Постанова

від 07.03.2023 по справі 910/10093/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2023 р. Справа№ 910/10093/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Андрієнка В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022

у справі № 910/10093/22 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Транс-Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик»

про стягнення 80 930,15 грн.,

Встановив:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівне-Транс-Груп» позвач (надалі - ТОВ «Рівне-Транс-Груп») звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» відповідач (надалі - ТОВ «Промінвест Пластик») про стягнення 80 930,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №05/02-20 від 25.02.2020, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 57 776 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 955,58 грн., 3% річних у розмірі 1 159,00 грн. та інфляційних у розмірі 10 939,57 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/10093/22 позов задоволено повністю. Стягнуто судовий збір з відповідача.

В обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що у відповідача на користь позивача виникла заборгованість по сплаті послуг отриманих на підставі Договору №05/02-20 від 25.02.2020 з перевезення на суму 57 776,00 грн., відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

При цьому, оскільки відповідач у встановлені Договором строки свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/10093/22. Прийняти у справі № 910/10093/22 нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апелянта зводяться до того, що при вирішенні спору не було враховано форс-мажорних обставин які були прописані в Договорі №05/02-20, а саме: Форс-мажор п.6.1.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що з ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 по справі №910/10093/22 за позовом ТОВ «РІВНЕ-ТРАНС-ГРУП» до ТОВ «ПРОМІНВЕСТ ПЛАСТІК» про стягнення заборгованості в розмірі 80 930,15 грн., стало відомо з сайту «Судова влада України», щодо отримання документації відправленої на адресу відповідача, відповідач був позбавлений такої можливості, так як з травня 2022 року, рішенням Печерського районного суду м. Києва офісну будівлю передано до управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами. Тому відповідач не скористався своїм правом відповідно до ст..74 ГПК України та всупереч вимогам ст.178 ГПК України відповідач був позбавлений законного права на подання своїх заперечень по справі та доказів до них.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 23.01.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Узагальнені доводи зводяться до того, що твердження апелянта стосовно форс-мажорних обставин розглядаються хибними так як, заборгованість перед позивачем виникла ще до початку введення воєнного стану, що жодним чином не позбавляє обов`язку відповідача оплатити заборгованість по договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №50/02-20 від 25.02.2020.

Також тверджень апелянта про неможливість отримання документації з суду є хибними, так як, апелянтом було отримано документи, що підтверджено відомостями з Укрпошти.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/10093/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Андрієнко В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 витребувано справу № 910/10093/22 у Господарського суду міста Києва, відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги.

11.01.2023 справа № 910/10093/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10093/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено учасникам справ строк для подання пояснень, клопотань, заперечень протягом 7 днів з дня вручення ухвали.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.02.2020 між ТОВ «Рівне-Транс-Груп» (перевізник) та ТОВ «Промінвест Пластик» (замовник) укладено про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні №05/02-20 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов`язується доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його вантажоодержувачу, уповноваженому замовником на отримання вантажу, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену в заявці, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 Договору ціни на послуги є договірними, узгоджуються сторонами в заявках і вказуються в рахунках-фактурах перевізника. Рахунки виставляються станом на дату завантаження. В разі, якщо вартість послуг перевізника зазначається в іноземній валюті, оплата проводиться в гривні і рахунок виставляється перевізником по курсу, визначеному Національним банком України на дату замитнення.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються в українській гривні у безготівковій формі протягом 15-ти календарних днів з дати виставленого рахунку. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових сум з поточного рахунку замовника.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за фактом виконання перевезення Сторони скаладають та підписують акт наданих послуг.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що випадку несвоєчасної оплати наданих послуг Замовник сплачує Перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Із заявок на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, товарно-транспортних накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів відповідно до умов Договору загальною вартістю 67 776 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання із надання відповідачеві послуг відповідно до умов Договору на загальну суму 67 776 грн, проте доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

З урахуванням наведених обставин, у зв`язку з не оплатою відповідачем за надані послуги по перевезенню позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як було вже зазначено вище, із заявок на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, товарно-транспортних накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів відповідно до умов Договору загальною вартістю 67 776 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання із надання відповідачеві послуг відповідно до умов Договору на загальну суму 67 776 грн, проте доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

При цьому заборгованість відповідача перед позивачем за Договором у сумі 67 776 грн додатково підтверджується актом приймання виконаних робіт за 07.02.2022, який підписано та завірено Сторонами та копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з ч 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу 10 000,00 грн., за надані на підставі Договору послуги, що підтверджується платіжними дорученнями №1022 від 14.09.2022 та №1040 від 22.09.2022.

Доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором перевезення щодо сплати вартості наданих позивачем відповідачеві послуг на загальну суму 57 776 грн., матеріали справи не містять, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10 955,58 грн., 3% річних у розмірі 1 159,00 грн. та інфляційних у розмірі 10 939,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 18.02.2022 до 14.09.2022, колегія судів дійшла до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідач у встановлені Договором строки свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Як було встановлено господарським судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме відповідно до п. 13 заявки на транспортне-експедиційне обслуговування від 28.01.2022 термін сплати послуг - 10 діб після отримання оригіналів документів. Оригінали документів ТОВ «ПРОМІНВЕСТ ПЛАСТІК» отримало 07.02.2022, підписавши акт здачі приймання виконаних робіт №1148 від 07.02.2022. Отже оплата за послуги мала була відбутися до 17.02.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, при триманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 955,58 грн., 3% річних у розмірі 1 159,00 грн. та інфляційні витрати у розмірі 10 939,57 грн.

Доводи апелянта в апеляційній скарзі щодо того, що нарахування штрафних санкцій є безпідставними, колегією судів відхиляються з огляду та те, що є не обґрунтованими.

Доводи апелянта до подій пов`язаних у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022, з якими скаржник пов`язує свої обставини в апеляційній скарзі, колегія судів залишає поза увагою. Так як з матеріалів справи вбачається, що заборгованість перед позивачем настала ще до військових подій.

Твердження скаржника щодо того, що відповідач не був своєчасно та належним чином повідомлен про відкриття провадження по справі № 910/10093/22, колегією судів відхиляється, та як в матеріалах справи містяться докази отримання документів з суду, що підтверджуються відомостями з сайту Укрпошти.

Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги докази скаржника надіслані в апеляційній скарзі з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржником у встановлений йому строк відзив до суду першої інстанції не надав.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник, подаючи до суду нові докази, вказав про обставини та винятковий випадок неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Але за приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що скаржником подано нові докази без обґрунтування неможливості їх подання у визначений законом строк з причин, що не залежали від нього, не приймає нові докази до розгляду на підставі наведених норм процесуального права, та розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що скаржник у суді першої інстанції не надав відповідних доказів та документів про заперечення на позов, дійшов висновку про безпідставність таких посилань у суді апеляційної інстанції, а тому відхиляє їх.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 57 776 грн., пеню у розмірі 10 955 грн. 58 коп., 3% річних у розмірі 1 159 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 10 939 грн. 57 коп., втрати грн., є обґрунтованими, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/10093/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/10093/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Промінвест Пластик»

4. Матеріали справи № 910/10093/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Андрієнко

О.М. Гаврилюк