Рішення

від 01.12.2022 по справі 927/848/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2022 року м. Чернігів справа № 927/848/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Репех О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ" 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120-Ж (demuraivan@gmail.com)до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО-ТЕРРА" 14007, м. Чернігів, вул. Григорія Сурабка, 9-апро стягнення 329 331 грн. 95 коп.

за відсутності представників учасників справи, які в судове засідання не з`явились

В судовому засіданні 01.12.2022, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було підписано вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО-ТЕРРА" про стягнення 313 200,00 грн. попередньої оплати, сплаченої на виконання умов договору постачання № 17/07 від 17.07.2020, та 16 131,95 грн. пені за невиконання зобов`язань щодо поставки товару.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2022, зокрема:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 15 листопада 2022 року;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ" в якості позивача з одночасним повідомленням останнього про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО-ТЕРРА" в якості відповідача з одночасним повідомленням останнього про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 17.10.2022 отримана позивачем 26.10.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400054713489.

Примірник ухвали суду від 17.10.2022, що направлявся відповідачеві на адресу, зазначену в позові і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 17.10.2022, є такою, що отримана відповідачем 22.10.2022, а тому останній є таким, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 15.11.2022 підготовчого засідання.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 15.11.2022 підготовчому засіданні сторони не скористались.

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

14.11.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 14.11.2022 позивача про проведення призначеного на 15.11.2022 підготовчого засідання за відсутності його повноважного представника. Вказана заява позивача містить клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 15.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 01 грудня 2022 р. о 10:00; викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ" в якості позивача та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО-ТЕРРА" в якості відповідача; клопотання позивача про участь в судовому засіданні 01.12.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Примірник ухвали суду від 15.11.2022, що направлявся відповідачеві на адресу, зазначену в позові і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, був повернутий до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Отже, вказана вище ухвала суду від 15.11.2022, є такою, що отримана відповідачем 23.11.2022, а тому останній є таким, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 01.12.2022 судового засідання.

01.12.2022 на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшла заява позивача від 30.11.2022 про проведення призначеного на 01.12.2022 судового засідання за відсутності його повноважного представника.

В судове засідання 01.12.2022 представники сторін не з`явилися.

В судовому засіданні 01.12.2022, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

17.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕО-ТЕРРА" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ" (замовник) було укладено договір постачання № 17/07.

Згідно з пунктом 1.1. Договору, Виробник зобов`язується виготовити і поставити, а Замовник сплатити і прийняти обладнання, що детально зазначене у специфікації. Надалі іменоване «Обладнання».

Пункт 2.1., 2.2. Договору містить наступні умови щодо вартості та порядку розрахунків: вартість обладнання за даним договором складає суму всіх специфікацій. Порядок розрахунків визначається у специфікації.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що термін виготовлення «Обладнання» визначається в специфікації.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, виробник за 2 дні до відвантаження письмово повідомляє Замовника про готовність відправки Обладнання з вказівкою на дату отримання Обладнання. Доставка Обладнання проводиться силами і за рахунок Виробника, якщо інше не зазначене в Специфікації.

Також між Позивачем та Відповідачем 17.07.2020 було підписано Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої сторони погодили поставку Обладнання у наступному асортименті: зерносушарка MZV RISER 6 PEL, Q=6 т/год, вентилятор охолодження Р=7,5 кВт, у кількості 1 компл., загальною вартістю 522 000 грн.

В пункті 2 Специфікації № 1 до Договору Сторони узгодили наступні умови оплати:

- Попередня оплата у розмірі 40 % - Покупець виплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання цього Договору, Специфікації та виставленого Постачальником рахунку;

- 20 % Покупець виплачує протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання цього Договору, Специфікації та виставленого Постачальником рахунку;

- 40 % Покупець виплачує протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту відгрузки.

Як передбачено пунктом 3 Специфікації № 1 до Договору, термін виготовлення: 60 календарних днів з дня отримання передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

З аналізу пункту 2 і 3 Специфікації № 1 до Договору вбачається, що термін виготовлення і поставки обладнання починає спливати з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 60 %, що складає 313 200 грн.

17 липня 2020 року TOB «ЛЕО-ТЕРРА» було висталено TOB «Машинобудівний завод «ВИТЯЗЬ» рахунок на оплату № 6 від 17.07.2020 на суму 522000,00 грн.

Зі свого боку, TOB «Машинобудівний завод «ВИТЯЗЬ» як Покупець за Договором, належним чином та в повному обсязі, оплатило на користь TOB «ЛЕО-ТЕРРА» попередню оплату у розмірі 313 200 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1571 від 17.07.2020 на суму 200 000 грн, № 1581 від 21.07.2020 на суму 89 640 грн, № 1787 від 21.08.2020 на суму 113 200 грн (по платіжному дорученню № 1787 від 21.08.2020 в оплату зерносушарки зараховано 23 560 грн.).

Таким чином, виходячи з пункту 3 Специфікації № 1 до Договору, TOB «JIEO- TEPPA» зобов`язане було здійснити поставку обумовленого обладнання у термін до 20 жовтня 2020 року включно.

В той же час, TOB «JIEO-TEPPA» свої зобов`язання за Договором постачання № 17/07 від 17.07.2020 не виконало, відповідне обладнання у передбачений договором термін на користь TOB «Машинобудівний завод «ВИТЯЗЬ» не поставило.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Як зазначалось вище, позивач на виконання умов Договору попередньо перерахував грошові кошти відповідачу у розмірі 313200,00 грн, отже, у відповідача, виникає зустрічне зобов`язання - поставити товар у строк до 20.10.2020 (включно).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.664 Цивільного кодексу України, зокрема, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Проте, відповідачем не надано суду будь-яких доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які б вказували на отримання позивачем товару чи його відмову від отримання, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач виконав обов`язок визначений як Договором, так і ст.664 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування вищевказаних положень ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).

При цьому, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача із вимогою про повернення попередньої оплати, а обрав спосіб захисту своїх прав шляхом звернення із даним позовом до суду.

Враховуючи зазначене та те, що відповідач взяті на себе договірні зобов`язання з поставки відповідного товару позивачу не виконав, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 313200,00грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 16131,95 грн за період з 21.10.2020 по 21.04.2022.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме у разі, якщо така відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачена договором (встановлена за згодою сторін) або встановлена спеціальним законодавчим актом.

Проте, судом встановлено, що умовами Договору, укладеного між сторонами, не передбачена можливість стягнення пені із виконавця за порушення грошового зобов`язання.

Так, пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання термінів виготовлення «Обладнання», «Виробник» сплачує «Замовнику» пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент заборгованості, за кожний день прострочення.

Отже, вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки сторонами не передбачено відповідальність виробника за порушення грошового зобов`язання, а порушене зобов`язання відповідача щодо поставки обладнання не є грошовим.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 313200,00 грн попередньої оплати. В решті позову слід відмовити.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 4698,00 грн судового збору.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО-ТЕРРА" про стягнення 329331,95 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО-ТЕРРА" (код ЄДРПОУ 41622613; 14007, м. Чернігів, вул. Григорія Сурабка, 9-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "ВИТЯЗЬ" (код ЄДРПОУ 39763914; 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120-Ж) 313200,00 грн попередньої оплати, 4698,00 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2022

Суддя А.С.Сидоренко