Постанова

від 06.12.2022 по справі 805/1188/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 805/1188/17-а

касаційне провадження № К/9901/20626/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі у тексті - позивач, скаржник) на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (головуючий суддя- Ястребова Л.В., судді-Компанієць І.Д., Сухарська М.Г.) у справі №805/1188/17-а за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (далі у тексті - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

17.02.2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати вимогу Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07.11.2016 року №Ю11-23 в сумі 168 940, 25 грн.

В обґрунтування позову скаржник зазначив, що сума недоїмки у розмірі 4618197,87, що вказана вимозі від 07.11.2016 року №Ю11-23 виникла станом на 31.10.2016 та частково включає в себе суми раніше визначені відповідачем у попередніх вимогах: вимога Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби №Ю-129-23 від 06.11.2015, вимоги Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 02.02.2016 №Ю-11-23, від 07.04.2016 №Ю-11-23, від 06.05.2016 №Ю-11-23, від 02.06.2016 №Ю-11-23, від 08.07.2016 №Ю-11-23, від 03.08.2016 №Ю-11-23, від 05.09.2016 №Ю-11-23.

Постановами Донецького окружного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі № 805/250/16-а, від 05.07.2016 у справі № 805/1588/16-а та від 03.08.2016 у справі № 805/1845/16-а вже були задоволені позовні вимоги КП Компанія Вода Донбасу, щодо скасування вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 06.11.2011 № Ю-129-23, вимог Красноармійської ОДПІ від 02.02.2016 № Ю-11-23 та від 07 квітня 2016 року № Ю-11-23. У судовому порядку оскаржуються вимоги від 06.05.2016, від 02.06.2016 № Ю-11.23, від 08.07.2016, від 03.08.2016, від 05.09.2016.

Позивач вважає, що Красноармійська ОДПІ могла нараховувати недоїмку лише за неоскаржений платником період, що складає 168 940, 25 грн. та саме від виконання цих обов`язків було звільнено Центральні ремонтно-механічні майстерні Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі №805/1188/17-а позов задоволено частково. Скасовано вимогу Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2016 № Ю-11-23 у сумі 168 940, 25 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2016 набув чинності Закон України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 в Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі у тексті - Закон № 1669) щодо звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків.

Суд першої інстанції зазначив, що більша частина заборгованості позивача виникла до 01.01.2016, що підтверджує і відповідач у письмових запереченнях, а отже, загальна сума заборгованості у спірній вимозі визначена необґрунтовано та неправомірно.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 22.06.2017 скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі №805/1188/17-а, у задоволенні позову Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" до Покровської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій відмовив.

Суд апеляційної інстанції вважав помилковим посилання суду першої інстанції на п.9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» як на підставу скасування спірної вимоги, оскільки, незалежно від розповсюдження на позивача вказаних приписів, ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов`язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.

Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» подало до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі №805/1188/17а залишити без змін.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 винесена із порушенням норм матеріального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.09.2017 відкрив касаційне провадження в справі №805/1188/17-а.

Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 05.12.2022 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.12.2022.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191678.

Центральні ремонтно-механічні майстерні КП «Компанія «Вода Донбасу» (ідентифікаційний код 35397895) є відокремленим підрозділом позивача, знаходяться за адресою: 85300, Донецька область, м. Красноармійськ, вул. Дніпропетровська, буд. 11. З 03.09.2007 перебувають на обліку , як платник єдиного внеску за №05-16-03-8907.

Центральні ремонтно-механічні майстерні КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулося до відповідача із заявою № 59 від 28.01.2016, якою, на підставі пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р повідомлено, що Центральні ремонтно-механічні майстерні КП «Компанія «Вода Донбасу» надає цю заяву про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених ч.2 ст.6. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме від нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності.

07.11.2016 відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-11-23, згідно з якою станом на 30.10.2016 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 4 618 197, 87 грн (недоїмка, за відсутності штрафів та пені).

Як встановлено судом першої інстанції та не є спірним, станом на 31.10.2016 у позивача наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 4 618 197, 87 грн.

Закон № 2464-VІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною першою статті 2 Закону №2464-VІ встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 1 вказаного вище Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі у тексті - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Частинами 5,7,8 статті 9 встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку; платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 25 Закону №2464-VІ рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону №1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого підпункт 8 пункт 4 статті 11 вказаного Закону виключено.

Водночас, оскільки підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону №2464-VІ " не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ .

При цьому, із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено вважати пункт 9-4.

Тобто пункт 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ й після внесення змін до Закону №1669-VII Законом №911-VIII продовжує свою дію в часі.

Згідно пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі у тексті - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

За положеннями статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2022. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення антитерористичної операції триває.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

Згідно абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (опубліковано 08.12.2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал).

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р до зазначених населених пунктів включені місто Донецьк та місто Покровськ (Покровська міська рада).

Підставою для звільнення від сплати єдиного внеску є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Водночас, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ у відповідача не було жодних правових підстав для виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ, а позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме: з 14 квітня 2014 року. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 24.06.2020 у справі № 812/1263/17.

Щодо посилань скаржника про те, що судом апеляційної інстанції неправомірно не застосовано норма статті 10 Закону №1669-VII та не надано належної оцінки сертифікатам (висновкам) Торгово-промислової палати України №1735, 1736 від 25.11.2014, Верховний суд звертає увагу, що сертифікат Торгово-промислової палати України не є підставою для звільнення платників від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску, в даному випадку достатньо факту перебування платника податку на обліку в контролюючому органі розташованому на території населеного пункту де проводиться АТО.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 30.10.2018 у справі № 805/2449/15-а.

Підсумовуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про неможливість застосування Розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», як підставу звільнення скаржника від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зазначене дає підстави для висновку, що Донецький окружний адміністративний суд правильно застосував норми матеріального права щодо спірних правовідносин.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Центральних ремонтно-механічних майстерень Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 скасувати, залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2017.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова