Постанова

від 06.12.2022 по справі 825/247/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

справа №825/247/17

касаційне провадження № К/9901/37955/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 (колегія суддів: Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 825/247/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем`єр-Ліга» до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем`єр-Ліга» (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2016 №00051511200.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про необґрунтованість тверджень контролюючого органу про порушення Товариством термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по акцизному податку, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) і безпідставність застосування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку, оскільки сплата грошового зобов`язання відбулася раніше ніж узгодилася сума податкового зобов`язання у розумінні вимог пункту 54.1 статті 54 ПК України за податковою декларацією поданою 01.09.2016.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 15.02.2017 у задоволені позову відмовив повністю з підстав правомірності податкового повідомлення-рішення, оскільки Товариством 31.08.2016 сплачено грошове зобов`язання по акцизному податку в сумі 172 365, 00 грн, із затримкою строків сплати на 1 день, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57, підпункту 222.3.1 пункту 222.3 статті 222 ПК України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.10.2016 №0005151200.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що сплата грошового зобов`язання по акцизному податку відбулася раніше ніж була узгоджена сума податкового зобов`язання у розумінні вимог пункту 54.1 статті 54 ПК України за декларацією № 9157573657, поданою Товариством 01.09.2016, що свідчить про безпідставність застосування до Товариства штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, підпункту 14.1.15 пункту 14.1 статті 14, пунктів 31.1, 31.2, 31.3 статті 31, пунктів 36.1, 36.2 статті 36, пункту 38.1 статті 38, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 57.1 статті 57, статті 126, підпункту 222.3.1 пункту 222.3 статті 222, пункту 223.2 статті 223 ПК України. Зазначає, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що платником податку декларацію по акцизному податку за липень 2016 року фактично подано 19.09.2016 в порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пунктів 223.1, 223.2 статті 223 ПК України, за що платника податків було притягнуто до відповідальності шляхом накладення штрафу відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0004851200, яким до Товариства застосовано штраф за несвоєчасне подання податкової декларації по акцизному податку у розмірі 1020 грн. Зауважує про не врахування судом апеляційної інстанції, що за приписами пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений. Наполягає на тому, що позивачем своєчасно акцизний збір не було сплачено.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.05.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі у тексті - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.12.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 06.12.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства по акцизному податку за липень 2016, за наслідками якої складно акт від 19.09.2016 № 774/12-32214641 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання по акцизному податку протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

Актом перевірки установлено, що підприємством за звітний період - липень 2016 року визначено грошове зобов`язання по акцизному податку в сумі 172 365, 00 грн, яке сплачено до бюджету відповідно до платіжного доручення від 31.08.2016 №136149, тобто із затримкою 1 день.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2016 №0005151200, яким Товариству за затримку сплати грошового зобов`язання нараховано штраф у розмірі 17 236, 50 грн.

Платник податку в адміністративному порядку оскаржив прийняте Інспекцією податкове повідомлення-рішення, яке рішеннями Головного управління ДФС у Чернігівській області від 16.11.2016 №3711/10/25-01-10-01-15, Державної фіскальної служби України від 16.01.2017 №786/6/99-99-11-03-01-25 залишено без змін.

В акті перевірки Інспекція дійшла висновку, що Товариством порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання і порушено термін подачі податкової декларації.

Також, судовими інстанціями установлено, що Товариство 01.09.2015 подало до податкового органу податкову декларацію №9157573657, відповідно до якої визначено, розраховано та самостійно узгоджено суму податкового зобов`язання з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 172 365,00 грн.

Інспекцією на підстав акту перевірки було сформовано та вручено Товариству податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0004851200, яким відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 020, 00 грн за несвоєчасне подання декларації по акцизному податку за липень 2016 року, яке не є предметом розгляду у даній справі і не оскаржувалось позивачем.

Судом апеляційної інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що за даними інтегрованої картки Товариства в електронному кабінеті платником податків 31.08.2016 було сплачено акцизний податок з реалізації роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 172 365, 00 грн, що призвело до переплати в особовій картці платника.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для застосування штрафних санкцій за несплату саме узгодженої суми грошового зобов`язання самостійно визначеного у податковій декларації є момент узгодження, який настає у день подання податкової декларації.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи відсутність у платника податку станом на 31.08.2016 заборгованості зі сплати акцизного податку, колегія суддів не можу погодитись з доводами скаржника про правомірність притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України.

Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що подання Товариством 01.09.2015 до контролюючого органу податкової декларації №9157573657, за якою визначено, розраховано та самостійно узгоджено суму податкового зобов`язання з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 172 365, 00 грн, не призвело до виникнення податкового боргу, що виключає можливість застосування до позивача штрафу на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Інспекції без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ніжинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова