заявки на транспортне-експедиційне обслуговування від 28.01.2022 термін сплати послуг - 10 діб після отримання оригіналів документів.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 13 заявки на транспортне-експедиційне обслуговування від 28.01.2022, у відповідача наявна заборгованість з оплати наданих послуг з перевезення у загальному розмірі 57 776,00 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент подачі позову до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 57 776,00 грн. за отримані на підставі Договору послуги з перевезення. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Рівне-Транс-Груп» про стягнення з ТОВ «Промінвест Пластик» заборгованості у розмірі 57 776,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 955,58 грн., 3% річних у розмірі 1 159,00 грн. та інфляційних у розмірі 10 939,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 18.02.2022 до 14.09.2022.

Судом встановлено, що відповідач у встановлені Договором строки свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 955,58 грн., 3% річних у розмірі 1 159,00 грн. та інфляційні у розмірі 10 939,57 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Промінвест Пластик» на користь ТОВ «Рівне-Транс-Груп» заборгованості у розмірі 57 776,00 грн., пені у розмірі 10 955,58 грн., 3% річних у розмірі 1 159,00 грн. та інфляційних у розмірі 10 939,57 грн..

Також, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат, яка відповідно до попереднього розрахунку суми судових витрат складається із судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на те, що факт надання правової допомоги підтверджується договором про надання правової допомоги від 11.07.2022, укладеним з Адвокатським бюро «Троянчука Дмитра», актом про результати надання правничої (правової) допомоги, виконаних робіт та наданих послуг від 22.09.2022 та прибутковим касовим ордером №1 від 22.09.2022.

Судом досліджено наданий позивачем акт про результати надання правничої (правової) допомоги, виконаних робіт та наданих послуг від 22.09.2022 та встановлено, що адвокатом Троянчуком Д.М. надано ТОВ «Рівне-Транс-Груп» наступну правову допомогу: укладення договору про надання правової допомоги від 11.07.2022 на суму 500 грн.; ділові зустрічі та усні консультації клієнта. Визначення тактики та стратегії ведення справи у Господарському суді міста Києва, а також подальше їх узгодження з клієнтом на суму 500,00 грн.; аналіз законодавства - цивільного, трудового, податкового, іншого законодавства України, відповідного процесуального законодавства України, відповідних положень Конституції України, інших законів України, що стосуються справи, а також у аналогічних справах, тощо. Аналіз судової практики національних судів України, у тому числі Верховного Суду України, Верховного Суду, Конституційного Суду України, міжнародної судової практики, у тому числі практики Європейського суду з прав людини, із аналогічних справ, тощо. Ознайомлення із наявними у клієнта документами, доказами, іншими матеріалами справи, їх аналіз, тощо на суму 3 000,00 грн.; підготовка претензії на суму 1 000,00 грн.; підготовка позовної заяви на суму 1 500,00 грн.; складання акту про результати надання правничої (правової) допомоги, виконаних робіт на наданих послуг від 22.09.2022 на суму 500,00 грн.

Судом встановлено, що Троянчук Д.М. є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим.

По-перше, суд вважає, що дана справа є незначної складності, що було зазначено в ухвалі суду від 05.10.2022 та стало підставою для розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

По-друге, суд не вбачає обґрунтованою, співмірною та розумною витрату суб`єктом професійної діяльності в сфері надання юридичних послуг (професійним адвокатом) для аналізу законодавства - цивільного, трудового, податкового, іншого законодавства України, відповідного процесуального законодавства України, відповідних положень Конституції України, інших законів України, що стосуються справи, а також у аналогічних справах, тощо. Аналіз судової практики національних судів України, у тому числі Верховного Суду України, Верховного Суду, Конституційного Суду України, міжнародної судової практики, у тому числі практики Європейського суду з прав людини, із аналогічних справ на суму 3 000,00 грн.

Послуги адвоката зі здійснення аналізу, пошуку і вивчення судової практики в аналогічних справах (вивчення нормативної бази, публікацій науковців, коментарів спеціалістів тощо) охоплюються послугою зі здійснення підготовки заяв по суті спору (в межах яких і формується правова позиція сторони по суті спору).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн., що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги від 11.07.2022.

Отже, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Транс-Груп» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 16, офіс 420; ідентифікаційний код 30989828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Транс-Груп» (33016, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Євгена Коновальця, будинок 11, квартира 40; ідентифікаційний код 37737531) заборгованість у розмірі 57 776 (п`ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 10 955 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 58 коп., 3% річних у розмірі 1 159 (одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 10 939 (десять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 57 коп., втрати на професійну правничу допомогу у розмір 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий