Рішення

від 29.11.2022 по справі 922/348/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2022м. ХарківСправа № 922/348/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, місто Київ, вул. Мечникова, 16-А, ідент. код 30401456),

до Приватного підприємства "Агро" (64662, Харківська обл., Лозівський р-н, село Катеринівка, вул. Степова, 3, ідент. код 31148898),

про стягнення 55676,93 грн

за участю представників:

позивача не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", 31.01.2022 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агро" про стягнення заборгованості в сумі 55 676,93 грн., з яких: 40 363,99 грн - сума основного боргу, 3 599,49 грн - сума пені, 1 836,47 грн - індекс інфляції, 5 592,98 грн - 25 % річних, 4 284,00 грн - штраф за п. 8.1. Договору. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору фінансового лізингу № 20-20-129 ств-фл/340 від 24.09.2020 року та вимог чинного законодавства, не здійснив сплату визначених лізингових платежів в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2022 було прийнято позовну заяву Державного ПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/348/22, розгляд якої призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначено на "01" березня 2022 р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2022 було задоволено заяву представника позивача Деркач Анжели Володимирівни про проведення судового засідання "01" березня 2022 р. о 10:30 в режимі відеоконференції (вх. 1011) поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено.

01 березня 2022 року судове засідання у справі № 922/348/22 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою суду від 06.07.2022 у справі № 922/348/22, у зв`язку з винятковими обставинами та дотримання прав усіх учасників провадження, було відкладено розгляд справи № 922/348/22 та запропоновано усім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості розгляду справи за відсутності повноважних представників сторін за наявними матеріалами в порядку ч.3 ст.196 ГПК України або за їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Враховуючи виконання судом покладених на його обов`язків щодо повідомлення сторін про розгляд справи, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду справи упродовж розумного строку, ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2022 проведення судового засідання суду з розгляду справи № 922/348/22 було призначено на 29.11.2022 року об 11:30.

У судове засідання 29.11.2022 року відповідач свого повноважного представника не направив.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Копії всіх процесуальних документів у справі направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві (64662, Харківська обл., Лозівський р-н, село Катеринівка, вул. Степова, 3), що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, процесуальні документи не були отримані відповідачем та повернута до суду з довідками АТ «УКРПОШТА» "адресат відсутній за вказаною адресою". Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, направлення судом ухвал суду на дійсну адресу відповідача у справі та повернення вказаних ухвал із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №922/348/22 та констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог і дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи, що судом було здійснено всі необхідні заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача правом на участь свого повноважного представника не скористався..

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 29.11.2022 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані сторонами докази, вислухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд встановив таке.

24.09.2020 між Державним публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Украгролізинг (Лізингодавцем) та Приватним підприємством Агро (Лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу № 20-20-129ств-фл/340 (далі по тексту Договір), згідно з умовами якого Лізингодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався набути у власність у Постачальника Предмет лізингу відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікації та умов і передати Предмет лізингу за плату (лізингові платежі) у користування Лізингоодержувачу на визначений у цьому Договорі строк не менше одного року.

Згідно з п. 1.2 Договору, сторони погодили, що Специфікацією та умовами Предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість Предмета лізингу, а також найменування виробника (постачальника) Предмета лізингу, що визначені у додатках до цього Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу».

Відповідно до п. 2.3 Договору, Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу, строк лізингу встановлюються додатками до цього Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу». Місцем поставки (передачі) Предмета лізингу є: 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, 2.

Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (далі - Акт), що укладається у 5 автентичних примірниках (п. 2.3 Договору).

Факт отримання в користування відповідачем Предмету лізингу - Агрегат дисковий для обробки ущільненого ґрунту ЛДП-3 причіпний підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 09.10.2020 № 1. Вказаний акт підписаний обома сторонами та засвідчений печатками позивача та відповідача (а.с. 19-21).

Додатком № 1 «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу» до Договору сторони визначили, що в користування Лізингоодержувачу передається придбаний у Постачальника ПФ «Хартехпром-97» Предмет лізингу - Агрегат дисковий для обробки ущільненого ґрунту ЛДП-3 причіпний, вартістю 168000,00 грн, в т.ч. ПДВ 28000,00 грн, строком на 3 роки.

Таким чином, враховуючи підписання сторонами акту приймання-передачі Предмету лізингу 09.10.2020, строк лізингу починається з 09.10.2020 і закінчується 09.10.2023.

Додатком № 2 «Графік сплати лізингових платежів» до Договору сторони погодили розміри лізингових платежів, їх складові частини та строки сплати цих платежів.

Відповідно до п. 3.4.3 Договору, Лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили обов`язок Лізингоодержувача протягом 7 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором перерахувати на рахунок Лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу: в розмірі 15% його вартості (включаючи ПДВ). Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок Лізингодавця.

Відповідно до п. 4.2. Договору, з моменту підписання Акту Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу; комісію за організацію лізингової операції в розмірі 2% (без ПДВ) від вартості Предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого та другого лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу та комісії за супроводження Договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього Договору; комісію за супроводження Договору в розмірі 16% річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткуванням податком на додану вартість.

Згідно з п. 4.3 Договору, черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу кратна 3 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж у частині відшкодування вартості Предмета лізингу сплачується через три місяці з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожних 3 місяці. Черговість сплати лізингових платежів у частині комісії за супроводження Договору кратна 1 місяцю. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожен 1 місяць.

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється Графіком сплати лізингових платежів, що є Додатком № 2 до Договору (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору, за будь-яке порушення строків розрахунків та сум платежів Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. За порушення умов Договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

Згідно з п. 8.3 Договору, на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмір 25% річних.

Пунктом 8.9 Договору сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.3 Договору, строк позовної давності за цим Договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції 10 років.

Відповідно до п. 9.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього Договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», та виконання сторонами всіх зобов`язань за цим Договором, якщо інше не визначено цим Договором.

Пунктом 10.9. Договору встановлено, що спори, які можуть виникнути при виконанні Договору, вирішуються в судовому порядку.

У позовній заяві позивач наголошує, що відповідач не виконує належним чином свої зобов`язання по договору фінансового лізингу від 24.09.2020 № 20-20-129 ств-фл/340 в частині внесення лізингових платежів у строки та розмірах, встановлених Графіком сплати лізингових платежів (Додатком № 2 до Договору), а саме відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі: № 9 в сумі 13 486,67 грн не пізніше 09.07.2021, № 12 в сумі 13 328,00 грн не пізніше 09.10.2021, № 15 в сумі 13 169,33 грн не пізніше 09.01.2022 (через кожні 3 місяці з дати підписання Акта приймання-передачі у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та через кожен місяць з дати підписання Акта приймання-передачі у частині комісії за супроводження Договору), № 10 в сумі 1 428,00 грн не пізніше 09.08.2021, № 11 в сумі 1 428,00 грн не пізніше 09.09.2021, № 13 в сумі 1 269,33 грн не пізніше 09.11.2021, № 14 в сумі 1269,33 грн не пізніше 09.12.2021 (через кожен місяць з дати підписання Акта приймання-передачі у частині комісії за супроводження Договору). Проте, відповідач не здійснив сплату вказаних лізингових платежів в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 19.01.2022 заборгованість в частині лізингових платежів складала 40 363,99 грн.

Позивач двічі звертався до відповідача з вимогами від 29.10.2021 № 14/824 та від 07.12.2021 № 99 про сплату заборгованості в частині лізингових платежів по Договору, але позивачем зазначені вимоги залишені без задоволення.

Згідно з наданим позивачем до позовної заяви розрахунком основного боргу за Договором, станом на 19.01.2022 заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів складає 40 363,99 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача основного боргу по Договору в сумі 40 363,99 грн, а також пені у розмірі 3599,49 грн, інфляційних втрат у розмірі 1836,47 грн, 25% річних на прострочену суму лізингових платежів, що складає 5592,98 грн, штрафу в розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу, що складає 4284,00 грн, які нараховані у зв`язку з систематичними порушеннями відповідачем умов Договору щодо своєчасної сплати лізингових платежів.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Договором є домовленість сторін, спрямована навстановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На момент укладення між позивачем та відповідачем договору фінансового лізингу від 24.09.2020 № 20-20-129 ств-фл/340 загальні правові та економічні засади фінансового лізингу регулювались положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлювались Законом України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997, який втратив чинність на підставі Закону України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX від 04.02.2021 (набрав чинності 13.06.2021).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997, лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997 передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX від 04.02.2021, відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У відповідності до ст. 806 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору фінансового лізингу, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач - Державне публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Украгролізинг виконав належним чином свої зобов`язання по договору фінансового лізингу від 24.09.2020 № 20-20-129 ств-фл/340 щодо передачі в користування відповідачу Предмету лізингу - Агрегат дисковий для обробки ущільненого ґрунту ЛДП-3 причіпний (зав. № 2049) , що підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 09.10.2020 № 1, який підписаний обома сторонами та засвідчений печатками позивача та відповідача (а.с. 21).

Приватним підприємством Агро було підписано договір фінансового лізингу від 24.09.2020 № 20-20-129 ств-фл/340, скріплено його печаткою, а відтак погоджено всі умови, передбачені зазначеним договором та усіма додатками до нього, тобто відповідач, як лізингоодержувач, взяв на себе зобов`язання належним чином виконувати всі умови договору, зокрема в частині внесення лізингових платежів у строки та розмірах, встановлених Графіком сплати лізингових платежів (Додатком № 2 до Договору) (а.с. 20).

Як вже зазначалося вище, за умовами Договору строк лізингу починається з 09.10.2020 і закінчується 09.10.2023

Втім, як вбачається з наданого позивачем до позовної заяви розрахунку основного боргу за Договором відповідач у липні 2021 року здійснив лише часткову оплату лізингового платежу, а починаючи з 09.08.2021 лізингові платежі не здійснювалися взагалі, а саме:

- платіж № 9 в сумі 13486,67 грн; строк оплати 09.07.2021 - здійснено оплату лише частково у розмірі 5014,67 грн; борг дорівнює 8472,00 грн;

- платіж № 10 в сумі 1428,00 грн; строк оплати 09.08.2021 - не здійснено оплату; борг дорівнює 1428,00грн;

- платіж № 11 в сумі 1428,00 грн; строк оплати 09.09.2021 - не здійснено оплату; борг дорівнює 1428,00 грн;

- платіж № 12 в сумі 13328,00 грн; строк оплати 09.10.2021 - не здійснено оплату; борг дорівнює 13328,00 грн;

- платіж № 13 в сумі 1269,33 грн; строк оплати 09.11.2021 - не здійснено оплату; борг дорівнює 1269,33 грн;

- платіж № 14 в сумі 1269,33 грн; строк оплати 09.12.2021 - не здійснено оплату; борг дорівнює 1269,33 грн;

- платіж № 15 в сумі 13169,33 грн; строк оплати 09.01.2022 - не здійснено оплату; борг дорівнює 13169,33 грн.

Крім того, позивач підтверджує, що оплати лізингових платежів за період 3 09.11.2020 року по 09.07.2021 року здійснювались з простроченням, а саме:

10.11.2020 року основний борг 3 024,00 грн. Проплата здійснена 30.11.2020 р. в сумі 3 024,00 грн.

10.12.2020 року основний борг 3 024,00 грн. Проплата здійснена 30.12.2020 р. в сумі 3 024,00 грн.

12.01.2021 року основний борг 14 924,00 грн. Проплата здійснена 02.02.2021 р. в сумі 3 024,00 грн., основний борг 11 900,00 грн

10.02.2021 року основний борг 13 645,33 грн. (11 900,00 грн. + 1 745,33 грн) Проплата здійснена 15.02.2021 р. в сумі 13 645,33 грн.

10.03.2021 року основний борг 1 745,33 грн.

10.04.2021 року основний борг 15 390,66 грн. (1 745,33 грн.+ 13 645,33 грн).

12.05.2021 року основний борг 16 977,33 грн. (15 390,66 грн. + 1 586,67 грн).

10.06.2021 року основний борг 18 564,00 грн. (16 977,33 грн, + 1 586,67 грн).

10.07.2021 року основний борг 32 050,67 грн. (18 564,00 грн.+ 13 486,67 грн). Проплата здійснена 05.08.2021 р. в сумі 8 250,67 грн., основний борг 23 800,00 грн.

10.08.2021 року основний борг 25 228,00 грн. (23 800,00 грн. + 1 428,00 грн).

10.09.2021 року основний борг 26 656,00 грн. (25 228,00 грн.+1428,00 грн). Проплата здійснена 28.09.2021 р. в сумі 1 428,00 грн., основний борг 25 228,00 грн.

12.10.2021 року основний борг 38 556,00 грн. (25 228,00 грн.+ 13 328,00 грн).

10.11.2021 року основний борг 39 825,33 грн. (38 556,00 грн. + 1 269,33 грн). Проплата здійснена 01.12.2021 р. в сумі 2 000,00 грн., основний борг 37 825,33 грн. Проплата здійснена 03.12.2021 р. в сумі 11 900,00 грн., основний борг 25 925,33 грн.

10.12.2021 року основний борг 27 194,66 грн. (25 925,33 грн. + 1 269,33 грн).

11.01.2022 року основний борг 40 363,99 грн. (27 194,66 грн. + 13 169,33 грн).

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів з відшкодування вартості предмета лізингу (станом на 19.01.2022) складала 40363,99 грн.

Станом на момент ухвалення судом цього рішення в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази сплати заборгованості по договору фінансового лізингу від 24.09.2020 № 20-20-129 ств-фл/340 зі сплати лізингових платежів в сумі 40363,99 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 40363,99 грн обґрунтовані та доведені належними доказами, тому суд задовольняє позов у цій частині.

Крім того, у зв`язку з систематичним простроченням лізингових платежів з відшкодування вартості Предмета лізингу, позивач просить стягнути з відповідача: пеню на прострочені суми лізингових платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, в сумі 3599,49 грн, та відсотки у розмірі 25% річних від прострочених сум лізингових платежів в сумі 5592,98 грн, сплату яких передбачено п. 8.3 Договору; штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу на підставі п. 8.1 Договору в сумі 4284,00 грн; інфляційні втрати на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 1836,47 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, якщо в укладеному сторонами договорі передбачено вищий розмір пені, ніж у зазначених нормах, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 8.1 Договору, за будь-яке порушення строків розрахунків та сум платежів Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. За порушення умов Договору вдруге Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити на користь Лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості Предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю Предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

Згідно з п. 8.3 Договору, на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмір 25% річних.

Пунктом 8.9 Договору сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов`язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов`язань в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.3 Договору, строк позовної давності за цим Договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції 10 років.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За приписами ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене.

Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, господарським судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Разом з тим, ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено право сторін за взаємною згодою збільшувати позовну давність (строк), встановлену законом.

При цьому, порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч. 2 ст. 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом у січні 2021 року, тому враховуючи, що сторонами п. 10.3 Договору було збільшено до 10 років позовну давність щодо стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, процентів річних та індексу інфляції, спеціальна позовна давність у даному випадку не може застосовуватись.

Крім того, відповідач не звертався до суду із заявою про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, що унеможливлює застосування спеціальної позовної давності згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

З урахуванням вищезазначеного, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені, 25% річних та штрафу, нарахованих на підставі пунктів 8.1, 8.3 Договору, враховуючи систематичне порушення відповідачем з самого початку дії Договору строків сплати лізингових платежів з відшкодування вартості Предмета лізингу, суд встановив, що зазначені розрахунки є обґрунтованими та виконані вірно, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, в сумі 3599,49 грн, відсотків у розмірі 25% річних від прострочених сум лізингових платежів в сумі 5592,98 грн та штрафу в розмірі 3% від невідшкодованої вартості Предмета лізингу в сумі 4284,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та процентів річних.

Подібний правовий висновок сформульований, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35 постанови).

На підставі зазначеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1836,47 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

На підставі зазначеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що позовні вимоги у даному спорі задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78-79, 86, 120, 122, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, ст. 236-242 ГПК України, Господарський суд Харківської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро" (64662, Харківська обл., Лозівський р-н, село Катеринівка, вул. Степова, 3, ідент. код 31148898) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, місто Київ, вул. Мечникова, 16-А, ідент. код 30401456) 40 363,99 грн - сума основного боргу, 3 599,49 грн - сума пені, 1 836,47 грн - індекс інфляції, 5 592,98 грн - 25 % річних, 4 284,00 грн штраф, а також витраті зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн..

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "05" грудня 2022 р.

СуддяМ.І. Шатерніков