Постанова

від 06.12.2022 по справі 215/2287/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7301/22 Справа № 215/2287/22 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м.Кривий Ріг

справа № 215/2287/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Тимофєєва В.О.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Акціонерне товариство «Північний гірничо - збагачувальний комбінат»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,без фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи,в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року, яке ухвалено суддею Квятковським Я.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 вересня 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ПрАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я в обґрунтування якого зазначила що в період з 28 червня 1993 року по 26 червня 1995 року та з 19 лютого 2001 року по 14 червня 2019 року вона працювала у відповідача машиністом конвеєру на збагачувальній фабриці № 2 на виробничій ділянці дроблення руди з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 1.

14 червня 2019 року позивач звільнена за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію.

08 лютого 2022 року висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» їй встановлені професійні захворювання: - радикулопатія попереково-крижова та шийна на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, деформуючого остеоартрозу з періартрозом ліктьових та колінних суглобів; - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії) група В, ЛН першого-другого ступеня; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху).

Відповідно до Акту розслідування причини виникнення професійного захворювання від 13 квітня 2022 року, професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли через роботу в умовах впливу шкідливих факторів протягом 18 років 3 місяців; недосконалість технології збагачення руди та робочого місця внаслідок чого остання підпадала під вплив підвищених параметрів важкості праці, пилу фіброгенної дії (з вмістом вільного кремнію діоксиду від 10 до 70%) та шуму.

Відповідно висновку МСЕК від 07 липня 2022 року позивачу первинно з 27 червня 2022 року безстроково встановлено третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, з яких: 40% - радикулопатія; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень; 10% - приглухуватість.

У зв`язку з захворюванням у позивача було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, вона постійно страждає від болю в шийному та попереково-крижовому відділах хребта, відчуває оніміння в кінцівках ніг, біль та обмеження рухів в плечових та ліктьових суглобах, її турбує загальна слабкість, задишка, кашель, поганий слух, біль при ходьбі, поганий сон. У зв`язку з поганим самопочуттям їй важко виконувати хатню роботу та роботу пов`язану з нахилами тулубу, підняттям і перенесенням вантажів, речей. Крім того вона змушена часто звертатися до лікувальних установ. Також зазначає, що постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані.

В зв`язку з професійними захворюваннями змінилися спосіб та якість життя позивача, тому вона просила суд стягнути з відповідача на свою користь 360 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями без утримання всіх обов`язкових податків, зборів та інших платежів.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 165 000 грн. без утримання податків, та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 1 650 грн.

В апеляційній скарзіпозивач ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача з відповідача, просить збільшити розмір моральної шкоди до заявленого у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, стан здоров`я, який не поліпшується, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, які необхідні позивачу для поліпшення стану здоров`я.

Внаслідок втрати професійної працездатності позивач не має змоги вести звичне життя, вимушена постійно проходити курси лікування, оскільки її постійно турбує стан її здоров`я. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивач, внаслідок отриманих професійних захворювань, втратила 65 % професійної працездатності безстроково.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ«ПівнГЗК»ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Вважає, що існує причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача.

Також, відповідач зазначає, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики в аналогічних справах.

Зазначає, щоположеннями Закону України від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

Відзиви на апеляційні скарги не подавались.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» - адвокат Громко Н.В. в судове засідання, яке було призначене за її клопотанням в режимі відеоконференції в підсистемі відеоконференцзв`язку «ЄСІСТ», на зв`язок не вийшла.

Неявка учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, що відповідає ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що період з 28 червня 1993 року по 26 червня 1995 року та з 19 лютого 2001 року по 14 червня 2019 року позивач працювала у відповідача машиністом конвеєру на збагачувальній фабриці № 2 на виробничій ділянці дроблення руди з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком № 1.

14 червня 2019 року позивач звільнена за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію.

08 лютого 2022 року висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» їй встановлені професійні захворювання: - радикулопатія попереково-крижова та шийна на фоні полісегментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, деформуючого остеоартрозу з періартрозом ліктьових та колінних суглобів; - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії) група В, ЛН першого-другого ступеня; - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху).

Відповідно до Акту розслідування причини виникнення професійного захворювання від 13 квітня 2022 року, професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли через роботу в умовах впливу шкідливих факторів протягом 18 років 3 місяців; недосконалість технології збагачення руди та робочого місця внаслідок чого остання підпадала під вплив підвищених параметрів важкості праці, пилу фіброгенної дії (з вмістом вільного кремнію діоксиду від 10 до 70%) та шуму.

Відповідно висновку МСЕК від 07 липня 2022 року позивачу первинно з 27 червня 2022 року безстроково встановлено третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, з яких: 40% - радикулопатія; 15% - хронічне обструктивне захворювання легень; 10% - приглухуватість.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими нею на виробництві відповідача професійними захворюваннями.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. п. 13, 17, 18, 19, 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 квітня 2022 року, інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння) від 15 жовтня 2019 року № 903/4.6-1, підготовленої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області. та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», умови праці ОСОБА_1 відносяться за вмістом у повітрі робочої зони аерозолю переважно фіброгенної дії - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); - за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеня (шкідливі); - за показниками мікроклімату - до 3 класу 1 ступеня (шкідливі); - за показниками важкості праці - до 3 класу 3 ступеня (шкідливі); - за показниками напруженості праці до 3 класу 2 ступеня (шкідливі). Хронічні професійні захворювання виникли через те, що працюючи машиністом конвеєра дробильної фабрики № 2 ПрАТ «ПІВНГЗК» з 28 червня 1993 року по 26 червня 1995 року та з 19 лютого 2001 року по 14 червня 2019 року, ОСОБА_1 здійснювала нагляд за роботою конвеєрів, рівномірністю розподілення руди в бункерах та контроль їх заповнення, прибирання з конвеєрної стрічки сторонніх предметів, перевірку стану перевантажувальних вузлів, ущільнень, роликоопор, регулювання ходу стрічки, визначення несправності конвеєра, усунення їх в покладеному обсязі, прибирання присипаної руди по довжині конвеєра, живильників, бункерів, перевантажувальних вузлів. При цьому внаслідок недосконалості технології збагачення руди та робочого місця підпадала під вплив підвищених параметрів важкості праці, пилу фіброгенної дії (з вмістом вільного кремнію діоксиду від 10 до 70%) та шуму.

Причинами виникнення хронічних професійних захворювань позивача є: Важкість праці: - маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, перевищувала на 10 кг і складала 17 кг при допустимій до 7 кг, - нахили корпусу, кількість за зміну перевищували на 260 і складали 360 при допустимому значенні 51-100 згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України № 248 від 08 квітня 2014 року. Пил переважно фіброгенної дії: концентрація аерозолю переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони - перевищував нормативне значення в 3,1 рази згідно до вимог «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 № 1596, і складала 6,2 мг/м3при ГДК 2,0 мг/м3. Шум : еквівалентний корегований рівень шуму на 8 дБА- перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» та складав 88 дБА при ГДР - 80 дБА (а.с. 16-20).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають їй фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ«ПівнГЗК»,яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Так, у зв`язку з захворюванням позивач втратила своє здоров`я, яке не підлягає відновленню через суттєві та безповоротні зміни в його організмі, переносить постійні болі, курси лікування забирають багато часу, віднімають багато сил та енергії, змушують витрачати великі суми коштів на лікування. Позивач постійно страждає від болю в шийному та попереково-крижовому відділах хребта, відчуває оніміння в кінцівках ніг, біль та обмеження рухів в плечових та ліктьових суглобах, її турбує загальна слабкість, задишка, кашель, поганий слух, біль при ходьбі, поганий сон. У зв`язку з поганим самопочуттям їй важко виконувати хатню роботу та роботу пов`язану з нахилами тулубу, підняттям і перенесенням вантажів, речей. Крім того вона змушена часто звертатися до лікувальних установ. Також зазначає, що постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те,щовизначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться уПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Виходячи з цих обставинта, враховуючи те, що позивач працювала в шкідливих умовах праціна підприємствівідповідача18 років 03 місяці, що зазначено у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 квітня 2022 року,колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманих професійних захворювань, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.

Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач втратила професійну працездатність у розмірі 65 %, безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, вона позбавленаможливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить курси лікування, однак, незважаючи на постійні курси лікування, покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи,встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково, взагалі можливість такого відновлення неможливе.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до увагихарактер отриманих позивачем професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача впродовж 18 років 03 місяців,що потягло втрату працездатності в розмірі 65 % безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану,вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 165 000 грн. до 260 000 грн.

На підставі наведеного вище колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики в аналогічних справах.

При цьому колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що існує причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, оскільки вказані доводи не знімають з відповідача відповідальності за незабезпечення позивача безпечними умовами праці.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те,що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві.

Посилання представника відповідача ПрАТ«ПівнГЗК» на практику розгляду аналогічних справ про стягненняморальної шкоди, завданої отриманням професійних захворюваньє безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно доКонституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ( ч.1ст. 3 ЦПК України).

При цьому подане 28 листопад 2022 року клопотання відповідача про витребування доказів, в якому ставиться питання про витребування від позивача ОСОБА_1 довідки, видану банківською установою про наявність у нього рахунку для поповнення задоволенню не підлягає, оскільки інформація, яку відповідач просить витребувати у позивача, не має значення для вирішення справи по суті та не є доказом в розумінні норм ч.1 ст.76 ЦПК України.

Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змістуположеньп.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подала позовпро відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням професійних захворювань на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні в частині розміру судового збору, стягнутого зПриватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь держави із збільшенням цього розміру з 1 650 грн. до 2 600 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2022 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 165 000 грн. до 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень.

Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, збільшивши цей розмір з 1 650 грн. до 2 600 (дві тисячі шістсот) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2022 року.

Головуючий:

Судді: